Аналізуючи чинні правові норми, що контролюють трудові правовідносини педагогічних (науково-педагогічних) працівників, потрібно насамперед зосередити увагу на особливостях правової регламентації праці зазначеної категорії, що пояснює специфіка їхньої праці. Пропонуємо розглянути питання про правовий і соціально-економічний захист освітян в Україні та ознайомитися з міжнародним досвідом законодавчого оформлення статусу вчителя.

Правове регулювання трудових відносин

Предметом правового регулювання трудового права є трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають під час застосування людиною своїх здібностей та виконання певної трудової функції.

Міжнародні стандарти аспектів, що пов’язані з найважливішіми статусними правами й інтересами вчителів, встановлюють Рекомендації МОП/ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Міжнародна організація праці) про положення вчителів 1966 року. Серед основних прав і інтересів учителів, які розгляда- ють у документі: початкова й неперервна підготовка; прийом на роботу; підвищення на службі; стійкість службового становища; дисциплінарні заходи; робота на неповній ставці; професійні свободи; контроль й оцінювання роботи; обов’язки і права; участь в ухваленні рішень у галузі освіти; переговори; умови для забезпечення ефективного процесу навчання; соціально-трудові гарантії.

Що таке Рекомендації, яким є міжнародний досвід із законодавчого оформлення статусу вчителя та яким є правовий і соціально-економічний захист освітян в Україні?

Міжнародно-правовий статус учителів

Рекомендацію ЮНЕСКО/МОП про стано- вище вчителів прийнято 5 жовтня 1966 року на спеціальній міжурядовій кон- ференції про статус учителів, скликаній ЮНЕСКО разом із МОП у Парижі. Цей до- кумент визначає міжнародний стандарт викладацької професії, зокрема професії вчителя.

Рекомендація не є юридичним міжнарод- ним актом (документ не підлягає рати- фікації країнами і його не підписують від імені держав), проте всі держави — члени МОП і ЮНЕСКО незалежно від того, чи голосували вони за Рекомендацію або ухвалили її, зобов’язані знати положення документа — МОП і ЮНЕСКО закликають виконувати Рекомендацію у своїх країнах.

Так, ця Рекомендація є основою наці- онального законодавства й розвитку практики стосовно вчителів. Окрім того, положення цієї Рекомендації є міжнарод- ними критеріями для дискусій і перегово-рів з учителями та їхніми організаціями.

Важливість і актуальність цього міжнародного документа, який на момент його ухвалення мав прогресивний зміст, важко переоцінити й нині (через майже 50 років після його виникнення), оскільки закладені в ньому ідеї, принципи й підходи мають багато в чому свою значущість і суттєво вплинули та продовжують безпосередньо впливати на формування й удосконалення законодавства про освіту.

Цю Рекомендацію застосовують до всіх учителів державних і приватних середніх шкіл та інших освітніх закладів: середніх і неповних середніх, загальноосвітніх, технічних, професійних і художніх навчальних закладів, початкових шкіл і дитячих садків.

Основні положення Рекомендації: професіоналізм; співпраця щодо політики; підготовка вчителів; професійна свобода; обов’язки; права; тривалість робочого часу; заробітна плата; брак учителів.

Статус учителів за кордоном

Престиж педагога залежить від того, як ведуть у ставленні до нього політику держави. У своєму дослідженні Тетяна Єрьоміна наводить такі дані.

У деяких країнах Європи вчителі мають спеціальний статус, але умови схожі на умови статусу цивільних службовців, і тому їх часто прирівнюють до останніх, як, наприклад у Бельгії.

У багатьох європейських державах правовий статус учителів залежить від того, працюють вони в громадському чи при- ватному секторі освіти. У випадку 1 вони зазвичай є державними службовцями, а в 2 — ні.

До країн, у яких усіх учителів вважають державними службовцями, належать Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Іспанія, Італія, Люксембург, Португалія, Фінлян- дія, Франція, ФРН, США й Канада.

В Ірландії вчителі не є державними службовцями, їх наймають на роботу за контрактом (трудовим договором). В окремих країнах діють змішані схеми, коли від- повідно до чинного законодавства, навіть у публічному секторі освіти, частина вчителів — цивільні службовці, а частина — ні. Наприклад, у Нідерландах перші — учителі шкіл, які також належать до центрального уряду й муніци- палітетів.

У Данії викладачі муніципальних 9-річних шкіл обов’язкового навчання перебувають на державній службі, а у старших середніх школах, що належать графствам (регіональній владі), наймають учителів за контрактами.

Приватні навчальні заклади зазвичай мають право вільного набору фахівців. Правові відносини з ними контролюють відповідно до принципів цивільного і трудового законодавства за допомогою трудових угод (контрактів), що укладають на пев- ний строк безпосередньо з опікунськими радами або юридичними власниками шкіл.

Однак є винятки. Так, в Австрії та Фін- ляндії вчителі приватного субсидованого сектору належать до державних службовців. В Ав- стрії для всіх учителів і керівників шкільних установ введено єдине правове регулювання — вони стають службовцями в межах приватного права на підставі особливого федерального закону про вчителів, схожого за змістом на федеральний закон про службовців приватних установ.

У США до категорії державних службовців належать зокрема й ті, «хто працює за наймом у державних установах (наприклад викладачі державних установ)». У Великій Британії до державних службовців (у широкому сенсі) належать усі службовці державного сектору із службовцями системи шкільної освіти.

Спеціальний закон про працівників освіти (1974 рік) у Японії визначив статус учителів у державних, префектуральних і муніципальних школах як державних службовців у галузі освіти. Як усі державні службовці, учителі підпадають під дію Закону про службовців центральних органів влади й Закону про службовців місцевих органів влади і відповідно вилучені зпід юрисдикції Закону про профспілки та Закону про врегулювання трудових відносин.

