91815
spg (1)spg (2)spg (3)spg (4)

Соціальний педагог

37,94 грн.

Передплатний індекс  – 91815

Передплата на ДП Преса

Періодичність виходу – 1 раз на місяць.

Обсяг  номера — до 68 сторінок.

Мінімальний термін передплати – 1 місяць.

Немає в наявності

Артикул: 91815 Категорія: Теґ:

Опис товару

Газета «Соціальний педагог» — інформаційно-методичне видання для працівників психологічної служби системи освіти України, зокрема для соціальних педагогів. Протее матеріали, що друкуються у виданні, стануть в пригоді класним керівникам навчальних закладів всіх типів, працівникам громадських організацій, студентам вишів педагогічного спрямування, фахівцям із соціальної роботи та всім, хто працює в інтересах дитини.

Анонси та новини видання


Консультація

Стежками дитячої віртуальності Огляд сучасної віртуальної та ігрової продукції для дітей

4


Соціальна педагогіка: практика

Карта соціального комфорту Діагностичне заняття для учнів 2—4-х класів

13

ДІТИ-ПРОГУЛЬНИКИ Алгоритм роботи з соціально незахищеною категорією дітей

17


Профілактика

Вплив алкоголю на здоров’я Підлітків Інтерактивне заняття для підлітків

19


Робота з педколективом

Дитина з особливим психічним розвитком Процес соціалізації в інклюзивній групі

23


Діти з особливими потребами

Допомога дітям-сиротам Зміст і форми роботи в традиційних соціальних закладах підтримки дітей-сиріт

33


Соціальні проблеми

про загрози інтернет-спілкування Інтерактивне заняття для підлітків

41


Документ

НАКАЗ «Про затвердження Положення про команду психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої та дошкільної освіти»

44

Соціальний педагог у дошкільному навчальному закладі.

Чи винна людина, що має «букет» хвороб?

ВІКТИМНІСТЬ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ. Причини та наслідки

Останнім часом насильство й жорстоке поводження з дітьми стає, на жаль, поширеним явищем. Тенденція до зростання рівня жорстокості до дітей усе більше привертає увагу громадськості. А отже, вимагає від соціального педагога активізації діяльності із запобігання жорсткого поводження з дітьми та захисту прав малолітніх, які стали жертвами або свідками злочинних дій. Сподіваємося, що цьому сприятиме й уведення в дію Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів для реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». У цьому матеріалі читач ознайомиться з основними поняттями, що охоплюють проблему жорстокого поводження з дітьми.

Про те, що діти й підлітки часто стають жертвами насильства, не знає лише лінивий. Пояснення цьому негативному явищу — відсутність належного догляду, особливості підліткового віку, загальна нестабільна ситуація в країні, жорстокість оточення, і навіть тривалий військовий конфлікт.

 Сумна статистика. За період із 2010 по 2016 (перше півріччя) судді України прийняли 25332 (статистика Державної судової адміністрації України) рішення в справах, де жертвою була дитина, з них 13260 злочини проти власності, 6362 — злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи та недоторканості. Чимало справ на розгляді в судах і в органах досудового слідства.

Це означає, що тема віктимності серед неповнолітніх є актуальною. Необхідність проведення профілактичної роботи не лише працівниками правоохоронних органів, а й навчальних закладів, соціальних служб і психологів є нагальною серед інших соціальних проблем. Адже йдеться про благополуччя, здоров’я й навіть життя дітей.

Перед тим як розкрити головні проблеми віктимності серед підлітків, вважаємо за доцільне ознайомити фахівців з особливостями термінологічної бази.

У кримінальній психології є ряд своїх специфічних термінів, якими повинен володіти як психолог, так і соціальний педагог. Нижче наведено перелік основних термінів, які мало використовують, але спеціаліст зі свого боку повинен знати й розуміти їх значення.

Входження України у світове співтовариство вимагає узгодження національного законодавства та правової практики з вимогами міжнародно-правових актів забезпечення прав людини.

Діти й підлітки мають велику вірогідність стати об’єктом злочинного посягання з низки причин. Серед них:

  • недостатній життєвий досвід;
  • особливості вікового розвитку (бурхливе статеве дозрівання, мала фізична сила, спроби здаватися дорослим тощо);
  • асоціальні умови сімейного оточення, соціальний статус у дитячому колективі.

Практика свідчить. У більшості випадків віктим­ними серед неповнолітніх стають підлітки у віці від 12 до 15 років.

Високий рівень віктимності серед неповнолітніх характеризується не лише індивідуально-психологічними особливостями, а й соціальними ролями, з якими вони себе позиціонують у системі суспільних відносин, зокрема із соціальним статусом, за яким їх сприймають у сім’ї.

Словник спеціальних термінів

Термінологія Значення
Аберація статева Статева ненормальність
Агонадизм Відсутність статевих залоз
Андрогонія Водночас жіночі й чоловічі властивості індивіда
Андрофобія Постійний страх жінки перед статевим актом
Асоціалізація Засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, що спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини й суспільства
Віктимність Соціально-психологічна сукупність рис особи, яка зумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання
Вірильність Поява чоловічих рис у жінок під впливом андрогенів
Гінекофобія Нав’язливий страх чоловіків перед жінками, тобто боязнь жінки
Десоціалізація Зворотний соціалізації процес, що характеризується відчуженням особистості від основної маси людей
Дефемінізація Процес подолання хлопчиками жіночих рис характеру й поведінки
Інтерсексуальність Невизначеність соматичного статевого статусу (гермофродизм) або статевої ідентичності (транссексуалізм)
Латентна злочинність Злочинність, що не має відображення в офіційній кримінально-правовій статистиці. Тобто, жертва злочинного посягання не повідомила, зокрема правоохоронним органам, про факт насильства
Пансексуалізм Зведення всіх емоційних реакцій і мотивів поведінки до сексуальної основи
Патологічні ревнощі Перебільшені ревнощі, що виникають без достатніх підстав і супроводжуються міцними афективними реакціями
Перверсія (перверзія) Якісне порушення спрямованості й способів задоволення статевого потягу
Перверситети Відхилення в статевій поведінці, що близькі до перверзій, формується не як наслідок глибинних біологічних порушень, як при перверсіях, а під упливом неправильного виховання, інфантильності, психологічних факторів
Превенція Заходи попереджувального (профілактичного) впливу, що мають на меті недопущення в майбутньому скоєння злочинів, а також ситуацій, що призводять до злочинів
Раптус Напад шаленого збудження, викликаний надмірно сильним афектом туги або депресивного стану
Репресивна статева мораль Система жорстких антисексуальних настанов
Статева соціалізація Процес формування чоловічої або жіночої статевої ідентичності відповідно до прийнятих у певному суспільстві культурних норм

 Основні форми насильства над дитиною 

osnovni formu

Жертва — це особа, якій прямо або опосередковано заподіяно шкоду в наслідок злочинних посягань, незалежно від того, визнано її в офіційному порядку потерпілою чи такою вона вважає себе сама.

Аналізуючи характер потрапляння дитини в категорію жертви, потрібно враховувати такі аспекти:

  1. Індивідуальний і груповий характер жертви.
  2. Можливість опосередкованої жертви.
  3. Можливість латентної жертви.

 

Правоохоронні органи використовують іншу типологію жертви (таблиця 1).

У ювенальній віктимології в Європі є декілька теоретичних моделей, що пояснюють механізми дитячої віктимізації.

Найпоширеніша циклічна модель, що передбачає те, що насильство над дітьми скоює особа, яка в дитинстві піддавалася насильству.

Психопатологічна модель — в основі лежить роль характеристик неповнолітньої жертви насильства в контексті злочину.

