40140
umg (1)umg (2)umg (3)umg (4)umg (5)

Українська мова та література

42,87 грн.

Передплатний індекс – 40140 

Передплата на ДП Преса

Періодичність виходу – 2 рази на місяць.

Обсяг номера — до 52 сторінок.

Мінімальний термін передплати – 1 місяць/

Немає в наявності

Артикул: 40140 Категорія: Теґ:

Опис товару

Можна бути поліглотом і спілкуватися щодня кількома різними мовами, але рідну мову, яку засвоюєш від батьків, — забути неможливо. І навіть якщо ви говоритимете з акцентом, фразеологізми «язиката Хвеська» чи «видно пана по халявах» не вийдуть із вашого щоденного вжитку.
Газета «УМЛ» виходить уже 20 років і радує своїх читачів цінними матеріалами: чи то уроки, чи то виховні заходи, чи то статті мово- та літературознавчого характеру.
«Розмовляй українською!», «Переходь на українську» — скандують білборди, тому на вчителів української мови та літератури покладаються важливі завдання щодня підтверджувати і доводити самобутність та престиж української мови.

Анонси та новини видання

Нетрадиційний підхід до ліквідації відставання з мови

У статті йдеться про поняття грамотності й ефективні способи її формування. Це не може бути зазубрювання правил і прикладів, зорієнтованих на певний етап перевірки. Навчити учнів грамотно писати й висловлювати власні думки можна лише в тісному зв’язку з розвитком їх мислення й мовлення, із формуванням у них потреби в грамотності та умінні вчитися. Зокрема, із такими видами навчальної роботи, як самостійний добір ілюстративного матеріалу до правил, складання словосполучень, речень, фрагментів тексту, взаємоперевірка учнівських робіт.

Працюючи багато років як репетитор та після розмови на професійні теми з сусідкою, теж вчителькою, за плечима якої близько 30 років стажу, вдалася, за її ж порадою, до вимушеного експерименту, спрямованого на покращення грамотності учнів. Тому вирішила підійти до проблеми не від правила, а від змісту висловлювання, щоб зробити щось потрібне.

Першим завданням, яке я поставила перед собою, — навчити учнів розрізняти мовні одиниці, виділені в зв’язному тексті речення, або навіть слова (що виявилось необхідним для правильного написання слів разом і окремо — на зразок написати і на письмі, вкупі і в купі тощо), тобто звертала увагу на логічний бік мови, на зміст висловлювань. Для того щоб учні назавжди усвідомили, що таке речення, навчились будувати їх і сприймати як певну одиницю інформації (закінчену думку), я запропонувала текст без розділових знаків і великих букв, який учні повинні були розчленувати на речення.

Він міг бути заздалегідь написаний на дошці, спроектований на екрані або продиктований окремими словами, без потрібної інтонації. Після виділення учнями речень текст детально аналізувався. У кожному реченні потрібно було встановити зв’язок між словами, поставити необхідні запитання й кожен відразу бачив, у якому реченні в нього немає закінченої думки, а в якому є зайві слова. Одночасно з граматичним проводився також інтонаційний аналіз речення, зверталась увага на взаємний зв’язок змісту речення, інтонації та пунктуації.

Окрім цього завдання, учні повинні на кожному уроці придумати по кілька речень, по можливості зв’язати їх за змістом і при тому використати ту граматичну конструкцію, яка вивчається. Такого ж типу завдання пропонувались і для домашньої роботи. Необхідність інтенсивно працювати давала свої позитивні наслідки: було покінчено з пасивним засвоєнням матеріалу, в учнів поступово вироблялась звичка на практиці застосовувати набуті знання. Посилився інтерес до роботи, бо кожен міг працювати відповідно до своїх здібностей, знань і попередньої підготовки. Якщо слабші учні ледве-ледве складали примітивні окремі речення, слідкуючи, щоб лиш у них була закінчена думка, то сильніші в цей час придумували невеличкі твори-мініатюри. А в цілому всі думали, усі працювали, усі рухалися вперед.

Практикувалося й колективне складання невеликих творів на визначену тему і з певним граматичним завданням. І хоч у такій роботі активну участь брали сильніші учні, усе ж і слабшим користь була значна: вони бачили, як треба придумувати речення, як пов’язувати їх між собою, послідовно висловлюючи думку. Так, під час вивчення теми «Вставні слова» учні колективно складали невеличкий твір «Плани на літо».

Безперечно, кожен із нас мріє побувати в цікавих походах та екскурсіях. Активний відпочинок, напевно, найцікавіший вид відпочину, найзахоплюючий. Нашим туристам, наприклад, надовго запам’ятається похід у Карпати, у якому учні, по-перше, познайомилися з багатим історичним минулим Прикарпаття, по-друге, відпочили, набралися сил.

Буквально через декілька уроків «проблема речення» перестала існувати. Однак не всім давався зв’язний виклад, та й самі речення в багатьох були якісь невикінчені, невиразні, я помітила, що під час їх складання учні думали лише про одне: як би не помилитися. Проблеми виразності висловлення думки, стилістичної різноманітності, нарешті, краси вислову для них ще не існувало.

Щоб усунути цей недолік у розвитку писемної мови учнів, застосовувала такі форми роботи: доповнення речень прикметниками, прислівниками й іншими частинами мови задля якнайбільшої виразності думки; вільні диктанти, у яких спочатку зачитувалось по 1—2 речення, а потім уривки поступово збільшувалися; висловлення тієї ж думки різними способами (кількома простими або одним складним реченням, складнопідрядним або складносурядним реченням, складнопідрядним реченням чи реченням із поширеними або відокремленими другорядними членами і т. п.).

 

 

Приклади таких тренувальних вправ:

1) Навколо школи розкинувся парк. У ньому багато алей. Є тут рідкісні дерева.

Навколо новозбудованої триповерхової школи велично розкинувся старовинний парк із тінистими алеями, із багатьма рідкісними породами дерев.

2) Найбільшу увагу відвідувачів виставки привертали картини Шевченка.

Найбільшу увагу всіх, хто відвідував виставку, привертали картини Шевченка.

Найбільшу увагу всіх, хто відвідував виставку, привертали картини, намальовані художником Шевченком.

Найбільшу увагу всіх, хто відвідував виставку, привертали картини, які намалював художник Шевченко.

 

 

Між учнями виникало своєрідне змагання: хто знайде найбільше способів висловлювання думки. Усі працювали дуже активно. Крім того, була добра можливість поговорити про вживання тих чи тих конструкцій, про уникнення одноманітності в побудові речень. Словом, усі завдання були спрямовані на те, щоб учні якнайсерйозніше вдумувались у зміст слів та будову речень.

Одночасно з такою роботою суто піготовчого змісту велику увагу приділяли на уроках мови іншим видам тренувальних вправ. Деякі з них були досить простими. Так, після написання кількох вільних диктантів було застосовано перехідний вид роботи від диктанту до переказу. Текст зачитувався вже не окремими реченнями чи групами речень, а цілими закінченими за змістом уривками, які учні переказували, а потім слухали наступний уривок. У кожному такому уривку усно визначали головну думку й тим самим підходили до розуміння плану в переказі. Пізніше писали перекази, спочатку прості, а згодом з елементами аналізу, стислі перекази, творчі перекази з самостійним продовженням, а на уроках літератури — відповіді на запитання з аргументацією.

Для такого типу робіт відводились окремі уроки. Але працювали над розвитком мовлення учнів на всіх уроках. Навчальний матеріал — синтаксис складного речення — дав змогу застосовувати найрізноманітніші письмові роботи. Як тренувальні вправи використовували написання мініатюр-описів (на теми «Наш парк», «Наша вулиця», «В майстерні» тощо), твори-мініатюри за картиною «Приїзд в гості», твори-міркування («Справжній товариш», «Як я розумію дружбу»), розповідь («Радісна звістка», «Щасливий день»), твори з використанням власного досвіду («Трудовий день», «Робота в майстерні») та ін. Не було жодного уроку, на якому учні не писали б все нових і нових видів робіт. І більшість з них почали досить швидко прогресувати. Такі види завдань збагачували лексику учнів, розвивали уявлення про стилістичні функції слова, сприяли виробленню навиків послідовного викладу думок, і, водночас, допомагали засвоїти правопис багатьох слів (технічні терміни тощо).

Досягненню успіху на уроках мови допомогло цілеспрямоване використання й уроків літературного читання. Адже не достатньо дати дітям завдання й вимагати якнайкращого його виконання. Треба, щоб кожен уявляв це якнайяскравіше, мав перед собою чіткий зразок, ідеал, до якого треба прагнути. Іноді такі зразки доводилося писати самостійно, переважно тоді, коли учні повинні були давати аргументовану відповідь на запитання. Так, було написано й зачитано учням роботу на тему «Чому А. С. Малишко назвав свою поему «Прометей»?». Іноді як зразок використовувались кращі роботи учнів. Однак, здебільшого, як при­клад для учнів використовувала програмові твори з літератури або уривки з них. Прочитали у творі красивий пейзаж чи портрет — аналізують засоби його створення, виявили жвавий емоційно наповнений діалог — роблять висновки про майстерність письменника. І після цього обов’язково — пробують застосувати власні здібності: описати природу, трудовий процес, інтер’єр чи портрет, передати якусь подію через розмову, в діалогічній формі. Деякі учні почали виявляти добре знання мови, учитися висловлювати свої думки й спостереження.

