-91498
zav (1)zav (2)

Завуч 2-й номер місяця із вкладкою «Практика"

31,74 грн.

Передплатний індекс – 91498

Передплата на ДП Преса

Періодичність виходу – 1 раз на місяць.

Обсяг номера — до 52 сторінок.

2-й номер місяця із вкладкою «Практика” Мінімальний термін передплати – 1 місяць.

Немає в наявності

Артикул: 91498 Категорія: Теґ:

Опис товару

Якщо застосувати морські терміни, то заступник директора навчального закладу — це штурман, а школа — корабель, який він веде у пункт призначення. Від нього багато чого залежить: як правильно прокласти курс руху, визначити положення судна, обчислити і зазначити пересування на карті, а також простежити за справною роботою навігаційних приладів. Штурман є помічником капітана і незамінним фахівцем з водіння судна у бурхливому життєвому морі.

Анонси та новини видання

Міжпредметні зв’язки як педагогічна категорія. Теоретичні аспекти

Проблема міжпредметних зв’язків цікавила педагогів ще в далекому минулому. Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. Ф. Одоєвський та багато інших підкреслювали необхідність взаємозв’язків між навчальними предметами для відображення цілісної картини природи «в голові учня», для правильного світорозуміння.

Актуальність міжпредметних зв’язків у шкіль­ному навчанні очевидна. Вона зумовлена сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. Людині вже недостатньо знань лише в одній галузі науки. Неможливо вивчати одне, не торкаючись іншого. Інтеграція наукових знань, зі свого боку, ставить нові вимоги до фахівців.

Зростає роль знань людини у сфері суміжній зі спеціальністю наук й уміння комплексно застосовувати їх під час вирішення різних завдань.

Здійснення міжпредметних зв’язків на практиці спричиняє чимало труднощів:

  • як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони хотіли та вміли встановлювати зв’язки між різними навчальними предметами;
  • як пробудити їхній пізнавальний інтерес до світоглядних питань науки;
  • як об’єднати зусилля вчителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання?

Як свідчить практика, одна з причин втрати учнями інтересу до навчання полягає в тому, що вони не бачать найближчої, а також віддаленої мети вивчення матеріалу із певного предмета. Нині вивчення навчальних предметів, особливо природничо-математичного циклу, неможливе лише за теорією без практики, без знання основ сучасного виробництва. А це можливо лише на підставі встановлення міжпредметних зв’язків. Особливо потрібно зазначити аспект формування спільних для всіх дисциплін прийомів розумової та навчальної діяльності:

  • уміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, виокремлювати головне;
  • працювати зі словником, книжкою, текстом;
  • уміння конспектувати, складати план реферату тощо, які не є прерогативою якоїсь однієї дисципліни, а належать до проблеми наукової організації розумової діяльності учня.

Для успішного розв’язання цих завдань потрібне узгодження зусиль учителів різних предметів у формуванні єдиного підходу до вироблення вказаних умінь, чіткого визначення етапів такої роботи, ролі кожного навчального предмета в їх удосконаленні.

Сутність та функції міжпредметних зв’язків

У педагогічній літературі є різні підходи до визначення поняття міжпредметних зв’язків (А. Губанова, Є. Леонова, І. Звєрєв, В. Максимова, М. Голобородько, І. Туришев, Б. Гохват, Г. Гранатов, В. Гуревич, В. Монахов, Н. Черкес-Заде, Н. Бурцева, В. Федорова та ін.).

«Міжпредметні зв’язки — педагогічна категорія для позначення інтеграційних відносин між об’єктами, явищами та процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу й виконують освітню, розвивальну та виховну функції в їхній органічній єдності». Г. Федорец «Проблема интеграции в теории и практике обучения: (Предпосылки, опыт)»

Різноманіття функцій міжпредметних зв’язків у процесі навчання показує, що сутність такого поняття не може бути визначена однозначно (схема 1). Це явище — багатомірне. Воно не обмежується змістом, методами, формами організації навчання. Міжпредметні зв’язки проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну діяльність учителів. Вони звернені до особистості учня, формують діалектичне мислення, науковий світогляд, переконання, сприяючи всебічному розвитку здібностей і потреб школяра.

Дослідження (теоретичні та експеримен­тальні) дають змогу виокремити дві фор­­ми відносин між ідеєю міжпредметних зв’язків та принципами навчання:

1. Міжпредметні зв’язки як один зі способів здійснення кожного з принципів навчання.

2. Міжпредметні зв’язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання.

Під час навчання варто відображати застосування, розвиток, закріплення та узагальнення знань і вмінь, набутих учнями під час вивчення інших предметів.

Функції міжпредметних зв’язків

 

Націлені на формування цілісної системи знань учня. Є одним із критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів.
Єдність свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення такої єдності в навчанні — одна з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого на формування світогляду як результату інтегрованої освіти (Н. Менчинська, Є. Моносзон).
Впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів учнів (В. Максимова, Н. Чурилін). Розглядають як один зі способів розвивального навчання, який сприяє формуванню міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т. Александрова, Л. Панчешнікова, Н. Сорокін).

У змісті навчального матеріалу важливо виокремити питання, вивчення яких вимагає звернення до раніше засвоєних (з інших предметів) знань, а також питання, які отримають розвиток у подальшому навчанні дисциплін.

Принцип міжпредметних зв’язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, що орієнтовані на застосування й синтез знань та вмінь із різних предметів.

Систематичне використання міжпредметних зв’язків створює можливості широко використовувати дидактичні матеріали та засоби наочності (підручники, таблиці, прилади, карти, діафільми, кінофільми), які належать до одного навчального предмета, під час вивчення інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах — узагальнювальних уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметний зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, взаємовідвідування уроків.

Види міжпредметних зв’язків

Тема міжпредметних зв’язків далеко не нова. Ще в 1973 році в матеріалах Всесоюзної конференції , присвяченій проблемі міжпредметних зв’язків, подано класифікації зв’язків за знаннями й загальнопредметними уміннями, спільними для споріднених предметів (Г. Батуріна, М. Скаткін).

Очевидно, що класифікація такого складного системного об’єкта, яким є міжпредметні зв’язки, не може мати лінійний характер. Вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв’язків, варто орієнтуватися на такі системні показники:

  • інформаційну структуру навчального предмета;
  • морфологічну структуру навчальної діяльності;
  • організаційно-методичні елементи процесу навчання.

Змістовно-інформаційні міжпредметні зв’язки

Фактичні зв’язки

Встановлення спорідненості досліджуваних у різних навчальних предметах фактів, які підтверджують і розкривають загальні ідеї та теорії. Пізнавальна діяльність учнів у фактичних зв’язках орієнтована на процеси запам’ятовування й актуалізації фактичного матеріалу. Вже на цьому рівні в учнів формуються вміння всебічного аналізу фактів, їхнього зіставлення, узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей, уміння приєднувати факти з різних навчальних предметів у загальну систему знань про світ.

Понятійні зв’язки

Поняття — це форма людського мислення, за допомогою якого пізнаються загальні, істотні ознаки предметів. В учнів формуються загальнопредметні вміння оперування поняттями: порівняння, конкретизації, узагальнення, формулювання їхніх визначень, застосування в поясненні фактів тощо. Дії учнів спрямовують на пізнання зв’язків понять із різних наук, що відображають реальні зв’язки в природі.

Теоретичні зв’язки

Теорія — це система наукових знань, у якій відображено взаємозв’язок фактів, понять, законів, постулатів, наслідків, практичних положень, які стосуються певної предметної сфери.

Міжпредметні теоретичні зв’язки в сучасних умовах навчання є поелементним прирощенням нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, набутих на уроках зі споріднених предметів.

Філософські зв’язки

Це узагальнення наукових і філософських уявлень про світ. Засвоєння філософських знань «у чистому вигляді» здійснюють під час вивчення учнями курсу суспільствознавства, який виконує синтезуючу роль. Проте кожен навчальний предмет робить власний внесок у формування єдиної науково-філософської картини світу.

Ідеологічні зв’язки

Ідеологія — система поглядів та ідей: політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних, філософських. Ідеологічні міжпредметні зв’язки — це синтез ідеологічних знань, приєднаних у зміст предметів різних циклів. Такі зв’язки спрямовані на формування ціннісного ставлення учнів до світу й мають виховний потенціал.

УВАГА! Поділ міжпредметних зв’язків на види — наукові (фактичні, понятійні, теоретичні), філософські, ідеологічні — має відносний характер. Кожен наступний більш високий рівень (вид) зв’язків є узагальненням попередніх, а кожен попередній слугує опорою для конкретизації більш високих рівнів міжпредметних зв’язків. Теоретичні, філософські, ідеологічні знання набувають методологічного характеру в процесі пізнавальної діяльності учнів, коли ставлення таких знань до пізнання, методи, наукові підходи стають спеціальними об’єктами вивчення.

Операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки

Особливе значення операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки мають у навчальних предметах, які залучають учнів до певної діяльності (розв’язання задач, досліди або дослідження, креслення, вивчення іноземних мов, спів, музика, трудова діяльність тощо).

Міжпредметні зв’язки за видами діяльності так само, як і міжпредметні зв’язки за видами знань, розкривають перед учнями діалектику загального, особливого та одиничного в пізнанні світу. Вони завжди додають світоглядну орієнтацію в процес навчання (таблиця).