Соціокультурологічна модель — розглядає жорстоке поводження з дітьми як наслідок напруження в суспільстві, що є початковим джерелом насильства.

До цієї моделі належать такі:

  1. Модель соціального напруження — такі соціальні фактори як недостатність освіти, бідність, безробіття, професійна діяльність, пов’язана зі стресами, зумовлюють жорстоке поводження із дітьми.
  2. Модель соціального научіння — невідповідність виховання в батьківській сім’ї структурі соціалізованих факторів.
  3. Соціально-психологічна модель — психологічне напруження в сім’ї, що походить від соціальних і психологічних факторів, охоплює сімейний побут, і призводить до агресивної реакції на дитину.
  4. Психосоціологічна системна модель — містить усі вище зазначені моделі.

Цінність викладеної інформації дає змогу працювати на попередження віктимізації серед дітей. Адже злочинні посягання за своєю структурою мають психотравмувальні наслідки (таблиця 2).

 Ознаки психотравматизації дитини внаслідок злочинних посягань

Вік дитини Можливі прояви
Діти дошкільного віку Нічні кошмари, страхи, регресивна поведінка (поява дій або вчинків, характерних для більш молодшого віку), невластиві характеру сексуальні ігри з самим собою, однолітками або іграшками, невластиві віку знання про сексуальну поведінку, безпричинні нервово-психічні розлади
Діти молодшого шкільного віку «Безпідставне» зниження успішності, замкнутість і прагнення до усамітнення, різка зміна рольової поведінки (бере на себе функції батька), раптове погіршення взаємин з однолітками, невластива віку сексуально забарвлена поведінка, прагнення повністю закрити тіло одягом, навіть якщо в цьому немає потреби
Діти старшого шкільного віку, підлітки Депресія, утечі з дому або інституційних установ, низька самооцінка, спроби самогубства, сексуалізована поведінка, уживання наркотиків або алкоголю, проституція або безладні статеві зв’язки, психосоматичні розлади

 

 

Висновки

Усвідомлюючи актуальність проблеми, вважаємо, що профілактику віктимності необхідно проводити системно й комплексно, із залученням найближчого оточення підлітка. Адже сім’я дитини — це джерело її життя.

Бережімо наших дітей — діти чужими не бувають!

У додатках пропонуємо матеріал, що допоможе зорієнтуватися в ознаках різних видів насильства (додатки1—4 ).

 

Використані джерела

  • Вишневецкий К. Криминологическая характеристика несовершеннолетних жертв семейного насилля. Власть. 2008. № 4. С. 84—86.
  • Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. Київ: Атіка, 2004.
  • Сас М. В. Психологічні аспекти віктимології в діяльності слідчого. Митна справа. 2004. № 4. С. 87—94.
  • Синєокий О. В. Основи кримінальної сексопатології: Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2010.
  • Morgan J., Zedner L., The victims charter: A New Deal for Child Victims? The Howard Jornal. 1922. Vol. 31. P. 294—307.
  • Жестокое обращение с детьми и подростками: причины, признаки, способы профилактики и оказания помощи / под ред. И. В. Исаевой. Нижневартовск, 2004. URL: nvobrazovanie.ru/data/File/Otdel/OPPS/RMO.doc

Анна Козлова, аспірант кафедри психодіагностики та клінічної психології КНУ ім. Т. Шевченка

газета "Соціальний педагог", №4 квітень 2018

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ. Особливості впровадження

Дитина з відхиленнями в розвитку має труднощі в адаптації та соціалізації до навколишнього світу. Через особливості фізичного чи інтелектуального розвитку такої дитини не ефективні традиційні способи застосування навчальних задач, порушуються умови входження її в соціум, реалізація права на засвоєння соціального й культурного досвіду її оточення. Інклюзивна освіта покликана знаходити способи допомоги таким дітям в процесі оволодіння доступними знаннями та навичками. Про особливості впровадження інклюзивної освіти в дошкільних навчальних закладах ідеться в цій статті.

Психічний розвиток дитини відбувається через засвоєння та застосування нею суспільно-історичного досвіду. Дитина з відхиленнями в розвитку випадає із ситуації соціального та культурного пласта загальносуспільного розвитку. Вона має труднощі під час використовування «дорослої» культури як джерела вищих психічних функцій, специфічних людських здібностей і способів діяльності. Щодо дитини з порушенням розвитку припиняють діяти традиційні для кожного вікового етапу способи вирішення виховально-навчальних задач, зорієнтованих на нормальний тип розвитку. Таке випадіння із традиційного освітнього простору порушує умови вростання дитини в культуру, проблемною стає реалізація її права на успадкування соціального й культурного досвіду.

Виникає об’єктивна потреба в інших способах педагогічного впливу, тобто потреба в іншому спеціально організованому освітньому просторі, який може забезпечити такій дитині необхідні умови для «вростання» в культуру, на реалізацію її права успадкування суспільно-історичного досвіду.

Подолання обмежень в цьому праві, корекцію, запобігання вторинних відхилень у розвитку (сучасною мовою — «реалізацію особливих освітніх потреб») здійснюють у сфері освіти за допомогою спеціального організованого, вибудованого в особливий спосіб навчального процесу.

Рухаючись вперед, наше суспільство збагачується новітніми науковими напрацюваннями та зростає в гуманістичних поглядах щодо особистості, зокрема до особистості з порушеннями в розвитку, її неповторності, цінності та місці в сучасному соціумі.

Погляд на людину з обмеженими можливостями в новому форматі підкреслює важливість спеціальної освіти, яка б допомогла їй в реалізації можливостей і включенні в суспільне життя.

Спеціальні освітні умови, безперечно, є дуже важливими для дитини з порушенням розвитку, тому що знаходять такі методики для організації навчальної діяльності дитини, які максимально враховують особливості дитини з певними обмеженнями.

Розв’язати складні проблеми комплексної реабілітації в межах традиційної школи-інтернату надзвичайно складно. Це потребує від педагогічних колективів пошуку нетрадиційних підходів, проведення проектних, прогностичних експериментів із різних аспектів розвитку й саморозвитку дитини, реабілітаційної педагогіки. Слід відзначити, що будь-яке реформування навчального закладу лише тоді є перспективним, коли воно охоплює весь комплекс проблем, працює на випередження, спрямоване на інноваційний тип розвитку, що зрештою реалізує принципи й підходи педагогіки життєтворчості.

Інтеграція (інклюзія) потребує додаткових ресурсів: перепідготовку вчителів і залучення допоміжного персоналу, переобладнання й пристосування шкільних будинків і приміщень, забезпечення необхідним спеціальним обладнанням, організацію перевезень спеціально обладнаними транспортними засобами. З іншого боку, завдяки інтеграції відпадає необхідність розробки спеціальних прог-рам соціальної адаптації дітей із порушенням розвитку після закінчення школи тому, що соціальна адаптація й інтеграція відбуваються в процесі навчання, під час якого учні набувають необхідних для життєдіяльності знань, умінь і навичок.

Соціальні потреби дитини дошкільного віку (Таблиця)

Потреба Причини
Потреба в спілкуванні засвоюється соціальний досвід
Потреба зовнішніх вражень відбувається розвиток пізнавальних здібностей
Потреба руху приводить до оволодіння системою різноманітних умінь і навичок

Для успішного впровадження інклюзивної освіти в ДНЗ слід чітко усвідомлювати закономірності психомоторного розвитку дошкільнят.

Розвиток головних соціальних потреб у дошкільному віці визначається тим, що кожна з них набуває самостійного значення.

