21616
uog (1)uog (2)uog (3)uog (4)uog (5)

Управління освітою

82,13 грн.

Передплатний індекс – 21616

Передплата на ДП Преса

Періодичність виходу – 1 раз на місяць.

Обсяг номера — до 52 сторінок.

Мінімальний термін передплати – 1 місяць

Немає в наявності

Артикул: 21616 Категорія: Теґ:

Опис товару

У газеті «Управління освітою» ви знайдете основні вектори діяльності кожного управлінця: планування й організація діяльності, робота з документами і законодавчими актами, управління персоналом і кадрова політика, уроки саморозвитку й лідерства, ухвалення управлінських рішень в умовах невизначеності і ризиків.
Газета стане незамінним помічником у вдосконаленні професійної компетентності керівників навчальних закладів усіх рівнів.

Анонси та новини видання

Наталія Чепурна: «Мотивувати треба власним прикладом…»

Інтерв’ю з Наталією Миколаївною Чепурною, доктором філософії, доцентом, заслуженим працівником освіти України, ректором Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників про те, що турбує нині кожного освітянина: як відповідати на виклики сучасного суспільства, що необхідно для якісного та результативного впровадження реформи Нової української школи...  А ще про те, які книжки не можна не прочитати, як вберегти себе від вигорання та в чому секрет професіоналізму… Досвід діяльності Черкаського ОІПОПП під керівництвом Наталії Миколаївни свідчить, що все можливо і все в наших руках, адже, як сказала наша співрозмовниця, «ми мусимо впоратися»

  • Змінюється світ і педагоги мають змінюватися першими. Наталіє Миколаївно, на Вашу думку, чим відрізняються (і чи відрізняються) педагоги сучасні від своїх колег, скажімо, 30 роківтому?

Безумовно, відрізняються, оскільки це два різні покоління педагогів: перше працювало в Україні за часів Радянського Союзу з її авторитарною соціоцентричною педагогікою — нинішнє ж покоління здійснює педагогічну діяльність у суверенній державі, для якої характерні об’єктивні процеси глобалізації, інформатизації, гуманізації та демократизації суспільних відносин, посилення ролі людини у всіх сферах життєдіяльності.

Думаю, не можна не погодитися з тим, що розвиток суспільного життя у нашій державі поступово, але невпинно набуває людиноцентристської орієнтації, коли індивідуальне становлення і розвиток кожної особистості є основним показником прогресу всього українського суспільства.

Це спрямовує діяльність сучасних педагогів на створення умов для максимального розкриття потенціалу кожної дитини, реалізації всіх її інтелектуальних, культурних, творчих можливостей, виховання учня як громадянина-патріота України, здатного приймати рішення та брати відповідальність за власні вчинки.

Ефективно вирішити ці завдання спроможні лише компетентні педагогічні працівники, які досконало знають свій предмет, майстерно володіють сучасними педагогічними та інформаційно-комунікаційними технологіями, спроможні налагодити гуманні та демократичні відносини між усіма учасниками освітнього процесу, відчувають власну свободу й не порушують права учнів, поважають їхню особисту гідність.

Таким, на мою думку, має бути сучасний Учитель.

  • У свій час канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, а шкільні учителі та приходські священики. На Вашу думку, чи має сьогодні освіта такий вплив на суспільство?

На моє глибоке переконання, освітня система завжди, в усі віки впливала і впливає на розвиток суспільства, лише вплив цей у різні часи мав мету, яка відповідала стратегії певного політичного режиму. У часи Радянського Союзу, як ми знаємо, панувала соціоцентрична авторитарна педагогіка, за якої юне покоління громадян виховувалось, так би мовити, як «гвинтики» державного механізму. Натомість педагогічну діяльність сучасного українського вчителя спрямовують на підтримку особистісного розвитку кожної дитини як активної, самостійної та відповідальної особистості, здатної до самовизначення та самореалізації в різних сферах суспільного життя. Маємо надію, що і суспільство буде поступово змінюватись на краще

  • Часто жартують, що одне з китайських не дуже приємних побажань звучить так: «щоб ти жив в епоху змін». Сучасні освітяни якраз живуть в епоху змін (можливо, одних із найбільш кардинальних за останні часи). Яким має бути освітянин (учитель, методист, управлінець), щоб сприймати ці зміни як можливості для руху вперед?

Я погоджуюся з Вами в тому, що зміни, які наразі відбуваються в освітній системі України, дійсно, кардинальні. При цьому хочу зробити акцент на тому, що за часів незалежності нашої держави це перша освітня реформа, підкріплена чималим фінансовим забезпеченням. За нашими спостереженнями, освітяни Черкащини позитивно сприймають пропоновані зміни і вмотивовані на розбудову Нової української школи. Наше ж завдання — підготувати педагогів у системі післядипломної освіти до якісної та ефективної професійної діяльності в умовах освітніх змін.

  • Чи готова система післядипломної освіти до нововведень, які передбачає новий Закон «Про освіту»? Адже саме ви стоїте на «першій лінії», тобто маєте знайти відповіді і запропонувати рішення безлічі запитань, які виникатимуть, під час впровадження інновацій.

Передусім хочу зауважити, що новий Закон України «Про освіту» прийнято суто демократичним способом: протягом року в освітянських колах широко обговорювали його положення.

Однією з особливостей післядипломної педагогічної освіти є принцип випереджальної освіти, а тому хочу запевнити: ми готові і вже нині розпочали здійснювати організаційний та науково-методичний супровід освітніх нововведень.

  • Які ключові характеристики системи післядипломної педагогічної освіти ХХІ століття? Як змінився Черкаський ОІПОПП, адже заклад має більш ніж 50-річну історію (якщо рахувати з 1954 року, коли він функціонував під назвою Черкаський обласний інститут удосконалення вчителів)?

Якщо говорити узагальнено, то післядипломна освіта ХХІ століття має створювати умови для неперервної освіти педагогічних працівників, ефективно забезпечувати їхнє професійне удосконалення та розвиток протягом життя, а також задовольняти потреби суспільства й держави у кваліфікованих освітянських кадрах, здатних успішно забезпечувати реалізацію завдань державної політики в галузі дошкільної, початкової, загальної середньої та позашкільної освіти.

Науково-педагогічний колектив нашого інституту створив чітку систему розвитку професійної компетентності 4 000 педагогічних працівників області як на курсах підвищення кваліфікації, так і через різні форми навчально-методичної роботи в міжкурсовий період.

Активно функціонує Черкаський освітянський портал як центр інформаційно-комунікаційного простору для розвитку професійної компетентності педагогічних працівників області, який містить 15 потужних сайтів: «Дистанційне навчання», «Електронна бібліотека ЧОІПОПП», «Педагогічні інтернет-клуби», «Інтернет-школа педагогічної майстерності», «Інтернет-школа психологічної грамотності», «Віртуальна школа молодого педагога», «Творчі майстерні освітян Черкащини» та інші.