Види міжпредметних зв’язків Міжпредметні пізнавальні завдання Міжпредметні узагальнені вміння
Фактичні — встановлення спорідненості, аналогії фактів, що вивчають у різних навчальних предметах, їх усебічний розгляд для формування у свідомості учнів цілісної фактичної картини (ситуації) Встановлення зв’язку, спільності фактів із різних предметів для конкретизації досліджуваного матеріалу, формування нових понять, їх пояснення з позицій загальних теорій, принципів із метою використання одних фактів для пояснення інших Встановлення спільності фактів з різних предметів, їх усебічного аналізу, зіставлення й узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей; уміння поєднати узагальнені факти із загальною системою знань, відшукати та застосувати їх на практиці
Понятійні — поетапне, поелементне розширення і поглиб­лення зв’язків між конкретними ознаками понять, загальних для різних предметів Встановлення зв’язків між поняттями з різних предметів для їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності й розвитку, пояснення причинно-наслідкових зв’язків та явищ Встановлення зв’язків між поняттями різних предметів, їх конкретизації, вміння пояснювати процеси та явища однієї науки за допомогою понять іншої науки, робити світоглядні висновки на підставі загальних понять; уміння сформулювати в мові зв’язок між поняттями з різних предметів тощо
Теоретичні — поелементне прирощення нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, набутих на уроках із різних предметів для усвідомлення учнями цілісної системи знань Встановлення зв’язків між теоріями різних наук, їх точок дотику; встановлення зв’язків між структурними компонентами загальнонаукових теорій; встановлення зв’язків між теоретичними знаннями та методами їх пізнання; приведення теоретичних знань у систему, їх світоглядне спілкування, розкриття широти практичного застосування теорії Уміння розглядати наукові теорії як окремий випадок більш загальних теорій; уміння поєднати структурні елементи загальнонаукових теорій в єдине ціле; вміння на підставі теорії однієї науки пояснювати факти, що досліджують, суміжною з нею наукою; вміння застосовувати теорію на практиці; вміння поєднати наукову теорію з філософією
Філософські — усвідомлене засвоєння учнями знань про об’єктивні закони розвитку природи, суспільства, пізнання на підставі узагальнення конкретно-предметних і філософських знань, набутих під час вивчення предметів різних циклів Встановлення зв’язків між конкретно—предметними та філософськими знаннями для формування науково-філософської картини світу, встановлення зв’язків між науковими поняттями та філософськими категоріями тощо Уміння розглядати предметні факти, поняття, теорії, закони з позицій загальних діалектичних законів і категорій; вміння здійснити поелементне узагальнення знань із різних предметів у процесі визначення найбільш загальних ознак понять діалектичного та історичного матеріалізму, дати визначення таких понять із опорою на конкретно-предметні знання тощо
Ідеологічні — поелементне узагальнення та свідоме засвоєння аксіологічних знань, набутих учнями під час вивчення гуманітарних та природничих дисциплін для формування їхньої ідейно-моральної свідомості Засвоєння зв’язків між елементами аксіологічних знань, набутих учнями під час вивчення різних навчальних предметів; розкриття ідейно-політичних та морально-естетичних аспектів наукових знань з опорою на факти, поняття, ідеї, образи Уміння поєднати в загальну систему знання різних видів, різних форм суспільної свідомості та людської практики; вміння орієнтуватися в комплексних проблемах сучасності, їх гностичних і аксіологічних аспектах; уміння визначити точки дотику природничих, гуманітарних і технічних знань

Дидактичні основи міжпредметних зв’язків у предметному навчанні

Навчальний предмет і навчальна діяльність є дидактичною основою визначення міжпредметних зв’язків. Спільність структурних компонентів навчальних предметів та навчальної діяльності слугує джерелом міжпредметних зв’язків у процесі навчання.

Методичні способи здійснення міжпредметних зв’язків

Формування пізнавальних умінь та інтересів учнів під впливом міжпредметних зв’язків

Відсутність стійких предметних інтересів і знань позбавляє учня основ «міжпредметної» діяльності, спричинюючи часом негативне ставлення до неї.

В одних учнів під впливом міжпредметних зв’язків підвищується інтерес до навчальних предметів, які раніше не цікавили їх, а рівень знань та умінь ще залишається невисоким. В інших, навпаки, значно зростають уміння міжпредметного перенесення, проте помітних змін у розвитку предметних інтересів не спостерігають. Це пояснюють тим, що міжпредметні зв’язки не є єдиним чинником, що формує пізнавальні інтереси учнів. Пізнавальний досвід, обмежений вузькопредметними рамками, заважає побачити добре відоме в новому, незвичайному аспекті, необхідному для творчого вирішення міжпредметного завдання. У таких ситуаціях заважає звичка мислити по-старому, що виникає на перших етапах пізнавальної діяльності на підставі міжпредметних зв’язків. Неузгодженість між раніше сформованими вміннями та інтересами учнів надалі нівелюється, відбувається посилення взаємозв’язків умінь та інтересу на якісно новій узагальненій змістовній основ.

Міжпредметні зв’язки в навчанні можна здійснювати за такими основними напрямами
Формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, спільні для суміжних наукових галузей
Формування спільних для суміжних предметів елементарних умінь, на яких ґрунтуються складніші методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами (працювати з картою; застосовувати історичні знання; добирати фізичні приклади математичних залежностей тощо)
Формування політехнічних знань і трудових умінь, що вимагають комплексного застосування знань основ наук на практиці
Формування на базі узагальнених знань та умінь вірного оцінного ставлення до предметних знань

Приєднані в зміст уроку міжпредметні зв’язки підсилюють його новизну. Зумовлюють оновлення вже відомого матеріалу, об’єднують нові та раніше набуті знання в систему. Зв’язки суміжних курсів дають змогу глибше проникнути в сутність предметів, розкрити, наприклад, причинно-наслідкові зв’язки.

Це дає можливість повніше показати історію науки, методи та досягнення сучасної науки, у якій посилюються інтеграція знань та системний підхід до пізнання.

Міжпредметні зв’язки посилюють узагальнювальний характер змісту навчального матеріалу, який вимагає зміни методів навчання. Виникає потреба в колективних формах організації навчальної роботи, які найліпше забезпечують вирішення міжпредметних проблем, створюючи умови для прояву знань та інтересів учнів з інших предметів. Водночас можливий успіх для кожного.

Основним показником формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів учнів є оцінні вміння. Сучасні програми з низки навчальних предметів вимагають від учнів умінь оцінного характеру (наприклад, вміння дати усний відгук про прочитаний літературний твір; висловити особисте ставлення до героїв і подій). Отже, навчання на підставі різнобічних міжпредметних зв’язків активно формує стійкі широкі світоглядні пізнавальні інтереси, що особливо цінно для всебічного розвитку особистості.

Світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів — це стійке прагнення школяра до розуміння та обґрунтування істотних зв’язків, що пояснюють відносини «особистість і суспільство», «природа і суспільство», «людина і праця» (схема 4).

 

Планування міжпредметних зв’язків

Зміст, обсяг, час і способи використання знань з інших предметів можна визначити лише на підставі планування. Для цього необхідне ретельне вивчення рекомендацій, наданих навчальними програмами в розділі «Міжпредметні зв’язки» з кожної навчальної теми курсу, а також вивчення навчальних планів і матеріалу підручників суміжних предметів.

Мережеве планування

Має форму графіка або плану чи карти, які встановлюють основні зв’язки різних навчальних тем суміжних курсів, показують вузлові теми з найбільшою кількістю зв’язків з іншими предметами.

Мережевий графік є моделлю навчального процесу, яка відображає зміст і обсяг навчальної діяльності учнів у певні відрізки часу і з урахуванням міжпредметних зв’язків.

Мережеве планування здійснює заступник директора або голова методичного об’єднання. Мережеве планування дає загальну канву міжпредметних зв’язків у циклі навчальних предметів, але недостатньо організовує активну пізнавальну діяльність учнів. Необхідне планування методів і форм організації навчання в процесі здійснення міжпредметних зв’язків. Цьому сприяють інші способи планування.

Процес формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів
Пробудження інтересу та бажання орієнтуватися на міжпредметні зв’язки в процесі засвоєння загальнопредметних світоглядних ідей за допомогою елементів проблемності
Ррозвиток і розширення інтересу до засвоєння світоглядних ідей, формування пізнавальної самостійності під час вирішення міжпредметних завдань
Зміцнення та поглиблення інтересу до світоглядних проблем під час самостійної діяльності учнів (система творчих робіт та позакласної роботи міжпредметного змісту). Розвиток пізнавальної самостійності в діяльності на підставі міжпредметних зв’язків відбувається в тісному взаємозв’язку з формуванням світоглядних, ціннісних орієнтацій особистості, що регулюють її соціальну активність

Курсове планування

Планування міжпредметних зв’язків усередині навчального курсу може здійснювати вчитель або методист. Водночас можуть бути різні підходи до аналізу міжпредметних зв’язків.

Міжпредметні зв’язки рекомендують використовувати в поєднанні з внутрішньопредметними зв’язками.

Наявність курсового плану дає змогу вчителеві заздалегідь вивчити необхідний для кожної наступної навчальної теми зміст суміжних навчальних курсів, вчасно дати учням домашнє завдання на повторення опорних знань з інших предметів.

Під час використання курсового плану можливо заздалегідь спланувати консультації та відвідування уроків учителів інших предметів, дібрати необхідну методичну літературу з кожної навчальної теми.

Різновидом проблемного підходу є планування в курсі міжпредметних зв’язків для розвитку основних наукових понять. Під час такого планування вчитель орієнтується на встановлення здебільшого понятійних міжредметних зв’язків. Але така робота повинна мати допоміжний характер. На підставі курсового планування необхідно здійснити тематичне планування міжпредметних зв’язків, особливо у вузлових навчальних цілях.

Тематичне планування

У цьому плані повинна слід відобразити логічну структуру навчального матеріалу, опорні знання з інших курсів і перспективні зв’язки. Складаючи тематичний план, учитель наочно бачить, для чого, з якою пізнавальною метою на окремих уроках необхідно використовувати певні завдання з інших курсів: у одних випадках створюють опору для введення нових понять, у інших пояснюються причинно-наслідкові зв’язки в явищах, що досліджують, у третіх конкретизуються загальні ідеї чи робляться висновки, доводять нові теоретичні положення тощо.

Залежно від пізнавальних цілей використання міжпредметних зв’язків добирають методи й прийоми їх здійснення, формулюють запитання й завдання для учнів. Таке планування враховує різноманіття видів міжпредметних зв’язків і дає змогу виокремити основні напрями активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення навчальної теми.