 

Ось приклад опису учениці Ольги К.:

Ранок у лісі

Ранок. У лісі тихо, тільки ледве чутно шелестять молоденькі листочки. Дерева урочисто чекають сонця. Ось-ось воно з’явиться над горизонтом.

На сході вже почервонів край неба. Через деякий час із-за обрію показались перші промені. Вони упали на листочки дерев, покриті прозорими перлинками роси. І ось цілий ліс, освітлений сонцем, вже виграє золотими іскрами.

Прокидаються пташки і починають свою вранішню пісню. Як їх тут багато! І стукіт дятла, і цвірінькання горобців, і ніжний спів жайворонка — усе злилося в одну бадьору мелодію.

Із зеленої трави виглядають голубими очицями фіалки, а над ними безтурботно кружляє жовтенький метелик.

Весь ліс радісно зустрічає ясний весняний день.

 

Звичайно, такі спроби дуже часто виходили невдалими, але навіть і сама невдача давала велику користь: учні бачили, як далеко їм ще до того, щоб вільно володіти всіма багатствами рідної мови. Але водночас кожен успіх показував, що намагання не безнадійні, що наполеглива праця не марна. Тому ніколи не відмовлялася від такої роботи, нехай і не цілком посильної для кожного учня, але здатної максимально мобілізувати його творчі можливості. Навіть тоді, коли в класі вивчали вірші, учням пропонувала скласти строфу тим чи тим розміром. І хоч більшість спроб не можна було назвати вдалими, були серед них і добрі, а головне — така робота дуже подобалася дітям.

 

Ось декілька прикладів таких вправ:

Падають сніжинки —

Білії пушинки.

Надіваю ковзани.

Ой, які легкі вони!

Мчу, як вітер, по льоду.

Ви не бійтесь, не впаду.

(Анатолій К.)

 

Випав зранку сніг пушистий,

Кругом біло стало,

І дітвори з санчатами

Вийшло в двір чимало.

(Ганна Г.)

 

Пізніше подібні завдання практикувались і в старших класах та дуже сприяли розвиткові мови та загальному розвиткові учнів. Вони помітно збагачували свій активний запас слів, училися працювати над добором слів, над вибором форми, необхідної для найбільш яскравого висловлення своєї думки.

Уся ця робота тривала до кінця першого семестру. Звичайно, за цей час знання більшості учнів поглибилися, зміцніли орфографічні навички, хоч питанням правопису ніколи не відводилось окремого часу. Та головний результат був ще не стільки практичний, скільки психологічний. У класі не залишилось жодного учня, який би не виявив зацікавлення до навчання. Кожен повірив у свої сили і одночасно побачив, що перед ним непочатий край роботи, при чому роботи цікавої, захоплюючої, творчої, зовсім не такої нудної, як зубріння сотень правил і винятків із них.

Уже тоді частина учнів писала досить задовільно, особливо ті, які допускали раніше багато синтаксичних помилок. Але знань з орфографії в багатьох учнів було не достатньо. У слабших учнів не було ще й задовільних навиків зв’язного мовлення. Зрозуміло, що при високому загальному темпі роботи в класі дехто не встигав йти в ногу з усіма учнями. Потрібні були додаткові заняття. І їх було проведено під час зимових канікул. Учні, які писали погано і, так не могли одержати позитивних оцінок, не були зразу зараховані в розряд двієчників. Їм було роз’яснено, що виставлення оцінки для них переноситься на початок наступного семестру. Це стало додатковим стимулом активності в роботі, новою запорукою успіху.

 

Тому робота, яка була проведена, дає мені  змогу зробити такі висновки:

1. Можливості пізнавальної діяльності учнів досить великі, тільки вони не завжди повно розриваються і використовуються в навчальній роботі.

2. Для повнішого використання цих можливостей потрібно зацікавити учнів, викликати в них потребу в знаннях, забезпечити активність кожного учня в навчальному процесі, подбати про широке поле для його практичної діяльності.

3. Повноцінної грамотності можна досягти не зубрінням граматичних правил і винятків з них, а тільки через розвиток мислення й мовлення учнів.

4. Для досягнення успіху необхідна велика кількість практичних робіт, переважно творчого характеру, і повна самостійність під час їхнього виконання.

5. У процесі навчання абсолютно потрібним є індивідуальний підхід до учнів, без чого неможливе повне використання здібностей і можливостей кожного.

6. Вивчення мови треба якнайтісніше пов’язати з іншими видами діяльності учнів, домогтися, щоб оволодіння мовою стало не самоціллю, а необхідною умовою підготовки до життя, до участі в суспільному житті.

 

Отже, грамотний не той, хто не допустить жодної помилки, а той, хто ґрунтовно й переконливо висловить власні думки й почуття (які треба мати).

Використані джерела

  • Оконь В. Основы проблемного обучения. Москва: Просвещение, 1968.
  • Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. Київ: Радянська школа, 1982.
  • Скуратівський Л. В. Пізнавальні завдання з української мови. Київ: Радянська школа, 1987.

 

Мирослава КРИСЬКІВ, кандидат педагогічних наук,

Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

газета "Українська мова та література", №9-10 травень 2018

 


Рекомендуємо

4


Тема

Ірина Міньковська Польська, чеська та угорська латинки для української мови в XVII—XVIII столітті

6

Ірина Міньковська Єдина система українсько-латинської транслітерації як інструмент європейської інтеграції України

15


9-й клас

Наталія Перетятько Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статті) у контексті проблеми «Нобелівська премія й Україна» Урок розвитку зв’язного мовлення

18


Методична скарбничка

Олена Кобилинська Диктанти з української літератури 8-й клас

23

Олеся Ніколаєнко Поточний контроль як невід’ємна частина засвоєння програмового матеріалу учнями 9-й клас

29

Карина Луценко Буктрейлер як інноваційний метод підвищення читацького інтересу школярів у співпраці з батьками

62

Михайло Зігман Домашнє завдання як важлива складова частина навчально-виховного процесу

69


Ключ розуміння

Ніна Тарасюк Колискова пісня як невичерпна скарбниця виховних засобів усної народної творчості

78

Ніна Тарасюк Магічна сила колискових пісень

82

Мирослава Криськів Нетрадиційний підхід до ліквідації відставання з мови

85

Роботи переможців конкурсу «Панорама творчих уроків — 2018»

 

ОЛЕКСАНДР ГАВРОШ «НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ІВАНА СИЛИ». Урок-ділова гра «У редакції газети»

Нетрадиційний урок з української літератури проходить у формі ділової гри «У редакції газети». Під час уроку учні об’єднуються в групи-відділи, кожен із яких працюватиме над певною рубрикою. На дошці є макет газети. Упродовж часу, відведеного на роботу, відділи мають опрацювати завдання та презентувати його, оформивши рубрику газети. Учитель виконує роль редактора, який оцінює роботу відділів, коригує матеріали рубрик та дає дозвіл на їх «друк». У кінці уроку учні отримують продукт діяльності — газету з рубриками. Розроблений урок побудований на засадах інтерактивного навчання, що сприяє творчому розвитку та пізнавальній активності школярів.

Мета: продовжити аналіз повісті О. Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили», характеристики щедрого на добро головного героя твору як особистості; розвивати вміння учнів формулювати основну думку твору, висловлювати своє ставлення до зображуваного; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу, кмітливість; формувати й розширити світогляд учнів; виховувати почуття пошани до української літератури, мистецтва слова, повагу до творчості О. Гавроша; прищеплювати доброту, чуйність, мужність, відповідальність за доручену справу.

Тип уроку: комбінований.

Форма-проведення: урок-ділова гра «У редакції газети».

Обладнання: комп’ютер, підключений до мережі Інтернет, шаблон газети «Наші герої», назви відділів, завдання відділам, гирі для жеребкування, проектор, мультимедійна презентація.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Емоційне налаштування на урок

Учитель. Своїм потиском руки я передаю імпульс гарного настрою. Ваше завдання: отримавши імпульс, передати його іншому.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Робота в парах

Літературний диктант з помилками «Упіймай помилку»

Знайти та виправити помилки у цих твердженнях.

  1. На столичному вокзалі Івана Силу зустрів доктор Брякус.

(На столичному вокзалі Івана Силу зустрів вуйко Микульцьо).

  1. Іван Сила спершу влаштувався нічним охоронцем у школу.

(Іван Сила спершу влаштувався на залізничний вокзал вантажником).

  1. Іванові Силі спочатку довелося вступити в поєдинок з Магдебурою.

(Іванові Силі спочатку довелося вступити в поєдинок з Велетом).

  1. Людину, яка запропонувала Іванові Силі тренувати його, звали Микульцьо.

(Людину, яка запропонувала Іванові Силі тренувати його, звали доктор Брякус).

  1. Агента, якому доручили розвідати про доктора Брякуса, звали Чікса.

(Агента, якому доручили розвідати про доктора Брякуса, звали Фікса).

  1. Іван Сила на чемпіонаті Республіки переміг Велета.

(Іван Сила на чемпіонаті Республіки переміг Магдебуру).

  1. Найулюбленіша страва Івана Сили — борщ.

(Найулюбленіша страва Івана Сили — галушки зі шкварками).

  1. Доктором Брякус не захотів далі тренувати Івана Силу й виїхав за кордон.

(Доктор Брякус загинув в автомобільній аварії).

  1. Агент Фікса заплатив за Івана Силу заставу в розмірі 50 тисяч.

