Двомовне Applучко. Заговори, щоб я тебе побачив

Соціологи прогнозують, що вже менше ніж через 5 років 70% жителів розвинених країн будуть білінгвами. Сучасні батьки не відкладають вивчення іноземних мов до шкільних років своєї дитини і намагаються закласти основи ще в період раннього дитинства. Адже найкращий період для вивчення мови — з народження до 8 років. Після цього віку
в дітей розвиваються соціальні очікування, вони бояться зробити помилку й навчаються повільніше, ніж малюки.

Аби дитина зростала впевненою, вона має використовувати та розвивати свою рідну мову, жити в рідній культурі, щоб відчуття співпричетності та ментальні корені не були загублені. Цей важливий показник формує нас завжди й усюди і не лише як громадян нашої держави. Проте звідки йдуть корені та що таке «білінгвальне навчання», як до нього пристосуватися самому й допомогти навчатися дитині? У цьому питанні варто звернутися до історії та розглянути його більш детально.

Після закінчення Всесвітнього потопу люди знову почали населяти землю. Вони розмовляли однією мовою і добре одне одного розуміли. І ось вони вирішили побудувати башту, яка мала досягати неба, аби люди могли зрівнятися з Богом й одночасно залишатися разом. Проте Бог вирішив покарати людей за їхню гординю і вплинув на людське розуміння одне одного. Давши людям різні мови, він раптово розділив їх на сімдесят різних народів і племен, кожні з яких мали свою мову. Через нерозуміння мови одне одного люди вирішили відмовитися від будівництва башти, і народи почали віддалятися одне від одного та, роз- ходячись світом, поселилися в різних куточках планети.

Мова маленька та велика

Перші слова людина вимовила понад 250 000 років тому, коли наші пращури стали на дві ноги, давши волю грудній клітці від ваги власного тіла. Це дало змогу людям контролювати дихання та сприяло розвитку мовлення. І щойно з’явилася одна мова, як вона почала активно еволюціонувати разом із людством і породжувати нові.

Цікаво, що щойно людина опанувала мовлення, вона автоматично почала біологічно еволюціонувати, і хоча генетика людини зазнавала метаморфоз через вплив навколишнього середовища, людська мова розвивалася й продовжує розвиватися завдяки соціальним чинникам.

Сьогодні у світі налічують 7 111 мов, а завдяки розвитку комунікацій кількість живих мов зменшується кожні два тижні на одну. Найбільш широко розповсюджених мов усього 40 і на них розмовляють приблизно 2/3 населення нашої планети. Більшість людей говорить на хінді, китайською, англійською, іспанською, арабською, російською та португальською мовами. Із 7 111 мов трохи більше ніж 400 є тими, що щезають.

Родинні зв’язки

Усе на нашій планеті має сім’ю, і мова не є винятком. Сьогодні існує 152 мовні родини, деякі з них ще не доведені лінгвістами, деякі зникли, а ще деякі є ізольованими. Кожна така родина містить як мертві, так і живі мови. Звісно, що більше мовна родина має живих мов, то більше вона має носіїв. Наприклад українська мова є частиною індоєвропейської
родини. Це найбільша мовна сім’я, яка складається з 3 090 000 000 мовців і розповсюджена в Європі й Азії. А тепер уявіть: 119 мов у цій родині є мертвими, а 444 — живими.

Українська мова належить до групи слов’янських, яку своєю чергою поділяють на три гілки: західнослов’янську, східнослов’янську та південнослов’янську. Так, до одного мовного колективу належить українська, російська та
білоруська мови.

Наприклад, в англо-фризькій групі в гілці староанглійської мови англійська та шотландська так само належать до одного мовного колективу. Тобто ці мови найбільш схожі за граматикою, лексикою, системою письма та мають лише деякі відмінності, які вкоренилися протягом тривалого часу.

Мова в квадраті

Будь-яка мова — це історія народу, його цивілізація та культура. Найкраще дізнатися цю історію саме через вивчення мови. Є декілька способів, і найпростіший — бути народженим та зростати в певному мовному середовищі. Наприклад, українець, народжений на території України, протягом дитинства, юності та всього життя не просто є носієм мови та культури свого народу, а й дослідником, який щоразу дізнається й навчається новому, о скільки людина не народжується з пакетом знань про мову, історію та традиції країни. А от, наприклад, українець, народжений в Америці або будьякій
іншій країні, уже вивчатиме з раннього дитинства дві мови: українську, якою розмовляє один із батьків (за умови, якщо інший є носієм іншої мови та культури), та ту, яка оточує його поза хатнім приміщенням (за умови, якщо обоє батьків є українцями).