Показником нормального розвитку дитини у віці 3-х років є інтенсивний розвиток і розуміння мови, що на цьому етапі дає можливість будувати речення із 3—4 слів і вживати знайомі слова в декількох граматичних формах.

Виявлення не різко вираженого відставання в розвитку мови, особливо розуміння причин цього відставання на цьому віковому етапі є досить складним, тому що індивідуальний період нормального мовного розвитку широко варіюється, також будь-який несприятливий вплив на організм дитини в цей сензитивний період формування мови може призвести до відставання мовного розвитку.

Тому батькам і педагогам потрібно зважати на те, що дитина може відставати в мовному розвитку через вплив різних несприятливих факторів. Це можуть бути:

  • різні соматичні захворювання;
  • ослаблення організму дитини;
  • психічні травми;
  • недостатнє емоційне спілкування, а також нервово-психічні захворювання й відхилення в розвитку.

Для психічного розвитку дитини важливу роль має взаємовідношення розвитку дій із предметами й мовою. Відомо, що діючий аналіз і синтез випереджають розвиток мови та словесного способу пізнання, але для формування уявлень необхідна участь мови. Відставання в розвитку мови призводить до труднощів формування операцій порівняння, диференційованого сприйняття об’єктів.

Будь-яка проблема з відставанням у мовному розвитку потребує консультації дитячого психоневролога.

У цей період у дитини проявляється виражене бажання до самостійності. Спроби батьків ставитися до неї як до малюка викликають протест. Якщо батьки намагаються пригнічувати самостійність дитини, у неї формується вперте бажання робити все навпаки, що в результаті стає правилом.

Саме в дошкільному віці потреба в спілкуванні з дорослими й однолітками визначає становлення особистості дитини.

Для молодшого дошкільного віку характерне пізнавальне спілкування.

У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна. Вона характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослим поведінку й вчинки інших людей і свої з погляду моральних норм. Та для розмови на цю тему потрібен більш високий рівень інтелекту. Заради цієї форми спілкування дитина відмовляється від партнерства та стає в позицію учня, а дорослому відводить роль учителя. Особистісне спілкування найбільш ефективно готує дитину до навчання в школі.

Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба в спілкуванні з однолітками, в оточенні яких вона перебуває. Між дітьми можуть виникати найрізноманітніші форми взаємин, тому дуже важливо, щоб дитина від самого початку перебування в дошкільному закладі, здобула позитивний досвід співробітництва, взаємодопомоги.

Діти старшого шкільного віку в спільній діяльності вже засвоюють такі форми співробітництва як:

  • чергують й узгоджують дії;
  • спільно виконують одну операцію;
  • контролюють дії партнера, виправляючи його помилки;
  • допомагають партнеру, виконують частину його роботи;
  • сприймають зауваження партнера, виправляють свої помилки.

У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування, яка є одним із шляхів оволодіння суспільним досвідом. Упродовж дошкільного віку в дитини змінюється характер наслідування. Якщо в молодшому дошкільному віці нормою є наслідуювати окремі форми поведінки дорослих й однолітків, то в старшому дошкільному віці наслідування не сліпе, а свідоме засвоєння зразків норм поведінки.

У цьому віці інтенсивно розвивається гра, опосередкована робота з предметами, мова, що сприяє формуванню абстрактних форм мислення, довільних психічних процесів, можливості формування внутрішнього плану дій і оцінювання власної поведінки.

Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя. Дорослий виступає в узагальненій формі як носій суспільних функцій у системі суспільних відносин (дорослий — тато, лікар, водій тощо). Протиріччя цієї соціальної ситуації розвитку в тому, що дитина є членом суспільства, поза суспільством вона жити не може, основна її потреба — жити разом з оточенням, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: дитина живе в умовах опосередкованого, а не прямого зв’язку зі світом.

Саме з цього протиріччя і «народжується» рольова гра — самостійна діяльність дітей, що моделює діяльність дорослих.

Сюжетно-рольова гра характерна для старших дошкільників. Ця гра, зазвичай, колективна й вирізняється різноманітністю тематики. Діти відображають у грі знайомі ситуації, виходячи за межі власного досвіду.

Окрім того, у старшому дошкільному віці розвивають рухливі й дидактичні (навчальні) ігри.

Ці ігри виникають лише в процесі цілеспрямованого керівництва дорослих. Основною особливістю цих ігор є наявність правил.

Для дітей з особливими проблемами в розвитку дидактичні та розвивальні ігри мають особливо вагоме значення, є важливим засобом навчання дитини.

До кінця дошкільного періоду дитина звичайно володіє раціональними здібностями мисленнєвих дій, та для цього необхідний спеціальний навчальний вплив.

У дошкільному віці дитина починає керуватися у своїй поведінці моральними нормами. У неї формуються моральні уявлення й оцінки. Спеціальними дослідженнями з’ясовано зв’язок між емоційними реакціями дітей на оцінні впливи дорослого оточення. Дорослий задовольняє потребу дитини у визнанні її досягнень (не шукаючи недоліків у малюнках, конструкціях й ін., не звертає увагу на непристосованість рухів, ...), формуючи цим самим у дитини відчуття самодостатності та гордості за досягнуті результати. Дорослий є активним учасником діяльності дітей і на заняттях, і поза ними.

Загалом взаємодія дорослого з дітьми, що мають різні проблеми в розвитку, повинна сприяти створенню у дитини образа «Я», «Я — концепції», усвідомленню себе серед дорослих й однолітків, у природі, просторі та часі, стимулювати формування пізнавальних і творчих здібностей і необхідних якостей особистості (самостійності, пізнавальної активності, свідомості й відповідальності).

Пропозиції щодо поширення демократії в дошкільних закладах

Пропозиції Приклади Значення
Дозволяйте класу приймати важливі рішення, що стосуються всієї групи. Іде дощ, і ми не можемо зараз піти до парку. Чим би іншим ми могли зайнятися? Діти дізнаються, що педагог цінує рішення групи. Вони переживають процес групового прийняття рішення (тобто, правила більшості та великий вибір).
Заохочуйте дітей спрямовувати суперечки на їхнє розв`язання та досягнення компромісу. У нас немає достатньої кількості яблук для всього класу. Спробуймо з’ясувати, що робити в цій ситуації. Діти збагачують свій безпосередній досвід і виховують у собі відповідальність за розв’язання реальних життєвих проблем. Виховуються вміння домовлятися та співпрацювати
Учіть дітей поважати унікальність і цінувати спільність. Кім їсть рис дерев`яними паличками, а Джордж їсть рис ложкою. Їсти рис можна різними способами! Діти вчаться розпізнавати відмінності та схожість у людях, цінувати різноманіття. 
Допомагайте дітям брати відповідальність за середовище класу. Дякуємо Артему та Мілонці за те, що вони приготували та почастували нас. Після того, як ми приберемо зі столу, поллємо наші вазони, щоб вони не зів’яли. Дітей навчають пишатися своїм оточенням та відповідати за нього.
Поважайте право дітей вирішувати, як вони хочуть провести свій час. Джексон, Аліса, Емма та Харісон вирішили гратися разом, будуючи замок. Діти розширюють свою компетентність у прийнятті рішень, дізнаються, що вони контролюють власне життя.
Підтримуйте дітей у їхньому намаганні робити щось самостійно, навіть якщо це важко для них.  Я знаю, що ти з’ясуєш, як облаштувати гальмо в твоє інвалідне крісло. Тоді, можливо, ти можеш навчити мене, як це робити. Діти дізнаються, що дорослі довіряють їхнім умінням і поважають їхнє право вчитися. 
Учіть дітей тому, що інші також мають права. Несправедливо руйнувати те, що побудувала Надійка. Вона хотіла продовжувати будувати літаки. Чим ми можемо допомогти Надійці? Діти дізнаються, що є соціальні права, яких слід дотримуватись і що інші мають право робити власний вибір і приймати рішення.

