Початок навчання в школі — складний і відповідальний етап у соціально-психологічному й фізичному житті дітей. Діти 6—7 років переживають психологічну кризу, пов’язану з необхідністю адаптації до школи. Авторка пропонує алгоритм психодіагностичного дослідження соціально-психологічної адаптації молодших школярів.

Соціально-психологічна адаптація — процес активного пристосування, на відміну від фізіологічної адаптації, яка відбувається «автоматично». Стосунки із середовищем, до якого треба пристосовуватися, особливі. Тут не лише середовище впливає на людину, але й вона сама змінює соціально-психологічну ситуацію. Тому адаптується не лише дитина до класу, до особливостей шкільного життя, до вчителя, але й сам педагог до нових учнів.

Система психолого-педагогічної роботи з адаптації першокласників розрахована на один навчальний рік, тобто перший рік шкільного навчання ми розглядаємо як період природної адаптації. Одночасно ми умовно виділяємо в ньому перше півріччя як етап первинної адаптації.

Його особливість, на думку психологів-практиків, у тому, що всі діти протягом першого семестру мають певні труднощі, пов’язані з пристосуванням до нового режиму, нових вимог, нового стилю спілкування.

Етап загальної адаптації (вересень—грудень) передбачає:

  • психолого-педагогічну підтримку школярів (адаптаційні заняття курсу «Я і школа: крок назустріч», індивідуальні бесіди з дітьми);
  • моніторинг адаптації першокласників;
  • спільну роботу педагогів і психолога, спрямовану на побудову навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей
    і можливостей школярів;
  • психологічну просвіту та консультування батьків, знайомство з труднощами періоду адаптації, тактикою спілкування й допомоги дітям.

Зазвичай на кінець півріччя більшість дітей так або інакше виходять на доволі успішний рівень шкільного функціонування, а серед них виокремлюється група учнів, які мають певні труднощі в навчанні, спілкуванні, в психічному та (або) фізичному самопочутті.

Тому дитину, яка має труднощі з адаптацією, вважають не лише тією, якій важко вчитися або спілкуватися відповідно до прийнятих норм, а й тією, кому успішне навчання або спілкування дається внаслідок високих психологічних затрат (підвищена тривожність, низька самооцінка, психосоматичні захворювання, невротичні симптоми тощо).

Корекційно-розвивальний етап (2 півріччя 1-го класу) містить:

  • проведення занять із курсу «Я і школа: крок назустріч»;
  • індивідуальну та групову психокореційну роботу з учнями, які мають труднощі в навчанні, поведінці й спілкуванні;
  • консультування педагогів із питань навчання й спілкування з учнями «групи ризику»;
  • індивідуальну роботу з батьками.

Мета: отримання необхідної інформації про перебіг адаптаційного процесу першокласників, визначення рівня розвитку найважливіших показників психолого-педагогічного статусу дитини.

Завдання:

  1. Визначити рівень соціально-психологічної адаптації школярів.
  2. Визначити групу учнів, які мають труднощі з адаптацією та з’ясувати характер і походження цих труднощів у кожному конкретному випадку.
  3. Визначити шляхи надання допомоги дітям, які відчувають труднощі в процесі адаптації.
  4. Визначити способи й засоби подальшої психолого-педагогічної підтримки школярів, які успішно адаптувалися до шкільного середовища.

Основні способи отримання інформації:

  • експертне опитування педагогів і батьків;
  • спостереження за дітьми на уроках і в позаурочній діяльності;
  • психологічне обстеження дітей;
  • аналіз педагогічної та медичної документації, матеріалів попередніх обстежень.

Опитування педагогів ми вважаємо головним способом отримання інформації.

Опитування батьків — допоміжний, але дуже важливий метод отримання інформації про ставлення дитини до школи, певні аспекти її навчальної діяльності й актуальний психологічний стан.

Спостереження за дітьми дає змогу визначити особливості їхньої поведінки та спілкування на уроках і в позаурочний час.

Спостереження — найпоширеніший метод роботи з першокласниками. Спостереження бувають суцільні, коли психолога цікавлять усі особливості поведінки дитини, але частіше застосовують вибіркове, коли фіксують лише деякі з них.

Використання методу спостереження повинне відповідати ряду вимог: чітко поставлена мета, розробка схеми спостереження (що бачити, як це фіксувати), систематичність спостереження (в епізодичних спостереженнях можна визначити тільки випадкові моменти, що залежать від актуального стану дитини й не показують закономірностей її розвитку), об’єктивність спостереження (описують сам факт, а не його тлумачення спостерігачем).

Складність організації спостереження в період адаптації дошкільного навчання в тому, що доводиться спостерігати одночасно за поведінкою досить великої кількості учнів.

