Розробка соціального заходу з елементами тренінгу

Серед різноманіття функцій соціального педагога окремо вирізняється профілактично-виховна робота з учнями. Однією з ефективних форм превентивного виховання є тренінгові заняття. За переконанням автора статті, саме за допомогою тренінгу можна навчити підлітків швидко знаходити вихід зі складних ситуацій, реалізувати власні плани й досягати мети, набути навичок зміни стратегії поведінки. Сценарій одного з таких тренінгів пропонуємо до вашої уваги.

Аліна ГЕРАСИМЕНКО, методист НМЦ ПТО в Харківській області

Як організувати й провести ефективний тренінг?

Тренінг — це інтерактивна форма роботи, коли учасники заняття взаємодіють не лише з тренером, а й між собою, обмінюються думками, досвідом, освоюють різні стратегії поведінки.

Тренінг — це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички й перевірити ставлення до проблеми, ідеї, тобто це ефективна форма роботи для засвоєння знань; інструмент для формування умінь і навичок; спілкування в довірливій і неформальній обстановці; пізнання себе й навколишнього світу.

Тренінг має певні структурні компоненти: початок, основна частина й завершальна. Кожен компонент (або елемент) складається з етапів, що розраховані на певний відсоток часу. Тренінг має на меті й завдання: формувати уміння, навички; розвивати установки, які визначають поведінку; критичне мислення; здійснює корекцію системи відносин учнів.

Тренер спрямовує діяльність учасників на досягнення цілей, надає роз’яснення, виступає в ролі експерта з певних питань, стимулює діяльність учнів, активізує їх, тобто виконує такі функції: комунікативну; організаційну; діагностичну; профілактичну; прогностичну.

Тренінги бувають різних видів: комунікативні, особистісного росту, соціально-педагогічні, соціально-просвітницькі тощо. Особливу актуальність у системі професійної освіти мають профілактичні тренінги. Метою профілактичного тренінгу є формування в учнів таких навичок:

  • комунікативних, які формуються під час усього заняття за допомогою спеціальних ігор і вправ;
  • уміння приймати рішення, для цього організовують «мозкові штурми», під час яких відбувається обговорення однієї проблеми всією групою, усвідомлення та вирішення проблеми, алгоритм прийняття рішення;
  • набуття навичок зміни стратегії поведінки, що дає змогу гнучко реагувати в будь-якій ситуації (мислити і діяти не стандартно, але позитивно й відповідально);
  • кращого пристосування (адаптації) до оточення;
  • швидко знаходити вихід зі складних ситуацій, реалізувати власні плани й досягати мети. Ці навички можуть бути відпрацьовані в рольових іграх, вправах.

Отже, зрозуміло, що учні краще засвоюють інформацію, якщо навчання інтерактивне, коли є можливість одночасно з отриманням інформації обговорювати незрозумілі моменти, ставити запитання та закріплювати знання та навички.

Є загальні принципи проведення тренінгу: принцип активності, взаємного зв’язку, добровільності, конфіденційності, рівності, визнання особистісних норм, говорити від свого імені, вільного виходу тощо.

Також необхідно дотримуватися принципів групової роботи: необхідне зручне приміщення, де учасники можуть сидіти в колі, вільно пересуватися, використовувати меблі, оргтехніку; активні та інтерактивні методи роботи; об’єктивне бачення суб’єктивних почуттів, емоцій, думок, знань учнів щодо подій, які відбуваються в групі; вербальна рефлексія.

Під час підготовки та проведення тренінгу варто враховувати особливості комунікації з групою, зокрема — підлітковою: техніку голосу (темп, інто­нація, паузи, смислові наголоси, акценти); жести, міміка, поза тіла, пересування в межах аудиторії.

Запитання від тренера повинні бути як відкриті, так і закриті. Протягом заняття тренер підбадьорює учасників, використовує жарти, заохочувальні призи, приймає кожну відповідь, визначає правильні відповіді. Краще, коли заняття проводять два тренери, але це не обов’язково. Кожний тренер обирає оптимальну для занять кількість учнів (від 12 до 20).

Підліткова група має свої особливості, які необхідно заздалегідь врахувати й бути максимально готовим до несподіванок, зумовлених психофізичним розвитком підлітків (сплески настрою, слабо розвинене критичне мислення, вразливість або відчуття повної невразливості — «комплекс супермена»). Тренер звертається до кожного з повагою, теплим гумором, самоіронією, не вживає складних термінів, терпляче пояснює, наводить життєві приклади, здійснює зворотний зв’язок, тобто перепитує, як його зрозуміли. Дуже важливо показувати, що думка підлітка важлива для кожного учасника тренінгу; хвалити за добрі ідеї, вдалі відповіді; чітко пояснювати, що тренер чекає від учасника.

Загалом структура заняття має три основні елементи, які мають етапи.

Відтак, початок тренінгу має вступ і три етапи.

 

Структура тренінгового заняття

Вступ (5% часу тренінгу) — коротке повідомлення про мету й завдання заняття.

