Початкова освіта (вигідна передплата)

254,57 грн.509,14 грн.

Передплатний індекс – 22063

Передплата на ДП Преса

Економія – 15%

Періодичність виходу – 2 рази на місяць

Обсяг — до 52 сторінок

2-й номер місяця із вкладкою “МЕТОДИЧНИЙ ПОРАДНИК”

Мінімальний термін передплати – 1 місяць

Очистити
Артикул: 22063 Категорія: Позначка:

Опис

Цикл видань під брендом «Початкова освіта» виходить за сприяння МОН України та є чи не єдиним унікальним майданчиком для порозуміння педагогів та батьків дітлахів, що лише ступають на шлях навчання. Минули часи радянського навчання, де за успіхи дитини відповідала лише школа. Необхідно розуміти, що становлення малечі як особистості в суспільстві — плід взаємної праці над її виховання як батьків, так і вчителів. Газета «Початкова школа» збирає унікальний контент, завдання якого — максимально об’єднати зусилля педагогів та родини на шляху до навчання грамотної, творчої та гармонійної особистості. Методичні та дидактичні напрацювання для вчителів — це кращі зразки творчого підходу до проведення уроку, уроку, якого діти чекатимуть із нетерпінням, а вивчатимуть із задоволенням. Тут учитель знайде для себе цінні матеріали для застосування на практиці у повсякденній роботі. Рубрика «Офіційно» триматиме в курсі останніх нормативно-правових документів, які коментують провідні спеціалісти галузі. Газета «Початкова освіта» — надійний провідник педагогів у світі дитинства.

Анонси та новини видання

ЕМПАТІЯ ЯК НАСЛІДОК МОТИВАЦІЇ. Практика для розвитку емпатії в дітей молодшого шкільного віку

Що таке емпатія? Як емпатія пов’язана з мотивацією? Як розвивати емпатію в дітей… На всі ці та багато інших запитань читач знайде відповіді в цьому матеріалі. Починаючи з теорії і закінчуючи чіткими практичними вправами, авторка передає зміст поняття «емпатія», його особливості, переваги, доцільність та багато іншого.

Особливості емпатійної взаємодії

Краса і Благо — ось основа цілісної духовної людини, — зазначав відомий італійський мислитель Фома Аквінський ще у XVIII ст., говорячи про благо як людинолюбство, творення добра, повагу до людської гідності. Усі ці специфічні людські доброчинності сучасна психологія об’єднала узагальненим поняттям — гуманність. Можна підсумувати, що гуманістична складова духовності — це сукупність таких психічних утворень та особистісних характеристик, які виявляються в ставленні людини до будь-яких форм життя як найвищої цінності, а також діях та вчинках, спрямованих на його збереження та підтримку.

Розглянемо гуманне ставлення як систему настановлень особистості на живі об’єкти довкілля (людей, тварин, рослин), яка ґрунтується на загальнолюдських духовних цінностях — любов, доброта, доброчинність. Гуманне ставлення екстеріоризується у формі безкорисливого сприяння життю іншої людини, живої істоти, а також через повагу до внутрішнього світу людей, втілення у взаємини з ними добра, співчуття, доброзичливості. Гуманне ставлення вимагає від особистості високого рівня розвитку вольових якостей, вмінь та навичок, без яких неможливе здійснення гуманних вчинків. Гуманний вчинок ми розглядаємо як безкорисливу дію щодо інших осіб (істот), мотивом якої є потреба людини у створенні сприятливих умов для їхнього позитивного емоційного стану та життєдіяльності.

Гуманістичний світогляд у поєднанні з розвиненими гуманістичними потребами є основою для формування орієнтацій людини на емпатійну взаємодію з іншими особами. Результати аналізу психологічного змісту компоненту гуманістичного складника духовності свідчать, що кожен із них пов’язаний із певними проявами емпатії. Цей факт зумовив необхідність здійснення теоретичного дослідження феномену емпатії для визначення його психологічної сутності як структурного елемента духовності та з’ясування функціональних зв’язків з іншими її складниками.

З’ясовано, що початкове використання терміну «емпатія», який з’явився в психології на початку двадцятого століття, було пов’язано з процесом естетичного сприймання творів мистецтва, об’єктів природи. Ішлося про почуття, що виникали у вигляді співпереживання героям театральних вистав, кінофільмів, образам живопису. Лише згодом емпатію почали розглядати як здатність людини емоційно відгукуватися на переживання та почуття реальної особи. Цей факт має виняткове значення для дослідження емпатії в структурі духовності, оскільки, згідно з нашою концепцією, системоутворювальним складником духовності є естетичне світосприйняття. Відтак, чітко окреслено синергетичні зв’язки естетичного складника духовності з емпатією, а отже — і з гуманістичним складником загалом.

У дослідженнях проблеми емпатії провідні науковці виокремили два основних напрями: когнітивний та емотивний.

Представники когнітивного напряму розуміють емпатію як інтелектуальний процес пізнання іншої людини через аналіз її особистісних якостей. За такого підходу емпатію визначають як усвідомлення внутрішнього світу іншої людини (Карамуратова Р., 1986). Серед прихильників цього напряму існує погляд на емпатію як на інтуїтивне пізнання емоційного стану іншої людини (Ковальов А., 1975, Шибутані Т., 1969). Представники другого напряму трактують емпатію як емоційний стан, що виникає в людини як відгук на переживання іншої особи, як здатність перейматися емоційним станом іншої людини (Гаврилова Т., 1975; Пашукова Т., 1985; Рузська А., 1975).