У процесі первинного спостереження, що проводять на 2—4 уроках і на перервах між ними (іноді й після уроків), фіксують усі «нестандартні» випадки, тобто таку поведінку дитини, що так або інакше виділяє її серед однокласників.

Фіксують різко виражені емоційні реакції, характерні відповіді у ставленні до інших, темп роботи дитини, активність на уроках, ставлення до успіхів невдач тощо. Шляхом спостереження визначають моторно-розгальмовані, збудливі, дратівливі, малорухомі особливості дитини. Слід звертати увагу на емоційно-нестійких школярів, на «соціально-сміливих», таких, які легко вступають у контакт, і навпаки: на боязких, сором’язливих тощо.

Психологічне обстеження (дослідження) спрямоване на отримання інформації про ті особливості психолого-педагогічного статусу школяра, що приховані від безпосереднього спостереження: ставлення до світу, до себе, до провідної діяльності; особливості мотиваційної сфери, емоційне самопочуття, настрій.

Інтегративним показником особистісної адаптації є самооцінка, тому використовують прості за своєю структурою методики, побудовані за принципом «розстановок».

Аналіз педагогічної документації передбачає роботу із зошитами, малюнками учнів, ретроспективний аналіз діагностичних даних на момент вступу до школи (аналіз продуктів діяльності).

Медичні дані — інформація про стан здоров’я дитини, динаміка захворювань за останні півроку, зміни у фізичному самопочутті школяра (психофізіологічні особливості дитини).

Аналіз і використання отриманих даних

Результати комплексного дослідження оформлюють у зведену таблицю, де наведено основні параметри психолого-педагогічного статусу першокласника та позначено рівень адаптованості кожного учня (додаток 8 ).

Заповнення таблиці дає змогу зробити загальний висновок про наявність проблем в одній із основних сфер психолого-педагогічного статусу дитини.

Кожен факт дезадаптаційних ознак обговорюють й аналізують педагоги та психолог. Після завершення дослідження виокремлюють групу дітей, в яких є певні труднощі в навчанні, спілкуванні або в поведінці. Із такими школярами проводять поглиблене психодіагностичне дослідження, мета якого — з’ясувати причини труднощів і, по змозі, усунути причину їх виникнення або мінімізувати прояви дезадаптації.

Основні критерії діагностичної роботи:

Діагностику проводять наприкінці першого семестру одночасно з усіма категоріями учасників навчально-виховного процесу.

Методики, які використовують:

Робота з учнями:

  • Спостереження за поведінкою.
  • Отримання зворотного зв’язку (авторська методика «Лист до Лісової школи»).
  • Методика «Кружечки» (додаток 1).
  • Методика вивчення міжособистісних стосунків Р. Овчарової «Розсели в будиночки» (додатки 2, 3).

Робота з педагогами:

  • Експертна оцінка адаптованості дитини до школи (додатки 4, 5 ).
  • Індивідуальні бесіди.

Робота з батьками:

  • Анкетування (М. Битянова) (додатки 6, 7 ).
  • Індивідуальні бесіди з батьками.

За результатами обстеження проводять психолого-педагогічний консиліум, під час якого виокремлюють групу учнів, які, передусім, потребують конкретної допомоги. Рішення консиліуму реалізують через індивідуальну роботу педагогів, у груповій та індивідуальній роботі психолога з такими дітьми, консультуванні батьків із наданням відповідних рекомендацій.

Найбільш прийнятною буде групова форма організації психокорекційної роботи з учнями.

Використані джерела

  •  Адаптація дітей у 1, 5, 10 класах / упоряд. Т. Червонна. Київ: Шк. світ, 2008.
  • Битянова М. Р., Азарова Т. В., Афанасьева Е. И., Васильева Н. Л. Работа психолога в начальной школе. Москва: Совершенство, 1998.
  • Готовність та адаптація дитини до школи / упоряд. О. Главник. Київ: Главник, 2007.
  •  Дорожевец Т. В. Диагностика школьной дезадаптации. Витебск, 1995.
  • Лескова-Савицкая А. А. Проблема адаптации первоклассников к школе. Одесса, 2001.
  •  Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. Москва: Просвещение, «Учебная литература», 1996.
  • Прихожан А. Н. Психология тревожности: дошколь­ный и школьный возраст. СПб.: Питер, 2007.
  • Самооцінка учня / упоряд.: С. Максименко, Н. Шевченко, О. Главник. Київ: Главник, 2004.

Світлана ЯЛАНСЬКА, практичний психолог, м. Запоріжжя

газета “Психолог”, № 7-8 квітень 2018

Share This