Перший етап — знайомство (5% часу тренінгу).

Другий етап — прийняття правил роботи групи (5% часу тренінгу).

Третій етап — очікування учасників (3% часу тренінгу).

Основна частина — завдання і зміст тренінгу та чотири етапи.

Четвертий етап — оцінювання рівня поінформованості (510% часу тренінгу).

П’ятий етап — актуалізація проблеми (10—30% часу тренінгу), формування мотивації, інтересу до проблеми та її усвідомлення; використовують запитання: «Що для вас означає…?», «Що ви відчуваєте, коли чуєте слово…?», «Ви чи ваші знайомі стикалися з…?», «Що ви відчували, коли…?» тощо. Учні виконують завдання, обмінюються враженнями, беруть участь в іграх, вправах.

Шостий етап — інформація (20—40% часу тренінгу), в якій використовують наочні матеріали, дискусії, рольові ігри.

Сьомий етап — набуття практичних навичок (20—60% часу тренінгу).

Завершальна частина тренінгу містить один етап.

Восьмий етап — завершення роботи, зворотний зв’язок (5% часу тренінгу), в якому підбивають підсумки тренінгу; з’ясовують, чи справдились очікування учасників; висловлюють побажання.

Оскільки тренінг є дієвою формою профілактично-виховної роботи соціального педагога з учнями ПТНЗ, доречно використовувати його як ефективний метод у роботі з учнями «групи ризику».

Тренінгові заняття містять і рольові ігри, і ділові, лекції, бесіди, інформування учнів. Вони можуть бути як самостійними, так і входити у виховний захід як елемент. Відповідно дібрані заняття повинні бути частиною форм і методів профілактично-виховної роботи, чіткої системи соціалізації підлітків, організації їх самопізнання.

Пропонуємо сценарій соціального уроку з еле­ментами тренінгу «Орієнтація в житті», який проводився з метою формування в підлітків навичок відповідної поведінки.

Сценарій соціального уроку з елементами тренінгу

Тема. Орієнтація у житті

Мета: формувати самопізнання за допомогою проективної методики «Прогулянка лісом», визначити психологічну дистанцію між учнями в групі.

Обладнання: аркуші А4 для кожного учня, ручки.

Перебіг уроку
I. Створення позитивного психологічного настрою

Тренер. Як ви розумієте слова: «соціум», «соціальний», «соціальний педагог»? (Відповіді учнів.) Справді, соціум — це суспільство; соціальний — суспільний; соціальний педагог — це педагог у суспільстві і для суспільства, тобто для учнів, батьків, педагогів, соціальних партнерів. Ми живемо з вами в соціумі. Людина — істота соціальна й існувати без суспільства не може. А чи кожна людина може стати повноцінним членом суспільства?

(Тренер наводить приклад із наукової психологічної літератури про двох дітей, яких знайшли в джунглях у віці 5-ти років. У дикій природі без суспільства і виховання діти не володіли людською мовою, їх мовленнєвий апарат не був пристосований до відтворення звуків людської мови. Діти не ходили, а бігали й рухалися подібно звірятам — на чотирьох кінцівках; не мали навичок спілкування та взаємодії в суспільстві.)

Тренер. Людська істота від народження потребує любові й безпеки, якими забезпечують її батьки. Навички спілкування з собі подібними, соціалізація, інтелектуальне й фізичне зростання відбувається лише в людському суспільстві. Отже, не кожна людина може стати повноцінним членом суспільства. Ми маємо розуміти, що людину виховує людина; розвиток людини зумовлений впливом інших людей — сім’єю, родиною, оточенням, однолітками, педагогами, соціальними інститутами, субкультурами в активній взаємодії та спілкуванні. Соціальне середовище дуже рухливе й різноманітне. Ми контактуємо (спілкуємося) з великою кількістю людей, маємо безліч соціальних партнерів і соціальних ролей.

— Назвіть, хто такі соціальні партнери? (Відповіді учнів.)

Так, це учні й педагоги з інших навчальних закладів, роботодавці, поліція, лікарі, соціальні служби, комунальні установи та служби тощо.

— А які соціальні ролі ми виконуємо, назвіть їх? (Відповіді учнів.)

Соціальні ролі: учень, пішохід, пасажир, покупець, глядач, син, онук, сусід, друг, однокласник, відвідувач, пацієнт тощо. Чи можна сказати: що більше в нас соціальних ролей і що якісніше ми їх виконуємо, то цікавіші ми для оточення. Так відбувається соціалізація людини.

— Що таке соціалізація? (Відповіді учнів.)

Соціалізація — це адаптація в суспільстві, набуття культурного і соціального досвіду, можливість і спроможність сприймати дійсність і позитивно змінювати її. Це розвиток і творча побудова свого життя, становлення особистості.

— А до якого віку відбувається соціалізація? (Відповіді учнів.)

Соціалізація відбувається все життя. У цьому безкінечному процесі ми пізнаємо себе й інших людей, аналізуємо події, історію і творимо історію.