За таких умов дитина вивчатиме не лише мову й традиції одного/обох батьків, а й мову та культуру країни, у якій зростає і мову якої використовує щоденно. Так дитина прокачуватиме свої навички білінгвізму.

Від М1 до М2

Білінгвізм не є простим знанням двох мов та їхнім вільним використанням. Білінгвізм — це більше навички міжкультурної та міжмовленнєвої комунікації, коли дитина вільно використовує культурні й етичні знання, властиві тій чи тій культурі, серед яких вона зростає без відчуття дискомфорту. Нині білінгвізм не є чимось чудернацьким, оскільки не лише люди на міжособистісному рівні можуть спілкуватися двома мовами, а й країни. От, наприклад, Люксембург має дві офіційні мови:
французьку й німецьку; Бельгія може похизуватися трьома: фламандською, французькою та німецькою; а Канада також парою мов національного рівня: англійською та французькою.

За таких умов психолінгвісти зазначають, що виокремлюючи першу мову, як М1, а другу — М2, варто пам’ятати, що хронологічно друга мова може через певний час використання витіснити першу, ба більше — стати рідною. Тобто одна з мов білінгва може бути домінантною, а саме основною.

Як це працює

Стратегія прокачки білінгвізму в дітей буває різною. Наприклад, за принципом «одна людина — одна мова» найбільш поширено принцип долучення дитини до білінгвізму. Тільки пригадайте дуеній або нянь, яких наймали для дворянських дітей із XV ст. для виховання. З ними до знаті переходили ще й знання й мова цих пані, від іспанської до німецької та французької. За таких умов дитина з нянею розмовляла її мовою, а з батьками — рідною.

Окрім цього принципу, є ще «одна ситуація — одна мова», що дає змогу розмежувати мову відповідно до ситуації, у яку потрапила дитина. Так батьки можуть скоригувати, за яких обставин і ситуацій дитина може використовувати ту чи ту мову.

Принцип «одна локація — одна мова» дає змогу розмежувати мови за місцем їх використання. Наприклад, обрати «домашню» та «позадомашню» мову. Окрім того, це означає, що за таких умов як дитина, так і один із батьків дотримують цього правила і вдома використовують одну мову, а в магазині — іншу. «Певний проміжок часу — певна мова» — це той принцип, який використовують набагато рідше, оскільки він більше підходить для підтримки рівня володіння мовою дитини більш дорослої. І лише за тих умов, якщо цими мовами володіють обидва з батьків.

Сенс полягає в тому, що родина обирає період доби чи тижня, коли вони розмовляють певною мовою, наприклад, щосуботи — день італійської мови, або щодня з вечері й до сну — французької.

Магія поза Гоґвортсом

Пам’ятаєте, що сказав містер Оллівандер Гаррі, коли юний чарівник прийшов до його крамнички за чарівною паличкою: «Не чарівник обирає магічну паличку, а паличка обирає чарівника!». Із білінгвальним навчанням приблизно така само ситуація тільки навпаки. У школах другу або третю мову учні вивчають за розкладом, і їм дають можливість обрати лише
додаткову іноземну мову: французьку чи іспанську. За таких умов людина не буде білінгвом або мультилінгвом, на якому б рівні вона не знала мову. Людина, яка вивчала іноземні мови як шкільну дисципліну, є плюрілінгвом. Для прокачування саме білінгвізму в собі дорослому алгоритм дій трохи інший (пам’ятка на с. 12), проте він дійсно набагато кращий, ніж ви
просто відвідуватимете курси мови два рази на тиждень.

Пам’ятайте, що навички спілкуватися, читати та думати іншою мовою необхідно розвивати й тренувати щодня, навіть якщо це буде не читання книжки мовою оригіналу, а пост іноземною мовою в інтернеті — це все одно принесе користь.

Май нейм із Вася

Білінгвальні діти не за помахом чарівної палички починають говорити двома різними мовами. Під час спроб говорити одразу двома мовами діти шукають різні способи полегшити собі завдання. Це помітно, коли вони намагаються не промовляти складних слів, а скорочувати їх, або спрощувати іменники чи прикметники, а інколи просто розмовляти іншою мовою, яка для них більш проста.

Ця стратегія поведінки притаманна всім дітям, незалежно від кількості мов, які їх оточують. Проте це може стати мовленнєвою нормою для дитини, і якщо це не виправити та не навчити розуміти та промовляти складні для неї слова, її мова буде змішаною, що призведе до інших наслідків.