(Мадам Бухенбах заплатила за Івана Силу заставу в розмірі 50 тисяч).

  1. Мадам Бухенбах запропонувала Іванові Силі працювати в неї особистим охоронцем.

(Мадам Бухенбах запропонувала Іванові Силі попрацювати рік у цирку, таким чином відшкодовуючи їй 50 тисяч).

  1. Іван Сила освідчився в коханні та запропонував одружитися Ренаті.

(Іван Сила освідчився в коханні та запропонував одружитися Мілці).

  1. Мадам Бухенбах вирішила подарувати нареченим коня.

(Мадам Бухенбах вирішила подарувати нареченим свого автомобіля).

ІII. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми та мети уроку

Учитель. Гортаючи сторінки повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили», ми не можемо не захоплюватися мужністю, винахідливістю, порядністю головного героя — легендарного силача із Закарпаття. Він патріот рідного краю, який довів це своєю синівською вірністю, вчинками та справами. Сьогодні на уроці ми познайомимося з нашим героєм ближче, перетворивши клас на видавництво «Сім з плюсом». Кожен із вас буде причетний до виходу нового номеру газети «Наші герої». Усі шпальти сьогодні буде присвячено зірці цирку «Бухенбах», сучасному супергерою — Івану Силі. У нашому видавництві працює 7 відділів: «Історики», «Журналісти», «Психологи», «Клуб мандрівників», «Зв’язки з громадськістю», «Фольклористи», «Зворотний зв’язок». Кожен із відділів відповідає за певну рубрику. Після відведеного часу шеф-редактори мають захистити свою рубрику.

(Учитель на цьому уроці виконує роль головного редактора, який контролює роботу всіх відділів та дає дозвіл на друк рубрик).

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Об’єднання у відділи

Об’єднання у відділи відбувається жеребкуванням за допомогою різнокольорових гирьок: сині — Історики, червоні — Журналісти, зелені — Психологи, жовті — Клуб Мандрівників, білі — Зв’язки з громадськістю, рожеві — Фольклористи, блакитні — Зворотний зв’язок. Кожен відділ обирає шеф-редактора, який презентуватиме рубрику.

Робота у відділах

Кожен відділ отримує завдання у конвертах, які вони мають виконати протягом відведеного часу. Шеф-редактор кожного відділу має презентувати рубрику. У разі правильного та вдалого виступу редактор дає дозвіл на друк рубрики.

Відділ «Історики» (рубрика «З життя легенди»)

Цей відділ протягом часу, відведеного на роботу, працює за комп’ютером.

Дібрати матеріал про Івана Фірцака — прототипа* головного героя повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили».

* Прототип — конкретна особа, факти з життя або риси характеру якої покладено в основу образу персонажа. 

Відділ «Журналісти» (рубрика «Позаочі»)

Оформити інтерв’ю з головним героєм та презентувати його. 

Відділ «Психологи» (рубрика «Про потаємне»)

Схарактеризувати головного героя. Відповіді підтвердити цитатами з твору.

Відділ «Клуб мандрівників» (рубрика «Навколо світу»)

Відділу пропонуються прапори різних країн, серед яких вони мають обрати прапори тих країн, у яких гастролював цирк «Бухенбах». Окремо на аркушах описано події, які відбулися з героєм. Потрібно співвіднести країну та подію та оформити рубрику газети.

(Німеччина, Китай, Іспанія, Греція, Англія, Франція, Австралія, Японія, США).

Події

  1. Іван Сила вперше виконав цирковий номер «Розбивання кувалдою каменюки на грудях». Через наполягання мадам Бухенбах Іванові довелося поборотися з найсильнішою людиною цієї країни Бієр-Мієром, який ще ніколи не зазнавав поразки. Бієр-Мієр переважав Івана в усьому: він м’яв його, ламав, бгав у своїх ручищах, не даючи ні хвилини передихнути. Але Силі дико щастило в останній момент вислизати з лапищ баварця. Перемога в цьому поєдинку була за Іваном Силою.
  2. Іванові Силі запропонували спробувати себе в національному виді змагань цієї країни — кориді. Для Івана вибрали найбільшого бика. Тварина добряче зачепила Іванові бік, але хлопець схопив його за роги, щосили крутнув управо. Бик завалився на бік, а в руках парубка залишилися роги.
  3. Іван Сила виступав у найбільшому цирку цієї країни, а серед глядачів була присутня дуже поважна персона, яка попросила Івана поборотися з уславленим боксером Джебсоном. Джебсон був чемпіоном цієї країни з боксу й кумиром молоді. Правил боксу Івана навчав ще доктор Брякус. Чорношкірий Джебсон був дебелим, довгоруким, його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки прикривався кулачиськами. Цей бій дався верховинцю важко, але йому вдалося перемогти Джебсона.
  4. У цій країні на Івана Силу напали невідомі, які вирішили помститися верховинцю за улюбленця англійців Джебсона, що став інвалідом. Іванові проломили череп, тож операція була складною, але богатир все ж оминув найсерйознішу небезпеку. Цирк «Бухенбах» оголосив канікули. Але ніхто з циркачів не роз’їхався — не хотіли залишати Івана на самоті.
  5. Іван Сила вперше показав небезпечний номер, під час якого автомобіль, набитий усіма циркачами, переїжджав силача. У цій країні Іванові довелося боротися з Пацоку Мацурі, якого в Японії кличуть Чорною Горою. Японські корпорації готові були заплатити 150 тисяч переможцю й 50 тисяч — переможеному. І головне, що переможець цього бою мав отримати звання «Найсильніша людина світу». Чорна Гора справді виявився горою, у півтора раза більшою за Івана. У цьому бою перемогу отримав верховинець. 

Відділ «Зв’язки з громадськістю» (рубрика «Нехай говорять»)

З’ясувати, кому з героїв належать подані цитати.

  1. «Від роботи, дядьку, й коні здихають».
  2. «Ти диви, яке цабе».
  3. «Для перемоги однієї сили замало: сила повинна мати ще й розум».
  4. «Цирк — це не мистецтво. Це порожнє ремесло».
  5. «Ех, Америко! Гроші тебе псують».
  6. «Я не можу повірити своєму щастю».
  7. «Лисиця ніколи не краде курчат поблизу своєї нірки».
  8. «Дурне діло — не хитре».
  9. «Гроші хоч кого зіпсують».
  10. «Як мед, то й ложкою».
  11. «Я відкриваю імена, і це приносить мені задоволення».
  12. «Ми просто закохані в арену і оплески».

Відділ «Фольклористи» (рубрика «Народ скаже, як зав’яже»)

Серед поданих прислів’їв та приказок обрати ті, які містять поради від головного героя.

Лінь чоловіка не годує, а тільки здоров’я жує. Хто праці не боїться, того хвороба сторониться. Дожидатись долі, то не матимеш і льолі (сорочки). В здоровому тілі — здоровий дух. Брехати — не ціпом махати. Найбільше багатство — здоров’я. Бреше й оком не моргне. Сила мовчить, а слабкість кричить. Всі за одного і один за всіх. Кинуло в піт, голова, як мед, а язик — хоч вижми. В лиху годину пізнаєм вірну людину. Поки битва попереду — сміливців хоч греблю гати. Боягуз і дурень першим піднімає кулак. Боягуз на словах хоробрий. Не думай про страх, то його й не буде. Лякана ворона й куща боїться та все в ліс летить. Бережіть здоров’я — його в крамниці не купиш. У страха очі великі.

Відділ «Зворотний зв’язок» (рубрика «Лист до героя»)

Написати листа головному герою. 

Представлення результатів роботи відділів

Після представлення результатів роботи кожного відділу редактор кріпить матеріал на шаблон газети. 

Відділ «Історики» (рубрика «З життя легенди»)

  1. Іван Фірцак народився в червні 1899 року в українському селі Білки на Закарпатті. За неймовірну силу отримав прізвисько «Кротон».
  2. Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби.
  3. Чемпіон Європи з культуризму.
  4. Вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. Побував у шістдесяти чотирьох країнах, дивуючи всіх неймовірною силою. Виграв чимало поєдинків із відомими борцями світу.
  5. З рук королеви Англії Іван Фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами.
  6. Американська преса називала його найсильнішою людиною XX століття.
  7. Після одного з боїв переніс важку операцію, під час якої йому замінили частину черепної кістки на золоту пластину. Але Кротон і далі продовжував свої відомі виступи.
  8. На початку сорокових років повернувся на Закарпаття з дружиною Руженою Зікл, повітряною гімнасткою «Герцферт-цирку».
  9. Подружжя мало восьмеро дітей. Старший син Іван став чемпіоном України з боксу в середній вазі.
  10. Помер відомий силач у 1970 році в рідному селі Білки. У народі його прозивали Іваном Силою. 

Відділ «Журналісти» (рубрика «Позаочі»)

Орієнтовані питання й відповіді для героя

Розкажіть, як ви потрапили до столиці

— Так сталося, що я не знайшов спільної мови з одним дурнем, то й довелося його струснути злегка. Біда була в тому, що він був не просто сусідський дурень, а начальників синок. Від гріха подалі й відправив мене тато у світ. Бо родина в нас велика, а їм я за чотирьох.

Ви багато чим завдячуєте доктору Брякусу. Як на вас уплинула його смерть?