Чимало психологів розглядають емпатію як процес, у якому інтелектуальні й емоційні сторони складають органічну єдність (Бодальов О., 1975; Ковальов А., 1975; Селіванов Р., 1984).

 

Емпатійна взаємодія виникає в разі наявності трьох основних її чинників. 1. Емпатогенна ситуація, тобто ті обставини, які спричинили в певної особи (істоти) особливий емоційний стан та потребу в підтримці з боку іншої особи. Такі ситуації можуть бути як психотравмувальними, так і приємними. Відповідно, емоції носять негативний або позитивний характер. 2. Об’єкт емпатії, тобто особа (істота), яка потребує підтримки або сприяння. 3. Суб’єкт емпатії, тобто особа, у якої виникають певні переживання щодо об’єкта емпатії, а також є здатність надати відповідну підтримку.

 

Отже, здатність до емпатії вимагає розвиненості багатьох сфер психіки людини. І рівень розвитку їх у кожної людини свій, отже й різна здатність до емпатійної взаємодії. А за допомогою яких засобів її розвивати — тема наступної розмови.

Для того щоб сформулювати завдання з розвитку емпатійності, необхідно чітко диференціювати зміст таких понять, як «гуманний вчинок» та «моральний вчинок. На відміну від моральної дії, мотиваційну основу якої складає дотримання (виконання) прийнятих у даному суспільстві моральних норм та правил, психологічним підґрунтям емпатійних (гуманних) вчинків є гуманні потреби. Моральні й гуманні вчинки відрізняються своїми психологічними механізмами. Так, моральний учинок здійснюється внаслідок вольового акту, тоді як гуманний вчинок детермінується співпереживаннями, співчуттями.

 

Основні завдання розвитку емпатійності. 1. Розвивати здатність до ідентифікації себе з об’єктом емпатії. Це сприятиме глибшому усвідомленню того, що інша людина (істота) потребує підтримки так само, як і суб’єкт. 2. Дати знання про невербальні «сигнали» з боку об’єкта емпатії про потребу в сприянні (вираз обличчя, міміка, пози, жести тощо). 3. Навчити засобам сприяння та підтримки відповідно до ситуації. 4. Розвивати здатність визначати справжні мотиви своїх дій та рівень власної спроможності сприяння. 5. Формувати гуманістичну мотивацію емпатійних вчинків.

 

Стає зрозумілим, що одне із центральних місць у психології емпатійності посідає мотивація. Мотивацію ми розглядаємо як сукупність спонукальних чинників (мотиви, потреби, бажання, інтереси), яка визначає активність особистості, спрямованість її діяльності та пов’язана з антиципацією (передчуттям, передбаченням) задоволення від цієї діяльності.

Слід зауважити, що одна й та сама діяльність може бути полімотивованою, тобто зумовленою декількома мотивами. Не дивно, якщо різних людей спонукають до певної діяльності їхні індивідуальні мотиви. Цікавим є той такт, що в однієї й тієї самої людини діяльність може виникати внаслідок декількох мотивів водночас. Наприклад, один школяр допомагає бабусі поратись у городі, аби старенька не перевтомилася. Інший робить те саме, бо батьки наказали. Третій, любитель природи, отримує задоволення від роботи з рослинами. Проте наведені мотиви можуть бути поєднані й в одного учня.

Рівень мотивацій прямо пропорційно корелює з кількістю спонукальних факторів (потреб, бажань, інтересів тощо). Декілька мотивів, що спонукають людину діяти, складають певний мотиваційний комплекс (систему мотивів). Мотиви, що постійно актуалізуються та мають істотний спонукальний вплив, дістали назву дієві мотиви. Існують мотиви, які не мають суттєвого впливу на активність людини або не виявляються зовсім, проте можуть бути актуалізовані. Такі мотиви набувають спонукального значення за певних обставин, значущихдля людини (О. Леонтьєв, 1975).

Наприклад, школяр не виявляв інтересу до квітникарства. Проте бажання виростити для мами до 8 березня її улюблену квітку виступило дієвим мотивом. Учень потайки, заради сюрпризу для близької людини, із задоволенням доглядав кімнатну рослину протягом усієї зими. Мотиви, які актуалізуються за певних обставин, називають потенційними мотивами. Розглянемо детальніше ті види потенційних мотивів, актуалізація яких сприятиме формуванню емпатії.

Здійснюючи психолого-педагогічне управління становленням процесів, що пов’язані з мотивацією, слід зважати на такий феномен, як мотивування. Як уже йшлося, мотиви спонукають до виконання людиною певних дій, діяльності. Річ у тім, що мотиви можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Наприклад, дошкільня стверджує, що прагне йти до школи, тому що там буде цікаво отримати безліч нових знань. Проте вже за кілька тижнів перебування у школі дитина не має бажання вчитися. Що ж відбулося? Причини небажання вчитися, звичайно, можуть бути різні. Проте в даному випадку дитиною був усвідомлений мотив навчання, який формувався у дитячому садку, а справжніми були приховані мотиви (бажання мати ранець, обіцянка батьків подарувати комп’ютер, прагнення стати школярем або навіть те, що в школі не примушують спати вдень).