Для ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності учнів зі здійснення міжпредметних зв’язків корисно спланувати їхню систему на кожному уроці навчальної теми.

Поурочне планування

Здійснюють конкретизацію використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання. Поурочний план-розробка показує, коли, на якому етапі уроку і як, якими способами приєднують знання з інших курсів у вивчення нового або закріплення навчального матеріалу. Особливо необхідна ретельна розробка узагальнювального уроку з міжпредметних зв’язків. Виокремлення таких уроків здійснють на підставі тематичного планування.

Переваги пропонованого планування:

  • формулювання мети й завдання уроку з урахуванням міжпредметних зв’язків;
  • формулювання конкретних запитань до учнів, що вимагають відтворення і застосування знань;
  • наявність світоглядного висновку;
  • приєднання в домашнє завдання питань міжпредметного змісту.

Складаючи навчальні плани, вчителеві важливо знати, що учні вже засвоїли з необхідних опорних знань на уроках з інших предметів, погодити з учителями суміжних предметів формулювання питань і завдань, щоб уникнути дублювання й досягти розвитку загальних ідей і понять, їх поглиблення та збагачення. Цьому допомагає взаємовідвідування уроків та вивчення складених колегами планів реалізації міжпредметних зв’язків. Плани можуть бути обговорені на засіданнях методичних об’єднань із предметів, узгоджені з адміністрацією школи.

Обговорення планів допомагає попередити помилки у використанні знань з інших предметів, усунути неточності у формулюванні питань, у трактуванні понять суміжних курсів, визначити єдині підходи в поясненні сутності процесів і явищ, що досліджують, обрати найбільш раціональні методи навчання.

Удосконалення форм навчання під час реалізації міжпредметних зв’язків

Використання міжпредметних зв’язків у практиці навчання зумовило виникнення нових форм його організації, таких як урок із використанням міжпредметних зв’язків, комплексний семінар, комплексні екскурсії, міжпредметні конференції, комплексні факультативи тощо. Водночас класно-урочна система залишається стабільною.

Міжпредметний комплексний семінар — одна з продуктивних форм організації навчання, яка дає змогу узагальнювати знання учнів з різних предметів із позицій світоглядних ідей та успішно вирішувати в єдності завдання освіти, розвитку та виховання школярів. Цього досягають завдяки взаємодії вчителів різних предметів. Такі семінари є дієвим засобом реалізації комплексного підходу до навчання. Методика семінару різноманітна, містить дискусії, бесіди, досліди тощо.

Конференція, як і семінар, узагальнює знання учнів із різних предметів навколо певних проблем, ідей, навчальних тем. Її можна проводити на узагальнювальному уроці або у формі позакласного заходу. Методика конференції полягає в повідомленнях учнів, які послідовно розкривають її тему. Міжпредметна конференція може бути підготовлена та проведена одним учителем або групою вчителів. Конференції з питань багатосторонніх міжпредметних зв’язків дають змогу встановити реальні взаємозв’язки сучасних наук, показати, як методи однієї науки, проникаючи в іншу, сприяють її розвитку, вирішенню наукових проблем. Учні ознайомлюються з тими проблемами, які виникають і вирішуються на межі суміжних наукових галузей, формується світоглядна спрямованість їхніх пізнавальних інтересів, вони опановують світоглядні ідеї, з позицій яких особистість оцінює явища навколишнього світу.

Міжпредметний факультатив — націлений на розвиток індивідуальних здібностей та інтересів школярів. Доцільне використання індивідуальних завдань із залученням знань з інших предметів, з урахуванням інтересів учнів. Факультативні заняття, як порівняти з обов’язковими курсами, мають більш широкі можливості у використанні багатосторонніх міжпредметних зв’язків для формування цілісної наукової картини світу. Водночас обов’язковою умовою успіху є міцні систематизовані знання учнів з окремих навчальних предметів. У процесі факультативних занять необхідна спеціальна організація активної пізнавальної діяльності учнів із застосування та узагальнення знань з різних навчальних предметів. Цьому сприяє тематичне планування, що містить розробку питань і завдань міжпредметного характеру. У процесі факультативних занять з різних курсів особливо важливо розкриття світоглядних зв’язків «природа — суспільство — людина — праця» на підставі широкого використання міжпредметних зв’язків.

Міжпредметні зв’язки в позакласній роботі значно підвищують ефективність навчання й виховання школярів, коли її приєднують не лише в різні форми навчальної роботи, а й у зміст позакласної виховної роботи.

Форми реалізації міжпредметних зв’язків
Індивідуальні форми: реферати, твори, самостійні дослідження, доповіді, відгуки про книжки та статті, самоспостереження, досліди, збір матеріалів з міжпредметної проблематики тощо.
Групові форми: міжпредметні тематичні гуртки, секції, практичні роботи, обговорення книг, оформлення стінгазет, ігри міжпредметного змісту, групові творчі завдання, туристичні походи екологічного спрямування тощо.
Масові форми: міжпредметні екскурсії, вечори, конференції, конкурси, олімпіади тощо. Стабільна, широко застосовувана форма організації міжпредметних зв’язків — це урок із міжпредметними зв’язками.

Міжпредметні зв’язки можна приєднувати в урок у вигляді фрагмента, окремого етапу уроку, на якому певна пізнавальна задача вимагає залучення знань з інших предметів. Навчальний матеріал окремих тем уроків певного курсу виявляється настільки тісно пов’язаним з навчальним матеріалом іншого предмета, що виникає потреба в здійсненні міжпредметних зв’язків протягом усього уроку. Такий урок, усі основні пізнавальні завдання якого вимагають застосування знань з інших предметів, повинен бути названий міжпредметним або інтегрованим.

Міжпредметний характер найчастіше мають узагальнювальні уроки. Міжпредметні або інтегровані (бінарні) уроки можуть бути ввідними або проводитися в процесі вивчення навчальної теми. Використання зв’язків між предметами в їхніх різних видах показує, як можна гнучко варіювати зміст і методи предметного навчання, зберігаючи водночас специфіку окремих навчальних предметів. Міжпредметні зв’язки допомагають виокремити загальні ідейні основи науки загалом.

Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє систематизації, а, отже, глибині й міцності знань, допомагає дати учням цілісну картину світу. Водночас підвищується ефективність навчання і виховання, забезпечується можливість наскрізного застосування знань, умінь, навичок, набутих на уроках з різних предметів.

Навчальні предмети у відомому сенсі починають допомагати один одному. У послідовному принципі міжпредметних зв’язків містяться важливі резерви дальшого вдосконалення освітнього процесу.

Посилюючи реалізацію міжпредметних зв’язків, ми можемо більш точно визначити роль наших предметів у майбутньому житті учнів.

Використані джерела 1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / под ред. Г. И. Щукиной. Москва: Просвещение, 1984. 2. Атутов П. Р, Бабкин Н. И., Васильев Ю. К. Связь трудового обучения с основами наук. Москва: Просвещение, 1983 3. Бєлєнький Г. І. Про освітньо-виховні аспекти міжпредметних зв’язків. Радянська педагогіка. 1977. № 5. 4. Гурьев А. И. Межпредметные связи в тео­рии и практике современного образования. Инновационные процессы в системе современного образования. Материалы Всеросс. Научно-практ. конференции Горно-Алтайск, РИО «Универ-Принт» 1999 5. Крупская Н. К. Диалектический подход к изучению отдельных дисциплин. Пед. соч.: В 6-ти т. Москва: Педагогика, 1980 6. Максимова В.Н. Актуальные проблемы дидактики. Лекции. Ленинград: ЛГПИ, 1982. 7. Максимова В. Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы. Москва: Просвещение, 1987. 8. Панчешникова Л. М. Основы методики обучения экономической географии зарубежных стран: монография. Москва: Педагогика, 1975. 10. Скаткин, М. Н. Проблемы современной дидактики. Серия: Воспитание и обучение. Библиотека учителя. Москва: Педагогика, 1980 11. Усова А.В. Межпредметные связи в преподавании основ наук в школе: Методические рекомендации. Челябинск: Изд. ЧГПУ «Факел», 1996. 12. Федорова В. Н., Кирюшкин Д. М. Межпредметные связи. Москва: Педагогика, 1972 13. Міжпредметні зв’язки під час вивчення основ наук. URL: http://pidruchniki.com/90503/pedagogika/mizhpredmetni_zvyazki_vivchennya_osnov_nauk (дата звернення 18.04.2018 р.)

Підготувала Жанна СТАШКО

газета "Завуч", №10 травень 2018

ВІД ПРОФЕСІЙНОГО АНАЛІЗУ ДО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ. Програмний продукт управлінця

Відповідно до Концепції «Нової української школи», стратегічні цілі й завдання вимагають переорієнтації науково-методичної роботи на пошук, розробку інноваційних шляхів розвитку всіх складових освітньої галузі, формування в освітньому середовищі сучасного педагогічного мислення та забезпечення розвитку, самоствердження і самореалізації особистості педагога. У 2015 р. на базі ЗОШ I—III ст. № 12 м. Кременчука Полтавської обл. заступники директорів шкіл міста створили творчу групу, яка працювала над проблемою «ІКТ в організації методичної роботи у навчальному закладі». На першому засіданні творчої групи управлінцям запропонували анкету, в одному з питань якої потрібно було назвати труднощі, які виникають під час роботи з педагогами. Однозначною майже в усіх колег була відповідь: «Глибокий професійний та якісний аналіз уроку».

► Відвідування й аналізування уроку та виховного заходу — це основне джерело знань про якість навчання і виховання в школі, про можливості педагогічного колективу для підвищення своєї професійної компетентності. Спостереження й аналіз уроку та виховного заходу — найскладніші серед посадових обов’язків заступників директорів із об’єктивних причин: доводиться аналізувати уроки з багатьох предметів інваріативної та варіативної частин навчальних планів, предмети за вибором, факультативи, позакласні заходи. Тим паче, що викладання кожного предмета ґрунтується не лише на основі загальних педагогічних закономірностей, а й має специфіку в змісті й методах викладання.