— Загибель доктора Брякуса сильно вплинула на мене. Я до всього збайдужів, втратив апетит. У такому пригніченому стані мене й було допроваджено до в’язниці за звинуваченням у смерті свого наставника. Дуже добре, що завдяки ідеї Міхи Голого написати про мене репортаж в газеті та завдяки мадам Бухенбах, мене було випущено з в’язниці під заставу.

Які почуття Вас охоплювали, коли Ви вперше опинилися в цирку в ролі глядача?

— Я з дитячим захватом дивився на те, що виробляють мої нові колеги. Дивлячись на те, як не квапиться додому публіка, я не міг повірити, що мені аплодуватимуть так само. Мене охоплювали сумніви, що я зможу якось допомогти цирку. Дивлячись на себе, мене турбувала одна думка: «Ну, який з мене вийде артист».

Чому Ви відмовлялися боротися з глядачами навіть за грошову винагороду?

— Я постійно згадував бій з Велетом, якому доводилося заробляти на хліб таким жорстоким способом. До мене дійшли чутки, що після того бою Велет серйозно травмувався й більше не виступав. Я не мав бажання травмувати глядачів, які приходили до цирку насолоджуватися виступами циркачів і не мали бажання повертатися додому травмованими.

Як Вам вдалося запевнити мадам Бухенбах в тому, що не хочете боротися з глядачами?

— Після розмови з мадам Бухенбах я довго не міг заснути. І раптом згадав, як носив на собі дітлахів з нашої вулиці. Тоді на мене залазила купа малечі. Тому я вирішив запропонувати мадам Бухенбах винести на собі всіх артистів цирку. Ця ідея сподобалася не лише господарці цирку, а й усім артистам, хіба що окрім карлика Піні

— Як Ви сприйняли новину про те, що Маруся Петрикова вийшла заміж?

— Спершу в мене аж потемніло в очах, хоча я й не мав з Марусею до пуття нічого, але вона була для мене, мов ікона, котрій я щовечора молився. Мені згадалося, як я подарував їй намисто із суниць і ми його потім разом з’їли. Мені було сумно, але я передав Марусі срібний перстень, який купив після перемоги на чемпіонаті.

— Хто ж зумів заполонити Ваше серце знову?

— Ще тоді, коли я вперше з’явився в цирку, мені запала у вічі русява дівчина в блакитному трико. ЇЇ звати Мілка, тобто Мілена. Лише при згадці про наше знайомство в мене стискалося серце. А потім у лікарні, коли Мілка доглядала за мною, я зрозумів, що між нами виникає щось більше, ніж дружба. З того часу ми проводили разом багато часу: малювали й клеїли афіші, продавали квитки, влаштовували рекламні виступи перед цирком, закликаючи перехожих на вистави. І якось, сидячи в напівтемному шапіто після репетиції, я таки наважився освідчитися дівчині. І вона погодилася.

— Строк Вашого трудового контракту з цирком «Бухенбах» завершився, що плануєте робити далі.

— Ми з Мілкою вирішили одружитися й покинути цирк. Ми поїдемо до мене. У наші гори. Я так скучив за татовими галушками…..

Що б наостанок Ви порадили майбутнім поколінням, що потрібно робити для того, щоб стати таким сильним?

— Передовсім дбати про своє здоров’я, щодня займатися спортом, не піддаватися шкідливим звичкам, добре харчуватися, а ще вірити в те, що кожен із вас може стати чемпіоном Республіки. Головне — мати бажання. 

Відділ «Психологи» (рубрика «Про потаємне») (схема)

Відділ «Клуб Мандрівників» (рубрика «Навколо світу»)

Німеччина

Іван Сила вперше виконав цирковий номер «Розбивання кувалдою каменюки на грудях». Через наполягання мадам Бухенбах Іванові довелося поборотися з найсильнішою людиною цієї країни Бієр-Мієром, який ще ніколи не зазнавав поразки. Бієр-Мієр переважав Івана в усьому: він м’яв його, ламав, бгав у своїх ручищах, не даючи ні хвилини передихнути. Але Силі дико щастило в останній момент вислизати з лапищ баварця. Перемога в цьому поєдинку була за Іваном Силою. 

Іспанія

Іванові Силі запропонували спробувати себе в національному виді змагань цієї країни — кориді. Для Івана вибрали найбільшого бика. Тварина добряче зачепила Іванові бік, але хлопець схопив його за роги, щосили крутнув управо. Бик завалився на бік, а в руках парубка залишилися роги. 

Англія

Іван Сила виступав у найбільшому цирку цієї країни, а серед глядачів була присутня дуже поважна персона, яка попросила Івана поборотися з уславленим боксером Джебсоном. Джебсон був чемпіоном цієї країни з боксу й кумиром молоді. Правил боксу Івана навчав ще доктор Брякус. Чорношкірий Джебсон був дебелим, довгоруким, його удари, мов град, сипалися на Іванову голову. Сила тільки прикривався кулачиськами. Цей бій дався верховинцю важко, але йому вдалося перемогти Джебсона.

Франція

У цій країні на Івана Силу напали невідомі, які вирішили помститися верховинцю за улюбленця англійців Джебсона, що став інвалідом. Іванові проломили череп, тож операція було складною, але богатир все ж оминув найсерйознішу небезпеку. Цирк «Бухенбах» оголосив канікули. Але ніхто з циркачів не роз’їхався — не хотіли залишати Івана на самоті. 

США

Іван Сила вперше показав небезпечний номер, під час якого автомобіль, набитий усіма циркачами, переїжджав силача. У цій країні Іванові довелося боротися з Пацоку Мацурі, якого в Японії кличуть Чорною Горою. Японські корпорації готові були заплатити 150 тисяч переможцю й 50 тисяч — переможеному. І головне, що переможець цього бою мав отримати звання «Найсильніша людина світу». Чорна Гора справді виявився горою, у півтора раза більшою за Івана. У цьому бою перемогу отримав верховинець.

Відділ «Зв’язки з громадськістю» (рубрика «Нехай говорять»)

  1. Міха Голий; 2. Вуйко Микульцьо; 3. Доктор Брякус; 4. Агент Фікса; 5. Іван Сила; 6. Мілка
  2. Мадам Бухенбах; 8. Міха Голий; 9. Пандорський; 10. Міха Голий; 11. Доктор Брякус; 12. Фандіґо і Рената.

 

Відділ «Фольклористи» (рубрика «Народ скаже, як зав’яже»)

Хто праці не боїться, того хвороба сторониться.

В здоровому тілі — здоровий дух.

Найбільше багатство — здоров’я.

Всі за одного і один за всіх.

В лиху годину пізнаєм вірну людину.

Не думай про страх, то його й не буде.

Бережіть здоров’я — його в крамниці не купиш.

 

Відділ «Зворотний зв’язок» (рубрика «Лист до героя»)

Зразок листа головному герою 

Вітаю, шановний добродію.

Ваша історія, так яскраво змальована письменником Олександром Гаврошем, дуже збентежила та схвилювала мене. Читаючи рядки твору, зрозуміла, якою важкою була Ваша доля. Вам, звичайному сільському парубійкові, довелося пройти через складні випробування на шляху до своєї мети. Не можу не зазначити, як приємно Ви вразили мене своїми бійцівськими якостями. Я захоплююсь Вашою порядністю, мужністю, щирістю та силою волі. Не просто стати визначною особистістю. На життєвому шляху можуть зустрічатися різні спокуси, але Вам не потрібні були принади багатіїв, Ви не стали заручником слави. Ваші чесноти — це приклад для наслідування. Для нас, підлітків XXІ століття, Ваша історія розкриває справжні цінності людського життя, вона взірець справжньої людської мужності та витривалості.

Щиро вірю, що й серед моїх однолітків знайдеться людина, яка продовжить Ваш шлях.

З повагою — Ірина Перфілова, учениця 7-го класу.

V. Підсумок уроку

Редакційний кошик

Робота у відділах. Гра «Фоторобот»

Назвати героя повісті за підказкою.

  1. Середнього віку кремезний смаглявий чоловік у смугастому трико з маленькими вусиками й борідкою. Цей герой роками заробляв на життя вуличними боями.
  2. Елегантно вбраний панок з відкритим поглядом, від якого приємно пахло вишуканими парфумами.
  3. Опецькуватий чоловік із круглою котячою головою, швидким поглядом і рухливими щурячими вусами.
  4. Двадцятилітній парубійко, під два метри зросту, в домотканій білій сорочині та темних штанях. Великі зеленкуваті очі під шапкою чорного волосся, зачесаного геть по-простому. Кругле обличчя з м’якими рисами виражало подив і хвилювання. Зате міцна постава та широчезні плечі вселяли повагу стороннім.
  5. Невеличкий дядько, у потертій сірій крисані, з обвислими вусами, гачкуватим носом та теплими карими очима.
  6. Підліток із тонкими блідими губами, загостреним носом, з русявим розколошканим волоссям та сірими жвавими очима, одягнений у вилинялу сорочку та обтріпані закороткі штани, на ногах — жовті лаковані черевики.
  7. Екстравагантна вродлива пані, одягне- на у темно-синю сукню та чорні рукавички. Страшенно не любить нерішучих чоловіків.
  8. Чоловік у чорному фраку, білих рейтузах і чоботях вище колін. У його статечній поставі, розумних чорних очах та вишуканих манерах було скільки поваги та грації, що це мимоволі заворожувало.
  9. Атлетичний смаглявий юнак зі східними рисами обличчя.
  10. Русява дівчина в блакитному трико, з великими синіми очима, обрізаними кучериками і сріблястою короною.
  11. Дебелий чорношкірий чоловік, з довгими руками й неймовірно білосніжною усмішкою.
  12. Хлопчина маленького зросту, в пістрявому довгому балахоні з мавпочкою на плечі. Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що природа з нього поглумилася.