Учителям надано право на створення профспілок, але не дозволено укладати трудові угоди. Їх позбавлено права на страйк, хоча допускають можливість переговорів з адміністрацією про умови праці і проведення будь-яких колективних дій. Для заохочення до сфери освіти найкваліфікованіших кадрів заробітна плата вчителів у державних і муніципальних початкових і середніх школах (відповідно до закону) має бути вищою, ніж в інших державних службовців з аналогічним рівнем освіти і стажем роботи.

В освітньому законодавстві зарубіжних країн особливу увагу зосереджено на професійних перспективах педагогічних працівників, створенні умов професійного зростання. Так, у Білій книзі Чеської Республіки (2001 рік), що є програмовим документом чеської освіти, визначено, зокрема завдання посилення соціально- професійного статусу педагогічних працівників.

Закон про педагогічних працівників, ухвалений у Чехії у 2004 році (набрав чинності 1 січня 2005 року), містить пункт, присвячений професійному зростанню. Кожен педагог повинен мати анкету, де є дані про його діяльність і яку заповнюють за встановленою міністерством формою, — ім’я, прізвище, дата й місце народження, дата свідоцтва, професійна сходинка і відомості про конкретну професійну діяльність, методичну, методологічну, специфічну роботу, підвищення кваліфікації, педагогічну практику.

На основі цих відомостей і відповідно до наявного переліку умов професійного зростання педагогічний працівник може підніматися сходинками професійного зростання. Така процедура — це запорука об’єктивного професійного просування незалежно від суб’єктивного оцінювання й безпосереднього ставлення керівника. У Фінляндії, що лідирує у світі в галузі освіти, професія вчителя — одна з найповажніших і найзатребуваніших.

Учитель там завжди лише магістр. Він має гідну зарплату і простір для творчості. Конкурс до вузів на педагогічні спеціальності дуже високий, для роботи в школі обирають лише найкращих кандидатів.

Не менш важливим напрямом діяльності держави щодо підвищення статусу педагогічних працівників у зарубіжних країнах є соціальна підтримка педагогів. У США система соціальних гарантій учителю й іншим шкільним працівникам насамперед полягає в законодавчому закріпленні формул розрахунку мінімальної заробітної плати.

Ці формули враховують, окрім гарантованої мінімальної зарплати працівника відповідного рівня, кількість учнів, які відвідують школи округу, а також роки, відпрацьовані вчителем (трудовий стаж). Учителі мають право на збереження заробітної плати на час відсутності в разі участі в релігійних святкуваннях.

У Китаї відповідно до статей 25, 28 Закону про вчителів 1993 року зарплата вчителів має бути не нижчою, ніж у державних службовців, і поступово зростати; медичну допомогу вчителі отримують на тих самих умовах, що й держслужбовці цього регіону (хоча за статусом учителів не прирівняно до держслужбовців).

У таких країнах, як США та Японія, для отримання права на викладання потрібно не лише отримати освіту в університеті або коледжі, а й скласти спеціальний кваліфікаційний іспит і отримати відповідний сертифікат (а у США ще й ліцензію).

Правовий та соціально-економічний захист освітян в Україні

Із моменту набрання чинності Закону України «Про освіту» всі питання прийняття і звільнення з роботи працівників, а також усі інші питання, що виникають із трудових відносин, вирішуєкерівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

Водночас передання функцій із прийняття і звільнення педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти не є підставою для звільнення працівників та для переведення їх на строковий трудовий договір.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 pоку No 9 зазначено, що попри укладення трудового договору на певний строк цей строк встановлюють угодою сторін, можуть визначати не лише конкретним періодом, а також настанням певної події, наприклад повернення на роботу робіт- ниці з відпустки через вагітність, пологи та у зв’язку з доглядом за дитиною; працівника, який звільнився з роботи у зв’язку із призовом на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. Строковий трудовий договір можуть укладати для заміни тимчасово відсутнього працівника.

Отже, права та обов’язки — два поняття, у яких закладено всю глибину трудових відносин. Часто обставини складаються так, що дедалі більше зосереджуємося на обов’язках — наказах, розпорядженнях, рекомендаціях і бланках.

Тоді як для ефективної трудової діяльності потрібно знати й розуміти власні права і свободи. Саме вони дають нам можливості для творчості і маневреності в роботі.

Використані джерела

1. Еремина Т. Международный опыт по зако- нодательному оформлению статуса учителя. URL: https://lib.herzen.spb.ru/media/magazines/ contents/2/2014_3_4/eremina_3_4_14_116_122. pdf (дата звернення: 09.01.2019).

2. Осипцова Ж. Международно-правовой статус учителей и его реализация. URL: http:// www.ug.ru/archive/49493 (дата звернення: 20.01.2019).

3. Рекомендация ЮНЕСКО «О положении учителей» (принята 05.10.1966 Специальной межправительственной конференцией по вопросу о статусе учителей). URL: https://www.zonazakona. ru/law/abro/739/ (дата звернення: 12.11.2018).

4. ЦК Профспілки працівників освіти і науки України. URL: https://www.pon.org.ua/ (дата звернення: 20.01.2019).

5. Щодо прийняття, звільнення (переведення) працівників закладів освіти. URL: http:// profspilka.kiev.ua/main/4774-schodo-priynyattya- zvlnennya-perevedennya-pracvnikv-zakladv-osvti. html (дата звернення: 20.01.2019).

Матеріал підготувала Наталія ХАРЧЕНКО