Одна з основних проблем освіти полягає в тому, що світ змінюється швидше, ніж шкільні програми. Здавалося б,
мови це не стосується. Зміни в мові здаються не стрімкішими за рух літосферних плит. Але ж ні! Мова змінюється просто зараз. Про зміни в англійській мові колись і тепер читайте далі.

Наввипередки з абеткою

На мову впливали і впливають різні чинники: міграція, спілкування між народами, науково-технічний поступ, інші зміни в суспільстві. Мова змінюється разом із мовцями. Нові слова приходять з інших мов, з молодіжного сленгу, створюються з інших слів, а деякі слова навіть народжуються з помилки. Старі слова змінюються. В Епоху Відродження птах називали англійською «brid», а тепер — «bird». Сучасним англійцям уже досить незвично читати англійську Шекспіра, а мова давнього епосу «Беовульф» ніби взагалі не має нічого спільного з мовою Гемінґвея та Джоан Роллінг.

І це багато чого пояснює! Є такий старий жарт: «Англійці пишуть Ліверпуль, а читають Манчестер». І справді, англійська орфографія іноді не просто складна, а й загадкова. Англійці та американці влаштовують орфографічні конкурси. Малі й дорослі конкурсанти змагаються у вимовлянні слів по буквах. Отже, це важко не лише для іноземців! Мабуть, не один допитливий школяр, скніючи над домашнім завданням, запитував себе: «І як вони до такого дійшли?». Відповідь відома мовознавцям.

Одна з причин — так званий «великий зсув голос­них». Вимова голосних в англійській мові повільно змінювалася з XIV до XVIII століття, а правила написання формувалися до XVI століття. Тобто орфографія просто відстала від вимови! Великий зсув був настільки повільним, що його помітили лише через сто років.

Схожа історія відбулася і з приголосними. Головна проблема полягає в тому, що англійська мова використовує латинську абетку, яка містить всього лише 26 літер, тоді як звуків в англійській мові близько 40. Тому і постала потреба в сполученнях на кшталт «th» та «сh». Але якби ж то все було так просто! Це не пояснює літеру «b» у слові «climb» або літеру «k» у слові «knife». Тут річ у тім, що всі ці літери колись справді позначали звуки. Наприклад, слово «knight» читали приблизно так, як його вимовила б людина, яка щойно вивчила англійську абетку: «кнігхт». (Схоже, що колись англійська була далеко не така милозвучна, як тепер!). Але англійська змінилася під впливом інших мов з іншими правилами вимови і орфографії (передусім французької). Отже, вимова слів змінилася, а орфографія (про це вже йшлося вище), застигла у шістнадцятому столітті.

Мабуть, для вчителя англійської це все не новина, але ваші учні напевно цього не знають. Тож поясніть їм це у кількох словах, коли вони прямо чи непрямо скаржитимуться на «цю дурну англійську». Завжди легше прийняти те, що розумієш.

Знайди 10 відмінностей

Великий зсув голосних помітили аж через 100 років! Так влаштоване наше сприйняття. Іноді ми помічаємо зміни лише через десятки років, якщо ті зміни були достатньо поступові. Тому ми не помічаємо, як діти дорослішають, а дорослі старішають.

Отже, можливо, що просто зараз в англійській мові непомітно відбувається черговий «великий зсув»? Напевно, ні. Нині існує розвинена наука про мову, озброєна статистикою та інформаційними технологіями, тож можна припустити, що жодну масштабну зміну в мові науковці не проґавлять.

А зміни є.

Закінчення «-ing» зміцнює позиції. Фразу на кшталт «вона почала бігти» можна перекласти англійською двома способами: «she started to run» і «she started running». Обидві форми правильні, але з середини минулого століття носії мови дедалі частіше віддають перевагу формі з «-ing». «-ing» також охочіше вживають після «почуттєвих» дієслів «fear», «love», «hate» тощо. Але після «stand», «intend», «cease» частіше вживають інфінітив із «to».

Крім того, «-ing» тепер з’являється і там, де раніше його ніхто не очікував. Наприклад, замість «I should go» кажуть «I should be going».

Про наміри, бажання, обов’язки тепер говорять інакше.