Відповіді: 1) Велет; 2) Доктор Брякус; 3) Агент Фікса; 4) Іван Сила; 5) Вуйко Микульцьо; 6) Міха Голий; 7) Мадам Бухенбах; 8) Імпресаріо Пандорський; 9) Фандіґо; 10) Мілка; 11) Джебсон; 12) Карлик Піня.

VІ. Рефлексійно-оцінювальний етап

Нарада в редактора

Метод «Незакінчене речення»

На різнокольорових гирях написати продовження речення (додаток 1).

На сьогоднішньому уроці для мене найбільшим відкриттям було….

Інформація, отримана на уроці, дозволяє зробити висновок….

На уроці мені було….

Удома я розповім батькам (сестрі, брату) про....

Оцінювання учнями власної роботи в малій групі (додаток 2)

VІІ. Домашнє завдання

  1. Для учнів із середнім рівнем навчальних досягнень: переказувати епізод повісті, який найбільше сподобався.
  2. Для учнів із достатнім та високим рівнем навчальних досягнень: дібрати характеристику до інших героїв повісті. 

Учитель. Українці здавна славилися богатирським здоров’ям, силою та героїзмом. Україна пишається своїми легендарними богатирями та героями: Кирилом Кожум’якою, Іллею Муромцем, Добринею Нікітичем, Альошею Поповичем, Іваном Сірком, Григорієм Пинтею, Іваном Піддубним, Іваном Фірцаком, Яковом та Василем Куценками, Георгієм Поповим, Григорієм Новаком, Леопольдом Жаботинським, Анатолієм Писаренком…, а тепер — братами Кличками та багатьма іншими. Це символи української сили та борцівської вправності, приклад, гідний для наслідування.

Використані джерела

  1. Коваленко Л. В. Методи та прийоми емоційного налаштування на урок. URL: http://dorobok.edu.vn.ua/file/get/611.
  2. Низкодубова В. Й. Інтерактивні методи навчання. Вивчаємо українську мову та літературу. 2009. №1. С. 7—8.
  3. Передрій Г. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови. Дивослово. 2005. № 1. С. 7—14.
  4. Методи та прийоми емоційного налаштування на урок. URL: http://dorobok.edu.vn.ua/article/view/643.
  5. Методичний портал. URL: http://metodportal.com/.
  6. Різні види нетрадиційних уроків. URL: http://www.info-library.com.ua/books-text-4320.html.
  7. Сапунова О. Цикл уроків з української мови та літератури для 5-6 класів. URL: http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/23372.
  8. Скрипник Т. І. Інтерактивні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. URL: http://skrypnikt.rusedu.net/post/4735/43962.

Наталя Перфілова, учителька української мови та літератури Новогнатівської ЗОШ І—ІІ ст.

 Волноваського р-ну, Донецька обл.

газета "Українська мова та література", № 7-8 квітень 2018


Рекомендуємо

4


актуально

Береги дванадцяти вод Подорож льодоріза «Літке» із Севастополя на острів Врангеля в Північному Льодовитому океані

6


5-й клас

Валентина Бабак Марина Павленко «Миколчині історії» «Доросле дитинство» малих дітей…

10

Леся Ковальчук Микола Вінграновський «Сіроманець»

15


7-й клас

Наталя Перфілова Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» Урок-ділова гра «У редакції газети»

24

Ольга Мазурок Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили»

32


8-й клас

Марія Голомб-Масловська Звертання Розділові знаки при звертанні

35

Валентина Бабак Валентин Чемерис «Вітька + Галя, або повість про перше кохання» Багато різних «уперше…»

45

Ольга Поліщук Валентин Чемерис «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» Цикл уроків

54


позакласне читання

Людмила Діденко Сльоза омиває душу… Урок-пам’ять за твором К. Мотрич «Політ журавлів над нетолоченими травами» 6-й клас

61

Надія Панькова Юрій Мушкетик «Селена» Ідея реформування державного устрою у філософії Платона

70

Лариса МІСЬКЕВИЧ Євген Гуцало «Сім’я дикої качки» Твір про людину й світ крізь призму морально-етичних проблем 5-й клас

77


ключ розуміння

Мирослава Криськів Успішність із мови — проблема виховна

81


література рідного краю

Наталія ДЯЧЕНКО Цікаві сторінки біографії Олексія Столбіна Турбота про рідну природу — неодмінна риса гідної поведінки особистості (за оповіданням «Четвірка з плюсом») 6-й клас

85

Магічна сила колискових пісень

Нобелівська премія й Україна

Успішність із мови — проблема виховна

Юрій Мушкетик «Селена». Ідея реформування державного устрою у філософії Платона


Рекомендуємо

4


Тема

Мовний пуризм чи державна політика? Як офіційні державні мови здобували своє місце під сонцем

6


інтерв’ю

Анастасія Євдокимова: «Школа — це ідеальна злітна смуга. Це можливість отримати безліч навичок, досвідів і спробувати все»

10


рецензія

Педагогічний діалог крізь віки

14


актуально

Шевченківська премія — Еммі Андієвській

19

Власне висловлення на ЗНО з української мови та літератури

20


література рідного краю

Надія Панькова. Марія Дьогтяр «Щедроти». Поетична збірка

30


позакласне читання

Олена Сухоребра, Світлана Парубець. Туга за Україною. Незабутня Квітка. Літературно-музичний журнал

37

Любов КОВАЛЬЧУК. Сила янгольської пір’їнки. За казкою Оксани Весни «Які ж вони — янголи?». 8-й клас

42


ключ розуміння

Мирослава КРИСЬКІВ, Володимир МЕЛЬНИЧАЙКО. Вивчення морфеміки в школі

55


методична скарбничка

Марія Другова. Вплив творчості Тараса Шевченка на видавничу справу України

60

Тамара Федорченко. Моніторингові дослідження — дієвий інструмент підготовки учнів до ЗНО

64

Анонс газети «Украінська мова та література» 13-14, 2017

«Неокласики» в українській літературі 

11-й клас

В історії розвитку вітчизняної літератури були такі періоди, коли поет ставав центральною постаттю в суспільстві. Зазвичай, ці періоди збігались у часі з епохальними суспільно-політичними подіями, докорінними змінами на різних рівнях життя. Поети наділені здатністю реагувати на них раніше за інших сучасників — політиків, економістів, істориків та ін., навіть раніше за своїх творчих побратимів — прозаїків і драматургів.

Розвиток життєво важливих компетентностей школярів шляхом формування стійкого інтересу до української літератури

У методичній розробці подано основні напрями, форми роботи вчителя української літератури на уроках та в позаурочний час щодо формування в учнів стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва шляхом розвитку читацької культури школярів, розвитку їхніх естетичних смаків. Представлено найважливіші методи, спрямовані на розвиток  бажання в учнів читати, зацікавлення їх художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним інструментом пізнання світу і себе в ньому шляхом співпраці вчителя української літератури зі шкільним бібліотекарем та батьками. Виокремлено інноваційні види роботи з метою розвитку читацьких інтересів.

Матеріали та методичні рекомендації до вступних занять з української літератури у 8-му класі

Завдяки оновленню торік програми суттєво оптимізувалося вивчення шкільного  курсу з української літератури, зокрема у 8-му класі. Вилучено деякі твори, що не відповідали віковим особливостям та інтересам підлітків чи були надто складними для сприймання, перевантаженими інформативно, — «Слово про похід Ігорів», «Іван Вишенський» І. Франка, «Вибір» та «Ринг» Б. Олійника, «Роксолана» О. Назарука, «Патріоти» й «Ельдорадо» В. Самійленка тощо. Натомість, безсумнівно, зацікавлять восьмикласників нововведені гостросюжетні й актуальні для них повісті «Шпага для Славка Беркути» Н. Бічуї, «Місце для Дракона» Ю. Винничука, «Вітька + Галя…» В. Чемериса.

газета «Украінська мова та література» 

 

 

Анонс газети «Українська мова та література» 11-12, 2017

Навчальне редагування в системі шкільної мовної освіти

У статті йдеться про важливий засіб формування мовленнєвих умінь школярів — раціональний добір мовного дидактичного матеріалу для уроків (речень і фрагментів тексту). Дуже рідко джерелом їх є учнівські висловлювання, хоч їх застосування може бути різноманітним: ілюстрування теоретичного матеріалу, запобігання помилкам, виявлення і виправлення недоліків у власному мовленні.

газета «Українська мова та література» 

 

Анонс газета «Українська мова та література» 9-10, 2017

Роботи переможців конкурсу «Панорама творчих уроків — 2017»

Оголошення результатів конкурсу, темою якого був «Сучасний урок: нові форми».

Розвиток життєвих компетентностей школярів через  формування стійкого інтересу до української літератури

У матеріалі основні напрямки, форми роботи вчителя української літератури на уроках та в позаурочний час з формування в учнів стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва  через розвиток читацької культури школярів, розвитку їх естетичних смаків.

Зустріч із  Марією Подолянкою

У статті мова йде про життя та творчість письменниці з Тернопільщини Марії Подолянки (Марії Маланчук).