Отже, мотивування — це раціональне пояснення людиною причин власних прагнень, дій, вчинків. Проте, як стає очевидним із наведеного прикладу, усвідомлювані й приховані мотиви не завжди збігаються. Що молодша дитина, то менше вірогідності, що вона справді усвідомлює свої справжні мотиви. Цей факт свідчить про необхідність допомогти дітям усвідомлювати мотиви їхніх власних намірів, дій, вчинків. З віком виникає інша проблема, що пов’язана з мотивуванням. Коли учні навчаються усвідомлювати справжні мотиви своєї діяльності, трапляються випадки навмисного, цілеспрямованого їх приховування. Наприклад, школяр пояснює свою діяльність по догляду за деревом на шкільній ділянці мотивом любові до природи. Водночас, справжнім і усвідомленим мотивом його дій є прагнення винагороди (схвалення з боку вчителя).

 

Основні чинники підвищення рівня мотивації 1. Загальна кількість мотивів. 2. Спонукальна сила кожного з мотивів. 3. Актуалізованість ситуативних факторів (вплив інших людей, альтернативні пропозиції, зміни життєвих обставин тощо).

 

Кожен окремий психолог (педагог) може якнайдоцільніше підібрати виховні засоби, форми, прийоми відповідно до індивідуальних особливостей своїх вихованців або групи дітей загалом. Ми сфокусуємо вашу увагу на тих методах роботи, які є орієнтовними та можуть скласти підґрунтя для їх творчої трансформації психологом. Ефективним прийомом формування емпатійності в будь-якому віці, а особливо в молодшому, є позитивне підкріплення, яке дістало в педагогіці назву заохочення. Заохочення — це певні приємні для людини соціальні схвалення наслідків, результатів її дій, діяльності. Вони можуть мати форму вербальної похвали, матеріальної винагороди тощо. Заохочення підсилює почуття задоволення людини (дитини) від процесу результатів) діяльності. Отже, позитивне підкріплення може збільшити спонукальну силу дієвих мотивів, а також перетворитися на стимул до виконання дій.

 

Виховний епізод з практики вихователя дошкільної установи. Дві дівчинки, Наталка та Марійка (четвертий рік життя), грали м’ячем. Наталка швидко побігла за іграшкою і впала, почала плакати, не підводячись. Її маленька подруга розгублено дивилася, не знаючи, як вчинити. На допомогу прийшла вихователька. Вона запропонувала Марійці разом з нею допомогти Наталці підвестися та заспокоїти її лагідними словами. Побачивши, що Наталка вже усміхається і готова продовжити гру, Марійка задоволено подивилася в очі виховательці.

 

Якби виховний епізод на цьому був завершений, його можна було б охарактеризувати як використання прийому «зразок», тобто вихователь демонстрував, як саме потрібно вчинити в подібній ситуації. Проте педагог продовжила виховний процес, виконуючи завдання з формування емпатійності. Вона здійснила позитивне підкріплення, не тільки схвалюючи дії Марійки, а й вказуючи на їх позитивний вплив на нормалізацію емоційного стану Наталки. Звичайно, схвалення виховательки викликало задоволення в Марійки. За наявності зв’язку «діяльність — задоволення» існує значна вірогідність того, що в майбутньому дитина подібно діятиме за власною ініціативою. Позитивні емоції посилюють інтерес до діяльності, викликають бажання її виконувати. Отже, підсилюється мотивація.

Проте використовуючи прийом заохочення, варто пам’ятати, що потреба в схваленні може перетворитися на основний, а іноді і єдиний мотив. Для того щоб запобігти цьому небажаному психологічному ефекту позитивного підкріплення, доцільно здійснювати такі виховні впливи: а) пояснити дитині гуманістичну мету дій (діяльності, вчинку); б) звернути увагу на позитивний вплив її дій для іншої людини (дитини, істоти); в) допомогти усвідомити, що в разі її невтручання ця ситуація могла б мати негативні наслідки для емоційного комфорту або життєдіяльності людини (іс- тоти), якій дитина надала підтримку (пташки могли б загинути, якби їх узимку не нагодували; хлопчик застудився б, якби йому не допомогли підвестися зі снігу тощо).

 

Засоби та інструментарій формування емпатійності

Методи та форми взаємодії з учнями, метою яких є формування дбайливого ставлення до природи, зазвичай визначає вчитель. Проте результати педагогічної роботи будуть значно успішнішими, якщо учнів залучатимуть до тих видів діяльності, яким вони самі віддають перевагу. Недооцінювання цього моменту може істотно знизити ефективність виховних впливів.

 

Інтерактивні методи розвитку емпатійності

Ігрова вправа «Перевтілення» Завдання: розвивати здатність «входити» у внутрішній світ іншої людини (істоти) та здатність до співпереживання; вчити засобам експресивної демонстрації емоційних станів; сприяти розвитку уявлення.

Вправу проводять з невеликою кількістю учасників (не більше 7), решта групи чи класу спостерігає за виконанням та оцінює образність перевтілень.

Вступне слово ведучого (психолог чи педагог) Чи замислювалися ви колись над тим, що саме відчуває, переживає, думає, бажає інша людина або жива істота? Давайте спробуємо. Я запропоную кожному з вас певний образ, а ви ніби станьте ним на декілька хвилин. А потім по черзі розповісте всім нам, про що ви думали, як почувались, що робили, чого бажали?

Орієнтовні образи для виконання вправи: 1. маленький горобчик, що випав із гнізда; 2. хлопчик, що заблукав у лісі; 3. собака, який загубився на великій людній вулиці; 4. рибка, яку упіймали в річці та переселили до акваріуму; 5. хвора старенька, яка вийшла з дому, щоб іти до лікарні, та не знала про ожеледицю; 6. учень, який отримав відмінну оцінку; 7. дівчинка, якій уперше подарували велику гарну ляльку.