Творчість, побудова нового в наш час — це феномен. Ви тільки почали свій творчий шлях, але пам’ятайте, що кожний день — це нове життя, і є реальний шанс виправити помилку, почати знову і йти сміливо вперед. Для цього необхідно орієнтуватися в житті, розуміти, хто тебе оточує, критично ставитися до подій, прислухатися до себе.

Гра «Я — неживий предмет»

Тренер. Подумайте й назвіть неживий предмет.

(Тренер звертається до кожного учня, якщо він хоче, і запитує, як живеться певному предмету.)

Наприклад:

— Як живеться тобі, сніг, машина, комп’ютер, вікно, книга, олівець, валіза і т. д.?

— Де зараз перебуваєш?

— Ти старий чи новий?

— Кому ти належиш?

— Що ти бачиш навколо себе щодня?

— Щоб ти хотів сказати (побажати)?

(Ця гра дає можливість зрозуміти, як і ким почуває себе учень вдома або в суспільстві, серед однолітків, в навчальному середовищі. Це діагностика морально-психічного стану, орієнтації в сус­пільстві.)

Рухавка «Поміняймося місцями»

(Учні міняються місцями за командою тренера.)

  • Поміняйтеся місцями ті, хто народився навесні;
  • поміняйтеся місцями ті, хто має зелені очі;
  • поміняйтеся місцями ті, хто користується метрополітеном;
  • поміняйтеся місцями ті, хто любить музику.

Тренер. Ось бачите, скільки спільного в нас, але ми всі такі різні й непередбачувані. У нас є свої мрії, уподобання в музиці, їжі, у формі проведення відпочинку.

Гра «Бінго»

(Учні виготовляють із паперу (обриванням) силует людини (тренер показує як).)

Тренер. Напишіть на голові паперової істоти власну мрію, на правій руці — своє улюблене місце відпочинку, на лівій — улюблений стиль музики, на правій нозі — улюблену страву, на лівій — улюблений жанр кіно.

(Тренер пропонує кожному учню підійти по черзі одне до одного, не пропустивши жодного з групи, і прочитати свої записи. Якщо в чомусь є збіг, то на звороті пишуть свої імена, і так із кожним по черзі.)

Тренер. У кого схожа мрія? (Учні піднімають руки.)

У кого схоже місце відпочинку?

У кого схожий стиль музики?

У кого схожа улюблена страва?

У кого схожий жанр кіно?

А в кого схожі всі параметри?

Погляньте, які ми різні, але маємо стільки спільного й можемо порозумітися одне з одним і тепер краще розуміємо себе.

ІІ. Основна діагностична частина

Гра на взаєморозуміння «Внутрішній рух»

Мета: визначити психологічну дистанцію, що є в кожної людини, тобто в процесі спілкування партнери дотримуються певної дистанції, яка залежить від характеру відносин між ними.

(Вибір дистанції під час спілкування і взаємодії відбувається підсвідомо.)

У кожної людини є своя «червона лінія», за яку вона воліє не допускати партнерів по спілкуванню та не перетинає «червону лінію» іншої, щоб не втручатися у внутрішню зону людини.

Учасники стають у пари на відстані 5—7 кроків одне від одного. За сигналом педагога один учень починає наближатися і зупиняється, коли наближається до «червоної лінії» партнера. Той, хто стоїть, фіксує подумки те місце, коли йому хотілося сказати «стоп». Гра повторюється двічі (не більше, бо відчуття «червоної лінії» притуплюється).

Гра «Місток»

Мета: визначити емоційні відносини в парах учнів.

На підлозі крейдою малюють довгий міст шириною не більше 30 см.

Усім необхідно уявити, що цей місток перекинутий у горах через безодню. Обидва перебувають по різні боки провалля. Їх завдання — перейти одночасно на другий бік. Людина вважається «загибла», якщо торкається ліній крейди. Пари утворює педагог або за бажанням учнів.

ІІІ. Завершальна частина

Вправа «Комплімент»

Мета: об’єднати емоції дружби, взаєморозуміння й висловити позитивні побажання (компліменти) один одному.

Учні висловлюють побажання або компліменти одне одному по колу.

Використані джерела

1. Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки: курс лекцій. Київ: МАУП, 2006.

2. Дука О. А., Замула С. Ю., Пахомов І. В., Перкова Н. А. Підготовка тренерів до проведення тренінгових занять із персоналом установ виконання покарань: Тренінгова програма. Біла Церква: Центр компетентності, швейцарсько-український проект «Підтримка пенітенціарної реформи України», 2011.

3. Лемак М. В., Петрище В. Ю. Психологу для роботи: діагностичні методики. Ужгород, 2012.

4. Максимова Н. Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами: методичні рекомендації. Київ: ІЗМН, 1997.

5. Тюптя Л. Т., Іванова І. В. Соціальна робота: теорія і практика. Навч. посіб. Київ: ВМУРОЛ «Україна»,
2004.

Зміст номера: посилання. Сторінка видання: посилання.

Share This