газета «Українська мова та література»

Анонс газети "Українська мова та література" №9-10

 

 

У номерах:

 

  • Актуально про сучасний урок української мови. Методичні консультація

 

  • Теоретичні засади інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури

 

  • Благословенна ти в віках, як сонце наше благовісне, як віщий білокрилий птах,печаль і радість наша, пісне! Свято української пісні

 

  • Проблема особистої відповідальності перед обличчям історії. Заняття гуртка літературного краєзнавства

Анонс газети Українська мова та література №11-12 (червень 2015р)

  • Інтерпретація поезій ПавлаТичини

«…У чому полягає головна засаднича умова, завдяки якій вчитель літератури стає майстром своєї справи? Таких секретів та засадничих умов багато, бо якщо бездоганний урок поза всяким сумнівом є твором мистецтва, то що вже говорити про урок літератури, завдання якого полягає в тому, щоб не лише розкрити зміст художнього твору, а й естетично(так, естетично!) вразити учнів цим твором, іншими словами, передати учням його художню енергію, «заразити» їх нею…»

  • Школа журналістики. Цикл уроків для профільної школи
  • Проблема особистої відповідальності людини перед обличчям історії. Заняття гуртка літературного краєзнавства
  • Методи і прийоми інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури

У методичній розробці пропонується арсенал методів і прийомів, їхнє функціональне призначення у використанні на уроках української словесності. Матеріал особливо стане у пригоді молодим вчителям української мови та літератури.

Анонс газети Українська мова та література № 7—8 (815—816), квітень 2015р

umg-2015-007-сw

Степан Руданський. Співомовки «Свиня свинею», «Гуменний».

Співомовка як унікальне явище у світовій літературі

 Павло Глазовий. Гумористичні твори

Цикл уроків

Узагальнення й систематизація вивченого

Частини мови, їх правопис і використання в мовленні

Василь Голобородько. «З дитинства: Дощ»

«І поки на землі ще втіха є невинна, Поезія в її ще радощів додасть»

Ідейно-художній аналіз поезії В. Самійленка «Не вмре поезія»

Сміливі завжди мають щастя

«Тигролови» — авантюрно-пригодницький роман Івана Багряного

Земля — наш спільний дім

Складання діалогів-обговорення обраної теми

Урок розвитку мовлення

 Усний докладний переказ тексту

з творчим завданням — статтею на морально-етичну тему

«Чому відступництва у нас так много і чом відступництво для нас не є страшне?»

Урок позакласного читання за романом Р. Іваничука «Мальви»

 Павло Архипович Загребельний. Людина високого зросту

Літературно-музична композиція до вивчення творчості митця

Розвиток мислення і мовлення учнів на уроках української літератури:

основні напрями роботи, технологічні методи і прийоми

Анонс газети «Українська мова та література»

№ 2 Те, чого ви не знали про Івана Карпенка-Карого 5-й клас Вираження любові до навколишнього світу в оповіданні Є.Гуцала «Перебите крило». Урок позакласного читання Наш край у переказах і легендах. Урок літератури рідного краю 7-й клас Єднання людських емоцій та природи в поезії (за книжкою Ліни Костенко «Річка Геракліта»). Урок позакласного читання 8-й клас Іван Карпенко-Карий. Трагикомедія «Сто тисяч» Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною». Внутрішній світ героїв. Майстерність пейзажів. Глибокі й щирі почуття Остапа і Соломії 9-й клас «І мертвим, і живим…». Перегляд національної історії задля перспективи її кращого майбутнього ( за твором Тараса Шевченка). Бінарний урок Поема «Наймичка» Т. Шевченка. Образ знедоленої жінки, розкриття її трагічної долі, материнських почуттів Ключ розуміння Іншомовна лексика в сучасній українській літературній мові Методична скарбничка Учимося правильно писати українською. Самодиктанти

№ 3 Інтерв’ю Анатолій Дністровий: «Я дуже хочу, щоб мої діти мали найрізноманітніші зацікавлення» Міні-словник Гуцульський словничок (найуживаніша лексика) 5-й клас Групи слів за значенням. Урок —українознавче дослідження Виразне читання творів про Т.Г. Шевченка. Урок позакласного читання Євген Гуцало «Лось». Милосердя, співчуття —шлях до перемоги добра Карнавал осінніх барв і звуків. Цикл уроків за творчістю М. Рильського 7-й клас Образ Тараса Шевченка в музиці та літературі. Бінарний урок Методична скарбничка Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури Літературна вітальня «Як зненацька у людській розмові Дружній голос душу стрепене…». Вечір-портрет до 120-річчя від дня народження Максима Рильського

Анонс газети «Українська мова та література», № 5

 

  • «8-й клас». Звертання, вставні слова (словосполучення, речення). Соціокультурна лінія «Гончарство». Різнорівневі картки.

Система шкільної освіти передбачає врахування індивідуальних здібностей учнів, їхніх інтелектуальних можливостей та навичок для кращого засвоєння вивченого матеріалу. Пропонуємо вашій увазі різнорівневий матеріал з української мови для 8 класу, складений автором на краєзнавчій основі.

  • «11-й клас». Новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» — перлина української літератури ХХ століття

Методичний матеріал до уроку містить аналіз ідейно-художнього змісту твору, у якому використано інтерактивні прийоми і методи роботи на уроці (ігри «Біографічна скринька» , «Асоціативний кущ» тощо).

Анонс газети «Українська мова та література», № 4

 

  • «9-й клас». Тарас Шевченко і Біблія. «Ісаія. Глава 35». Цикл «Давидові псалми»

… «Найголовнішого очима не побачиш», — писав Екзюпері. Тому, щоб дослідити питання «Шевченко і Біблія», заглибимося в минуле.  На уроці працюють групи бібліографів, літературознавців, мистецтвознавців, релігієзнавців, довідкове бюро…”

  • «Методична скарбничка». Специфіка вивчення творчості Михайла Коцюбинського в старшій школі на прикладі повісті «Тіні забутих предків»

“Специфіка вивчення творчості Михайла Коцюбинського у старшій школі полягає у реалізації завдання остаточного перетворення учня-читача в активного читача-дослідника. Проблемно-стильовий тип аналізу художнього твору допоможе не лише глибоко проникнути в зміст творів великого митця, а й зазирнути в потаємні кутки не тільки його душі, а й творчої майстерні… ”

Українська мова та література, №24, грудень 2014

umg-2014-024-сv-1

Зміст:

Слово редактора. Образ майбутнього: кермо часу в наших руках

Рекомендуємо: Тема: Дочка Прометея. Маловідомі факти з життя Лесі Українки.

5-й клас: Лада БОРІСІК. Вимова й написання слів із подовженими м’якими приголосними. Олена СТЕПАНЧЕНКО. Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі». Нові твори за шкільною програмою.

6-й клас: Юлія ПЕРЕЩ. Всеволод Нестайко. «Тореадори з Васюківки». Пригодницький захопливий сюжет у повісті для дітей.

7-й клас: Вікторія КРАВЕЦЬ. Прислівник. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Урок-ярмарок. Наталія ДУНЯШЕНКО. Кожна людина, людський рід — з кореня добра і зла… (За повістю Б. Харчука «Планетник»).

8-й клас: Марія СЕРБЕНЮК. Людина живе не для того, щоб їсти, але їсть для того, щоб жити. Узагальнення й систематизація вивченого про однорідні члени речення.

9-й клас: Олександра КВАСНИЦЯ. Маловідомий Тарас Шевченко. Урок розвитку мовлення.

10-й клас: Алла ДМИТРЕНКО. Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа сюжету. Людмила КОВАЛЬСЬКА. Злочин і кара (За повістю Ольги Кобилянської «Земля»). Урок-суд. Андрій РИЖЕНКО, Олена РИЖЕНКО. Борис Грінченко. «Батько та дочка». Урок — психологічне дослідження з позакласного читання.

Ключ розуміння: Ольга БОРИСОВА. Мовленнєвий етикет. Особливості формування комунікативної культури.

Українська мова та література, №23, грудень 2014

umg-2014-023-сv-1

Зміст:

Слово редактора.

Рекомендуємо: Нечуване про українську літературу.

Інтерв'ю Макс Кідрук: «Аби стати письменником, ти маєш читати 1 книжку за 3 дні».

5-й клас: Лілія ІВАХНЕНКО. Лист. Адреса. Урок зв’язного мовлення Валентина ЯКИМІВ, Світлана ЛИННИК. Відображення українського козацтва в казці І. Нечуя-Левицького «Запорожці». Бінарний урок подорож.

6-й клас: Наталя КІДАЛОВА. Емма Андієвська. Казка- притча «Говорюща риба». Цикл уроків. Олена СТЕПАНЧЕНКО. Ігор Калинець. Збірка «Дивосвіт» («Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим», «Писанки») (поезії на вибір). Нові твори за шкільною програмою у 6‑му клас.

8-й клас: Світлана АФРАМ. Речення з кількома рядами однорідних членів.

11-й клас: Надія ПАНЬКОВА. Євген Маланюк. Вірші про призначення поета й поезії. Символічні образи. Збірки поезій «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля й залізо», «Земна Мадонна».

Методична скарбничка: Наталія БУЯНІВСЬКА. Готуємося до ЗНО. Експрес-підготовка з української літератури в 11‑му класі.

Українська мова та література, №22, листопад 2014

umg-2014-022-сv-1

Зміст:

Слово редактора: Патріотичне і духовне виховання молоді в урочний час. Рекомендуємо: Тема: 15 запитань до Івана Франка.