Дитина, яка зростає у двомовному середовищі, має більше можливостей для словотворення нових слів, так виникає нова мова та гібридні слова. Маленький білінгв створює їх, покращує власне мовлення по-своєму, викидає або додає склади чи закінчення, і так під час розмови з кимось раптово може з’явитися «еплучко» замість «apple» чи «яблучка». Проте варто пам’ятати, що це можна виправити за умови, що обидві мови дитина вивчатиме не як академічний предмет у школі, а за допомогою ігор, казок, мультфільмів або елементарного спілкування.

Орел чи решка?

Є безліч варіантів розділення мов дитиною або її батьками. Бувають випадки, коли вона може асоціювати мамині речі маминою мовою, а татові, навіть якщо вони схожі, татовою. Те саме може трапитися зі знайомими батьків, настроями оточення та почуттями.

Якщо дитина протягом життя вивчала обидві мови батьків пропорційно, то в підлітковому віці зазвичай вона обирає ту, яка є ближчою для неї і переважно буде основною. На таке рішення може вплинути як ситуація в родині, так і плани тинейджера на майбутнє: після випуску зі школи мовні переваги залежать від майбутнього фаху дитини та сфери діяльності загалом.

Суперсила білінгвіста

Усі діти талановиті й проявляють свій хист за тих чи тих обставин. Знання та вміння використовувати дві мови дають дітям, і дорослим людям загалом, досить великі можливості й прокачують практично-корисні навички. От, наприклад, кмітливість і спритність притаманні більшості людей, проте за певних обставин ми вагаємося або потрапляємо у фрустрацію і не знаємо, як діяти. Людина-білінгв досить кмітлива і в тих ситуаціях, коли середньостатистична людина потрапить у глухий кут, білінгв вирішить ситуацію та вийде з неї переможцем.

Окрім того, завдяки постійному використанню двох мов, їх постійному та систематичному прокачуванню, білінгви мають досить міцну пам’ять і краще захищені від розумових розладів. Оперуючи різними мовами за потрібних обставин, такі люди зазвичай мають раціональне мислення, що дає змогу помічати власні помилки та швидко їх коригувати або виправляти.

Звісно, коли маєш навички та знання двох мов, то вивчити наступну буде досить легко, здатність білінгвалів пристосовуватися до соціуму збільшується, оскільки знання про соціокультурні особливості вже двох вивчених мов
дають змогу краще зрозуміти як чужі емоції, так і простіше оволодіти невідомою для них культурою.

Білінгвали можуть концентруватися на декількох різних речах одночасно, що впливає на якість і кількість помилок. Цю суперсилу зумовлено здатністю постійно підтримувати власну активність двох мов.

Навчаючи дитину-білінгва:

  • будьте наполегливими;
  • зробіть навчання цікавим;
  • використовуйте більше органів чуття;
  • шукайте живе мовлення;
  • не виправляйте дитину — нехай спочатку вона навчиться вільно говорити;
  • дайте можливість дитині ставити запитання та відповідати на них;
  • навчайте в іграх — діти полюбляють таємниці, хованки, скарби, перетворення та все смішне, використовуйте це під час вивчення мов.

Білінгвічний криптоніт чи мутація?

З великою силою приходить велика відповідальність, як кажуть джедаі. Та все-таки діти-білігви мають свої маленькі баги, які фіксяться протягом часу прокачування дитиною знань двох мов. Наприклад, психологи та вихователі зазначають, що діти-білінгви в дошкільному віці починають пізніше говорити через те, що вони починають накопичувати необхідний їм словниковий запас слів для спілкування обома мовами. У дітей, які зростають в одномовному середовищі, такої
проблеми не виникає через постійну присутність у мові.

Окрім того, діти-білінгви інколи змішують слова двох мов. Найчастіше це спричинено нерозумінням різниці між двома мовами, проте це можна виправити розділенням двох мов на рівні частини для того, аби дитина систематично
слухала правильну мову та використовувала обидві з них рівнозначно.

Окрім того, білінгвізм як дитини, так і дорослого може трансформуватися. А все через те, що мова — не статична і їй властиві зміни та метаморфози. Інколи в білінгвів трапляється деградація однієї з мов за різних причин — мовна аттриція. Така втрата мови може вплинути як на рідну, так і на другу мову, яку використовує людина-білінгв. Зазвичай цьому є причини втрати контактів або руйнування мовного середовища. До таких мовних метаморфоз білінгвів також можна зарахувати вилучення мови зі сфери використання людини, або, наприклад, відродження використання мови, або модернізація мови чи зупинення її розвитку.