Вплив на дітей у дошкільному віці будується через особливу сензитивність до соціальних впливів. Основною формою комунікації є паритетне, рівноправне співробітництво та спілкування під час стимуляції дитячої самостійності й ініціативи. Зміст спілкування пов’язаний з ігровими та пізнавальними інтересами, пробудження, формування й розвиток яких стає одним із домінантних завдань педагога або батьків.

У рамках функціонування інклюзивних дошкільних закладів особливого значення набуває розвиток демократичних цінностей. Потреба використання демократичного підходу в дошкіллі є життєво необхідною. Демократія в ранньому вихованні та навчанні відображає цінності, яким діти можуть довіряти, приймаючи рішення у власному житті. Ця віра є інструментальною в розвитку довіри до себе та впевненості у власних навичках, що є початковими для всіх малюків, а зокрема для дітей з особливими потребами.

Демонстрація підвищеного інтересу до цінностей в освіті дітей з особливими потребами в умовах звичайного суспільства з його типовими пересторогами потребує активного сприяння розумінню та прихильності серед дітей.

Протягом дня у них є багато природних можливостей зрозуміти дух суспільства та членства в ньому. Наприклад, діти можуть працювати разом у групах для досягнення спільних цілей чи кожен член класу може робити свій важливий внесок у процес спільного розв’язання проблеми.

Використання демократичних підходів у дошкільному середовищі, а особливо в інклюзивних групах, може демонструвати значні переваги для розвитку дітей з особливими потребами та без них.

 

Діти можуть набути здатність:

  1. довіряти собі через віру у власну спроможність приймати важливі рішення;
  2.  навчитися довіряти іншим;
  3.  визнавати відповідальність за власні дії;
  4. відчувати власну значущість, знаючи, що на їхню думку зважають;
  5. розвивати свою компетентність і незалежність;
  6. поважати владу;
  7.  відкривати та цінувати власні таланти, а також обдарованість інших;
  8. розуміти, що різноманітність має сприйматися позитивно;
  9.  поважати себе й інших;
  10. цінувати почуття членства в спільноті та лояльності в межах соціальних груп.

Це особливо важливо в ставленні до дітей з особливими потребами, які не завжди можуть зробити адекватний вчинок чи відповідно реагувати.

Зважаючи на те, що діти багато навчаються саме з прикладів, вихователі мають бути пильними у власній поведінці, особливо в спілкуванні з іншими. Переваги демократичного підходу є значними, але практики повинні систематизовано інтегрувати принципи демократії в природно сформоване середовище та діяльність.

Демократичні дошкільні заклади — це ті, де всі діти з різноманітними здібностями, підготовкою та талантами є справді залученими до життєдіяльності; де розуміють, що кожний член групової спільноти є поцінованим, бо особливі риси кожної дитини зрозумілі, їх визнають і поважають.

Хоча діти з особливими потребами можуть потребувати адаптації програми, середовища чи навчальних завдань, це не змінює основного принципу демократії, який полягає в тому, що кожна особистість має право бути почутою та зробити свій внесок.

Доцільність будь-якого методу, який може використовуватись у роботі з дітьми з особливими потребами, обов’язково повинна охоплювати 5 важливих елементів (інфографіка).

Запровадження демократичних принципів у методики для дошкільнят є логічним і природним підходом для дітей з особливими потребами та без них.

Є багато способів залучення дітей із різноманітними здібностями та навчальними стилями під час використання демократичного підходу. Наприк-лад, дитині, яка використовує комунікаційну дошку для вираження своїх уподобань і бажань, дадуть змогу сказати, із чим і з ким вона хоче гратися, використовуючи символи на її дошці. Аналогічно до цього, під час голосування в групі педагог може заохотити дитину з очевидними розладами доторкнутися до всіх піднятих рук, щоб вона могла порахувати кількість дітей, демонструючи певну реакцію.

Один із ключів до впровадження демократичної філософії в будь-яких дошкільних закладах є віра в те, що кожний має здатність зробити вагомий внесок. Коли це припущення переконливо визначають та підтримують, тоді стає можливим створення природних можливостей для всіх дітей приймати рішення.

Демократія в дошкіллі — цінність. Вона відображає віру в те, що всіх членів певної спільноти сприймають як важливих та компетентних. Правдива сутність демократії полягає в розвиткові такого суспільства, у якому поважають кожне дитяче право бути почутим, навіть якщо голоси звучать неоднаково.

Виховання й навчання дошкільнят із різноманітними відхиленнями в розвитку в дошкільних закладах (групах) компенсувального виду, у закладах «Навчальна школа — дитячий садок» компенсувального виду, у дошкільних відділеннях (групах) спеціальних (корекційних закладах), у групах тимчасового перебування здійснюють відповідно до спеціальних навчальних планів і програм, зокрема й ліцензованих авторських.

У цих закладах забезпечується предметно розвивальне оточення відповідно до особливостей розвитку дошкільнят із тими чи тими відхиленнями в розвитку. Виховання й навчання дітей здійснюють спеціально підготовлені педагоги-дефектологи, вихователі, музикальні керівники й інструктори з фізичного виховання.

Так дитина з відхиленнями в розвитку може навчатися і в умовах спеціалізованих (компенсувального та корекційного виду), і в умовах інтегрованого (спільно з дітьми з нормальним розвитком) виховання.

Умови інтеграції дошкільнят із відхиленнями в розвитку

  • здійснення ранньої (із перших днів життя) корекції відхилень у розвитку й формування компенсаторних механізмів;
  • забезпечення обов’язкової кореційної допомоги кожній дитині, що виховується в умовах загальноосвітнього закладу;
  • наявність медико-педагогічного обґрунтування під час вибору тієї чи тієї моделі інтегрованого навчання.

Інтеграція повинна не протистояти системі спеціальної освіти, а бути однією із форм системи. Інтеграція — це модель спеціальної педагогіки; інтегрована в загальне освітнє середовище. Дитина з відхиленнями в розвитку залишається під її патронатом: вона або виховується в спеціальній групі при дошкільному закладі комбінованого виду, або обов’язково отримує корекційну допомогу під час виховання з дітьми з нормальним розвитком. Інтеграція зближує дві загальноосвітні системи — загальну та спеціальну.

У закладах комбінованого типу з урахуванням рівня розвитку й індивідуальних особливостей розвитку дітей інтеграція повинна здійснюватися в різних формах:

Комбінована інтеграція. Діти з рівнем психофізичного й мовного розвитку, відповідним чи близьким до вікової норми, які самостійно себе обслуговують, по 1—2 дитини виховуються в масових групах, отримують систематичну корекційну допомогу педагога-дефектолога та психолога.

Часткова інтеграція. Діти (1—2 років), що не здатні на рівні зі здоровими однолітками оволодіти програмними вимогами, перебувають лише частину дня (наприклад другу його половину) в групі з дітьми, що нормально розвиваються.

Тимчасова інтеграція. Вихованці спеціальної групи незалежно від рівня психофізичного й мовного розвитку та навичок самообслуговування об’єднуються зі здоровими дітьми не рідше за 1—2 рази на місяць для проведення різних заходів виховного характеру (цю модель інтеграції можна й потрібно реалізовувати в загальноосвітніх закладах компенсувального виду в дошкільних відділеннях (групах) спеціальних (корекційних) шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих будинках).

Реалізація всіх цих форм має обов’язкове керівництво процесом інтеграції педагогом-дефектологом і психологом, які допомагають в організації виховання та навчання дитини з відхиленнями в розвитку в колективі здорових однолітків.