Із метою підготовки педагогів області до активного впровадження STEM-освіти на базі інституту розпочав функціонування перший в Україні навчально-тренінговий центр — центр STEM-освіти, оснащений на рівні сучасних вимог.

Зараз це 2 кабінети робототехніки (центр Lego-education та тренінговий центр), а також ресурсний центр та навчально-тренінгова аудиторія.

Під час участі у тренінгах та практикумах педагоги області опановують спеціалізовані цифрові вимірювальні комплекси з фізики, хімії та біології, адаптовані під якісно нові можливості навчання.

Намагаємося крокувати в ногу з часом: розробляємо, апробуємо та впроваджуємо iнновацiйні освітні технології, здійснюємо наукові дослідження актуальних освітніх проблем (лише за останні роки захищено 4 докторських та 5 кандидатських дисертацій), беремо активну участь у реалізації міжнародних, всеукраїнських та обласних програм і проектів.

  • Які 3 кроки має зробити система післядипломної педагогічної освіти, щоб підготувати вчителя для Нової української школи?

Складно обмежитися лише трьома кроками, але спробую зосередити увагу на першочергових:

Крок 1. Підготовка близько 700 педагогів, які навчатимуть першокласників у наступному навчальному році, до впровадження проекту Державного стандарту початкової загальної освіти.

У цьому аспекті потрібно забезпечити усвідомлення учителями початкових класів теоретичних засад Нової української початкової школи, пріоритетами якої є визнання цінності дитинства, розвиток цілісної особистості з акцентом на інтелектуальному, духовному, емоційному, соціальному та фізичному розвитку дитини, створення навчального середовища, яке стимулює самостійне навчання, плекання здоров’я школярів.

При цьому важливо навчити педагогів сучасних технологій навчання, виховання та розвитку дитини.

Крок 2. На курсах підвищення кваліфікації та в системі методичної роботи у міжкурсовий період ставимо перед собою завдання навчити педагогів усіх спеціальностей конкретним методикам і технологіям реалізації компетентнісного підходу, розвитку у них вміння налагоджувати наскрізний процес виховання, який формує загальнолюдські, морально-духовні та демократичні цінності, а також сприяти опануванню вчителями педагогіки партнерства.

Крок 3. Активно сприяємо наскрізному застосуванню педагогами області інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти, що має стати інструментом забезпечення успіху Нової школи. А крім цього, необхідно розробити значну кількість тренінгових занять, спецкурсів, курсів за вибором, опанування яких у подальшому забезпечить успішну сертифікацію педагогів області.

Важливо забезпечити сервісні методичні послуги навчальним закладам новостворених територіальних громад. Не можна упускати з поля зору і такий важливий аспект роботи, як розвиток в області інклюзивної освіти.

  • Яка, на Вашу думку, роль методичної служби в освіті? Чим має стати методична служба для педагога?

Не викликає сумнівів, що освітні зміни мають стосуватись і діяльності методичних служб.

Методичні кабінети, за нашими переконаннями, нині повинні працювати як сервісні центри, які забезпечують організаційно-методичний супровід реалізації освітніх інновацій та забезпечують чітке функціонування гнучкої системи неперервної професійної освіти педагогів свого міста, району, селища, яка має на меті забезпечення їхньої здатності до діяльності в умовах швидкої зміни соціально-економічних відносин.

Потрібно працювати так, щоб педагоги відчували потребу в сервісних послугах методичних центрів.

  • Певно, жодна реформа в освіті не викликала такого резонансу в суспільстві, як запровадження 12-річної освіти. Тим більше, що вже була спроба ще у 2002 році, яку так і не було реалізовано. Як вважаєте, чому? Як би Ви пояснили сучасним батькам, чому це правильний крок?

Складно відповісти на це запитання, не торкнувшись політичних аспектів. Діти, які у 2002 році пішли у перший клас, навчались за 12-річною системою до дев’ятого класу. А з приходом до влади команди В. Януковича, для якої освіченість українського суспільства, очевидно, не була в пріоритеті, суто із популістських міркувань було скасовано 12-річне навчання. Щоправда, і в освітянських колах на той час не було чіткого бачення особливостей діяльності трирічної старшої школи. Зараз — зовсім інша ситуація. У Концепції «Нової української школи» чітко закріплено профільність майбутніх закладів ІІІ рівня, мережу яких буде створено до 2025 року.

За результатами незалежного оцінювання та залежно від уподобань і власних здібностей учні-випускники дев’ятих класів обиратимуть або старшу школу академічного спрямування, або профільний заклад професійної спеціалізації, закінчивши який, вони не лише опанують обрану професію, а й не втратять можливості отримати, за бажанням, вищу освіту.

Думаю, батьки не будуть проти.

  • Однією з новацій реформи загальної середньої освіти є запровадження інтегрованих курсів. У педагогічній спільноті думки з цього приводу розділилися. Одні вважають, що за цим майбутнє, інші — що це хибний шлях, але і ті й інші погоджуються, що це складно. Наразі немає підготовлених фахівців для викладання інтегрованих курсів. Яка Ваша думка з цього приводу? Ми впораємося?

Мусимо впоратися. Тим більше, що ми маємо, хоч і невеликий, але все ж досвід викладання таких інтегрованих курсів як «Мистецтво» (у початковій та загальноосвітній школі), «Природознавство» (у п’ятих класах), «Екологія» (у середній та старшій школі). До речі, підготовку педагогів до викладання названих інтегрованих курсів забезпечили інститути післядипломної педагогічної освіти.

  • Однією з особливостей нашого глобалізованого світу є те, що ми живемо в інформаційному просторі. Нас, дорослих, які лише звикають до нього, називають «цифровими емігрантами». Натомість сучасних дітей називають «цифровими аборигенами», тобто людьми, які почувають себе в ньому як риби у воді. Тож можна часто почути скарги, що діти «цифрової доби» багато втратили, у них немає справжнього дитинства тощо. Яка Ваша думка з цього приводу: сучасні діти дійсно багато втрачають, чи, можливо, це нам треба вчитися в сучасних дітей?

Я не прибічник будь-яких ярликів, тому просто висловлю свою позицію в контексті Вашого запитання. Інформатизація суспільного життя — це реалії сьогодення, хочемо ми того, чи ні. На мою думку, використання інформаційно-комунікаційних технологій не лише покращує комунікацію, але й дає змогу вирішувати освітні завдання на більш високому якісному рівні. При цьому важливо дотримуватись певного балансу, щоб не зашкодити здоров’ю користувачів ІКТ (і дітей, і дорослих).

  • Якою Ви бачите освіту України через 10 років?