Оповідання «Дивовижний сніжок» Завдання: виховувати небайдужість до тих, хто потребує допомоги; формувати готовність до гуманних вчинків.

Оповідання читають (або розповідають) фронтально усій групі або класу. Дітям дають настанову на те, що після прослуховування буде бесіда за змістом оповідання.

Зміст оповідання Того року зима видалася лютою та сніжною. Роман повертався зі школи додому, ідучи, натягував каптур куртки на в’язаний капелюшок. Він трошки заздрив меншому брату Івану, який зараз насолоджувався теплом домівки, бо молодші класи в такий лютий мороз заняття не відвідують.

Яскраве січневе сонце підсилювало білизну снігу, не випромінюючи бажаного тепла. Раптом Роман помітив якусь дивну невеличку грудку, яка темною плямою виділялася на холодному білосніжному килимі. Нахилившись, хлопчик зойкнув: то був замерзлий горобчик. Маленька істота мала жалюгідний вигляд: очі заплющені, лапки піджаті. «Чи живий ще?» — промайнула думка в Романа. Йому пригадалися розповіді товаришів про те, як замерзлі птахи поверталися до життя, коли їх зігрівали…

Обережно піднявши горобця, хлопчик заховав його під куртку й мерщій подався додому. Малий Іванко дивився «телик» і не звернув жодної уваги на повернення брата. Роман лише скинув куртку і, тримаючи пташку між стуленими долонями, вмостився на кріслі.

— Що там у тебе? — нарешті малий помітив брата. — Сніжок із морозу приніс, — пожартував Роман, притискаючи пташку до грудей. — А що це ти з ним робиш — з тим сніжком? Він же розтане, — здивувався Іван. — Може й так, — з надією відказав старший брат.

Хвилини сприймалися Романом, як години. Аж ось теплі руки хлопчика відчули слабкі рухи пташки. Роман трохи розтулив долоні й побачив маленькі блискучі перелякані оченята горобчика.

— Не бійся, — хлопчик намагався заспокоїти пташку. Але звук людського голосу, що знаходився так близько, ще більше налякав маленьку істоту: горобець щосили змахнув крильцями й вилетів з Романових долонь.

Ще довгий час Іванко розповідатиме друзям історію про те, як його старший брат врятував від морозу «дивовижний сніжок».

Запитання для бесіди 1. Як ви думаєте, чому Роман підібрав пташку? 2. Як би ви вчинили, якби опинилися в подібній ситуації? 3. Хто може розповісти про подібний випадок із власного життя або з життя добре знайомих людей? 4. Чому люди мають допомагати живим істотам?

Ігрова вправа «Мавпочки» Завдання: учити засобам візуальної діагностики емоційних станів інших людей за їх мімічним та пантомімічним виявленням; розвивати спостережливість, уважність щодо зовнішніх проявів емоційних станів; розвивати міміку обличчя, виразність рухів, жестів, що відповідають певним емоціям.

Обладнання: картки або фото із зображенням дітей, людей, що переживають певні емоції, за кількістю учасників гри.

Кількість активних гравців 5—7, решта дітей спостерігає та оцінює виразність «мавпочок».

Ведучий нагадує дітям про таку особливість мавп, як схильність до наслідування рухів, жестів, міміки обличчя. Частина учнів, яким роздано картки або фото, мають уважно роздивитися, визначити, що переживає людина, яка на зображенні, та спробувати, наче «мавпочка», відтворити вираз її обличчя, позу, жести. Решта учнів намагається вгадати, що саме передає «мавпочка». Виграє той, хто був найкращою «мавпочкою», тобто правильно визначив і відтворив емоційний стан людини з фото.

 

Методи роботи з учнями молодшого та середнього шкільного віку

Вправа «Добери відповідне слово» Завдання: формувати позитивноемоційне ставлення до дітей, людей, рослин, тварин; збагачувати словниковий запас дітей епітетами; утворювати асоціативні зв’язки між об’єктами позитивного ставлення та епітетами, що їх характеризують.

Обладнання: картки за кількістю учасників з рядом епітетів та порівнянь.

Орієнтовний підбір епітетів: безпорадний, симпатичний, веселий, усміхнений, розумненький, гарненька лялечка, пухнастий, м’якенький, лагідний, ароматний, ніжний, тендітний, маленький дзвоник, лісовий красунчик, справедливий, чуйний, дбайливий, щирий.

Вправу проводять з усім класом. Кожний учень отримує картку з епітетами. Учням дають завдання вибрати із запропонованих слів такі, якими можна охарактеризувати: 1. маленьку дівчинку; 2. цуценя; 3. квітку конвалії; 4. маленького хлопчика; 5. улюбленого вчителя.

Ігрова вправа «Зіпсоване люстерко» Завдання: розвивати експресивність (міміку обличчя, жести, рухи); вчити розпізнавати емоцію за її зовнішніми проявами.

Учні утворюють коло. Один учасник демонструє сусіду за допомогою експресивних засобів певну емоцію. Той визначає вголос, яку саме емоцію передано, і сам передає по колу іншу емоцію, і так до першого гравця.

Правила гри: урізноманітнювати, не повторювати міміку, пози, рухи, жести; не робити пусті гримаси.

