Газета “Дитячий садок” №11, 2019

Якось персидський цар Ксеркс покарав море. Готуючись до битви з греками, він наказав побудувати понтонний (плавучий) міст для переходу своїх військ. Здійнявся вітер, бурхливі хвилі зруйнували і міст, і Ксерксові плани. Цар розгнівався і наказав своїм катам відшмагати воду батогами. Років через 500 римський імператор Гай Юлій Цезар Август Германік на прізвисько Калігула оголосив війну богу моря Посейдону. Він наказав солдатам вишикуватися вздовж берега й кидати в море списи. Війна була досить успішною для війська імператора: ніхто із вояків не постраждав, а до того ж вони повернулися додому з трофеями — морськими мушлями.

Із часів Калігули минуло майже дві тисячі років. Ніхто вже не намагається нашкодити морю списами чи батогами. Ніхто ніби не воює з морем, однак море зазнає втрат. У Тихому океані сформувався сміттєвий острів удвічі більший за Україну. Щороку у Світовий океан скидають мільярди літрів нафти, десятки тисяч тонн важких металів. Гинуть морські черепахи, птахи, ссавці, риби. Море поступово окислюється через високий вміст вуглекислого газу в атмосфері. Це може призвести до загибелі коралів і молюсків, а без них не виживуть інші тварини.

Людство обожнює море, а втім, потроху його знищує. Можливо, теперішні малюки навчаться любити море інакше і знайдуть способи, щоб зупинити холодну війну з Посейдоном.