Досить часто аналіз уроків здійснюють у хронологічній послідовності перебігу уроку, фіксують лише зовнішні чинники; часто відсутня обґрунтована мета відвідування уроку та його аналізу; іноді під час аналізу керівники шкіл обмежуються загальними вказівками та несуттєвими зауваженнями; під час спостереження за перебігом уроку не завжди виходять на зв’язок між триєдиною метою уроку і його типом, між метою і змістом навчального матеріалу.

► Такий аналіз можна зробити лише за наявності якісного програмного продукту (який автор цієї статті О. І. Кійло, до речі, знайшла в Інтернеті (https://github.com/nvk12/lesson-characteristic).

О. І. Кійло після ґрунтовного вивчення всіх напрямів аналізу уроку й опрацювання навчальних програм внесла власні корективи та доповнення. Зокрема запропонувала творчій групі попрацювати над змістом цієї програми, щоб пристосувати її до освітнього процесу у ЗОШ І—ІІІ ст. № 12.

УАГА! Електронний конструктор аналізу уроків (заходів) розробляється окремо для кожного предмета згідно з чинними навчальними програмами. Зазначену програму автор адаптувала до аналізу уроків з усіх предметів початкової школи відповідно до Державного стандарту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 462 від 20 квітня 2011 року (https://goo.gl/R8H5CK). 

Як працювати з електронним конструктором

Програму реалізовано засобами мови програмування Java з використанням бібліотеки графічних компонентів Swing. Важливо те, що така програма дає можливість об’єктивніше оцінювати рівень реалізації її основних завдань — навчальних, виховних і розвивальних (додатки 1—4 ).

Вибір мови програмування пов’язаний, насамперед, із тим, що програми, розроблені засобами цієї мови програмування, можна виконувати на комп’ютерах із різними операційними системами (наприклад, Linux, Windows, MacOS тощо).

Початок роботи

  1. Завантажити файл із програмою (https://github.com/nvk12/lesson-characteristic).
  2. Запустити generator.jar (для операційної системи Windows можна запускати програму з використанням start.bat). 

Генератор текстів складається з двох програмних компонентів:

компонента, що містить логіку генерування тексту із заданого числового коду;

компонента, який містить логіку відображення графічного інтерфейсу та взаємодії з користувачем. 

Опис формату вхідних даних

Для правильної роботи програми потрібен файл із вхідними даними — пронумерованими реченнями. На основі інформації з цього файлу програма генерує текст. Кожен рядок, який містить речення, повинен починатись із числа (після числа обов’язково повинна стояти крапка), решта рядка вважається реченням. Кожне речення обов’язково повинно мати унікальне число. 

Алгоритм роботи програми

  1. Запуск. Програма зачитує файл із реченнями
  2. Формування таблиці відповідності чисел і речень
  3. Обробка числового коду. Програма аналізує список чисел і для кожного знаходить відповідне твердження в таблиці відповідності чисел і тверджень (речень).
  4. Усі знайдені твердження (речення) об’єднуються в текст (характеристику) і відображаються користувачеві.

Графічний інтерфейс програми

Графічний інтерфейс програми містить текстове поле для введення числового коду, кнопку, яка відповідає за запуск алгоритму генерування тексту, а також текстове поле для відображення згенерованого тексту.

Зображення — це приклад роботи програми із аналізу уроків у початковій школі.

Очікувані результати

  • Зменшення витрат часу керівників шкіл на аналізування уроку;
  • ефективне використання системи зворотного зв’язку, що дає можливість виявити наявність непередбачуваних проблем і скоригувати роботу так, щоб допомогти педагогу знайти найефективніший шлях у вирішенні цих проблем;
  • інформаційна прозорість щодо якості проведення уроку;
  • забезпечення об’єктивності, неупередженості;
  • виокремлення циклічного характеру інноваційного процесу: поява нововведення, криза (вичерпаність можливості застосовувати нововведення), фініш (нововведення перестає бути таким);
  • забезпечення повноти висновків, які досягаються за допомогою аналізу основних напрямів роботи вчителя.

► Електронний конструктор аналізу уроку та виховного заходу пройшов апробацію майже в усіх навчальних закладах м. Кременчука Полтавської обл. й отримав схвалення адміністрацій і педагогічних колективів шкіл. За рішенням колегії департаменту освіти (протокол № 4/1 від 17.05. 2017 р.) ЕКАУ й ЕКАВЗ із 1 вересня 2017 р. запроваджується в усіх навчальних закладах м. Кременчука Полтавської обл.

Посилання на конструктори в Інтернеті:

  • конструктор аналізу уроку (середня та старша школа): https://goo.gl/zv5SZU;
  • конструктор аналізу виховного заходу: https://goo.gl/Fd7M8B;
  • конструктор аналізу уроку (початкова школа): https://goo.gl/VFjw7x. 

Використані джерела

  • Васьков Ю. В. Наукові основи сучасного уроку: теорія, технологія, досвід. Харків: Ранок, 2008.
  •  Гуменюк В. В. Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом: автореферат дис. канд. пед. наук. Київ: ЦІППО, 2001.
  •  Денисюк Л. М. Внутрішній контроль виховної роботи. Київ: Шк. світ, 2014.

Олександра КІЙЛО, заступниця директора з НВР ЗЗСО І—ІІІ ст. № 12,

учителька-методистка, відмінниця освіти України,

нагороджена почесною відзнакою «В. Сухомлинський», м. Кременчук, Полтавська обл.

газета "Завучь", №8 квітень 2018

dodatok1 dodatok2 dodatok3 dodatok4


Цікаво про освіту РІSA: вперше в Україні. Що і як

4


Офіційно Наказ МОНУ від 23.03.2018 р № 283 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації освітнього простору Нової української школи»

9

Наказ МОНУ від 13.02.2018 р. № 137 «Про затвердження Примірного переліку засобів навчання та обладнання навчального і загального призначення для навчальних кабінетів початкової школи»

11

Лист МОНУ від 27.03.2018 р. № 1/9-181 «Роз’яснення щодо освітніх програм, що не є типовими»

20

Наказ МОНУ від 14.07.2015 р. № 762 «Про затвердження Порядку переведення учнів (вихованців) загальноосвітнього навчального закладу до наступного класу»

22

Лист МОЗУ від 29.03.2018 р. № 111-01/89 «Щодо медичних довідок для відвідування закладів освіти»

26


Методична робота

Наталія Трамбицька НУШ: пізнавальне, навчальне та ігрове спілкування Уроки літературного читання28 Людмила Сарабун Підсумки успішності учнів на кінець семестру Схема-шаблон доповіді на засіданні педагогічної ради

34

Розроблення й презентація публічного звіту школи за навчальний рік Семінар-тренінг

Заступник директора з виховної роботи в сучасній школі Функції, ролі, модель професійної компетент- ності. Семінар-тренінг

ВКЛАДКА «Стратегічний менеджмент у науково-методичній роботі»

 

ПЕДАГОГІЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ. Тривалість робочого часу вчителя

Законодавством передбачено скорочений робочий час для педагогічних працівників. Проте, оскільки конкретної тривалості робочого часу для педагогічних працівників не визначено, його встановлюють за правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу, посадовою інструкцією працівника, колективним договором, іншими локальними нормативно-правовими актами. Цими ж документами визначено і тривалість роботи працівників під час канікул.

Навантаження педагогічним працівникам встановлюють відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня1993 р. № 102.

Педагогічне навантаження між учителями та іншими педагогічними працівниками розподіляє керівник установи за погодженням із профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі освіти (з дотриманням Кодексу законів про працю України), і затверджує відповідний орган управління освітою.

Педагогічне навантаження — це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин із окремих предметів, що передбачено робочим навчальним планом, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю.

Обсяг навчального навантаження педагогічним працівникам шкіл, шкіл-інтернатів (окрім учителів вечірніх (змінних) закладів загальної середньої освіти (класів) з очно-заочною формою навчання, заочних шкіл, а також учителів, що навчають дітей, які перебувають на тривалому лікуванні у медзакладах, і викладачам педучилищ визначають один раз на рік окремо по півріччях.

Навчальне навантаження вчителів вечірніх (змінних) закладів загальної середньої освіти (класів) з очно-заочною формою навчання, заочних шкіл, а також учителів, що навчають дітей, які перебувають на тривалому лікуванні у медзакладах, визначають два рази на рік до початку першого та другого півріччя.

Навчальне навантаження викладачам закладів вищої освіти I—II рівнів акредитації та закладів професійної освіти визначають один раз на рік до початку навчального року.

Незалежно від віку чи досвіду роботи педагогічне навантаження вчителя закладу загальної середньої освіти, прийнятого на ставку, обсягом менше тарифної ставки встановлюють тільки за його згодою.

Педагогічне навантаження вчителя, якого прийнято на ставку, включає 18 годин протягом навчального тижня, що становлять тарифну ставку, а також інші види педагогічної діяльності:

  • класне керівництво;
  • перевірку зошитів;
  • завідування навчальними кабінетами;
  • завідування майстернями;
  • завідування навчально-дослідними ділянками.