Вправа «День Подарунків» Завдання: змінювати егоцентричну мотивацію через розвиток прагнення до добродійності; заохочувати бажання приносити радість іншим людям; формувати вміння радіти від власної добродійності.

Вправу проводять з усім класом. Педагог чи психолог звертається до учнів: — Згадайте, чи доводилось вам робити подарунки своїм друзям, близьким людям? (Відповіді учнів). — Я не маю сумніву, що й самі ви отримували подарунки.

А чи помічав хто-небудь з вас, що подарувати близькій людині жадану річ або сказати їй щось приємне, втішне, допомогти їй у важливій справі буває для нас не менш приємним, ніж отримувати це від когось? Згадайте випадки, коли ви отримували задоволення від того, що робили приємне або корисне іншій людині. Розкажіть нам про це. (Розповіді учнів).

А тепер подумайте, що б вам хотілось зробити в майбутньому для близьких людей. Поділіться з нами своїми добродійними мріями. (Розповіді учнів). Отже, було приємно почути, що не лише діяти, а навіть мріяти про добрі справи, подарунки іншим людям дуже приємно. І це прекрасно! Щиро зичу вам втілення своїх мрій та бажань на благо людям.

Ігрова вправа «Зачарована красуня» Завдання: вдосконалювати навички позитивно-емоційної взаємодії; розвивати вміння та бажання підбирати слова, адекватні ситуації.

Вправу проводять з усім класом. Вибирають одну учасницю, яка вдає зачаровану красуню (заплющує очі й не подає голосу доти, доки не почує такі приємні слова, від яких не зможе не прокинутись й не подякувати своєму «рятівникові»). Інші учасники гри по одному наближаються до «зачарованої красуні» і намагаються підбирати такі приємні лагідні слова, щоб розбудити її. «Рятівник» бере на себе роль красуні, і вправа триває.

Правило ігрової вправи: намагатися не повторювати слова, що вже були. Після закінчення виконання вправи, учасники, за допомогою ведучого, аналізують, завдяки чому «рятівникам» вдалося зняти «чари» з принцеси.

Ігрова вправа «Добрі сни» Завдання: виховувати відкритість до щирої взаємодії, розвивати відвертість та готовність до сприяння. У вправі бере участь група не більше 7—10 осіб. Серед них обов’язково мають бути такі, що приятелюють.

Ведучий звертається до групи: — Зараз ми ніби поринемо в таємничий світ сновидінь, у якому можуть здійснитися наші наміри, бажання. Уві сні людина може зробити або висловити те, що не наважилась би з певних причин у реальному житті. Ви матимете чудову нагоду повідомити своєму приятелю чи подрузі те, що давно хотіли та так і не зробили. Ми всі сядемо зручно, заплющимо щільно очі (начебто заснемо) і не підглядатимемо. Кожен має бути щирим, чесним, відвертим.

За моїм сигналом, один із вас, за бажанням, назве ім’я свого товариша або подруги і промовить слова подяки, які не висловив колись вчасно, або звернеться із якимось потаємним проханням, можливо попросить вибачення, звернеться по допомогу. І, звичайно, друг чи подруга щиро вибачить або запевнить, що обов’язково допоможе. А може — подякує за ваше бажання зробити приємне.

Завершує вправу слова педагога або психолога: — Сьогодні дехто з вас зміг бути щирим, відвертим. Проте це було уві сні. Бажаю вам навчитись бути відвертими з людьми не лише уві сні, а й у реальному житті.

Ігрова вправа «Сіамські близнюки» Завдання: тренувати навички взаємодії в умовах взаємозалежності, розвивати чутливість до партнера по взаємодії. Участь бере парна кількість учнів.

Ведучий стисло розповідає про сутність феномена «сіамських близнюків», пропонує об’єднатися в пари й уявити себе близнюками, що з’єднані певною частиною тіла. Кожна пара, за допомогою ведучого, може обрати для гри будь-яку частину тіла.

Ведучий звертається до учнів: цієї хвилини ви — невід’ємні близнюки, тому змушені діяти як єдине ціле. Спробуйте відчути одне одного, домовтесь про спільні дії. Пройдіться по кімнаті, намагайтеся звикнути до нового стану. А потім домовтесь, який епізод (дію) ви продемонструєте решті учасників. Наприклад, ви обоє снідаєте чи умиваєтеся, кожен із вас діє індивідуально, але ви не повинні заважати одне одному.

Вправу закінчують спільним обговоренням, кому в якій мірі вдалося досягти взаємозручності в діях, як відчували одне одного, як узгоджували дії.

Вправа «Навчись знаходити потрібні слова» Завдання: активізувати в словнику дітей слова та словосполучення для емпатійної взаємодії (для передачі своїх співчуттів, вселення надії на покращення ситуації, для пропозиції реального сприяння, підтримки, допомоги).

Матеріал: картки за кількістю учасників із набором слів та словосполучень. Вправу проводять з усім класом. Після вступного слова ведучого (педагог або психолог), учням роздають картки.

Ведучий. У житті кожного з нас виникають ситуації, коли ми дуже потребуємо допомоги, підтримки з боку інших людей. Найчастіше це буває, коли ми потрапляємо в неприємну ситуацію, сумуємо через хворобу близької людини, перебуваємо в розпачі, потребуємо допомоги або ж, навпаки, хочемо поділитися радістю. Ми вибираємо людину, якій довіряємо, знаємо, що вона здатна нам поспівчувати, і, звичайно, хочемо почути від цієї людини слова, від яких на душі полегшає.