Хто я?

Рідна мова для будь-якої людини — це зв’язок із поколіннями. Дуже важливий зв’язок, який підтримує особистість та який прошиває, наче нитками, усе життя для позитивного її самопізнання з утвердженням високого оцінювання власної мови та культури.

У євреїв є чудова мудра приказка: «Ти не єврей, якщо твій дід єврей. Ти єврей, якщо твій онук єврей». Вона несе розуміння того, що, у якій би країні ти не жив, дуже важливо зберегти свою національну ідентичність. За умов упровадження приказки в життя можна вважати, що культурне виховання дитини було гарним тоді, коли, подорослішавши, вона здатна передати свої культурні знання своїм дітям. У такому випадку дітям-білінгвам від народження даються дві мови, кожна з яких може бути і домашньою, і другою, проте обидві вони дуже важливі для когнітивного розвитку.

Є декілька сценаріїв, як білінгвальна дитина може дати відповідь на запитання «Хто я?».

Сценарій 1. Дитина зі змішаної родини аби родини імігрантів асоціюватиме себе лише з тією культурою, у якій вона зараз живе. Дитина заперечуватиме рідну культуру або культуру одного з батьків. Усе це може бути спричинено тим, що діти зазвичай обирають стратегію не виокремлюватися серед своїх однолітків, а бути частиною групи. Такий сценарій поведінки містить психологічні механізми блокування другої мови на підсвідомому рівні.

Сценарій 2. Дитина може самоізолюватися від мовної більшості. Зазвичай це стається під час підліткової кризи у віці 16 років. Так мовна ізоляція й прокачування другої мови сприяють подивитися на власну самобутність і підкреслити індивідуальність.

Сценарій 3. Дитина гармонійно поєднує дві культури. Обидві вони збагачують її особистість, і вона одночасно почуває себе як однієї, так і іншої національності.

П’ять магічних артефактів

Чи стане дитина білінгвом, повністю залежить від батьків, навіть за умови, що вони володіють різними мовами. Річ у тім, що саме батьки формують ставлення дитини як до себе, так і до навколишнього середовища загалом, і саме тому сім’я має побудувати власну стратегію виховання та формування дитини-білінгва.

Вивчення двох мов одночасно досить простий процес, коли дитина не досягла ще 5—6 років. У цей час вона всмоктує інформацію, наче губка, і вивчення мов має бути керованим та мати власний напрям розвитку й руху. Батьки мають пам’ятати, що повинен бути мовний баланс і кожній мові має бути приділено хоча б 30% активного часу дитини. Чи стане дитина білінгвом, залежить не лише від неї — у першу чергу від батьків і їхньої системи цінностей. Для розвитку двомовної дитини як мамі, так і тату необхідні терплячість, послідовність та розуміння.

І що це дає?

Насправді, мало що, а й водночас і багато чого. Батьки завжди бажатимуть навчити дитину тому, що вони не вивчили у своєму дитинстві, і зовсім не важливо, чи то будуть заняття зі скрипки чи вивчення арабської мови. Це може бути що завгодно. Проте знання та вільне володіння другою мовою — гарний квиток у майбутнє будь-якої дитини. Зазираючи наперед, людина, яка володіє декількома мовами, завжди буде затребуваним фахівцем на ринку праці, зможе порозумітися в чужій країні і знайти вихід із різних обставин. Особливо, зважаючи на бонуси білінгвізму.

Використані джерела

  1. Билингвизм: польза от знания двух языков.URL: https://bit.ly/37EDVy1 (дата звернення: 12.02.2020).
  2. Вавилонская башня: история, почему построили и в чем была ошибка. URL: https://bit.ly/321UbaV (дата звернення: 12.02.2020).
  3. Дети-билингвы: за и против. URL: https://bit.ly/3bDXbyN (дата звернення: 12.02.2020).
  4. Как стать билингвом взрослому человеку? URL: https://bit.ly/2vBxVsv (дата звернення: 12.02.2020).
  5. Почему нужно знать два языка или хорошо быть билингвом. URL: https://bit.ly/39A3Esy (дата звернення: 12.02.2020).
  6. The amazing benefits of being bilingual. URL:https://bbc.in/2UZsYnY (дата звернення: 12.02.2020).

Матеріал підготувала Ольга СЕМІБАЛАМУТ

Яблучко подяки 🙂

Якщо вам подобається те, що ми робимо — відправте нам яблучко подяки 🙂 А ми будемо знати, що рухаємося в правильному напрямку!

10,00 грн.

Вам також може сподобатися…

Share This