Відповім коротко: комфортною для всіх учасників освітнього процесу, якісною, індивідуалізованою, патріотично спрямованою, визнаною у провідних розвинених країнах світу.

Розмову вела Наталія Харченко

газета "Управління освітою", №2 лютий 2018

УЧИТЕЛЬ НОВОЇ ШКОЛИ. Підготовка тренерів для навчання вчителів Нової української школи

Учитель Нової української школи — носій суспільних й освітніх змін, активний учасник і провайдер реформ у системі освіти. Суспільство, держава покладають на вчителів початкових класів відповідальну місію — першими стати на шлях реформи.

Програма підготовки тренерів

Маленькі представники нового покоління, що вперше ввійдуть у школи України цього року, вже живуть у сучасному світі, де успішним стає той, хто активно діє, бере на себе відповідальність, відчуває власну гідність. Батьки й учні ­мають ­велику надію, що навчання в реформованій школі буде цікавим і корисним, розвивальним і дослід­ницьким, гуманним і патріо­тичним.

Отже, щоб стати вчителем Нової української школи, треба пройти відповідну підготовку в системі післядипломної освіти за «Типовою освітньою програмою орга­нізації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти», затвердженою Наказом Міністерства освіти і науки України № 36 від 15.01.2018 р.  У цьому вчителям мають допо­могти спеціально підготовлені тренери.

Зосередимо увагу на характеристиках змісту й особливостях застосування Програми підготовки тренерів для навчання вчителів Нової української школи.

Програма підготовки тренерів для навча­ння вчителів Нової української школи (далі — Програма) розроблена на засадах сучасної державної освітньої політики, стратегії реформування загальної середньої освіти, концепції Нової української школи та новітніх наукових розробок.

Проблема полягає в необхідності підготовки достатньої кількості кваліфікованих тренерів для реалізації стратегії професійного розвитку вчителів Нової української школи відповідно до освітньої політики держави через опанування новітніх практик, технологій, методик, форм, методів професійної діяльності на засадах інноваційних освітніх підходів із урахуванням потреб держави, регіонів, закладів освіти, педагогів, суспільства й громадськості.

Підготовку тренерів для Нової української школи можуть здійснювати представники формальної та неформальної освіти, які самі пройшли спеціальне навчання й зазначені у відповідному Наказі Міністерства освіти і науки України.

Компетентність тренера для навчання вчителів Нової української школи має бути верифікована регіональним закладом післядипломної педагогічної освіти за участю представників неформальної освіти, уповноважених Міністерством освіти і науки України.

Зміст і технології підготовки тренерів визна­чені особливостями навчання вчителів як категорії професіоналів й особливостями їхньої професійної діяльності в умовах Нової української школи.

Пріоритетом Програми є готовність тренерів до забезпечення опанування вчителями Державного стандарту та програм початкової освіти, концепції «Нова українська школа», інноваційних технологій освітнього процесу.

Метою Програми є підготовка тренерів до забезпечення професійного розвитку та підвищення рівня професійної компетентності вчителів початкових класів щодо реалізації завдань Державного стандарту початкової освіти відповідно до основних напрямів державної політики в галузі освіти, запитів громадянського суспільства, установ і закладів освіти, освітніх потреб споживачів освітніх послуг.

Щоб стати тренером для навчання вчителів Нової української школи, треба набути компетентностей (додаток 1 ).

Результат реалізації Програми — здатність тренера для навчання вчителів Нової української школи:

працювати з дорослою аудиторією осіб із вищою освітою, серед яких є й учителі, які прагнуть до інноваційної діяльності, і ті, що перебувають під впливом усталених професійних стереотипів;

  • визначати освітні потреби аудиторії та мотивувати її до навчання;
  • усвідомлювати цілі й цінності Нової української школи, глибоко розуміти зміст Концепції «Нова українська школа»;
  • застосовувати інтерактивні ­методи ­навчання дорослих, технології тренінгу, фасилітації, менторства ­(наставництва), консультування;
  • характеризувати особливості змісту  й технологій навчання учнів у Новій українській школі;
  • використовувати інформаційні ресу­рси Нової української школи та допо­магати вчителям опановувати їх.

Схарактеризуємо зміст Програми підготовки тренерів для навчання вчителів Нової української школи.

Програма складається з чотирьох модулів, три з яких безпосередньо пов’язані з навчанням учителів, а четвертий є варіативним і може бути використаний у системі методичної роботи впродовж певного періоду вже після завершення навчання вчителів (додаток 2 ).

КОМПЕТЕНТНОСТІ, НЕОБХІДНІ ТРЕНЕРУ ДЛЯ НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ:

  • Андрагогічна
  • Професійно-педагогічна
  • Соціально-громадянська
  • Загальнокультурна
  • Мовно-комунікативна
  • Психологічно-фасилітативна
  • Підприємницька
  • Інформаційно-цифрова

Коментарі щодо організації підготовки тренерів

Провідний тренер, який відповідно до Наказу МОН України має повноваження проводити навчання тренерів для вчителів Нової української школи або реалізує Програму в системі професійного розвитку вчителів на різних рівнях, може само­стійно визначати навчальний час для опанування певних тем із урахуванням готовності аудиторії, регіональних особливостей, запитів учасників тощо.

Програма підготовки тренерів для навчання вчителів Нової української школи

  • Модуль 1. Особливості навчання вчителів як дорослої аудиторії
  • Модуль 2. Інформаційні технології підготовки вчителів початкових класів Нової української школи
  • Модуль 3. Огляд модулів і тем «Типової освітньої програми організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти», затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України № 36 від 15.01.2018 р.
  • Модуль 4 (вибірковий). Методична робота в системі Нової української школи — післядія навчання вчителів

За результатами опанування Програми підготовлені місцеві тренери отримують сертифікат, який засвідчує їхню готовність до участі в освітньому процесі курсів підвищення кваліфікації вчителів початкових класів, а також до участі в інших заходах щодо забезпечення професійного розвитку вчителів початкових класів.

 Методичні коментарі щодо реалізації Програми

 Програма побудована на засадах безперервної формальної, неформальної й інформальної освіти та надає можливості її пролонгованого застосування в системі професійного розвитку вчителів на державному, регіональному, місцевому, організаційному (шкільному) й індивідуальному рівнях.

Зміст Програми може бути покладений в основу професійного розвитку вчителів і поглиблено вивчатися:

  • у системі формальної післядипломної освіти — на курсах підвищення кваліфікації та заходах міжкурсового періоду в регіональних закладах післядипломної педагогічної освіти, а також у системі методичної роботи з учителями на місцевому рівні (в методичних кабінетах, об’єднаних територіальних громадах і закладах загальної середньої освіти);
  • у системі неформальної освіти — під час проведення різноманітних форм роботи громадськими організаціями, фондами, іншими суб’єктами, в установчих документах яких є освітня діяльність;
  • в інформальній освіті в процесі самоосвіти вчителів, представників громадськості та батьків.