Категорії педагогічних працівників, яким виплачують ставки заробітної плати (посадові оклади) (норму годин на ставку встановлено, враховуючи 6-денний режим роботи):

  • за 3 години педагогічної (викладацької) ро­боти на день (18 годин на тиждень): учителям 1—11-х (12-х) класів шкіл та шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань; учителям трудового навчання 2—3-х класів спеціальних шкіл для дітей та підлітків, які потребують особливих умов виховання; учителям-логопедам, учителям-дефектологам, практичним психологам спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів); викладачам 3—5-х класів шкіл естетичного виховання (загальної музичної, художньої, хореографічної освіти) з п’ятирічним строком навчання; викладачам 5—7-х класів шкіл естетичного виховання (дитячих музичних, художніх, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв) із семирічним строком навчання; викладачам спеціальних дисциплін 1—11-х класів середніх музичних і художніх шкіл та шкіл-інтернатів; викладачам 1—4-х класів дитячих художніх шкіл і шкіл загальної художньої освіти з чотирирічним строком навчання; викладачам і старшим викладачам педагогічних училищ; учителям-дефектологам і логопедам установ охорони здоров’я та соціального забезпечення (крім будинків дитини); керівникам гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, в тому числі організованих у закладах освіти на принципах самоокупності; вчителям груп для занять з іноземної мови в початкових класах загальноосвітніх шкіл і в дошкільних закладах, що працюють на принципах самоокупності; викладачам постійно діючих курсів з вивчення мов, стенографії, машинопису з терміном навчання один рік і більше; учителям і викладачам училищ фізичної культури;
  • за 3 години викладацької роботи в середньому на день (720 годин на рік): викладачам і старшим викладачам закладів вищої освіти I—II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних постійно діючих курсів, курсів з підготовки до ­вступу в заклади вищої освіти I—II рівнів акредитації;
  • за 20 годин викладацької роботи на тиждень: завідувачам логопедичними пунктами, логопедам будинків дитини, вчителям-логопедам і вчителям-дефектологам у закладах дошкільної освіти;
  • за 4 години педагогічної (викладацької) роботи на день (24 години на тиждень): викладачам 1—2-х класів шкіл естетичного виховання (загальної музичної, художньої, хореографічної освіти) з п’ятирічним строком навчання; викладачам 1—4-х класів шкіл естетичного виховання (дитячих музичних, художніх, хорео­графічних шкіл, шкіл мистецтв) із семирічним строком навчання; музичним керівникам; концертмейстерам, акомпаніаторам і культорганізаторам;
  • за 4 години педагогічної (викладацької) роботи на день (1016 годин на рік): викладачам постійно діючих курсів із вивчення мов, стенографії, машинопису строком навчання менше одного року;
  • за 25 годин виховної роботи на тиждень: вихователям спеціальних навчально-виховних закладів (груп) для дітей і підлітків з вадами у фізичному чи розумовому розвитку;
  • за 5 годин педагогічної роботи на день (30 годин на тиждень): вихователям груп загального типу закладів дошкільної освіти, вихователям, старшим вихователям шкіл-інтернатів, дитячих будинків, окрім шкіл-інтернатів із поглибленим вивченням російської мови та посиленою військово-фізкультурною підготовкою, інтернатів, шкіл (груп) продовженого дня, установ охорони здоров’я, приймальників-розподільників для неповнолітніх, виховно-трудових колоній, спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, кімнат школяра при клубах, палацах культури, житлово-експлуатаційних організаціях, училищ фізичної культури, інструкторам із фізкультури, інструкторам слухових кабінетів;
  • 6 годин педагогічної роботи на день (36 годин на тиждень): вихователям-методистам закладів дошкільної освіти, дитячих майданчиків, дитячих парків;
  • за 7 годин роботи на день (41 година на тиждень): майстрам виробничого навчання, в тому числі навчання водінню, вихователям закладів професійної освіти.

 

Ставки заробітної плати педагогічних працівників встановлюють,  враховуючи затрати робочого часу в астрономічних годинах (60 хв).

Короткі перерви, передбачені між уроками, заняттями, лекціями є робочим часом педагогічного працівника. Тривалість уроків і перерв встановлюють відповідно до Положення про навчальний заклад. У навчальних планах шкіл усіх типів і найменувань, педучилищ, закладів професійної освіти час на навчальні дисципліни визначається в академічних годинах (45 хв), крім перших класів шкіл, де навчаю­ться діти шестирічного віку (35 хв).

Зменшення тривалості уроку не є підставою для зменшення норми часу, яку передбачено на вивчення предмета і не є підставою для зменшення цієї норми для оплати в розрізі чверті, півріччя, року. Збільшення кількості уроків у зв’язку зі зменшенням їх тривалості не означає збільшення навчального навантаження, встановленого при тарифікації.

Робота понад установлену норму

У тих випадках, коли роботу понад установ­лену норму виконують вихователі, помічники вихователів, санітарки-няні дошкільних закладів із причини невиходу на роботу змінника, або у випадках, коли батьки несвоєчасно забирають дітей із дошкільного закладу, працю оплачують відповідно до ст. 106 Кодексу законів про працю України як надурочну.

Цей порядок застосовують у випадках, коли робота понад установлену норму робочого часу виконувалась без перерви після закінчення основного робочого часу.

Адміністрація зобов’язана вжити заходів для заміни відсутнього працівника. Як виняток, надурочна робота допускається з дозволу профспілкового комітету.

Надурочна робота не повинна перевищувати для кожного працівника 120 годин на рік.

 

За погодинної оплати праці надурочну роботу оплачують за перші дві години в півтораразовому розмірі, а наступні години — у подвійному розмірі.

Оплату надурочних робіт здійснюють у межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці) закладу, установи.

Якщо для працівника установи чи закладу освіти законодавством не передбачено скороченої тривалості робочого дня, то він становить 7 годин за шестиденного робочого тижня (41 годину на тиждень).

За години педагогічної роботи, виконаної понад установлену норму, здійснюється додаткова оплата відповідно до отримуваної ставки заробітної плати в одинарному розмірі.

 

Скорочений робочий час

Законодавством передбачено скорочений робочий час для педагогічних працівників. Конкретної тривалості робочого часу для педагогічних працівників не визначено, тому його встановлюють:

  • правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу;
  • посадовою інструкцією працівника;
  • колективним договором;
  • іншими локальними нормативно-правовими актами.

УВАГА! Ці документи визначають і тривалість роботи працівників під час канікул.

У канікулярний період учителів, які здійснюють індивідуальне навчання дітей за медичними рекомендаціями, залучають до виконання іншої організаційно-педагогічної роботи в канікулярний період у межах кількості годин навчального навантаження, встановленого при тарифікації до початку канікул.

Періоди,упродовж яких у закладах освіти не здійснюють освітню діяльність у зв’язку із санітарно-епідеміологічними, кліматичними або іншими, не залежними від працівників обставинами, є робочим часом педагогічних та інших працівників. У цей час працівників залучають до навчально-виховної, організаційно-методичної, організаційно-педагогічної роботи відповідно до наказу керівника закладу в порядку, передбаченому колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рекомендації керівникам закладів та установ освіти і науки (передбачені Галузевою угодою між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011—2015 рр.):

  • створювати умови для використання педагогічними працівниками вільних від навчальних занять годин і виконання іншої педагогічної роботи за розкладом окремих днів тижня з метою підвищення рівня кваліфікації, самоосвіти, підготовки до занять тощо за межами навчального закладу;
  • під час складання розкладів навчальних занять уникати нераціональних витрат часу педагогічних працівників, які здійснюють викладацьку роботу, забезпечувати неперервну послідовність проведення уроків, навчальних занять, не допускати тривалих перерв між заняттями (так званих «вікон»).

 Використані джерела

  • Тривалість робочого часу вчителя загальноосвітнього навчального закладу, прийнятого на ставку. URL: http://profspilka.kiev.ua/publikacii/novyny/3074-trivalst-robochogo-chasu-vchitelya-zagalnoosvtnogo-navchalnogo-zakladu-priynyatogo-na-stavku.html
  • Встановлення навантаження та режим роботи молодих спеціалістів, прийнятих на посаду вчителя ЗНЗ. URL: http://profspilka.kiev.ua/main/2990-vstanovlennya-navantazhennya-ta-rezhim-roboti-molodih-specalstv-priynyatih-na-posadu-vchitelya-znz.html
  • Встановлення та розподіл педагогічного навантаження. URL: http://profspilka.kiev.ua/publikacii/novyny/2407-vstanovlennya-ta-rozpodl-pedagogchnogo-navantazhennya.html

 

Підготувала Жанна СТАШКО

газета "Завуч", №7 квітень 2018

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ. Засідання педагогічної ради у формі консиліуму

Саме в освітньому процесі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складників самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання в початковій школі, умінь навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. А, отже, потреба в самопізнанні, ствердженні як особистості, самореалізації є переважальною. Це зумовлює поведінку школяра на певному віковому етапі, але обов’язкова умова — взаємодія учня з учителем.

Мета:

  • визначити та проаналізувати головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору;
  • розглянути вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації школяра;
  • розглянути нові підходи до виховання і навчання в умовах гуманізації і соціалізації.

 Завдання:

  • проаналізувати науково-теоретичну й методичну літературу з проблеми дослідження;
  • простежити принцип співробітництва, партнерства у соціально-суб’єктних відносинах батьківської, учительської та учнівської громад;
  • виявити соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів, які впливають на ефективність формування соціальних компетентностей, необхідних для входження в соціум;
  • розробити модель оптимізації соціалізованого простору у вигляді соціального проекту;
  • сприяти поширенню передового педагогічного досвіду працівників школи через організацію на базі школи районних семінарів, участі в районних конференціях та семінарах, публікації матеріалів у фахових виданнях (додаток 1).

 Обладнання: мультимедійний проектор, ноутбук, ватмани, олівці, аркуші паперу, презентації творчих груп.

Форма проведення: педагогічний консиліум.

Регламент для промовців: до 10 хвилин.

Питання для обговорення

  1. Головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору. Соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів.
  2. Взаємодія вчителя та учня як соціалізована умова розвитку особистості» (з досвіду роботи вчителів).
  3. Взаємодія сім’ї та школи.
  4. Вплив патріотичного виховання на процеси соціалізації в системі освіти.
  5. Гендерна соціалізація школярів, залучення до різноманітних видів творчості та позаурочної діяльності» (роль класного керівника в процесі соціалізації).
  6. Аналіз анкетування вчителів та учнів.

 Школа —це майстерня, де формується думка молодого покоління, треба міцно триматиїї в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. А. Барбюс

Перебіг засідання

І. Вступна частина

Оголошення теми, мети та плану роботи педагогічної ради.

 ІІ. Основна частина

Вправа на розвиток емпатії

  1. Зустріньтеся поглядами.
  2. Опустіть голови, на рахунок «три» одночасно підніміть голови.
  3. Один, два, три.
  4. Усміхніться одне одному.

