Газета “Дефектолог” №5, 2019

У 2019 році інклюзивна освіта ступила на поріг кожної школи разом з новими ІРЦ та Новою українською школою. Про інклюзивну освіту говорять, пишуть і досліджують, впроваджують освітній досвід інших країн. Відкривають інклюзивні групи у дитячих садках. І це дуже добре, бо що раніше діти починають спілкуватися, то менш підвладні нав’язливим стереотипам у старшому віці.
Але чи педагоги, діти та батьки готові прийняти ці зміни? Є багато невирішених питань, хвилювань і побоювань. Не всім педагогам зрозуміло, як поводити з особливою дитиною, як її виховувати та навчати, як здійснювати свою діяльність, щоб вона була на користь усім учасникам освітнього процесу.
Не всі батьки готові віддати свою дитину до інклюзивного класу через брак методик, досвідчених педагогів, зокрема корекційних, через неприйняття. А ось діти чудово сприймають інших дітей, особливо якщо постійно бачать, граються та допомагають одне одному. Для дітей ще не існує стереотипів, їх нав’язуємо їм ми — дорослі.
Тож розберімося, чого хочуть від освітян батьки дітей з ООП? Трохи більше уваги і розуміння, готовності вчитися і зробити значно більше, ніж зазвичай. А ще поваги до їхньої нелегкої батьківської щоденної праці.
Чого хочуть педагоги? Того самого! Поваги до своєї праці, розуміння з боку батьків, бажання працювати в команді, а ще — відвертості. Чого хочуть діти? Перш за все нашої уваги і любові!