Зміст Програми може бути рекомендований для опанування керівниками закладів загальної середньої освіти, керівниками методичних об’єднань учителів, методистами регіональних закладів післядипломної педагогічної освіти, методичних кабінетів, об’єднаних територіальних громад.

Реформування освіти перебуває в центрі уваги професійної спільноти педагогів, широких кіл громадськості, має високий рівень підтримки в державі.

Підготовка тренерів для навчання вчителів і самих учителів початкових класів є важливим кроком Нової української школи до успіху.

Використані джерела

  • Завалевський Ю. І. Логістика організації впровадження підвищення кваліфікації очно-дистанційною формою навчання вчителів початкової школи 2018/2019, 2019/2020 рр. Презентація:
  • Папіш О. Презентація дистанційного блоку типової освітньої програми підвищення кваліфікації для вчителів початкової онлайн-курсу. Презентація.
  • Савченко О. Я. Результати навчання в контексті Нової української школи. Презентація.
  • Сорочан Т. М. Програма підготовки тренерів для навчання вчителів Нової української школи. Презентація.
  • Хобзей П. К. Організаційні питання впровадження всеукраїнського експерименту за темою «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової освіти «Нова українська школа. Презентація.
  • Матеріали наради «Розроблення і впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової освіти «Нова українська школа», проведеної МОН України 17.01.2018 р. URL: https://goo.gl/w9xX53.
  • Нова українська школа: докладніше про зміни. URL: https://goo.gl/yCrTig.

Тамара СОРОЧАН, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України,

директор Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

газета "Управління освітою", №3 березень 2018

uog-2018-004-cover-anons

Спецвипуск: «Змінитися за 7 днів» Перевірено на собі


Від кого залежать зміни?

Експеримент

6


Останній крок

«Яблуневий» репортаж про те, як фінська освіта підкоряла українську школу

8


«Іскри» думок та вражень

від організаторів та учасників проекту «Змінитися за 7 днів»

18


1 + 1 > 2

Неймовірна математика співучителювання

36


Фінські уроки в українській школі

або Метапредметність у дії

44


Соціальний конструктивізм

як принцип освіти

58


Погляд

Смертність людини в освітньому та виховному просторі. Підхід Василя Сухомлинського

6


Управління. Для тих, кому потрібно більше

Учитель Нової школи. Підготовка тренерів для навчання вчителів Нової української школи

20


Правова сторінка. Консультація юриста

Заміни, оклади, контракти. Роз’яснення Профспілки працівників освіти і науки України

28


Стратегії і тактики освіти. Прикладний менеджмент

Кваліфікація — 2018. Затверджено програму підвищення кваліфікації

36

Термін «інвалід» вилучено з українського законодавства

40

Шкільний підручник: 1-й клас. Методичні рекомендації щодо підготовки підручників

46

Шкільний підручник: 5-й і 10-й класи. Технічні вимоги

54


Професійна етика. Етичні норми ділових зв’язків

11 законів аргументації та переконання

56

Мистецтво дарувати. Етика ділових подарунків

62


Анонс газети «Управління освітою» 7, 2017

Управлінець і колективи. Особливості управління різними типами колективів

Кожна організація має специфічні, тільки їй властиві особливості, від урахування яких залежить успішна робота колективу в цілому.

Існують певні особливості керівництва колективами різних типів. Наприклад, управління жіночим колективом має свої особливості в порівнянні з керуванням колективом молодих співробітників або співробітників пенсійного віку.

Пропонуємо розібратися в деяких особливостях управління різними типами колективів.

Людина і управління. Значення людського фактора в процесі розробки і прийняття управлінських рішень

Кожне рішення відображає індивідуальність його ініціатора і систему його цінностей. Для людини характерні основні параметри мислення: глибина, широта, швидкість, гнучкість. Необхідно враховувати ці характеристики, щоб зрозуміти їх вплив на прийняття рішень.

газета «Управління освітою»

Анонс газета «Управління освітою» 5, 2017

Конфліктоген — це слова, дії (або бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту. Інакше кажучи, конфліктоген — це комунікативний укол або удар.

Наприклад, грубість чи порушення субординації у спілкуванні далеко не завжди приводить до конфлікту. Тому і допускається багатьма з думкою про те, що «нічого, зійде». Проте часто не «сходить» і приводить до конфлікту.

Але на кожен конфліктоген є свій синтон. Синтонність – це психологічні погладжування, які створюють схожі емоційні стани у партнерів по спілкуванню, налаштовують на одну хвилю, допомагають встановити контакт, допомагають взаєморозумінню, покращують взаємини.

 Мовна маніпуляція

Маніпулятивні технології в переговорному процесі: як протистояти

Маніпуляції в переговорах використовують для того, щоб змусити опонента діяти шаблонно, мислити стереотипами, не усвідомлюючи свої дії. Якщо ви не знайомі з прийомами маніпуляцій, то, швидше за все, вам не вдасться виявити маніпуляцію та нейтралізувати її. Тому кожній людині (а особливо управлінцю, чиї особливості роботи передбачають ведення переговорів та широке коло спілкування) важливо виробити тактику протидії маніпуляціям.

газета «Управління освітою»

Змiст газет "Управлiння Освiтою"

№ 2

 

Лідія Коростіль. Самоосвіта школярів ХХІ ст.

Валентина Ястребова. Методологічні основи управлінської діяльності директора сільської школи

Наталія Костриця, Валентина Гусак. Теоретичні основи створення моделей виховних систем

Лариса Фамілярська, Юлія Запорожцева. Веб-середовище неперервного професійного розвитку вчителів

Світлана Ізбаш. Етичні норми поведінки керівника закладу освіти

Підготував Антон Дмитрієв. Орієнтовна пам'ятка щодо вивчення якості програми розвитку  навчального закладу

Підготував Антон Дмитрієв. Орієнтовна пам'ятка щодо вивчення стану викладаня навчальних предметів у початкових класах

Підготував Антон Дмитрієв. Орієнтовна програма щодо визначення дієвості методичної роботи у школі

Підготував Антон Дмитрієв. Орієнтовна пам'ятка щодо вивчення стану відвідування учнями школи

Підготував Антон Дмитрієв. Орієнтовний алгоритм роботи школи над науково-методичною проблемою

 

№ 3

Людмила Смольська. "Школа позитивного конструктиву". Культурно-освітній ресурс в умовах трансформації суспільства

Тереза Бартошик. Реалізація компетентнісного підходу в сучасній освіті

 

№ 4

 

Василь Лаврук. На допомогу управлінцям. Організація роботи із законодавчими, правовими, інструкційно-методичними документами

 

№ 5

 

Олександр Співаковський. Мислити категоріями планової освіти у XXI сторіччі — неефективно!