Повна інтеграція може бути ефективна для дітей з відхиленнями в розвитку, що за рівнем психофізичного та мовного розвитку відповідають віковій нормі (або близькі до неї), самостійно себе обслуговують і психологічно готові до спільного зі здоровими однолітками навчання. Вони включаються по 1—2 дитини в звичайні групи загально розвивального дитячого садка закладу «Початкова школа — дитячий садок», при цьому їм обов’язково надають корекційну допомогу.

Здійснення різних форм інтеграції дітей із відхиленнями в розвитку в колектив нормальних однолітків повинне сприяти соціалізації дошкільників з особливими потребами, а для дітей із нормальним розвитком це створить оточення, де вони починають усвідомлювати, що світ становить єдину спільноту людей.

Цілеспрямована робота з інтеграції дітей із відхиленнями в розвитку є обов’язковим компонентом діяльності системи дошкільних закладів і загальноосвітнього та комбінованого, і компенсувального виду.

Отже, перед загальноосвітніми дошкільними закладами та «Початкова школа — дитячий садок», у які інтегровані окремі діти з відхиленнями, постають принципово нові завдання:

  • педагогічне спостереження та діагностика, спрямовані на виявлення дошкільнят із підозрою на відхилення в розвитку;
  • робота з батьками таких дітей, щоб переконати їх в необхідності комплексного медико-психолого-педагогічного обстеження дитини;
  • постановка питання про обов’язкове забезпечення дитини з відхиленнями в розвитку індивідуальними корекційно-розвивальними заняттями з педагогом-дефектологом, психологом й іншими фахівцями (в умовах закладу чи поза його межами); заняття формують з урахуванням особливостей розвитку дитини з тими чи тими відхиленнями;
  • забезпечення індивідуального підходу до виховання та навчання дитини з відхиленнями в розвитку з врахуванням особливостей конкретних порушень, відповідно до рекомендацій спеціалістів: лікаря, вчителя-дефектолога, педагога-психолога;
  • забезпечення контакту між освітніми закладами загального типу та фахівцями, що надають кореційну допомогу дитині з відхиленнями в розвитку поза їх межами;
  • робота з батьками дитини, що має відхилення в розвитку, для забезпечення єдиного підходу до виховання та навчання, дотримання рекомендацій спеціалістів, надання допомоги дошкільнику під час оволодіння програмними вимогами, розрахованими на дітей з нормальним розвитком;
  • цілеспрямоване спостереження за розвитком дитини з відхиленнями в розвитку, за його просуванням — для своєчасного вирішення питання про зміни в процесі виховання та навчання.

Може йтися про: а) бажання переведення дошкільника до спеціалізованого закладу (групи); б) інтенсифікацію корекційно-розвивальних занять зі спеціалістом, надання в процесі цих занять допомоги дитині в оволодінні програмними вимогами, вдосконалення матеріально-технічної бази інтегрованого виховання; в) надання допомоги вихователям в організації навчання дитини з відхиленнями в розвитку серед дітей із нормальним розвитком.

Створення спеціальних умов здійснюють для вирішення комплексу корекційно-розвивальних й освітньо-виховних завдань у процесі динамічного психолого-педагогічного навчання та виховання дитини.

При цьому зберігаються такі умови:

  • зміст виховання та навчання спрямовано на збагачення розвитку дітей дитячого, раннього та дошкільного віку;
  • завдання та зміст корекційної роботи з дітьми враховують структуру, ступінь і характер порушень у розвитку;
  • зміст і характер взаємодії дорослих із дітьми в різні періоди дитинства відмінні;
  • матеріально-технічні, медико-соціальні умови, предметно розвивальне середовище відповідають освітнім і корекційним завданням;
  • професійну підготовку фахівців спрямовано на збереження та зміцнення здоров’я дитини, її фізичний і психічний розвиток, корекцію наявних у неї відхилень. Крім того, вона повинна постійно вдосконалюватися, відповідати досягненням передової науки та практики.

Принципи інклюзивної програми навчання

Ключові принципи, яких повинні дотримуватися педагоги й адміністрація, працюючи в межах інклюзивного навчання:

  • відповідність рівневі розвитку;
  • навчання, орієнтоване на дитину;
  • участь родин;
  • демократизм.

Відповідність завдань рівневі розвитку дітей.

Поняття «відповідність рівневі розвитку» умовно можна розподілити на дві частини: відповідність вікові та відповідність індивідуальним можливостям.

Відповідність вікові — наукові дослідження засвідчили, що за перші дев`ять років життя всі діти проходять кілька універсальних послідовних етапів розвитку. Ці зміни стосуються всіх сфер — фізичної, емоційної, соціальної, пізнавальної. Знаючи типову послідовність розвитку дитини, фахівці мають можливість створити належне навчальне середовище й розробити відповідні заняття.

Відповідність індивідуальним можливостям. Хоча ступені розвитку дітей одні й ті самі, проте всі малята проходять їх із різною швидкістю, яка залежить від індивідуальних особливостей, стилю навчання, родинного оточення. Тому план роботи з учнями повинен відповідати їхнім індивідуальним потребам. Найефективніше малята навчаються в процесі безпосереднього знайомства з різними матеріалами, ідеями та людьми. Не надто складними, щоб діти могли зрозуміти матеріал, і не надто простими, щоб спричиняти цікавість.

Навчальний план, методи навчання, види матеріалів у класі, стиль взаємодії з дорослими — усе повинно відповідати вікові й індивідуальним особ- ливостям учнів. Педагоги мають враховувати стадії розвитку дітей і розробляти такі завдання, які би гарантували успішність процесу навчання кожного малюка.

Навчання, орієнтоване на дитину.

Завдання фахівця — ретельно планувати мобільні й цікаві заняття, які б відповідали можливостям кожної дитини. Потім діти на власний розсуд обирають види діяльності й індивідуалізують їх залежно від свого рівня розвитку. Уважно спостерігаючи за дітьми під час роботи, педагог може за потреби видозмінювати завдання, додавати нові матеріали тощо. Більшість занять проводять у невеликих групах, що сприяє індивідуалізації. Якщо кожна дитина навчається за індивідуальним планом, клас стає динамічним, змінним середовищем, яке справді відповідає дитячим потребам і можливостям.

Участь родин.

Першими вчителями, які найбільше впливають на малят, є члени їхніх сімей. Звичайно, батьки бажають своїм дітям тільки найкращого й хочуть, щоб вони згодом стали успішними й продуктивними членами суспільства. Тому педагоги повинні ставитися до родин як до партнерів, що відіграють винятково важливу роль у процесі навчання й виховання дітей. Під час роботи за програмою вдома повторюється й поглиблено вивчається викладений у групі матеріал. Педагог же будує заняття залежно від сфери інтересів сім`ї та домашнього навчального процесу. Така взаємодія сприяє розвиткові взаємної довіри й поваги між батьками та вчителями.

Інклюзивна програма навчання — це програма для двох поколінь. Вона передбачає різноманітні засоби участі батьків: вони можуть безпосередньо допомагати в класі, брати участь у прийнятті рішень через батьківські комітети, надавати педагогам необхідну інформацію про сильні якості й потреби своїх дітей тощо.

Батьки й вчителі рівнозначно відповідають за розвиток у дітей комунікативних навичок, поваги до інших, толерантного ставлення до відмінностей між людьми. Спілкування педагогічного колективу й родин може здійснюватися різними способами — через записки, зустрічі, збори, конференції, батьківські групи підтримки, візити до дому.

