Багато років тому бразильські ріки, що несуть свої води на захід, повернули до Атлантики ― так і народилася Амазонка. Поки Амазонки не було, опади з усієї території сучасної Бразилії скупчувалися в гігантських озерах біля підніжжя Анд або витікали в Карибське море. Озера ці заповнили довгий «жолоб», що виник під тиском на земну кору з боку зростаючих гір. Однак потім, із невідомих причин, ці території стали підніматися, і на місце озер утворилися болота, які з часом висохли. «Причина цьому — не мантія Землі, а процеси, що відбувалися на поверхні», — стверджує Віктор Сейчек (Victor Sacek), геофізик із бразильського Університету Сан-Паулу. Сконструйована В. Сейчеком модель геологічної історії континенту вказала на важливість ерозії. Що вище ставали Анди, то більше опадів проливалося на їхні схили і сильніше вода розмивала породи. Наноси (тверді частки ґрунту, які вода забирає з гір) поступово наповнили озера і ще більше підняли рівень місцевості. З часом приандські області стали вищими над рівнем моря, ніж схід континенту, і річки рушили вже у бік Атлантики. Цей процес триває й досі.