5-й клас: Зоя ЩЕРБЯК. Ой хто, хто Миколая любить... Година спілкування. 7-й клас: Наталія ТИМЧИК. Дієприслівниковий зворот. Розділові знаки при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Галина КОЛЬБА. Микола Трублаїні «Шхуна „Колумб”». Урок позакласного читання.

9-й клас: Оксана МИКОЛЕНКО. Він бачив душею, а серцем творив (за творчістю Максима Лукича Гаптаря). Урок літератури рідного краю. 10-й клас: Олена СТЕПАНЧЕНКО. Іван Франко «Перехресні стежки». Ідейно-художній зміст повісті, своєрідність композиції. Образ головного героя повісті Євгенія Рафаловича (Профільний рівень навчання)

Літературна вітальня: Надія ПАНЬКОВА. Олександр Бакуменко. Збірка «Напуття». Презентація сучасних ліричних новел і балад публіцистичного звучання. Урок позакласного читання. Марія РИСАК. Василь Симоненко — «лицар на білому коні». Вечір пам’яті. Методична скарбничка: Тетяна БОНДАРЕНКО. Формування інноваційної особистості на уроках української мови та літератури. Креативна освіта з використан ням інформаційних технологій.

Українська мова та література, №21, листопад 2014

umg-2014-021-сv_Page_1

Зміст:

Слово редактора: Без мови немає народу… Без письменства немає культурної спадщини. Рекомендуємо: Книжкові новинки осені. Інтерв’ю: Юрій Андрухович: «Література мала б викладатись як дуже вільна і персональна дисципліна».

5-й клас: Ірина НЕДІЛЯ, Галина Чирко. Тести для контрольних робіт з української літератури. 9-й клас: Тетяна КА ЗЬКО . Краса рідного краю в поезії, музиці, живописі. Складнопідрядні речення з підрядними означальними. 11-й клас: Людмила МАНЯН. Аналіз творчості Богдана-Ігоря Антонича. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій «Автопортрет», «Зелена Євангелія». Ключ розуміння: Світлана Шабі. Українська чарівна казка. Функціональні особливості квантитативних одиниць. Методична скарбничка: Ольга Лаборева. Славетні імена. Біографічні довідки про видатних українських мовознавців. Оксана Стародуб. Формування й розвиток мовленнєво-комунікативних умінь учнів на уроках зв’язного мовлення.

Юрій Андрухович: "Література мала б викладатись, як дуже вільна і персональна дисципліна". Інтерв'ю для газети "Українська мова та література"

 

«Коли будете йти до Франківського університету вулицею Шевченка, можете зустріти Юрія Андруховича. На відміну від інших, які за своїми клопотами можуть не почути ваше тихе «добрий день», Андрухович завжди почує, усміхнеться й навіть залишить вам автограф», ― такий він, Юрій Ігорович, як пише Ольга Деркачова у статті «Івано-Франківськ, літературний шпацір». А хочеться дізнатися, як знаному бубабісту велося у шкільні роки.

 

 Знаю, що Ви не вчителювали, а чи з родини був хто педагогом?

― Так, бабуся. Я зі своєю бабусею познайомився, уже коли вона на пенсії була. І вона на пенсію пішла не з учительської роботи, бо попрацювала вчителькою лише в часи міжвоєнні. Вона 1902 року народження. Закінчувала так званий учительський семінар, такий був заклад ― не університет, але й не гімназія, у нас би може з якимось технікумом можна було порівняти. А тоді на Західну Україну напала Польща і у 20-ті роки ХХ ст. Польська держава пильнувала за тим, щоб ці випускники українських закладів працювали не в себе, їх розподіляли на роботу в глибину Польщі. І так моя бабця пропрацювала оті всі роки у Келецькому воєводстві. Кельце ― коли дивитися на карту, це Центральна Польща, середина. Бо Польща всюди по краях така різнокольорова, а у центрі ― суто польська.

Бабуся серед інших дисциплін викладала німецьку теж, ну, мабуть, і вчителькою початкових класів була, я вже не уточнював. А після війни, за радянської влади, їй цей диплом не враховувався, для радянської влади це ідеологічна професія. На Заході України вчительський контингент формувався з вихідців зі Східної України, які приїжджали жити на Захід. Вона працювала у медицині, була статистиком у лікарні. Тоді був період дуже серйозного спалаху туберкульозу, а для лікування цієї хвороби дуже важлива була статистика, — як змінюється, яка динаміка. Вона до пенсії там пропрацювала. Про її вчителювання я багато розповісти не можу, але знаю, що вона одного свого учня била лінійкою по руках, вона мені розповідала якось, бо був неслухняний. Вона хотіла вдарити його по руках, а він у цей час нахилив голову, і вийшло, що вона рубанула його лінійкою по лобі, йшла кров. Ну, за сьогоднішніх умов вона б пішла до в’язниці за це, а тоді вчителям дозволялося рукоприкладство. Ще навіть коли я вчився, нас учителі били. Ну, я думаю, що це люди з дуже розхитаною нервовою системою, тому дуже важко їх засуджувати.

А що ще Ви пам’ятаєте зі шкільних років?

― Та ж таки бабця наполягла на тому, аби батьки віддали мене саме до школи № 5. Це була для мене така м’яка форма тюремного ув’язнення. Ця школа і досі у Франківську на досить високому рахунку, і досі відсоток вступників з неї до вишів найвищий. Чому саме вибрали цю школу? Тому що була відносно близько до нас, це була спеціалізована школа з поглибленим вивченням німецької мови. І ще вона мала таку штуку, як обов’язковий продовжений день. Саме це мені тюрму дуже нагадувало.

Уже з першого класу ми йшли вранці і поверталися ввечері, у нас майже весь день минав у школі. Між уроками та продовженим днем потрібно було їсти якийсь жахливий обід. І ще були такі додаткові речі, наприклад, музика. Багато однокласників ходили на музику, я взагалі не знаю, як вони витримували. Я ж не ходив. Якось так все це пригадую з жахом, тому що там була досить-таки активна система тиранії. Примус і контроль, дисципліна, зовнішній вигляд. Шкільна форма. Ці підстрижки ― це жах якийсь! І перевірки, постійні якісь перевірки. Запізнення каралися якимись драконівськими методами. Ну і, власне, відносини з учителями. Я не пригадую гарних відносин.

І з певного віку я відкрив, що з усього класу найкраще пишу твір. І якщо це нова вчителька, то вона буде читати цю мою роботу вголос. Тому лише вчительки мови й літератури найкраще до мене ставились.

Тобто вже у школі у Вас були перформанси?

― Саме так. Ну, аде предмета улюбленого не було. І літературу, й мову я теж не любив. Але мені вдавалось робити вигляд, що я її розумію, бо я її розумів. І твір писав нестандартними фразами, тому їм подобалося. Німецька мене вимучувала подвійно, бо у школі щодня, так приходиш додому, ще й бабця за тебе береться. Треба було при ній 10 разів переписати якесь домашнє завдання. Чи це той результат зараз? Напевно, так, якоюсь мірою так. Була певна база закладених словникових знань, із граматикою ж було погано. Але дуже важливо, що вони нам вимову ставили. Нас дуже замучували вимовою, і тепер це спрацьовує, дійсно, бо оці «native speakers» дуже падкі на вимову, коли розмовляють з іноземцем. Вони не звертають уваги, що ти можеш у граматиці плутатися, але у них створюється враження, що добре говориш. Мені вдавалося вдавати, що я добре говорю німецькою. Тепер я нею вже справді добре говорю, але років 10 тому в мене лише вимова була гарна.

А німецьку у нас викладала стара єврейка Роза Йосипівна Паєр, галицького походження, вона була ще членом КПЗУ. Вона вже багато речей забувала потихеньку, а ми там якісь їй капості вчиняли. Потім прийшла російськомовна вчителька, у нас узагалі школа з українською мовою викладання, але вона не переходила на українську, бо не знала її, і то їй сходило з рук. Вона була учасницею війни. І коли ми комизилися, намагалися зірвати урок, починали казати, що ми не хочемо вивчати німецьку мову, що вона нам дасть, ми не любимо німців, то вона казала, що мову ворога треба знати. На повному серйозі.

Ще у нас у школі викладав цікавий учитель співів, про якого ходили чутки, що він колишній священик. Але це учні придумали. Та я пам’ятаю, що розповідав про це у товаристві дорослих і вони казали, що так, цілком можливо: вчитель співів ― священик. Може бути.

В одному з есеїв книжки «Дезорієнтація на місцевості» Ви роздумували над європейською українськістю чи українською європейськістю і зазначали, що аби наша європейськість була не лише територіальною, а й ментальною, тому вчителям потрібно навчити школярів відрізняти сонети від октав, парокситонні рими від окситонних, питальне речення від окличного. Як це зробити вчителям, якщо діти не хочуть учитися?

― Я розумію, що цей підхід уже застарів. Ці слова написані десь на початку 90-х років минулого століття. Та все одно мені здається, що все це залежить від харизми вчителя. Це професія, яка заперечує масовість. Не можна просто статистично розраховувати на те, що буде скількись мільйонів геніальних учителів. І це занадто просто бути лише хорошим учителем, потрібно бути геніальним, дуже талановитим. І другий момент: мені здається, що в нас у цій професії замало чоловіків. Я не хочу сказати, що жінки гірші у цій професії, ні, але там має бути якийсь баланс.