А чи ми самі знаємо такі слова? Чи вміємо їх знайти, коли співчуття або допомоги очікують від нас? Давайте спробуємо. Ви отримаєте картки, на яких можна знайти потрібні слова для висловлення своєї небайдужості, співчуття, готовності прийти на допомогу. Проте кожна окрема життєва ситуація, у якій опинилася людина, вимагає слів, які відповідають їй, потребам людини саме в цій ситуації.

Спочатку ви уважно прочитаєте всі слова та словосполучення. Далі я розповідатиму ситуацію, у якій нібито опинюсь, а потім буду називати ім’я того, від кого чекатиму підтримки. А ви будете знаходити слова, які, на ваш погляд, зможуть мене підтримати. Намагайтеся вибирати такі слова, які самі хотіли б почути, якби опинилися в подібній ситуації.

 

Орієнтовний зміст ситуацій 1. У мене приємна новина: я збираюся в мандрівку до Єгипту. 2. Захворіла моя дитина. 3. У мене немає на кого залишити папужку. 4. Погано почуваюся. 5. Мені пощастило виграти фотоапарат.

Орієнтований добір слів та словосполучень для підтримки: радію разом із вами; ваша приємна новина покращила мій настрій; розумію, співчуваю; зроблю все залежне від мене, щоб допомогти вам; переживаю разом із вами; будемо сподіватися на краще; буду радий допомогти; сподіваюся на швидке одужання; не турбуйтеся, я допоможу; чудова новина, хай щастить надалі; розумію, як вам боляче.

 

Використані джерела

  • Аверьянов А. Н. Системное познание мира. Методологические проблемы. Москва: политиздат, 1985.
  • Алексеева Н. И. Особенности развития готовности к сопереживанию у детей 6-летнего возраста в детском саду и школе: Автореф. канд. диск. Москва, 1987.
  • Ауробиндо Ш. Духовная эволюция человека. Одеса: Весть Хаджибей, 1989.
  • Боришевский М. Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина. Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 144—150.
  • Гаврилова Т. П. Эксперементальное изучение эмпатии у детей младшего среднего школьного возраста. Вопросы психологии. 1974. № 5. С. 21—28.
  • Гармонический человек. Москва: Искусство, 1965.
  • Киричук О. В., Карпенко В. С. Метаморфоза духу. До питання про предмет гуманітарної психології. Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. 1994. № 4 (5). С. 3—8.
  • Максименко С. Д. Общая психология. Киев, 1999.
  • Москвичев С. Г. Проблемы мотивации в психологических исследованиях. Київ: Наукова думка, 1975.
  • Сковорода Г. С. Твори: в 2-х т. Москва, 1991. Т. 2. С. 252.
  • Ткачук М. Л. Філософія світла і радості: Олексій Гіляров. Київ: Укр. центр. дух. культ., 1997.
  • Фромм Э. Духовная сущность человека — способность к добру и злу. Философские науки. 1990. № 8, 9.
  • Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. Казань: Татарское книжное издание, 1991. 191 с.

 

Жанна МАЦЕНКО, провідний науковий співробітник  інституту психології ім. Г. С. Костюка, м. Київ

газета “Початкова освіта. Методичний порадник”, № 24, грудень 2018 року


Офіційно

Державний стандарт початкової освіти

7


Теорія і практик

Наш помічник — ейдетика

Теоретичні аспекти й практичні завдання з розвитку пам’яті

33

Чи знаєте ви казки та їх героїв

Літературна вікторина. 1—4-ті класи

Казкова скарбничка українського народу

Позакласне читання. 2—4-ті класи

Куди веде Чумацький Шлях? Сузір’я. Великий та Малий Віз. Полярна зоря. Природознавство. 4-й клас

Понад сто років тому астрономи вважали, що Чумацький Шлях — це весь Всесвіт. У нашій галактиці майже сто мільярдів зірок і вдвічі більше планет, тому навіть не дивно, що вчені припустилися такої помилки. Чумацький Шлях є лише однією з мільярдів галактик у Всесвіті. За легендою, колись чумаки їздили по сіль у Крим, а орієнтувалися по нічному небу, так і з’явилася українська назва нашої галактики — Чумацький Шлях. Також популярною є назва Молочний Шлях. Про все це та чимало іншого діти дізнаються після проведення пропонованого уроку.

Мета:

  • формувати уявлення учнів про Всесвіт, Сонячну систему і Сонце як її центр;
  • розрізнити та вивчити поняття зорі та сузір’я;
  • розглянути галактики як великі зоряні системи;
  • вчити орієнтуватися за Полярною зорею;
  • розвивати в дітей творчу активність, допитливість, пам’ять, логічне мислення та фантазію, уміння спостерігати, робити висновки;
  • виховувати цікавість до наукових знань, бажання дізнаватися більше, бажання читати додаткову літературу.

Обладнання: музичні записи, таблиця «Сонячна система», макети Сонця та планет, презентація, роздатковий матеріал — Грущинська І. В. Природознавство: підруч. для 4 кл. загальноосвіт. навч. закл. Київ: ВД «Освіта», 2015.

Тип уроку: урок вивчення і первинного закріплення нових знань із використанням інтерактивних технологій і вправ.

Перебіг уроку

І. Організаційний етап

Привітання

З Божої ласки,

Зі щирого вітання

Нашим гостям добрий день!

Девіз уроку

Щоб урок не минув марно,

Треба працювати старанно.

Природознавству завдяки

Вчимо Всесвіт залюбки.