Важко не помітити, що форма «shall» давно застаріла. Разом із «shall» потроху зникає «ought». «Should», «will» і «can» не здають позицій. Тим часом «going to» «have to» «need to» «want to» набирають популярності і втрачають статус розмовних.

«Get» перемагає «to be» у пасивному стані. Коли йдеться про дію, якої хтось зазнав, можливі дві форми. Наприклад, «його звільнили» можна перекласти як «he was fired» або «he got fired». Форма з дієсловом «get» ставала популярнішою протягом трьохсот років, але за останні півстоліття її «рейтинг» зріс особливо стрімко.

Правильно чи неправильно?

Але, окрім поступових змін у межах норми, є ще такі, що порушують, розхитують або змінюють норму.

«Ще б пак!» — скаже кожен третій. А хтось навіть скрушно зітхне.

Знавці англійської згадають зовсім молоді слова на кшталт «bromance». Хтось зауважить, що цілі фрази виходять з моди, як-от «How do you do?». І точно хтось поскаржиться на вторгнення в мовлення абревіатур із мережевого простору на кшталт LOL, OMG, YOLO («laughing out loud», «Oh my God!», «You only live once»). Скорочення всього підряд на письмі стало радикальним. Замість «you» пишуть «u», замість «for» — «4», замість «hate» — «h8».

Змінюється значення слів. Від сучасної молодої людини можна почути: «And he goes: “Leave me alone!”» або «And he’s like: “Come on!”», aбо «And he’s all: “Come on!”». Слово «goes», «like», «all» тут означають «сказав». Це схоже на те, як українські підлітки вживають слівце «типу».

Слово «anymore» традиційно вживають у значенні «більше не». Наприклад, «I don’t eat sweets anymore» («Я більше не їм солодкого»), однак часом можна почути і щось на кшталт «I’ve been eating a lot of sweets anymore». Одразу і не второпаєш, що це має означати! А означає це «останнім часом, я їм чимало солодкого». Це здається знущанням із мови, але цілком можливо, що й таке вживання слова «anymore» колись стане нормою.

Ідеться не лише про скорочення слів та зміну їх значення. Щороку з’являються нові слова. Якісь із них приходять із художньої літератури — це авторські неологізми. Деякі слова створюють журналісти для позначення нового суспільного явища чи резонансної події. Часом нові слова позначають нові реалії, як, наприклад, слово «смартфон». Але також нові слова приходять з розмовного мовлення, сленгу. Спершу вони поширюються в усному мовленні, потім з’являються в пресі і, нарешті, закріплюються в словниках.Але це не обов’язково означає, що мова «псується», просто норми змінюються так само, як вони змінювалися протягом минулих століть.

Зрештою, літературна мова, унормована і зафіксована у словниках — це лише один із багатьох варіантів мови. Це такий діалект, який насправді нікому не рідний, адже кожен змалку чує передусім говірку рідного краю! Але без літературної мови було б важко організувати роботу засобів масової інформації або створювати тексти законів, цілком зрозумілі більшості громадян країни.

Деякі норми виникли так давно, що майже ніхто вже не пам’ятає для чого вони потрібні. В американських та англійських школах дітей навчають не відділяти «to» від дієслова. Це означає, що правильно казати: «I had to think carefully», а казати «I had to carefully think» — неправильно. Цю норму впровадили в XVII столітті для того, щоб зробити англійську більш схожою та латину. Чи це так важливо тепер?

Якщо ви все ж таки занепокоєні майбутнім нашої улюбленої іноземної мови, врахуйте, що все ж таки далеко не всі зміни закріплюються в мові.

Використані джерела

  1. Birner B. Is English Changing? Linguistic Society of America URL: https://goo.gl/LuKUhs.
  2. Okrent A. 4 Subtle Changes to English People Hardly Notice. Mental floss. URL: https://goo.gl/EE29oy.
  3. Silent letters. Непроизносимые буквы в английском языке. Engblog. URL: https://goo.gl/RUoWAe.
  4. Zazulak S. How the English language has changed over the decades. URL: https://goo.gl/zMn7BC.

 

Підготував Олександр Подоляк

газета "English", №7 квітень 2018

Share This