Газета “Українська мова та література” №7, 2019

113,00 грн.

Що в газеті?

Тема номеру: Уроки з української мови для 10-го класу
10-Й КЛАС
УКРАЇНСЬКА МОВА. Рівень стандарту. 10-й клас

Кількість сторінок: 92

Є в наявності

Опис

Український правопис, за словами заступника директора з наукової роботи Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, кандидата філологічних наук
Олександра Скопненка, ґрунтується на чотирьох принципах — фонетичному, морфологічному, традиційному (історичному) та змістовому (або диференційному). У новій редакції правопису посилено саме історичний принцип. Адже впродовж останніх 25 років, коли до активного вжитку в країні повернувся масив забороненої у радянські часи літератури, всі помітили, що написання деяких слів відрізняється від закріпленого в тодішній редакції правопису. Тож постало запитання: це наша спадщина чи не придатна для використання архаїка? Але люди ознайомлюються із цим масивом літератури, і навіть частина ЗМІ вже орієнтуються на правописні норми, що діяли до 1933 року.

«Аби збагнути наші правописні проблеми, необхідно знати історію української літературної мови, — наголошує Олександр Скопненко. — Українська літературна мова є новою — вона розвивається з кінця XVII — початку XVIII ст. Протягом ХІХ ст. у ній змінилося понад 50 правописних систем. На початку ХХ ст. науковці та громадськість виробили підходи до вирішення правописних проблем, і 100 років тому, 17 травня 1919 р. було надруковано “Головні правила українського правопису”, що базувалися на пропозиціях відомого українського мовознавця професора Івана Огієнка. Це був перший офіційний правопис, затверджений на території Наддніпрянської України, від нього ведуть свою історію всі наші офіційні правописи. 1921 р. світ побачили “Найголовніші правила українського правопису”. “Український правопис” 1929 р. вже поєднував дві українські правописні практики — наддніпрянську та західноукраїнську. Саме в ньому вперше з’явилася варіантність написання слів “міф” і “міт”, “анафема” й “анатема”, “кафедра” і “катедра” тощо.

1933 року в Україні відбулася мовна реформа — попередній розвиток української мови, українське словникарство, правописні традиції було заперечено й відкинуто. У передмові до другої радянської редакції «Українського правопису» 1960 року остаточно закріплювалась орієнтація на правописні традиції російської мови. Відповідно, з українського правопису усувалося все, що цій настанові суперечило. І тільки з 1990 року ми почали повертати українській мові її питомі риси. Так, увесь цей час — із 1933-го по 1990 рік забороненою була літера “ґ”, хоча з’явилася вона в українських писемних текстах іще наприкінці XVI ст. й активно вживалась у XVII ст.». Як зазначив науковець, для імплементації нової редакції Українського правопису держава вживатиме необхідних заходів, але перехід до нових правил буде поступовим, а не одномоментним. Тож відкинемо зайві хвилювання, насолодимося літом та почитаємо хорошу літературу. А в липневому номері вчителям на поміч подаємо розробки уроків з української мови для 10-го класу. Що вліті вродиться, то взимі згодиться!

Вам також може сподобатися…