Головні аспекти формування соціалізованого освітнього простору

(Виступ заступника директора з мультимедійною презентацією)

Оскільки школа працює над обласною науково-методичною проблемою «Соціалізація дітей та учнівської молоді у сучасному освітньому просторі», то засідання педагогічної ради присвячено саме дослідженню соціального партнерства суб’єктів соціалізованого освітнього простору. Нині проблема включення особистості в систему суспільних відносин, цілісну структуру освітнього процесу досить вагома. Процес засвоєння особистісних якостей людиною на різних етапах її існування визначає поняття «соціалізація».

Соціалізація — це процес формування та розвитку особистості, що відбувається під впливом виховної та навчальної діяльності. Під соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в певному суспільстві.

Виховання та навчання (у вузькому сенсі) — це спеціально організована діяльність для передачі соціального досвіду індивіда й формування в нього певних, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.

Агентами соціалізації в житті людини є конкретні люди, які навчають людину культурним нормам і допомагають засвоювати соціальні ролі.

Інститутами соціалізації є установи, які впливають на цей процес, спрямовують його на співпрацю суб’єктів. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана й небажана соціальна поведінка.

Процеси виховання та соціалізації протікають паралельно, водночас — незалежно один від одного, хоча й спрямовані на становлення особистості, здобуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання у сім’ї,  у дитячому садку, у школі може перериватися, а соціалізація — неперервна.

Як і будь-який процес, соціалізація характеризується періодичністю та динамічністю протікання. А одним із головних періодів стає процес навчання. Навчальний процес тісно пов’язаний із виховним, адже навчання в школі — це не лише здобуття елементарних знань, а й самовиховання особистості, взаємодія з колективом, керівництвом, уміння вирішувати складні життєві ситуації. Саме в навчально-виховному процесі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складових процесу самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання в початковій школі, умінь навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. А отже потреба у самопізнанні, ствердженні як особистості, самореалізації є домінуючою, що зумовлює поведінку школяра на певному віковому етапі, але обов’язковою умовою при цьому  є взаємодія з учителем як суб’єктом навчально-виховного процесу (додаток 2).

Насамперед зазначимо, що основа будь-якої моделі інноваційного освітнього простору як засобу успішної соціалізації дітей та учнівської молоді — соціалізований вплив кожного його суб’єкта.

Найвизначальніша в контексті цього — місія сім’ї, яка за визначенням В. О. Сухомлинського, має великий вплив на культурний рівень дитини, визначає на ранньому етапі життя її смаки, запити, уявлення. Тому саме батьки покликані не лише піклуватися про фізичне здоров’я своїх нащадків, а й навчати їх жити серед людей. У своїх працях великий педагог розробив оригінальну систему батьківської педагогіки — створив послідовну систему роботи з батьками, проаналізував роль сімейних умов у соціалізації та гуманізації дитини, «...що пізнання дитиною світу починається з пізнання людини, а людина відкривається перед дитиною в образі матері, батька і вчителя».

Школяр не може бути пасивним спостерігачем власного розвитку. Він повинен прагнути до реалізації власних здібностей, що можливо лише за умови співпраці з учителем і колективом, та постійного прагнення до самоактуалізації.

Серед найсуттєвіших чинників, які впливають на формування ціннісно-смислової сфери особистості (один із чинників соціалізації), педагог уважав мікроклімат сім’ї, світ і коло інтересів батьків, рівень сімейних відносин, ставлення батьків до соціуму, школи. Багаторічний досвід практичної і наукової роботи дав Василю Олександровичу підстави зробити висновок, що процес соціалізації не може здійснюватися без активної та безпосередньої участі батьків. «Школа без сім’ї також безсильна, як і сім’я без школи», — стверджував педагог. На його думку, лише спільними зусиллями ці соціальні інститути зможуть навчити дитину жити по-справжньому й бути щасливою.

Але поряд з тим існують недоліки сімейної соціалізації:

  • надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;
  • дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;
  • невміння узгоджувати дії, виіршувати конфлікти.

Велику роль відводив педагог духовному зростанню особистості школяра засобами колективу: «Вміти поважати людське в кожному, хто живе і працює поруч із тобою, — це, мабуть, найбільша майстерність. Тонкість почуттів виховується тільки в колективі, тільки завдяки постійному духовному спілкуванню з людьми, що оточують тебе». Педагог привертав увагу вчителів і батьків до характеру соціального оточення підлітка, вважаючи, що всі його суб’єкти — це сходинка в розвитку, яка більшою мірою визначає нові думки, переживання, тривоги, турботи підлітка, що здаються вчителю й батькам несподіваними.

Якщо через призму педагогічних творів В. О. Сухомлинського розглядати окреслену проблему, то можна встановити декілька змістових ліній соціалізованого простору зразка середини ХХ століття:

  • громадянське виховання особистості;
  • батьківська педагогіка;
  • співпраця сім’ї та школи;
  • мудрість життя людини;
  • роль педагогів у духовному становленні дітей і підлітків;
  • самовиховання особистості.

Василь Сухомлинський неодноразово підкреслював, що досягти справжнього результату у вихованні й соціалізації дітей можна лише тоді, коли будуть гармонічно поєднуватися всі види педагогічного впливу, зокрема сім’ї і школи.

Зазначимо, що ефективність соціалізованого впливу сучасного закладу освіти — результат сукупності всіх сторін шкільного життя: формальних та неформальних (останні в англомовних країнах називаються «прихованим» навчальним планом).

Неформальні боки шкільного життя:

  • загальношкільна атмосфера;
  • міжособистісні стосунки учасників педагогічного процесу;
  • переважальні символи;
  • стилі педагогічної діяльності;
  • способи вирішення конфліктів, дилем, кризових ситуацій;
  • організаційна культура.

Формальний бік діяльності школи навчальний процес, що передбачає формування певної системи знань про те, що робити, як бути, як жити. Досвід європейських країн дає змогу говорити про широке різноманіття підходів, мета яких — формувати демократичну громадянськість (чинник соціалізації) саме через навчальний процес, його зміст. Вибір тієї чи іншої форми визначає концепція побудови навчального плану.

Основа будь-якої моделі інноваційного освітнього простору як засобу успішної соціалізації дітей та учнівської молоді — соціалізований вплив кожного його суб’єкта.

Соціалізований потенціал навчальних предметів та курсів

Після завершення реалізації міжнародного освітнього проекту «Громадянська освіта — Україна» у 2008 році європейський досвід отримав своє втілення й у варіативній частині Робочих навчальних планів в Україні. Як наслідок, учені та практики-педагоги дедалі активніше розробляють і реалізують авторські програми елективних курсів громадянського спрямування.

За цим освітнім проектом соціалізацію учнів через зміст освіти здійснюють на міжпредметній основі. За такою схемою соціалізація є спільною відповідальністю всіх учителів. Найбільшим є внесок учителів історії, соціальних та політичних наук, економіки. Важливе завдання — досягнути оптимальних міжпредметних зв’язків, що передбачає активну співпрацю розробників навчальних програм та вчителів-практиків; формувати громадянськість на основі позаурочної діяльності.

Досить часто трапляються змішані, інтегровані моделі, де сполучаються різні форми організації соціалізуючого впливу.

 Здійснення соціальних проектів вважають більш ефективною формою соціалізації, ніж здобуття знань з будь-якої дисципліни, оскільки вона передбачає набуття соціального досвіду за межами класної кімнати.

Важливий аспект соціалізації людини — екологічна освіта, у центрі уваги якої — вивчення питань охорони навколишнього середовища та боротьби з його забрудненням.

Провідну роль у формуванні навичок життя в полікультурному просторі відіграє вивчення історії як навчального предмета. Зі зміною політичних реалій у сучасному світі, і, насамперед, у Європі, суттєво переосмислюються й курси історії. Відтак об’єктом викладання та засвоєння історії мають бути не розпорошені відомості з політичної, дипломатичної або військової історії, а всі аспекти життя минулого: духовні, соціальні, економічні, культурні, наукові, технічні тощо. Метою вивчення історії має стати не механічне запам’ятовування й відтворення певної суми фактів, а формування вмінь та навичок самостійного історичного мислення.

Зміст навчального курсу має будуватися на основі широкого порівняння явищ і процесів, що відбувалися на загальноєвропейському та регіональному рівнях, із наданням переваги спільним рисам цих процесів; європейську історію потрібно викладати з позицій взаєморозуміння, толерантності, пріоритету загальнолюдських цінностей. Виховання історією як одне із завдань історичної освіти має сприяти усвідомленню школярами своєї належності не лише до нації, народу, держави, а й до європейської спільноти.

Необхідна умова повноцінної соціалізації особистості в полікультурному, багатонаціональному середовищі — вивчення іноземних мов. З початку 90-х років ХХ ст. у світі, зокрема, у європейських країнах, розвиваються нові тенденції в цій предметній галузі. Насамперед вони стосуються запровадження іноземної мови як обов’язкового предмета в початковій школі. Першочергову увагу в процесі вивчення іноземних мов переносять на розвиток комунікативних навичок учнів. Інший, більш складний у соціально-політичному аспекті бік питання — організація двомовного навчання як засобу забезпечення в умовах багатонаціональних держав співробітництва між різними національними громадами, задоволення культурних запитів та політичних прав громадян різних національностей.

 

Обов’язковий елемент шкільної соціалізації в сучасних умовах практично в усіх країнах — вивчення економіки. Головне призначення економічної освіти — допомогти молоді успішно виконувати такі громадянські функції, як працівник, платник податків, споживач, виборець, інвестор. Зміст курсів економічної освіти в більшості країн включає такі розділи: громадянин та економіка, організація економічного життя в суспільстві, ринкові відносини, держава та ринок, людина на ринку праці, підприємницька та комерційна діяльність, сім’я та економіка, фінансові системи, соціально-економічні аспекти екологічної проблеми, розвиток та екологічна безпека. У сучасному суспільстві зростає розуміння того, що від її ефективності значною мірою залежить конкурентоздатність робочої сили, а отже, національної економіки загалом. Тому дедалі більша кількість соціальних агентів —суб’єктів беруть участь у забезпеченні ефективності такої освіти, і, насамперед, законодавці, місцева влада, бізнесові структури, профспілки, громадські організації.

