Газета “Українська мова та література” №11, 2019

113,00 грн.

Що в газеті?

Тема номеру: Модерна українська проза
BOOKFORUM РЕКОМЕНДУЄ 
ТЕМА
Кримськотатарські мотиви в оповіданнях Михайла Коцюбинського
Ольга Кобилянська. Вікторина
10-Й КЛАС
Модерна українська проза. Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник і Володимир Винниченко

Кількість сторінок: 92

Є в наявності

Опис

«Ну що такого особливого, що польський «Словник європейських напрямів і літературних груп ХІХ століття» Ґржегоржа Ґазди, виданий Науковим видавництвом Польщі (2000), поряд із літературними напрямами і групами в європейських літературах ХХ ст. подає й українські «Молоду Музу», «Митусу», ВАПЛІТЕ, Нью-Йоркську групу та ін., а також помітні літературні журнали («Українська хата», «Молодняк», «Дзвони», «Літературно-науковий вісник», «Літературний ярмарок» тощо)», — ніби ставить питання до читача літературознавець Микола Ільницький у статті «Ранній український модернізм: польська рецепція» («Слово і Час», № 3, 2008).

І сам на нього відповідає: «Це цілком природно, бо ж українська література того часу не перебувала в якомусь вакуумі, а розвивалася в загальноєвропейській атмосфері. Тим часом при характеристиці літературних явищ, що означували «зміну віх», чи певні провідні тенденції літературного процесу, українські імена або факти сюди не потрапляли». Нам цілком зрозуміло, чому так сталося. Але на початку 90-х років, коли були опубліковані заховані у спецфондах академічних бібліотек художні тексти, польські літературознавці почали їх досліджувати і побачили багато спільного. За словами М. Ільницького, авторка одного з перших досліджень Аґнєшка Корнієнко у монографії «Український модернізм» (1998) склала навіть зіставну хронологічну таблицю творів української і польської літератур першої половини ХХ ст. Польська дослідниця поставила перед собою досить складне завдання, — окреслити періодизацію модернізму, — адже спроб це зробити раніше не було. Дослідник водночас зазначає, що у монографії «Дискурс модернізму в українській літературі» (1997) Соломія Павличко розглядає проблему модернізму під кутом зору його «повноти» й відповідності універсальному канону.

Основні періоди розвитку української літератури ХХ ст. у монографії Соломії Павличко виокремлено у чотири періодизації: 1901—1922 рр. — від появи «маніфесту» Миколи Вороного до початку українізації в радянській Україні; 1922—1929/1933 роки, коли літературний процес постає як «одна дорога з двома коліями», — розвивається паралельно у східній і західній частинах України; 1929/1933—1950-ті роки, коли в радянській Україні після погрому 30-х до початку 60-х літературний процес не виявив продуктивності, не позначений помітними досягненнями й центр переноситься в Західну Україну та європейську еміграцію; 1951—1991 рр. — завершення «європейського розділу» української літератури й перенесення модерністського дискурсу на американський континент.

Попри деякі корективи, які М. Ільницький пропонує у своїй статті, основа лишається незмінною, адже історикові літератури, аби виокремити періодизацію тих досить складних часів, доводиться мати справу зі складністю цього процесу, враховуючи наявність у ньому різновекторних тенденцій і, зрештою, різних семіотичних рівнів тексту. У цьому номері читачі знайдуть матеріали, що допоможуть глибше розкрити модерністські відтінки творчості таких відомих українських письменників, як Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Володимир Винниченко та письменниці Ольги Кобилянської.

Вам також може сподобатися…