Філософія інклюзивної освіти забезпечує створення демократичної атмосфери серед малят і їхніх родин. Заохочуючи дітей до розвитку індивідуальності, до критичного мислення, допитливості, ініціативи, незалежності прийняття рішень, поваги до людських особливостей, педагоги сприяють формуванню громадян, пристосованих до життя в демократичному суспільстві.

Залучення дітей із вадами до активного соціального життя є одним із проявів демократії. Шкільна спільнота повинна не лише створювати умови для залучення дітей із особливими потребами, вона має ставитися до цього, як до важливої справи, якою слід пишатися.

Зміст, методи виховання та навчання формуються з урахуванням сучасних уявлень про сутність психічного розвитку, про роль психологічної цілісності інтелектуального й емоційного факторів у становленні особистості, про особливості своєрідності становлення психіки дитини з порушенням розвитку, а також провідної ролі навчання в психічному розвитку людини.

Під час розробки освітніх програм враховують принципи і загальної, і корекційної дошкільної педагогіки.

Побудова корекційно-розвивальних програм згідно з цими принципами повинна забезпечити соціальну спрямованість педагогічного впливу та соціалізацію дитини, тому що важливим компонентом загальноосвітньої та корекційної роботи повинно бути подолання соціальної недостатнос- ті дитини.

Виходячи з основних закономірностей розвитку в нормі і патології, у програмах визначають базові напрямки педагогічної роботи, що забезпечують максимально можливу цілісність і гармонійність розвитку дитини. Це здійснюється в процесі соціального розвитку, фізичного виховання, пізнавального розвитку, формування механізмів основної діяльності, властивої певному періоду дитинства, продуктивних видів діяльності (малювання, ліплення, аплікації, конструювання, елементарної праці), естетичного виховання. Разом усі ці напрямки роботи забезпечують вирішення загально розвивальних задач.

Комплексний підхід до вивчення дітей із порушеннями та відхиленнями в розвитку полягає у всебічному обстеженні й оцінюванні особливостей розвитку дитини й охоплює не лише пізнавальну діяльність, а й поведінку, емоції, також стан слуху, зору, рухової сфери, неврологічний статус, соматичний стан. У такому обстеженні задіяні різні фахівці: лікарі-невропатологи, психіатри, генетики, фізіологи, психологи, дефектологи й ін. Лише комплексне застосування клінічного та психолого-педагогічного методів обстеження найоб’єктивніше розкриває картину розвитку в конкретному випадку.

Сучасна систематична психолого-медико-педагогічна допомога дошкільникам із порушеннями в розвитку, консультативно-методична підтримка їх батьків, соціальна адаптація дитини, формування в неї здібностей до навчальної діяльності здійснюються в системі освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.

У системі освіти педагогічна допомога цим дітям реалізується в різних організаційних формах.

Інтеграція дітей з особливостями психофізичного розвитку у звичайні заклади — це світовий процес, до якого залучені всі розвинені країни.

Особливої активності він набув в останнє десятиріччя. Саме останнім часом приділяють посилену увагу до зазначеної категорії дітей, активно відбуваються процеси їхньої інтеграції в загальний соціум, розробляють засоби участі в суспільному навчально-виховному процесі.

Інтеграція учнів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні заклади та класи є позитивною тенденцією в освітній політиці, яку, до речі, підтримує й Рада Європи.

Навчання у звичайних загальноосвітніх закладах дітей з особливостями психофізичного розвитку допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуацій, інтегруватися в загальний соціум, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар’єрів та сегрегації, а також учить інших людей спілкуватися та працювати разом, формує в них почуття відповідальності за товаришів, які потребують допомоги, емпатії, співчуття.

Водночас у загальноосвітніх навчально-виховних закладах і сьогодні перебуває значна частина недіагностованих дітей. Є діти, інтегроване навчання яких проводиться лише за бажанням батьків, без порад фахівців. Дуже часто діти в умовах інтеграційного навчання не одержують необхідної корекційної допомоги, відсутнє належне технічне забезпечення тощо.

 

Однією з найважливіших умов успішної інтеграції учнів, що мають особливості психічного розвитку, є організація та проведення з ними відповідної корекційно-розвивальної роботи.

Суттєве значення має час інтеграції в загальноосвітній заклад і, безумовно, диференційований підхід під час добору учнів. Адже далеко не всі категорії осіб з особливостями психофізичного розвитку можуть перебувати в колективі здорових однолітків. Слід зазначити, що саме ці питання досить продуктивно останнім часом вивчають в інституті корекційної педагогіки.

Втім, не варто забувати того, що інтеграція не є альтернативою системі спеціальних навчальних закладів, яка зарекомендувала себе досить добре. Ці дві форми навчання можуть існувати лише паралельно, доповнюючи одна одну.

При цьому ефективність інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку може бути забезпечено не лише за умови вирішення вже згаданих проблем, проблем змістового та кадрового забезпечення, але й за умови психологічної готовності масових загальноосвітніх закладів прийняти таких учнів.

Використані джерела

  • Актуальные проблемы диагностики задержкы психического развития детей / Под ред. К. С. Лебединской. М.,1982.
  • Баряєва Л. Б., Гаврилушкина О. П. и др. Програма воспитания и обучения дошкольников с интеллектуальной недостаточности. СПб.: Издательство «СОЮЗ», 2001.
  • Выготский Л. С. Лекции по психологии. СПб., 1999.
  • Зиглер Э., Ходапп Р. М. Понимание умственной отсталосты. К., 2001.
  • Ілляшенко Т. Питання інтеграції спеціальної та масової школи та організації допомоги дітям з труднощами у навчанні. Дефектологія. № 2.
  • Колупаєва А. Інтегроване навчання: реалії, перспективи. Дефектологія. № 3.
  • Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник / Ред. кол. Н. Софій (голова), І. Єрмаков та ін. К. : Контекст. 2000. 336 с.
  • Лубовский В. И. Основные проблемы ранней диагностики ы ранней корекции нарушеный развыты. Дефектология. № 1.
  • Мастюкова Е. М. Лечебная педагогыка (ранний и дошкольный возраст). М., 1997.
  • Полохій З. П. Малятко програма виховання для дітей дошкільного віку. К., 1999.
  • Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. Київ: Просвіта, 2001.
  • Специальная дошкольная педагогика: Учеб. пособ. / Под ред. Е. А. Стребелевой. М., 2000.
  • Трофименко Л. Асоціативний експеримент як один із методів дослідження словника дошкільників. Дефектологія. 2001. № 4.
  • Утробина К. К., Утробин ГФ. Увлекательное рисование методом тычка с детьмы 3—7 лет: Ресуэм и познаем окружающый мир. М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2007.
  • Федієнко В., Чемеренко О. Образотворче мистецтво методика раннього розвитку дітей 4—6 років. Харків: ВД «Школа», 2004.
  • Шматко Н. Д. Для кого может быть эффективным интегрированное обучение. Дефектология. № 2.

Кристина Холодницька, соціальний педагог

Центру трудової реабілітації з відділенням соціальної адаптації для інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю, м. Київ

газета "Соціальний педагог", №3 березень 2018


Юнацький вік

4

МОЄ ПРОФЕСІЙНЕ ТА ЖИТТЄВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ. Розвивальна програма


Соціальна педагогіка: практика

26

Коло здоров’я та дружби. Година соціального педагога


Консультація

29

Віктимність серед підлітків. Причини та наслідки

36

КОУЧ В ОСВІТІ. Чи може педагог стати коучем для своїх учнів?