 

№ 6

 

Валентин Помогайбо. Інноваційне суспільство: школа і виховання лідерів

Шокової терапії в освіті не буде!

Освітня реформа покликана збудувати в Україні суспільство освіченого загалу. В такому суспільстві система освіти створює рівні шанси на життєвий успіх для кожного, незалежно від соціального статусу, місця проживання, рідної мови, фізичних можливостей. Про цілі і завдання змін  в освіті говорить Лілія Гриневич, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, в інтерв'ю часопису "Управління освітою".

ОСВІТЯНИ МАЮТЬ СПІЛЬНО ТВОРИТИ РЕФОРМУ

 

- Пані Ліліє, як Ви вважаєте, чи потрібна взагалі концепція, доктрина чи дорожня карта розвитку освіти, освітній кодекс?

— Освіта — це сфера, яка стосується інтересів величезної кількості людей. У нас 9 млн. викладачів, учителів, студентів та учнів - тобто тих, хто працює  чи навчається в сфері освіти. А крім того, є ще родини, працедавці і інші суспільні групи, яких цікавить, якою буде освіта в Україні. Тому нам і потрібний короткий документ, який спочатку узгодимо з усіма цими зацікавленими групами, аргументуємо, чому нам потрібні такі реформи. Лише після цього будемо представляти законопроект - великий складний документ, який матиме щонайменше 80 сторінок.

Багато із запропонованих напрямків реформи, які плануємо внести до законопроекту "Про освіту", треба обґрунтовувати, пояснювати ціну зволікання. Думаю, багато хто погодиться зі мною, що змінювати в освіті потрібно переважно все: зміст освіти, систему управління, фінансування, систему мотивації та оплати праці педагогів. Проте це не повинно стати черговою «шоковою терапією» без аргументації та виваженого плану впровадження  . Спочатку має бути справжня суспільна дискусія навколо Концепції розвитку освіти України на 2015 – 2025 роки.

Освітяни мають стати співтворцями реформи.

 

- Коли почнеться реальне впровадження змін в освіті?

- По-перше, вже зараз запроваджується Закон «Про вищу освіту» ,прийнятий ще попередньою каденцією парламенту. Це системна реформа, яка є результатом ґрунтовних фахових дискусій та політичного діалогу. Нова Верховна Рада повинна ухвалити новий базовий закон «Про освіту», що охопить дошкілля, загальну середню,  професійну, вищу освіту і освіту дорослих. Триває його напрацювання робочими групами. Експерти, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», розробили проект Концепції розвитку освіти на 2015-2025 рр. Зараз важливо обговорити і доопрацювати цей документ, щоб основні положення увійшли у новий закон.

 

- Чи не стане освіта заручником чергового переформатування влади? Чи потрібні взагалі реформи в освіті?

- Рішення  про те, чи потрібні реформи в освіті чи ні, має залежати не від того, чи змінюється міністр,  а від того, чи змінюється суспільство в країні. Я можу стверджувати, що після тих суспільних зрушень, які ми пережили цього року, після того, як ми остаточно визначилися з нашим євроінтеграційним вектором, у зв’язку із тим, що в країні йде війна, викликана зовнішньою агресію з боку путінського режиму, і розколом в середині країни, який весь час буде підігріватися ззовні, - нам необхідно відповідати на все це реформами в освіті!

 

— Президент пропонує реформувати місцеву владу і деякі інші процеси за прикладом Польщі. Як Ви вважаєте, чи прийнятна польська система освіти для України, і чи варто її копіювати?

— Жодну систему освіти не можна переносити механічно, не враховуючи національний контекст. У польській системі освіти є дуже багато позитивних ідей,. У мене була можливість свого часу, в 2001 році, стажуватися у Варшавському університеті якраз з проблем реформування польської освіти. Тоді я мала велике щастя спілкуватися з колишнім державним секретарем Міністерства освіти Польщі, Іреною Дзєжговською. Вона, на жаль, вже покійна, а її тоді називали «серцем реформ» польської освіти. Це людина, яка знала все про те, як проектувалася, як запроваджувалася польська реформа освіти. У Польщі відбулася структурна реформа школи, реформа змісту, також там децентралізували управління освітою, надали автономію школам і запровадили зовнішні іспити наприкінці початкової, основної та старшої школи. Реформи, принесли свої плоди нашим західним сусідам, Наприклад, в міжнародному порівняльному дослідженні PISА Польща раніше пасла задніх, а зараз вона  показує стрімкий прогрес. Багато в чому Польща для нас може стати зразком для наслідування.

 

ЛЮСТРАЦІЯ НЕ МАЄ БУТИ КОСОЮ, ЯКА СКОШУЄ ВСІ ГОЛОВИ

— Скажіть, Ви бачите людей, які можуть ці реформи проводити? Головне ж не тільки вигадати ідею, а й знайти її рушійну силу, втілювачів?

—Кожна реформа в освіті для її проведення повинна підпадати під правило суспільної згоди. От взяти, наприклад (знову зі свого особистого досвіду), зовнішнє незалежне оцінювання.

Я дуже добре пам’ятаю, що коли у 2003 році ми розпочали цей проект Центру тестових технологій і створення системи зовнішнього незалежного оцінювання, надзвичайно авторитетні люди в суспільстві говорили, що "цього не може бути в Україні за визначенням ніколи, принаймні, в найближче десятиліття. Тому що нікому буде чесно проводити ЗНО, бо це не може увійти взагалі в систему управління освітою і суперечить всім українським реаліям". 2006 року було створено Український центр оцінювання якості освіти, а у 2008 році ЗНО вже було повномасштабно запроваджено. Виявилося, що ми здатні його зробити. Коли є ідеї, які мають серйозну аргументацію, є політична воля для того, щоб втілювати ці ідеї, є іі підтримка у суспільстві, тоді обов’язково знаходяться люди, які можуть її втілювати в життя.

Якщо ми чогось не можемо — будемо навчатися. Зараз запроваджується новий закон "Про вищу освіту". Виявилося що не всі університети однаковою мірою готові до автономії. Їм дають автономію, а вони не знають, що з нею робити! І це насправді величезна відповідальність. Виші отримають тепер не розписаний повністю змістовий стандарт і не готову програму, а стандарт виписаний в навчальних результатах, а університети повинні самі розписати, як до цього навчального результату прийти. Очевидно, що для цього потрібна підготовка.

 

— Ви говорите про відповідальність, але якщо людина сидить у своєму ректорському кріслі 40 років, у неї вже золоті зуби, вона вже звикла управляти отак а не інакше, то чи не стане ця автономія просто узаконенням якогось кріпосного права. Де гарантія того, що ректор не стане самодуром чи князьком?