Важливим аспектом соціалізованого впливу школи завжди було трудове навчання. Щодо морального аспекту проблеми — розвитку працелюбності як доброчинності, свій внесок у цю справу роблять усі форми активізації діяльності дітей у школі. Безпосередньо ж трудова діяльність школярів має свої специфічні особливості, відповідно до віку дітей та національних традицій освітньої системи.

Активну роль у реалізації соціалізуючої функції школи відіграє позаурочна діяльність школярів, у якій вони набувають широкого кола соціальних навичок. До таких видів діяльності належить гурткова робота: випуск шкільної газети, музичні колективи, театральні студії, різноманітні клуби (спортивні, політичні, національні, комп’ютерні, туристичні тощо). Учні можуть входити в об’єднання волонтерів, які працюють у лікарнях, піклуються про старих людей або займаються іншими соціальними роботами.

Традиційною вже для школи формою розвитку соціальних навичок учнів є учнівське самоврядування. Дедалі більшої популярності набуває структура самоврядування, у яку на основах рівноправного співробітництва входять вчителі, учні, адміністрація школи, батьки, представники громадськості.

Важливий інструмент соціалізації учнів у межах школи — психологічна служба. Стрімкий розвиток психологічної служби в школі характерний для України: створено мережу навчальних закладів, що готує професійних шкільних психологів; у штаті середньої школи з’явилася посада практичного психолога, його статус затверджений у законі «Про освіту».

Соціалізація особистості — складний і багатогранний процес. Школа не в змозі здійснити його самотужки. Та й стан розвитку сучасних інформаційних технологій унеможливлює це. Тому важливий чинник соціалізації школяра — засоби масової інформації (ЗМІ), які називають нині «паралельною школою». ЗМІ впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й ефективно, створюючи привабливі образи певних цінностей здоров’я, доброти, кмітливості, або навпаки — агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації життя. Отже, вони можуть «сіяти добро» або нав’язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети. Це можна прийняти як норму. Це вплив, який не позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути погрози або фізичного обмеження свободи. Дедалі більшу роль відіграє Інтернет, що дає змогу школярам із різних країн спілкуватися між собою, обмінюватися різноманітною інформацією. Але поряд із позитивною роллю інформаційних мереж, зокрема й шкільного телебачення, існує небезпека дегуманізованого впливу ЗМІ на особистість школяра.

Зрозуміло, що існують й інші форми соціалізації в школі. Їх форми мають здебільшого національні особливості. Зміст же дедалі активніше набуває елементів спільності.

 

Ефективність соціалізованих впливів залежить від урахування як власне педагогічних чинників (відповідність змісту освіти, форм та методів навчання, шкільного психологічного клімату потребам школярів), так і соціально-педагогічних (відповідність діяльності школи як суспільної інституції потребам соціально-економічного, політичного, культурного розвитку держави, регіону та в глобальному вимірі).

Педагог має збалансувати важливі для формування соціальної зрілості учнів уміння:

  • уміння орієнтуватися в нових умовах життя;
  • уміння пристосовуватися до навколишнього світу;
  • уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.

Отже, у процесі соціалізації бере участь усе оточення дитини: сім’я, школа, шкільний колектив, громадськість, сусіди, ЗМІ.

 

Вправа «Ми —різні»

Візьміть однакові аркуші паперу (завдання виконують учителі одночасно):

  • складіть аркуш навпіл;
  • відірвіть верхній правий кут;
  • знову складіть навпіл;
  • відірвіть верхній правий кут;
  • знову складіть;
  • знову відірвіть;
  • знову складіть;
  • знову відірвіть, якщо зможете;
  • розгорніть аркуш, покажіть його всім.

-Чи можемо сказати, що хтось виконав роботу неправильно?

-Чому аркуші відірвані по-різному?

-Чи можете ви сказати, що всі, хто відірвав аркуш інакше, ніж ви, виконав роботу неправильно або гірше, ніж ви?

-Дуже часто буває так, що ми оцінюємо дитину лише з огляду на те, що вона робить не так, як інші?

Тому важливо сприймати дітей такими, якими вони є, навіть коли їх уподобання відмінні від наших. Адже головне правило в освіті, як і в медицині, — НЕ НАШКОДЬ!

ІІІ. Виступи фокус-груп

  1. «Взаємодія вчителя та учня як соціалізована умова розвитку особистості» (з досвіду роботи вчителів).
  2. «Школа без сім’ї безсила» (взаємодія сім’ї та школи).
  3. «Вплив патріотичного виховання на процеси соціалізації в системі освіти».
  4. «Гендерна соціалізація школярів, залучення до різноманітних видів творчості та позаурочної діяльності» (роль класного керівника в процесі соціалізації).
  5. Аналіз анкетування вчителів та учнів.

 IV. Практичний блок

«Методична скарбничка» (робота в групах)

Обмін досвідом.

Правила роботи в групах

  • Будьте активні.
  • Умійте слухати.
  • Говоріть коротко й за темою.
  • Пропонуйте ідеї.
  • Поважайте співрозмовника.
  • Співпрацюйте.
  • Проявляйте оригінальність.

 

Завдання для груп (додаток 3)

Створення власного проекту

Учасники груп отримують завдання: на прикладі власного проекту показати соціалізуючу спрямованість запропонованих заходів.

 

Правила створення проекту

  1. Тема (назва проекту).
  2. Мета проекту (девіз за наявності).
  3. Завдання.
  4. Тип проекту (дослідницький, творчий, пригодницький, рольово-ігровий, практико зорієнтовний, інформаційний).
  5. Термін реалізації (короткостроковий, довгостроковий, епізодичний, постійно діючий).
  6. Характер контактів (внутрішній (локальний), регіональний, міжнародний).
  7. Учасники проекту (персональний, парний, груповий).
  8. Етапи реалізації проекту.
  9. Методи реалізації проекту.
  10. Прогнозовані результати.

Група 1: розробка проекту «Створення моделі інноваційної школи».

Група 2: розробка проекту «Створення у школі „Кімнати патріотичного виховання”».

Група 3: розробка проекту «Святкування 8 Березня».

(Групи по черзі представляють власні проекти.)

V. Підсумкова частина

Рефлексія

Наша зустріч підійшла до завершення. Важливо знати, наскільки ефективною була наша робота.

Складання сенкана

Запишіть тему (іменник).

Запишіть 2 прикметники, які б описували тему.

Запишіть 3 дієслова.

Запишіть фразу з 4-х слів.

Запишіть синонім до теми.

 

Приклад

Мова.

Ніжна, дзвінка.

Розвивається, шириться, ллється.

Звучить щиросердно й мило, бо вона —

Материнська!

Перегляд відеоролика «Не руйнуйте мрії дітей!»

Висновок: «Дитина — наче білий аркуш: хто поруч — той і пише»

Ведучий. Поки готують проект рішення педагогічної ради, завершимо засідання притчею.

Проект рішення педради

  1. Продовжити методичну роботу школи та роботу педагогічного колективу над реалізацією обласної науково-методичної проблеми «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі».
  2. Учителям-предметникам: забезпечити використання можливостей цифрового навчання, мультимедіа та Інтернету в освітньому процесі, урізноманітнювати інтерактивні методи навчання.
  3. Учителям: планувати освітній процес на уроці з урахуванням роботи над проблемною темою школи; підготувати і провести відкриті уроки, щоб продемонструвати новітні педагогічні технології.
  4. Створити творчу групу для розробки інноваційної моделі соціалізованого освітнього простору у складі: _______________________.
  5. Бібліотекарю: створити інформаційний банк літератури для учнів із питання «Я і соціум».

 

Використані джерела

  • Боришевський Й. М. Психологічні механізми розвитку особистості. Педагогіка і психологія. 1996. № 3. С. 23—33.
  • Лавриненко М. Соціалізація молоді: перспективи сім’ї та школи. Директор школи. 2003. № 39. С. 3—6.
  • Формуємо соціалізуючий простір: Методичні рекомендації / укладач: Л. М. Назаренко. Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2014.

Віта Трунова, заступник директора

Новомаячківської ЗОШ І—ІІІ ст., Херсонська обл.

газета "Завуч", №6 березень 2018


Тема номера 

Державний стандарт початкової освіти

4

Додаток 1. Вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів освіти

12

Додаток 2. Базовий навчальний план початкової освіти

для закладів загальної середньої освіти з українською мовою навчання

26

для закладів загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини

26

для спеціальних закладів (класів) загальної середньої освіти з українською мовою навчання дітей з особливими освітніми потребами

27

для спеціальних закладів (класів) загальної середньої освіти з навчанням мовою відповідного корінного народу або національної меншини

28


Вкладка

 

Початкова школа. Електронний конструктор аналізу уроку. Інформатика, музичне мистецтво, «Я у світі»

 

 

Міжпредметні зв’язки в навчанні. 

Теоретичні засади й практична реалізація 

Сторітелінг — технологія неформального навчання. 

Засідання педагогічного клубу 

Сім порад від Ейнштейна. 

Формування соціальної компетентності засобами навчального предмета 

 

● Нова українська школа. Чого ми прагнемо? Роздуми вголос... ● Професійна компетентність заступника директора з НВР. Організаційно-методи­ч­ні умови формування ● Соціальне партнерство в школі. Засідання педагогічної ради ● Школа педагогічної майстерності: досвідчені —молодим». Декада молодих педагогів


Офіційно

Новий Стандарт початкової освіти: що це означає?

4

Підвищення кваліфікації вчителів. Розпорядження Кабміну: як його розуміти

9

Батькам майбутніх першокласників. Про зміну порядку прийому дітей до школи

11

Про освіту в термінах. 70 термінів із нового Закону України «Про освіту»

13


Юридична консультація

Педагогічне навантаження. Тривалість робочого часу вчителя

19

“Всидіти на двох стільцях”. Чи це можливо? Обмеження щодо обсягу педагогічної (викладацької) роботи, яку не вважають сумісництвом

22

Робота вчителя у вихідні дні. Які гарантії?