Робота з педколективом

39

ЯК СТАТИ ЛІДЕРОМ КЛАСУ. Відверта розмова з класними керівниками 6—8-х класів


Документ

42

Проект Положення про психологічну службу в системі освіти

ДОПОМОГА ДІТЯМ-СИРОТАМ. Зміст і форми роботи в традиційних соціальних закладах підтримки дітей-сиріт

СТЕЖКАМИ ДИТЯЧОЇ ВІРТУАЛЬНОСТІ. Виявляється, дитяча віртуальність уже має свою історію

 

Нові підходи до профорієнтації учнів. Як стати лідером класу.


Слово редактора

3


Новини

БОРОТЬБА З НАСИЛЬСТВОМ. Нове в законодавстві

4


Діагностика

Олена Хоменко. ОСОБИСТІСТЬ ПІДЛІТКА. Дослідження за допомогою проективних методик

6


Соціальна педагогіка: практика

Наталія Синюшко. УРОК МИЛОСЕРДЯ. Година спілкування з елементами казкотерапії з використанням казок народів світу

13


Соціальна педагогіка в днз

Кристина Холодницька. ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ. Особливості впровадження

18


Для роботи з батьками

Наталія Синюшко. ІНТЕРНЕТ І ҐАДЖЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ В ДІТЕЙ. Всеобуч для батьків

30


Діти з особливими потребами

Людмила Третиннікова, Валентина Радченко. Я І СВІТ НАВКОЛО МЕНЕ. Розвивальна програма для дітей з особливими освітніми потребами

35


Діти і здоров’я

Валентина Снігульська. ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯНАШИХ ДІТЕЙ.  Чи можна цьому завадити

47


Анонс газети «Соціальний педагог» №7, 2017 р.

Час летить швидко, а з ним і певні події, здається, миттєво змінюють одна одну. Ще два роки тому ми говорили про безпеку дітей-користувачів Інтернету, але якось надто поверхово. А нині вже з тривогою усвідомлюємо, що Інтернет — не лише благо, а й велика небезпека, що часом обертається непоправною втратою дитячого життя. І розуміємо, що із цим треба щось робити, що ще «свіже» законодавство щодо Інтернет-безпеки слід терміново доповнювати, зважаючи на реалії часу. Тому в №7 газети пропонуємо читачам матеріали про безпеку дитини в Інтернеті, якими можна скористатися в процесі формування в учнів безпечної поведінки у всесвітній мережі.

У нашого дитинства багато проблем. Одна із них — проблема спілкування. Сучасне суспільство, і не лише в Україні, серйозно переймається цією проблемою. Це спілкування поступово і невпинно переходить із реального, безпосередньо особистісного, у віртуальну площину. Такий тип спілкування спонукає комунікатора спростити свою мову, щоб прискорити цей процес. Так спрощену манеру віртуального спілкування більшість людей, особливо молоді, переносить «у реал». Як можна зарадити цьому не зовсім позитивному процесу якнайраніше в молодшому підлітковому віці, пропонує програма «Розвиток комунікативно-мовленнєвої діяльності учнів 5—6-х класів», яку ви знайдете в цьому номері.

 

 газета «Соціальний педагог»

Анонс газети «Соціальний педагог» 6, 2017

Закінчився щорічний конкурс педагогічної майстерності ПАНОРАМА ТВОРЧИХ УРОКІВ — 2017 «Сучасний урок: нові форми», який проводиться з ініціативи видавництва «Шкільний світ».

Пропонуємо матеріал  соціального педагога з Херсонщини Євгенія Янкового, який другий рік поспіль стає лауреатом конкурсу.

У ньому запропоновано цикл виховних годин на морально-етичні теми. Особливості виховних годин полягають у тому, що матеріал бесід побудований на визначенні певних якостей особистості, як позитивних, які слід удосконалювати і розвивати, так і негативних, з якими слід боротися і позбуватися по мірі можливості.

Така побудова бесід обумовлена тим, що у цьому віці діти поки що не здатні у повній мірі розуміти та усвідомлювати усю складність такої категорії як людська особистість у її психологічному, морально-етичному та філософському розумінні.

На підґрунті отриманих знань учнів навчаються будувати свою взаємодію з оточуючими їх людьми, у першу чергу однолітками.

газета «Соціальний педагог»

Анонс газета «Соціальний педагог», 5, 2017

Закінчився щорічний конкурс педагогічної майстерності ПАНОРАМА ТВОРЧИХ УРОКІВ — 2017 «Сучасний урок: нові форми», який проводиться з ініціативи видавництва «Шкільний світ».

Пропонуємо матеріал  соціального педагога з Херсонщини Євгенія Янкового, який другий рік поспіль стає лауреатом конкурсу.

У ньому запропоновано цикл виховних годин на морально-етичні теми. Особливості виховних годин полягають у тому, що матеріал бесід побудований на визначенні певних якостей особистості, як позитивних, які слід удосконалювати і розвивати, так і негативних, з якими слід боротися і позбуватися по мірі можливості.

Така побудова бесід обумовлена тим, що у цьому віці діти поки що не здатні у повній мірі розуміти та усвідомлювати усю складність такої категорії як людська особистість у її психологічному, морально-етичному та філософському розумінні.

На підґрунті отриманих знань учнів навчаються будувати свою взаємодію з оточуючими їх людьми, у першу чергу однолітками.

газета «Соціальний педагог»

Анонс газети Соціальний педагог №8, 2015

ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКІ ВІДНОСИНИ. Найбільш могутнім за своїм впливом на загальний розвиток особистості дітей є соціальний досвід, набутий у сім’ї. Неформальне спілкування, атмосфера любові й піклування дорослих про дітей, щоденна спільна трудова діяльність створюють унікальні можливості для формування в молодших членів сім’ї моральних цінностей, відносин, життєвих установок. Про особливості, важливість дитячо-батьківських стосунків та їх суть ви дізнаєтеся з цієї статті.

 

ЛЮДИ І ВІЛ Заняття з елементами тренінгу. Про ВІЛ говорять багато, але далеко не всі добре знають, як убезпечити себе від зараження. Кількість хворих зростає, не зважаючи на інформацію у навчальних закладах, лікарнях та ЗМІ. Завдання соціального педагога - закласти ті основні засади правильної поведінки, яка убезпечить в майбутньому дорослих людей від зараження.

 

«Сім Я». Програма соціалізації  та реабілітації молоді з особливими потребами. Програма розрахована  на педагогічних працівників позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладів,  які займаються питаннями позашкільної освіти з дітьми та молоддю з особливими потребами. У програмі представлені три блоки:

  • Курс життєвого самовизначення.
  • Екскурсії соціально-реабілітаційного спрямування.
  • Заняття декоративно – прикладним мистецтвом.

 

Основна мета програми  – всебічний розвиток молоді з особливими потребами у міру їх індивідуальних можливостей.

 

Комп 'ютер та дитина. В сучасному світі комп’ютер став необхідним атрибутом культурного середовища, таким же важливим, як вміння читати і писати. Про те, як організувати навчання комп’ютерної грамотності для дітей з особливими потребами діляться досвідом працівники одного з обласних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів. До того ж читач знайде тут поради батькам щодо безпечного використання комп’ютера для дитини.

Анонс газети Соціальний педагог №7

Соціальний педагог уже став у шкільних колективах повноправним і необхідним фахівцем. Проте в дошкільних навчальних закладах ці фахівці лише починають поповнювати лави тих, хто вболіває за долю дошкільнят. Про особливості діяльності соціального педагога в ДНЗ йдеться в спецвипуску липневого номера нашого видання

Анонс газети Соціальний педагог №6

Спецвипуск. Як допомогти дітям, що потрапили в складні життєві обставини?