— Автономія  - це не вседозволеність. Автономія — це збільшення повноважень і відповідальності. Тому ми з одного боку узаконюємо автономію вишів, з іншого боку є жорстка система підзвітності органам ззовні, тобто зовнішнє забезпечення якості вищої освіти. Це зовсім нова система, у якій запроваджуємо незалежні органи. Це Національне агентство забезпечення якості вищої освіти, яке ми будуємо за європейськими зразками, і маємо амбіцію, щоб воно ввійшло до європейського реєстру таких агентств.

Також закон створює можливості для створення різної форми власності агенцій зовнішньої оцінки якості вищої освіти. Це, як правило, асоціації роботодавців, конгломерати з різних університетів, консорціуми, які можуть створювати такі агенції, які будують рейтинги, наприклад в певній сфері: тільки медичні університети або тільки ті, які готують скажімо юристів чи педагогічні вищі навчальні заклади. І це абсолютно незалежні інституції,  що розповсюджують інформацію для споживача: де насправді краща освіта, де насправді кращі умови навчання. Тому що сьогодні споживач у нас в Україні, як правило, живе в більшості міфами. От наприклад: в Києві можна здобути кращу освіту. Це не завжди так.

Повернімося до забезпечення якості освіти. Система, яку ми будуємо, змусить ректорів вищих навчальних закладів, принаймі, розглядати свій вищий навчальний заклад під кутом зору зовнішніх прозорих критеріїв. Крім того, ми значно підвищили повноваження органів самоврядування вищих навчальних закладів. Наприклад, ректор може не бути головою вченої ради. Раніше вчена рада мала бути повністю підконтрольна ректору за посадою. Зараз вчена рада може собі обрати іншого голову. Сама вчена рада має значно ширше коло повноважень, ніж було раніше. Ми також надали наглядовій раді окремі важелі впливу, яких вона не мала раніше. Сьогодні студентські самоврядування мають своїх представників і збільшення квоти у вченій раді. Закон пропонує революційну норму ротації ректорів, деканів і завідувачів кафедрами. Вони тепер мають тільки право на два строки по 5-ть років і це має створити можливості кар'єрного зростання більшій кількості викладачів

Питання тепер полягає в тому, щоб люди на місцях скористалися усіма цими правами, які їм надає закон. Це вже проблема  зрілості суспільства.

 

— Ви торкнулися питання контролюючих органів. В Україні існує Державна інспекція навчальних закладів, яку багато хто називає освітньою прокуратурою або поліцейською інспекцією. Що робити з нею? Чи взагалі вона потрібна в такому вигляді як вона існує?

—Якщо подивитись, кореспонденцію, яку я отримую як Голова Комітету Верховної Ради, то значну іі частину мені доводиться пересилати її на Міністерство освіти як на орган виконавчої влади. Приходить величезна кількість скарг на різноманітні порушення освітнього процесу, які відбуваються в навчальних закладах.

Хто повинен розбирати ці скарги? Мусить бути інституція, яка уповноважена це робити. Я вважаю, що саме такою інституцією має бути інспекція. Для цього їй потрібен відповідний кадровий склад інспекторів, які дуже добре орієнтуються в чинному законодавстві, які дуже добре знають всі особливості освітнього процесу і які реально можуть виїхати на місце і неупереджено провести оцінку ситуації, тому що ця кількість конфліктів не буде зменшуватися.  Чим більш демократичніше суспільство, чим більше свободи ми даємо, тим більше буде також зростати бажання в людей захистити свої права.

Якщо б я вирішувала питання, чим повинна займатися така державна інспекція, то в зв’язку з тим, що у нас сьогодні створено національне агентство забезпечення якості вищої освіти, ця інспекція мала би займатися якраз розглядом конфліктних ситуацій і скарг В системі освіти. Вона мала би мати свої регіональні представництва, і в такому разі ми б вирішили дуже серйозну проблему — проблему бюрократичних відписок замість неупередженого розгляду проблемних ситуацій.

 

— На різних рівнях зараз обговорюється люстрація в освіті. Багато людей пишуть нам щодо люстрації у школах. Чи потрібна там люстрація? Якщо так, то в яких формах?

—Люстрація — це не повинна бути коса, що скошує підряд всі голови, які працювали під час режиму Януковича. Навіть люстрація на тому рівні, який передбачений законом про очищення влади, сьогодні демонструє те, що під неї підпадають деякі люди, які взагалі не брали участі в політичних процесах, а були фахівцями, виконували свою роботу, виконували її добре, і дуже важко знайти співмірно таких же фахівців.

Знаєте чого у нас бракує?

У нас, з одного боку, не бракує критиканства, претензій, особливо, якщо ви їх висловлюєте десь в соціальних мережах, а ще краще під якимось «ніком» а не під своїм ім’ям. Але якщо вам потрібно сказати правду, сказати компетентним органам з приводу дії тієї чи іншої людини, тобто виступити вже в прозорому процесі, тут одразу ми нікого і не бачимо. Я з цим стикаюся в своїй роботі.

Коли до мене пишуть різні анонімні скарги, наприклад, на керівника закладу, я відповідаю: «Для того щоб ми могли розбиратися, ви повинні посвідчити, що він здійснив вказані вами порушення, тоді ми можемо далі  щось робити в цій ситуації». Але вже цього люди бояться. Ось саме тут для кожного наступає свій особистий майдан.

Ти повинен для себе вибрати: якщо після всього, що наша країна пережила, після стількох жертв, ми далі боїмося сказати про діяльність того чи іншого чиновника, чи керівника, який робить щось не так, який, наприклад співпрацював з режимом і при цьому постраждали люди, яких він незаконно звільнив, і ми боїмося це засвідчити,  - тоді  у нас не буде змін.

Люстрацію має проводити все суспільство, а не сподіватися, що це зробить один президент чи прем’єр.

 

ЯКЩО НЕ ВКЛАДАТИ У ВЧИТЕЛЯ,  УСПІХУ НЕ БУДЕ

 

—  Багато фахівців говорять про те, що диплом педагогічного вишу не може бути обов’язковою перепусткою до школи, що потрібно проводити ліцензування або сертифікацію вчителів перед тим. Як Ви до цього ставитеся?

— Атестація освітян в тій формі, в якій вона відбувається, давно вже втратила своє мотивуюче значення з одного боку, а з іншого вона не віддзеркалює реального кваліфікаційного рівня вчителя.

В Європі, коли ви прочитаєте, що таке кваліфікація (немає значення вчитель, лікар чи будь-яка інша професія), вона повинна бути підтверджена на незалежному кваліфікаційному іспиті.