23

Викладацька діяльність працівників районних управлінь освіти

24

У бюджеті вчителя — поповнення! Про встановлення розміру доплати за окремі види педагогічної діяльності

25

Про завідування навчальними кабінетами. Профспілка консультує

27

Особливості призначення класного керівника. Представникам адміністрації школи

28


Цікава інформація

Щодо підвищення соціальних гарантій освітянам столиці. Профспілка звітує

29

Виплата надбавки за вислугу років. Що складає ваш професійний стаж

30

За престижність педагогічної праці! Надбавку мають виплачувати за все навантаження

32


Юридична служба

І на канікулах теж є робота… Оплата праці педагогічних працівників у період канікул

33

Карантин: безвихідь чи додаткові канікули? Оплата праці педагогічних працівників під час карантину

34

Режим роботи закладу освіти. Вакації

35

Надання відпусток без збереження заробітної плати

36

Соціально захищені. Додаткові соціальні відпустки працівникам, які мають дітей

39


Дискусійний клуб

Наталія Цісар. Нова українська школа: чого ми прагнемо?

4


Управлінська компетентність

Олена Зінкевич. Професійна компетентність заступника директора. Навчально-виховна робота

9


Педагоги радяться

Віта Трунова. Соціальне партнерство в освітньому просторі. Засідання педагогічної ради у формі консиліуму

23


Педагогічна майстерня

Наталя Штилюк. Досвідчені — молодим. Методичний захід з елементами тренінгу

33


Юридична консультація

Заміна тимчасово відсутнього вчителя без поділу класу. Консультація від Профспілки

38


Вкладка. Практика

Внутрішньошкільний контроль як засіб управління освітою

Тематичний випуск

«Економічна компетентність управлінця: знати більше» Юридична консультація щодо контролю робочого часу під час освітнього процесу.

 

Нова українська школа. Чого ми прагнемо? Роздуми вголос... Професійна компетентність заступника директора з НВР. Організаційно-методи­ч­ні умови формування Соціальне партнерство в школі. Засідання педагогічної ради Школа педагогічної майстерності: досвідчені —молодим». Декада молодих педагогів


Слово редактора

Жанна Сташко. Сучасний підручник для старшокласника Створюємо та обираємо разом!

3


Офіційно

Підготовка вчителів Нової української школи Затвердження Типової освітньої програми щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників

4

Чи буде якісним новий український підручник? Обираємо підручники для профільної школи

9


Юридична консультація

Якою буде зарплата педагогічних працівників із 2018 року Коментар від профспілки

39

Анонс газети «Завуч» 13, 14 2017

ЗАВУЧ №13

  • Мотивація учасників навчально-виховного процесу.

Робота з учителями

Досвід діяльності навчального закладу щодо вивчення методів стимулювання професійної діяльності вчителя, що впливають на внутрішню мотивацію, внутрішнє бажання та потребу педагога бути професійно-компетентним.

Щорічне оцінювання фізичної підготовленості населення України (далі — тестування) передбачає виконання особами різної статі та віку комплексу тестів і нормативів для визначення рівня їх фізичної підготовленості.

Система тестування для категорій учасників складається за видами тестів на витривалість, силу, швидкість, спритність, гнучкість, а за результатами тестування оцінювання проводиться за чотирма рівнями фізичної підготовленості: високий, достатній, середній, низький.

Починаючи з 2017 року, проведення щорічного оцінювання фізичної підготовленості населення України стане основним показником системи контролю за станом фізичного розвитку та здоров'я населення України, сприятиме формуванню в населення України потреби в руховій активності, формуванню здорового способу життя, патріотизму та національної свідомості населення України.

 

  • Методика проведення навчальної гри. Практичний порадник
  1. Класифікація педагогічних ігор.
  2. Загальні вимоги, цілі педагогічних ігор.
  3. Дидактичні ігри та методика їх проведення.
  4. Рольові ігри та методика їх проведення.
  5. Інтелектуальні ігри та методика їх проведення.
  6. Педагогічні ігри на різних уроках.
  7. Роль гри та творчих завдань у розвитку психічних процесів.

ЗАВУЧ №14

Тема номера «Музейна педагогіка». Досвід реалізації у ЗНЗ

Теоретичні засади створення педагогічної технології на основі музейної педагогіки. Поетапна реалізація технології

Технологія проведення моніторингового дослідження мотиваційних потреб школярів. Методичні рекомендації. Структурно-функціональна модель моніторингу. Паспорт, опис та результати дослідження

 газета «Завуч» 

Анонс газети «Завуч» 11,12 2017

газета «Завуч» 11

Тема номеру «Музейна педагогіка як інноваційна педагогічна технологія в практиці сучасної школи»

У той час, як у країнах Європи музейна педагогіка активно використовується, то в нашій країні ця галузь педагогіки є порівняно новою та недостатньо вивченою, мало використовуваною. Педагоги найчастіше обмежуються екскурсіями до різноманітних музеїв та/або створенням шкільного музею, який стає статичним накопичувачем інформації. Подібна ситуація найчастіше виникає через невідпрацьовану систему взаємодії навчального закладу і музею, що викликає ускладнення різного характеру і подальшу відмову від активної роботи в цьому напрямі.

Максимальну ефективність від включення музею в освітній простір сучасної школи може забезпечити відповідна педагогічна технологія, яка буде прозорою, зрозумілою і доступною для всіх бажаючих.

Метою даної роботи є представлення інноваційної технології застосування музейної педагогіки у практиці сучасної школи:

— розглянути освітні можливості музейної педагогіки;

— розкрити сутність і ознаки педагогічної технології;

— висвітлити етапи становлення технології музейної педагогіки в конкретному навчальному закладі;

— проаналізувати концептуально-змістову модель інноваційної технології музейної педагогіки в навчальному закладі.

 

газета «Завуч» 12

Науково-методичний супровід вчителя у організації та здійсненні дослідно-експериментальної роботи.

Збагачення особистісного потенціалу вчителя новими підходами до підвищення рівня кваліфікації. Відпрацювання навичок тайм-менеджменту, позитивної комунікації, гнучкості мислення, готовності до подолання неочікуваних труднощів; формування інформаційної грамотності.

Мотивація учасників навчально – виховного процесу як важлива умова покращення якості освіти та розвитку творчої особистості школяра

Управлінська компетентність учителя нової школи доповнюється прогностичними та моделювальними видами діяльності. Такий принцип управління дозволяє стверджувати, що його об’єктом стає не учень, а цілісна навчальна ситуація, і це є принципово важливим, бо ще раз підтверджує зміни у завданнях, що постають перед учителем, у його ролі у навчальному процесі. Вивчення пріоритетних методів стимулювання професійної діяльності вчителя, що впливають на внутрішнє бажання та потребу педагога бути професійно-компетентним.

 

ВКЛАДКА «Портфоліо як форма оцінки результативності професійної діяльності вчителя»

  • Поняття та функції порт фоліо
  • Види та технологія створення портфоліо педагога
  • Структура і методика застосування портфоліо в міжатестаційний період
  • Оцінювання самоосвітньої діяльності вчителя на підставі міжатестаційного порт фоліо
  • Портфоліо керівника ЗНЗ
  • Методика оцінювання рівня кваліфікації педагогічних працівників в атестаційний період засобом порт фоліо
  • Захист освітнього проекту як форма атестації педагогів

газета «Завуч»

 

Анонс газети Завуч №10, 2015

Спецвипуск: «Шкільне діловодство»

Як працювати з наказами, довідками.

Вкладка: «Накази в початкові школі»

Анонс газети Завуч №9, 2015

Спецвипуск: «Планування методичної роботи» Положення про методичну роботу вчителя. Моделювання методичної роботи на проектній основі. Планування роботи методичних структур і підструктур (шкільного методичного кабінету, методичної ради, МО, ШМВ тощо). Планування інноваційного розвитку голови МО.

Анонс газети Завуч №8, 2015

Спецвипуск: «Національне виховання» Технології національного виховання для класного керівника (модель класу-родини). Виховання по-козацьки (створення шкільної дитячої організації «Козацький кіш ім.

Вкладка: «Соціалізація учнів засобами класного учнівського самоврядування. Соціальна гра „Скрижалі”».

Анонс газети Завуч №14 (липень 2015р)

Тема номеру «Інклюзивне навчання і виховання»

  • Асистент вчителя інклюзивного закладу освіти. Основні функції та посадові обов’язки.
  • Сім’я в навчально-реабілітаційному просторі.

Анонс газети Завуч №13 (липень 2015р)

Спецвипуск «Громадсько-активна школа»

  • Громадсько-активні школи м. Києва. Кейс-стаді.
  • Створення моделі управлінської діяльності для сприяння підвищенню якості освітніх послуг.

Анонс газети Завуч №11 (червень 2015р)

Спецвипуск «Планування роботи навчального закладу»

  • Технологія планування роботи навчального закладу: проектування особистісно-орієнтованого змісту.
  • Плануємо на основі діагностики.
  • Правовиховна робота: від планування до аналізу.

Зміст газети «Завуч» №3, 2015

Професійне вдосконалення вчителів. Комп’ютерна грамотність

Комп’ютеризація навчально-виховного процесу. Психолого-педагогічні рекомендації

Інформатизація діяльності вчителя. Анкетування

Огляд ключових тенденцій в освітніх технологіях

Відеоігри. Що дорослі знають про них?

Моніторингове дослідження навчальних досягнень учнів. Електронний журнал

результатів

Внутрішній контроль. Виховна робота

Виконання мовного законодавства. Організаційно-методичне забезпечення

Згадати все. Секрети пам’яті для учнів та студентів

Властивості

Кількість місяців передплати

12, 06, 03, 01

Огляди

Відгуки відсутні.

Лише зареєстровані клієнти, які купили цей товар, можуть публікувати відгуки.