Фенологічні спостереження (розповідь учня)

ІІ. Актуалізація опорних знань

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Учитель. Давайте згадаємо, яку тему ми вивчали на попередньому уроці?

— Чому буває день і ніч? (Обертання земної кулі навколо осі спричиняє зміну дня і ночі).

— Як відбувається зміна пір року? (Крім того, що Земля обертається навколо своєї осі, вона ще обертається навколо Сонця. Шлях, яким рухається наша планета, називається земною орбітою. Вісь Землі не є вертикальною. Вона нахилена, і цей нахил не змінюється. Він має дуже важливе значення, від цього залежить зміна пір року).

— У якому напрямку рухається Земля навколо своєї осі? (Із заходу на схід).

— Що називається добою? (Проміжок часу, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі).

— Скільки триває доба? (24 години).

— Що таке Сонячна система? (Планети, їх супутники, астероїди, комети, зірки, метеоритний пил).

— Хто був першим космонавтом у світі? (Юрій Гагарін).

— Хто був першим космонавтом в Україні? (Леонід Каденюк).

Гра «Розмісти планети правильно»

Учитель. Давайте пригадаємо, які планети входять до Сонячної системи? Відповіді учнів. До Сонячної системи належать 8 планет, бо з 2008 року Плутон зараховують до карликових планет поясу Койпера, 32 супутники планет, кілька тисяч малих планет або астероїдів, значну кількість комет і метеоритний пил, зірки.

(На дошці — макет Сонця. Діти по черзі підходять і розміщають планети по орбітах навколо Сонця, називаючи їх).

— Що ми називаємо орбітою? (Шлях, яким рухається планета, називається орбітою).

Перевірка завдання за допомогою вірша про планети (читає учень)

Меркурій по першій доріжці іде,

По другій Венеру-красуню веде,

А рідна Земля ось по третій біжить,

А Марс по четвертій за ними спішить.

Юпітер за Марсом на п’ятій орбіті,

Сатурн аж на шостій, в кільце він одітий.

По сьомій орбіті Уран ось біжить,

Нептун за Ураном по восьмій летить.

Найдалі від Сонця Плутон пробігає —

Там довга зима, там усе замерзає.

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів

Робота із загадками

Учитель. Відгадайте українські народні загадки.

— Про які природні явища йдеться?

Розісланий килим, розкиданий горох.

Ні килима не підняти, ні гороху не зібрати. (Небо і зорі)

Поле блакитне, вівці золоті, пастух рогатий. (Небо, зорі, місяць)

Білі квіти в день в’януть, а ввечері розквітають. (Зорі)

Брат до брата в гості прийшов, а той ховається. (Місяць і сонце)

Учитель. Люди завжди цікавилися небесними тілами, досліджували їх та дізнавалися багато нового. Завдяки цьому виникла наука про небесні тіла — астрономія (астрон — зоря, номос — закон).

Фізкультхвилинка (рухлива)

Петрик йшов, йшов, йшов (крокують на місці).

І суницю знайшов (нахиляються вперед).

З’їв і далі пішов (імітація рухів, які виконує хлопчик).

Петрик йшов, йшов, йшов

І горішок знайшов.

Підняв і далі пішов.

Петрик йшов, йшов, йшов

І грибочок знайшов.

Поклав у кошик

І додому пішов (сідають за парти).

ІV. Оголошення теми, мети уроку

Учитель. Сьогодні на уроці ми з вами продовжуватимемо подорожувати в космічній загадковій країні — Всесвіт. Більш докладно ознайомимося з нашою галактикою та її складом, дуже цікавими та яскравими для нас космічними тілами — зірками й сузір’ями.

  1. Вивчення нового матеріалу

(Розповідь учителя, презентація, доповіді учнів).

Учитель. Під час вивчення нового матеріалу мені допомагатимуть помічники — юні астрономи. 

Матеріал для розповіді вчителя та презентації

У ясну безхмарну погоду, коли зайде сонце, й небо потемніє, вийди на подвір’я та подивися вгору. Перед тобою відкриється неосяжний океан — Всесвіт, усипаний зірками: великими і малими, яскравими і ледь помітними, таємничими і нескінченно далекими.

Грецькі та римські вчені задовго до нашої ери припускали існування безлічі світів, схожих на наш. Уже тоді весь світ отримав назву — Всесвіт. Він фантастичний і великий, не має ані кінця, ані краю, безмежний у часі та просторі. Вік Всесвіту 15 мільярдів років. Всесвіт складається зі значної кількості зоряних світів — Галактик. Однією з них є Мала Галактика, до якої належить Сонячна система.

Галактики — гігантські скупчення зірок

Усі зірки Космосу утворюють величезні скупчення — так звані галактики (від грецького слова «гала» — молоко). Так називали їх за те, що на небі вони мають вигляд молочних плям. Наша Галактика відома ще під назвою Молочного, або Чумацького Шляху. Вона охоплює понад 150 мільярдів зірок, а також планети, комети, астероїди, метеорити й космічний пил. Якби ми могли подивитися на Чумацький Шлях зверху, то побачили б велетенську спіральну Галактику.

Доповідь учня 1

Учень 1. Колись, як не було ще ні автомобілів, ні поїздів, по безкрайніх просторах нашої країни різний вантаж перевозили чумаки.

Уявіть: ідуть круторогі воли, тягнуть важкі дубові вози по безмежній степовій дорозі. А на небі жодної хмаринки, на возах — чого тільки нема: хліб, сіль, риба, духмяний перець, чудодійні ліки. Проте найголовнішою чумацькою справою було — возити людям сіль.