І ми маємо запроваджувати систему зовнішньої кваліфікаційної оцінки вчителів. Вона має бути різною для різних вчителів. Коли це вчитель-початківець, тобто він лише отримав диплом університету, то йому присвоюється певна кваліфікація. Однак, присвоюватися  ця кваліфікація має на основі незалежного іспиту.

Далі логічними є процеси підтвердження кваліфікаційного рівня, його зростання після післядипломного навчання, після певного досвіду, і тут теж на різних етапах ми повинні ввести в систему атестації блок незалежного оцінювання. Звісно, я свідома того, що неможливо це зробити в масштабах всієї країни одразу.

Найголовніше, що запровадження незалежної системи атестації і кваліфікації має супроводжуватися суттєвим збільшенням оплати праці.

Наприклад, якщо ми пропонуємо новий кваліфікаційний іспит для вчителів, то його частиною ми можемо зробити володіння інформаційними технологіями і можливість застосування мультимедійних технологій, або володіння іноземною мовою чи володіння певними методами навчання.

Але якщо людина пройшла цей іспит, то це апріорі повинно супроводжуватися суттєвою надбавкою до заробітної плати. Так, до речі, робили грузини.

Тоді атестація має сенс! Ми мотивуємо вчителів підвищувати кваліфікацію – хтось приймає рішення йти на цей іспит, складає його й отримує надбавку, хтось не хоче або не здатний цього робити і не отримає грошей.

При цій системі виходить так, що ті ресурси, які нам так важко даються в країні, ми можемо вкладати саме в тих вчителів, які підвищують свою кваліфікацію, і, відповідно, це відбивається на результатах їхньої роботи.

Тому перша позиція — зовнішня оцінка кваліфікації вчителя потрібна.

Друга позиція – запроваджувати її треба поступово.

Третя позиція – обов’язкове стимулювання у вигляді надбавки чи інших соціальних переваг, якщо учитель підтверджує в такий спосіб свою кваліфікацію.

У 2015 році ми маємо час, щоб розробити таку систему і приклади таких іспитів, щоб можна було її тестувати, а вже згодом запропонувати та ув’язати її з надбавкою. Тоді і з’являється мотивація для такого підвищення кваліфікації і проходження такого іспиту.

 

— Ви, як ніхто, чудово знаєте, що питання виплат вчителям дуже болюче. Але що казати про вчителів, якщо спеціалісти в Міністерстві освіти отримують 1500 грн? То чи є вихід з цього замкненого кола, коли реформи може і треба робити, але їх ніхто не буде втілювати за 2000 грн на місяць?

— Ми платимо дуже мало нашим вчителям, а успіх будь-якої освітньої реформи залежить в першу чергу від у вчителів. Ви знаєте, що не так давно було проведене міжнародне дослідження успішних систем середньої освіти. Його координував Майкл Барбер, а основний висновок - висока кваліфікація вчителя і його соціальний статус має найбільший вплив на результативність середньої освіти. Тому комп’ютери, підручники – все це дуже правильно і добре, але якщо ми не вкладаємо в учителя, то все це буде мати низьку результативність.

Якщо ми хочемо провести підвищення заробітної плати на таку одночасну велику кількість вчителів, ми потребуємо дуже багато ресурсів. Я переконана і буду наполягати на тому, що при будь-якому розвитку подій ми повинні змінювати систему оплати праці вчителя.

Тобто державі доведеться інвестувати. Але доведеться дещо змінити. Наприклад, перевести пенсіонерів на контрактну форму роботи. Я з величезною повагою ставлюся до наших вчителів-пенсіонерів, тому що серед них є унікальні люди, які можуть дати дітям значно більше, ніж навіть молодий вчитель. Такі мають залишатися, а піти мусять ті, хто “допрацьовують” за інерцією.

Ці реформи можуть не вітатися у вчительському середовищі, тому що держава вже сьогодні не додає кожному вчителю. Але ми маємо  дати поштовх до ротації кадрів в освіті. Сьогодні випускники педагогічних вишів часто не можуть працевлаштуватися навіть на мізерну заробітну плату.

 

ГОЛОВНА МЕТА РЕФОРМ – СУСПІЛЬСТВО ОСВІЧЕНОГО ЗАГАЛУ

— Чому у фінансуванні освіти такий дисбаланс? Вища освіта може сама себе окупати, особливо, якщо вона займатиметься прикладними науковими дослідженнями. А у школах, у дитячих садочках ми завжди чуємо, що немає грошей, не вистачає того, того, того. Чи можна це змінити?

— Ми зобов’язані поміняти.

Я буду наполягати, щоб у бюджеті 2015 року збільшили відсоток фінансування на середню освіту. Очевидно в наших реаліях, там не буде програм розвитку, але важливо стабілізувати систему, зробити так, щоб діти не відчули, що в країні йде війна. Це зараз задача-мінімум. Але надалі, якщо ми плануємо розвиток системи освіти, закладаємо реформу, то в реформу треба інвестувати.

Чи базовий стандарт середньої освіти відповідає вимогам сьогодення? Може, потрібен гнучкий і автономний документ для середньої освіти?

— Безперечно нам потрібен стандарт для середньої освіти, принаймні тому, що Конституція гарантує безкоштовну загальну середню освіту, і в межах цих гарантій держава повинна запропонувати стандарт. Ці стандарти у світі є, як правило, трьох видів. Є стандарт умов навчання, тобто в яких умовах держава гарантує, що дитина буде навчатися. Другий стандарт – це стандарт змісту освіти, навчальний план, те, що називається курикулум. Третій вид стандарту освіти — це так званий стандарт навчальних досягнень, коли на підставі саме цих навчальних досягнень розробляються екзамени, тобто, те, що дитина на різному рівні досягнень повинна знати, вміти якими компетентностями вона має володіти, і потім з цього розробляється екзамен.

В Україні коли ми говоримо про стандарти освіти, ми говоримо про стандарти змісту, тобто навчальні програми, а також про правила ліцензування і акредитації, які фактично є таким проявом стандартів умов: «Ви отримуєте ліцензію, якщо у вас є приміщення з певною квадратурою, в тому приміщенні є забезпечені бібліотека, їдальня і т. д.»

Є два шляхи. Перший – коли прописується детально зміст, в якій послідовності і коли діти повинні що вивчати. Другий шлях, яким пішли, наприклад, поляки. Це шлях, коли виписуються навчальні результати (це ми вже впроваджуємо у вищій освіті), що людина повинна знати, вміти, які інтегровані компетентності мають бути у неї, і сам освітній заклад і педпрацівники виписують шлях, яким вони до цього повинні прийти на кожному етапі навчання.

Поляки зробили модельні програми, тобто якщо освітній заклад не може запропонувати свою програму, то можна скористуватися готовою модельною програмою. Для мене важливо, що треба міняти філософію підходу до формування стандартів змісту освіти.

 

Чи вважаєте Ви правильним перехід до компетентнісного підходу?