Чи Ви пам’ятаєте свою шкільну програму з літератури? Що тоді вивчали?

― Більш-менш пам’ятаю. Я думаю, вона аж так суттєво не відрізняється, якщо брати імена, але, можливо, інакші твори. Трохи було Котляревського, але починалось зі «Слова о полку Ігоревім», народної творчості. З класиків XIX ст. обов’язково Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Квітка-Основ’яненко, Сковорода, потім Франко. А у ХХ ст. найбільше фігурував комуністичний ідейний елемент, і тому від цього здебільшого відверталися учні. Та вони не дуже й переймалися іншою літературою. Але в нашій школі, принаймні у моєму класі, насмішок українська класична література не викликала. А от уже Тичина викликав. Тобто якісь протести вже були.

Колись наша вчителька російської літератури дуже сильно образилась, бо ніхто з учнів не хотів піднімати руки, не хотів обговорювати тему Раскольнікова  зі «Злочину і кари». Вона дуже розраховувала, що я це зроблю. Я міг би на цю тему говорити, але я ніколи не піднімав руки, лише якщо мене викликав учитель, то я відповідав, якщо я це знав. А щоб я сам просився, то ні, я цього не робив. Вона, очевидно, цю справу якось так пережила, що ми просто занадто тупі для цього тексту. Вона сказала так: «Да, да, здесь надо много думать, надо много читать. Это вам не Чипка». А у нашому класі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» досить багато дітей прочитали, принаймні той хрестоматійний вибір. І якось усі погодилися, що це непоганий текст, досить цікавий твір. Наша вчителька принизила взагалі все українське. Нам відбирали короткого формату твори, наприклад Чехова. Але що ми там могли прочитати, хіба «Каштанку» або «Ваньку». А Льва Толстого «Филипок». А «Злочин і кара» та «Війна і мир» були в нас у 9-му класі, бо 11-го не було, а в 10-му була радянська література.

Якби Вам запропонували складати програму з літератури, кого б туди включили? Особливо цікаво, яких сучасних письменників?

― Класики є класики. А сучасників не дуже ощасливлює включення їх до шкільної програми. Я б не робив такого зла своїм друзям та колегам. Але якби ми брали таку модель, що школа існує за іншими принципами, діти навчаються з насолодою, учителі усі геніальні і прекрасні і так далі, тоді, мабуть, був би сенс. Але я думаю, що взагалі література мала б викладатись як дуже вільна і персональна дисципліна. Це просто мали би бути постійні обговорення прочитаних чи улюблених книжок, або тих, які не подобалися, і без жодної програми. Просто клуб читачів, які приходять кілька разів на тиждень і впродовж години обговорюють прочитане.

То, напевно, таке потрібно зробити у старших класах, а молодшим ще потрібно дати певну базу, завдяки якій вони можуть далі розвиватися самостійно…

― Так. Але там з каноном усе в порядку.

Чи потрібна літературна освіта і чи є вона в Україні?

― Здається, уже є. Мені ж навіть трохи повикладати довелося в Острозькій академії. Я знаю, що у КНУ ніби створили факультет «Літературна творчість»…

Що Вам дали вищі літературні курси в Москві?

― Колись на увесь Радянський Союз був лише цей Літературний інститут у Москві. А закордон тоді ще зовсім не було можливості поїхати, і ніхто не міг сподіватися у 1989 році, що через два роки Радянського Союзу не стане. Навіть якщо дивитися у масштабах світу, то я знаю схожий заклад лише ще у В’єтнамі та колишній НДР. У теперішній Німеччині він функціонує, вони зберегли цей, що був у НДР. Це в Ляйпціґу Літературний інститут. Він у них називається Інститут літератури, і там досі готують творчі кадри. Але ж я не мав жодних ілюзій, що я їду чогось там навчитися. Якщо по ходу щось там цікавого почую чи дізнаюся, то ОК. Але насправді мені важливо було змінити життя, бо це був мій вихід у вільне плавання. Бо до того я рухався усередині системи, як частина певного колективу. І десь наприкінці 80-х років ми були популярні як бубабісти, я вже був відомий поет, і мав перші публікації прози, ці армійські оповідання. Виник реальний такий екзистенційний дисонанс, тобто я не міг продовжувати далі працювати у друкарні випусковим газети. А тоді було неможливо просто так звільнитися з роботи і піти сидіти вдома і писати, хоч я би це витягнув. Я уже тоді заробляв якимись перекладами.

Реально кажучи, я міг би перестати ходити на роботу й утримувати себе і сім’ю. Але ні, це було неможливо  отак просто звільнитися і не працювати, тому легальною формою був вступ на навчання. І так я поїхав у ту Москву. Я знав, що там цікаві викладачі трапляються, що це буде набагато вищий рівень, ніж у поліграфі, де я навчався. Так воно і було. Але якщо запитати мене, чи має воно якийсь такий сенс, щоб аж вірити у це, то ні. Це в жодному разі з нуля не зробить чогось, але це може допомогти якось стимулювати того, хто і так обдарований. Але ця обдарованість може бути десь підкреслена, підсилена, може навіть народитися на якомусь опорові. У Літінституті найцікавіші і найдраматичніші історії, це історії якраз видатних письменників, які не вживались у цей Інститут.  Їх виключали з нього, тому що навіть такий ліберальний інститут по-своєму давив на студентів. Але те, що там легенди ходили, наприклад, у 50-ті роки прозовий семінар вів Паустовський. І вони (студенти) саме говорять щось про геніальність, а він так дивиться через вікно на подвір’я і каже: «Оце геній пройшов. Ви ще ніколи не бачили живого генія, то подивіться». А вони дивляться усі і впізнають інститутського двірника, а це Платонов. Тобто Паустовський знав, що каже, а студенти сміялися. Платонова ж не публікували і він жив за рахунок подачок, що він замітав подвір’я літературного інституту. Це якийсь такий певний знак уже на цьому закладі лежить, що ті, ким прославилась потім російська література, вони були не дуже успішними студентами. У кожному разі там якийсь «челендж» був. Навчання не було поверхове і профанське. Ці заклади варто зберегти, не можна їх закривати, бо воно ніби нічого не дає. Хай студенти там тусують між собою, побачать когось.

Розкажіть якусь цікаву історію з тодішнього письменницького життя?

― Я ж був членом Спілки письменників, і в нас була така абсолютно совкова форма ― це письменницькі виступи у колективах трудящих. Так це давало грошей вдвічі більше, ніж моя заробітна платня. І це я заробляв протягом одного-двох днів. Це була по-справжньому радянська система, через те багато людей і дотепер жалкує, що так усе класно працювало…

Обласна організація Спілки письменників тримає на своєму бюджеті такого працівника, який нічим іншим не займається, ну, він може писати вірші чи ще щось, він сам із письменників здебільшого, і його завдання в районах області організовувати для усіх своїх колег виступи. Ця посада називалась кореспондент-організатор. І цей кореспондент-організатор їде, наприклад, у Коломийський район, райком партії отримує від нього інформацію, скільки письменників буде, і його напряму з’єднують з усіляким головами колгоспів, директорами шкіл, директорами підприємств. І вони всі приймають нас у наказовому порядку, тобто провести зустріч з письменниками рідного краю. І один виступ ― це 15 рублів. Я мав цю роботу в друкарні і міг собі дозволити лише день виступів, а в нас були такі майстри, які весь тиждень на виступах. А щодня ― це 7 або 8 виступів.  Дивишся у блокнот, так, що у мене тут: свиноферма. Поїхали, виступив там 45 хв. Тепер що? Столярна майстерня там-то. Завод керамічних виробів й ін.

А голови колгоспу робили свою справу, проте їм не подобалося, що людей відволікають від праці, їм треба, щоб люди працювали на місцях, і вони інколи робили підміни. Казали: «А виступите у школі перед дітьми?». У школі ― це святе було. Вони ніби дбали про майбутнє дітей, і замість того, щоб відволікати доярок, їдеш виступати у школу. Директор там «по стойці смирно», схвильований: «Дорогі діти! До нас із самого Івано-Франківська приїхав… Як Вас, як? Юрій Іванович, Юрій Ігорович Андрухович. Він вам щось цікаве розкаже» (Сміється).

Я не був лише у тих високих, карпатських регіонах, бо почав це практикувати, коли вже все розвалювалось. А так усю область об’їздив. Зрештою, у 1989 році я це уже використовував навіть для агітації за «Рух». Уявляєте, в чому моя підступність полягала?! Радянська партійна система оплачує ці мої виступи, а я агітую проти неї, виступаю перед усіма трудящими. А вони: «І що з прапором буде?». Кажу, мені здається, що лише синьо-жовтий прапор. Тут ще й парторг стоїть і дивиться. А потім трапився мені такий парторг, що ми з ним їхали і я кажу: «Ну, якоїсь там незалежності України не буде, звичайно, але якось там ми повинні від Москви більше якихось прав отримати». А він каже: «А я вважаю, що просто повинна бути самостійна незалежна Україна» (Сміється) Думаю, ну, якщо такі парторги, то надія є. Я уже пустився у якісь мемуари… (Сміється).

 

Бесіду вела Наталія Коваль

Властивості

Кількість місяців передплати

12, 06, 03, 01

Огляди

Відгуки відсутні.

Лише зареєстровані клієнти, які купили цей товар, можуть публікувати відгуки.