 Як допомогти дітям, що потрапили в складні життєві обставини? Як зробити так, щоб негативний досвід сімейних стосунків діти не переносили в свої майбутні сім’ї? Саме про це йтиме мова в матеріалах червневого номера газети «Соціальний педагог». У читача є можливість познайомитися з інноваційним досвідом допомоги сім’ям, що потрапили в складні життєві обставини, дізнатися про специфіку діяльності соціального педагога в Центрі «Наші діти», а також дізнатися, що собою являє перша в Україні геотермальна система опалення, яка була офіційно визнана на державному рівні.

Анонс газети «Соціальний педагог»

№ 1

Як виховувати моральність учнів? Своїми здобутками ділилися педагоги Лист МОН від29.09.14 № 1\9-498. Щодо впровадження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення Наказ МОН від 19.08.2014 №465\836\945\577. Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей Колір і простір у вихованні дитини. Інтерв’ю із Сергієм Радченком Благодійність у школі Діти зі статусом внутрішньо переміщеної особи. Діяльність соціального педагога у навчальному закладі Насильство: про це варто знати… Як запобігти насиллю в сім’ї та у школі

№ 2

Навчальний заклад і родина в сучасних умовах: нові запити —нові стратегії—нові практики Безпечна поведінка в Інтернеті. Підбиття підсумків Національного конкурсу тренінгових вправ для дітей та молоді Інтернет: добро чи зло? Інтернет-павутина. Рольоваа гра Вернісаж думок. Вправа з безпечної поведінки в Інтернеті для дітей Мандруй по мережі Інтернет безпечно Шлях до безпеки в Інтернеті. Вправа для дітей та молоді Соціальна позиція та відповідальність школярів А. Екзюпері»Маленький принц». Сценарій для дітей старшого шкільного віку Сучасна українська сім’я. Година спілкування Відчути радість життя. Розвивально-корекційне заняття для підлітків Здоровий психологічний мікроклімат у колективі. Семінар-практикум для класних керівників Соціально-психологічна адаптація сиріт в освітньому просторі Херсонської державної морської академії

Анонс газети «Соціальний педагог» № 3

Оминаймо гострі кути! Заняття з елементами тренінгу. Соціальний педагог, використовуючи запропоновані матеріали заняття з елементами тренінгу, зможе допомогти учням опанувати ефективними способами запобігання й розв’язання конфліктів, познайомить з конструктивними способами взаємодії в соціумі, закріпить навички безконфліктного спілкування в дитячому колективі; формуватиме первинні навички самоаналізу. Заняття розраховане на учнів підліткового віку.

Загальні правила етикету спілкування з людьми з обмеженими можливостями. Заняття з елементами тренінгу для учнів 7—8 класів.

У світі понад 500 мільйонів людей у світі є інвалідами в результаті розумових, фізичних чи сенсорних розладів. Задумаймось над цим.

Готуючись до діяльності в закладі з інклюзивною освітою, соціальний педагог повинен ознайомити учнів з різновидами комунікації людей, які мають різні види неповноправностей, навчити надавати правильну фізичну допомогу людям в інвалідному візку; розвивати вміння тактовно ставитися до людей з обмеженими можливостями; виховувати милосердя та доброту. Також він зможе використати таблиці, алфавіт глухонімих,  ілюстровані схеми правильного переносу та підйому осіб на візку тощо, подані у цій статті.

Емоційна дезадаптація дітей  в закладах інтернатного типу. Що таке емоційна дезадаптація, які бувають види такої дезадаптації? Про це, а ще про те, що робити для того, щоб дитина комфортно себе почувала в емоційному плані, можна дізнатися з матеріалів статті «Емоційна дезадаптація дітей молодшого шкільного віку в закладах інтернатного типу»

Вам не вистачає матеріалів для підготовки шкільних профілактичних заходів? Скористайтеся Віршами соціально-педагогічного спрямування.

 

 

Соціальний педагог, №10, жовтень 2014

spg-2014-010-сv-1

Зміст: Одним розчерком пера. Тисячі соціальних працівників під загрозою звільнення. Ціна добра, або "Скільки коштує шанс на щастя". Обрізані крила. Економія чи перший крок до соціальної кризи. ФСР - надія дітей. А діти - це надія на майбутнє. Моя робота - соціальний працівик. Реальні історії непересічних людей. Олена Круглій. Історія 1. Сире м'ясо із кісток... На обід. Анна Кучерюк. Історія 2. Врятувати матір-алкоголічку. Олександра Сосновик. Історія 3. Діти напризволяще. Ірина Зарембо. Історія 4. Як жінка може врятувати чоловіків. Людмила Фоміна. Коли життя починається знову. Дві історії про життя після інтернату. ФСР - руки й голова всієї соціальної роботи. Вогники надії. Тетяна Журавель. Запобігання професійному вигоранню фахівців соціальної сфери. Заняття з елементами тренінгу. Олена Гінгіна. профілактика та подолання синдрому професійного вигорання. Семінар - тренінг. Валентина Снiгульська, Віталій Улибін. Подарувати дитинство, врятувати майбутнє.

Соціальний педагог, №11, листопад 2014

spg-2014-011-сv-1

 

Зміст: Валентина Снігульська. Порядок із хаосу. Криза як ресурс. Репортаж із науково-практичної конфереції. Валентина Снігульська. Підтримати сім'ю у важкі часи. Репортаж та круглий стіл. Ірина Пєша, Марина Соляник. Складні життєві обставини в сім'ях. Причини, що їх зумовляють. Вікторія Жеромська. Якість для благополуччя. Інна Бартошик. Кроки до самостійного життя. Ольга Пензюр. Відчути компетентність і відповідальність. Курс для батьків "Сильні батьки - сильні діти" Володимир Жерновой. Серце батька. Оксана Федченко. Ми - малюки. Програма занять для дітей з батьками. Леонід Ніколаєв. Розвиток соціального інтелекту у підлітків. Тренінг. Марина Соляник. Мотивація сімей до змін. Любов Сидоренко. Процес надання послуг сім'ям. Індивідуальний підхід. Вікторія Черняєва. Пережити втрати і розлуки. Наталя Луценко. Служба підтримки сім'ї та розвитку дітей. Організація роботи.

Соцiальний педагог, №9, вересень 2014

spg-2014-009 Зміст: Мистецтво крізь покоління. МОН України. Методичні рекомендації щодо проведення бесід з учнями загальноосвітніх навчальних закладів. Стан та особливості діяльності психологічної служби системи освіти у 2014—2015 н. р. Наталія Батюк. Години спілкування соціального педагога. Заняття з елементами тренінгу. Ірина Комарова. Професійний розвиток соціального педагога. Робота з дітьми з особливими потребами. Анастасія Пінчук. Школа виживання для прийомних батьків. Як розповісти про усиновлення? Психологічна допомога. Ірина Рубєжанська. Я серед людей. Програма соціальної інтеграції дітей з особливими потребами. Ірина Перерва. Шукаємо шляхи для розвитку дитини. Консультування батьків, які виховують дітей з особливими потребами. Віолета Левіна, Богдан Плескач. Підтримка в скруті. Надання допомоги дітям у складних життєвих ситуаціях. Про діяльність Київського міського центру дитини. Ольга Турченяк. Психологічний клімат створюємо разом. Заняття з елементами тренінгу для педагогів. Наталія Страдна. Багатодітні сім’ї. Соціально-педагогічний супровід. Виталий Улыбин, Валентина Снигульская. От рождения мечты — к воплощению мечты. Специальный репортаж с Одесского психолого-педагогического фестиваля.

Властивості

Кількість місяців передплати

12, 06, 03, 01

Огляди

Відгуки відсутні.

Лише зареєстровані клієнти, які купили цей товар, можуть публікувати відгуки.