- Кількість знань у нас зростає неймовірно, бо ми живемо в інформаційну добу. Ці знання весь час помножуються. Можна вести вічні дискусії про те, що повинні знати наші діти. Цивілізовані освітні системи зрозуміли непродуктивність таких дискусій і зараз пішли по іншому шляху. Визначається, без сумніву, якась базова платформа знань, але основне, чому вони вчать дітей, - це де шукати інформацію по необхідних розгалуженнях, де можна отримати знання, як їх критично аналізувати, узагальнювати, класифікувати і робити власні висновки для власних потреб, для вирішення життєвих проблем.

Недавно у міжнародному порівняльному дослідженні  PISA перевіряли  фінансову грамотність 15-річних дітей. Завдання стосувалося обрання кращої системи кредитування в банку, планування доходів і видатків сімейного бюджету, читання біржових графіків чи вибір вигіднішого депозиту. А тепер уявіть, що ви посадили би поряд із цими дітьми наших українських дітей?

Математика має бути і наукою для життя.

Математика кожному потрібна в житті, але сьогодні більшість дітей з неї “випадає”. Предмет просто треба правильно подати, наповнювати цікавим змістом.

У дітях змалку формується комплекс неповноцінності, коли вони починають читати такі речі, які їм абсолютно не зрозуміли. Наприклад, у одному з підручників для 1-го класу з математики, що отримав за попередньої влади державне фінансування на дев`ятій сторінці, тобто на початку навчання, коли діти щойно вчаться читати, маємо таке визначення нуля –  «нуль"  - це «відсутність елементів в множині».

Таких прикладів багато., Якщо ми не змінимо підходів до наших стандартів освіти, самого змісту. Важливо, щоб діти у школі сповнювалися життєвого оптимізму, а не зразу налаштовувалися на поразку. Сиcтема освіти має формувати впевненість і вімння вирішувати життєві проблеми, а зараз вона закладає бажання втікати від проблем і утверджує відчуття неуспішності.

 

- Ви підтримуєте грунтовні зміни у змісті, але водночас неодноразово виступали за децентралізацію, зокрема, процесу відбору та закупівлі підручників. Чи немає тут суперечності?  

- Централізована система відбору підручників дуже корумпована. Зараз слід демократизувати конкурс підручника. Має бути більш прозорий підхід. Вже зроблено електронний депозитарій підручників, де можна побачити їх електронні версії. Але я вважаю, що треба діяти більш радикально. Право вибору підручників слід передати школам, так само, як і кошти на це (з державних рахунків – на рахунок шкіл). Тоді незалежна інституція буде надавати гриф підручнику (що його можна використовувати в школі – це гарантія того, що там немає помилок, антидержавних теорій тощо), а вчителі вже будуть визначатись, які саме підручники вони хочуть використовувати у своїй школі. Цю систему можна буде запровадити з 2016 року. І вона має позитивно вплинути на зростання якості підручників, адже видавці будуть конкурувати не за близькі стосунки з міністром та його виконавцями за доступ до централізованого держзамовлення. Вони змушені будуть запропонувати кращий підручник, який позитивно оцінять освітяни, учні та батьки.

 

- Чи не варто децентралізувати і систему фінансування? Так звана безкоштовна середня освіта – це своєрідне табу, але ж всі знають, що ця конституційна норма не виконується. Може, знайти в собі сміливість і привести основний закон у відповідність до реального стану речей?

 - Є велика соціальна проблема в тому, що держава недофінансовує систему освіти. Щороку більше витрат лягає на плечі батьків. Коли у батьків немає грошей на благодійні внески, їхні діти потрапляють у нерівні умови, система освіти замість того, щоб нівелювати соціальні відмінності, посилює їх. Формується суспільство нерівних можливостей, суспільство розділене і маргіналізоване. Різницю можна помітити у результатах ЗНО і реальних життєвих траєкторіях випускників шкіл із різним рівнем фінансування. Благодійну допомогу батьків слід робити абсолютно прозорою – це  повинно регулюватися положеннями нового закону про освіту.  І головне – жодна реформа не можлива без збільшення державного фінансування на освіту, коли держава гарантуватиме високий мінімальний стандарт освіти для кожного, незалежно від фізичних можливостей місця проживання, соціального статусу і матеріального стану батьків.

Взагалі, вважаю, що головна мета освітньої реформи - підняти освітній рівень українського суспільства в цілому, перетворити систему освіти на соціальний ліфт для кожного громадянина - незалежно від місця проживання, соціального походження, фізичних можливостей.

Високий рівень освіти має бути ознакою не тільки елітних груп, а й переважної більшості громадян. Така модель притаманна Фінляндії. До такої моделі прагнуть ті ж поляки. Україна ж нині готує незначну частку дітей у елітних закладах з поглибленим вивченням предметів. У більшості своїй ці чемпіони після школи виїжджають навчатися за кордон, і, на жаль, залишаються там назавжди. А розбудовувати країну - усім разом тим, хто мешкає тут. Що відбувається, коли суспільство в цілому не має належного рівня компетентностей і кваліфікацій? Непродуктивна економіка, погана якість державних рішень та низький рівень соціальної довіри.

Тільки освічена людина може бути справді вільною - так говорили древні греки. Європейське суспільство, до якого ми прагнемо - це суспільство освіченого загалу, суспільство високої загальної культури і рівних можливостей. Таке суспільство забезпечує європейську якість життя. Таке суспільство маємо на меті, коли проектуємо освітню реформу в Україні.

 

 

Управління освітою, №21, листопад 2014

uog-2014-021-cv-1 Зміст: Від першої особи: Інтелектуальний фронт держави

Нормативна база: Лист Мінфіну України No 31‐07010‐05‐10/25799 від 07.10.2014 р. Висновок на проект Закону України «Про запобігання корупції»

Аналітика: Порівняльний аналіз звичайних та елітних шкіл в Україні Боротьба з корупцією: Україна і світ

Управління освітою, №18, вересень 2014

uog-2014-018-cv-1

 

ЗМІСТ:

Аналітика:

Система управління загальною середньою освітою. Якість, прозорість, взаємодія

Досвід:

Діяльність органів управління освітою.

(На прикладі діяльності управління освіти і науки викон­кому Криворізької міської ради)

Управління освітою, №17, вересень 2014

uog-2014-017 Зміст: За українську освіту ніхто не відповідає!

Організаційно-економічний механізм управління системою освіти в селі. Шляхи вдосконалення.

Ресурсне забезпечення розвитку освітнього простору міста.

Тайм-менеджмент Анонс: Проблеми управління освітою області й району.

Властивості

Кількість місяців передплати

12, 06, 03, 01

Огляди

Відгуки відсутні.

Лише зареєстровані клієнти, які купили цей товар, можуть публікувати відгуки.