Чумаки під час подорожей орієнтувалися за зірками. За однією легендою, під час однієї зустрічі чумаків із розбійниками розірвався один мішок із сіллю, і посипалася вона по всьому шляху. Засвітив місяць, заблищала сіль фантастичним сяйвом, і відбилося це сяйво аж на небі. Відтоді чумаки орієнтувалися по блідій туманній смузі, що простягалася нічним небом. Український народ здавна називає Молочний Шлях Чумацьким. Тож у свідомості людей гігантське сузір’я асоціювалося з безкінечною дорогою українських чумаків. Назва «Чумацький Шлях» трапляється в поетичних легендах, переказах, піснях. У сучасній поетичній мові Чумацький Шлях став символом української історії та культури.

Матеріал для вчителя

Учитель. Зоря — велетенська розпечена куля, що випромінює світло. Як ви вважаєте, скільки зірок можна побачити неозброєним оком? (Діти роблять припущення (5000 зірок)). 

Зорі — це величезні розжарені кулі, які складаються з газів і світять власним світлом. Нам вони здаються маленькими блискучими цяточками, бо знаходяться дуже далеко. Розмір зір різний. Деякі з них такі як Сонце, а є й такі, що в мільярди разів більші від нього (зорі-гіганти) або в десятки разів менші від нього (зорі-карлики).

Доповідь учня 2 (за випереджувальнимзавданням про зорі)

Учень 2. Срібними ліхтариками мерехтять зорі. Це дуже-дуже далеко від нас. Кожна зірка має своє місце в космічному просторі. І нерухомо світить звідти тисячоліттями. Чому світить? Та тому, що зірка — це клубок вогню.

Усі зорі складаються з газів і мають на своїй поверхні високі температури. Зірки відрізняються одна від одної своїми розмірами. Є зірки-гіганти, а є карлики. Від температури зоряного газу залежить колір зірки: білі та блакитні мають температуру поверхні 10—20 тисяч градусів, жовті — 6—7 тисяч градусів, червоні — 3—4 тисячі. Наше Сонце належить до групи жовтих зір.

Матеріал для вчителя

Учитель. Сузір’я — це групи розташованих поряд зірок. Ще в сиву давнину люди почали виокремлювати на небі скупчення зірок — сузір’я. Поняття «сузір’я» дослівно означає «зоряна картина». Кожне сузір’я має свою назву, пов’язану з легендами та міфами Стародавнього світу. (Малюнок зоряного неба в давнину). Сучасні астрономи поділяють усе небо на 88 сузір’їв, межі між якими проведено у вигляді ламаних ліній. Такі сузір’я, як Велика та Мала Ведмедиці, Кассіопея, Північна Корона ми бачимо над собою цілий рік.

Доповідь учня 3 (за випереджувальним завданням про зодіакальні сузір’я)

Учень 3. Зодіакальні сузір’я — це 12 сузір’їв, якими проходить річний шлях видимого руху Сонця серед зірок. Земля обертається навколо Сонця по великому колу.

Витрачаючи на один оберт рівно рік, вона щомісяця зустрічає нове сузір’я. Більшості з них стародавні греки дали назви тварин. Ось і вийшло коло тварин, або грецькою — зодіак.

В основі слова «зодіак» лежать грецькі слова «тварина» і «коло». І дійсно, 11 зодіакальних сузір’їв із 12 (виняток — Терези) мають назви живих істот: Овен, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби.

Доповідь учня 4 (за випереджувальним завданням про сузір’я)

Учень 4. У давнину «сузір’ями» називали виразні групи зірок, які допомагали запам’ятовувати візерунок зоряного неба та з його допомогою орієнтуватися в просторі та часі. У кожного народу були власні традиції поділу зірок на сузір’я.

Назви сузір’я дістали на честь міфічних персонажів (Андромеда, Кассіопея, Персей тощо) або тварин (Лев, Дракон, Велика Ведмедиця тощо), на честь важливих об’єктів давнини або сучасності (Ваги, Компас, Телескоп, Мікроскоп), а також за назвами тих предметів, які нагадують фігури, утворені яскравими зірками (Трикутник, Стріла).

Матеріал для вчителя

Велика Ведмедиця (Великий Віз) — це сузір’я північної небесної півкулі, яке складається із 7 великих зірок та 80 малих. 

Мала Ведмедиця (Малий Віз) — це сузір’я північної небесної півкулі, яке складається з 40 зір, видимих неозброєним оком.

Планети — це небесні тіла, що не випромінюють світла й тепла. За розмірами вони неоднакові, розташовані на різній відстані від Сонця, рухаються по своїй орбіті.

Учитель. Як же розрізнити на нічному небі, де зорі, а де планети? Запам’ятайте: Світло зірок весь час мерехтить, а планети завжди шлють на землю рівне, спокійне світло.

Розгадування ребуса (астроном)

Учитель. Дякую всім за роботу в космічній подорожі.

Фізкультхвилинка для очей (додаток )

V. Закріплення нових знань і умінь

Робота за підручником (Опрацювання тексту).

Відповіді на запитання

Учитель. Що потрібно було вміти людям, які подорожували? (Орієнтуватися за зірками, знаходити сторони горизонту).

— Які сузір’я були найпершими помічниками для мандрівників? (Великий і Малий Віз)

Робота в парі. Гра «Хто такий? Що таке?»

Учитель. Я називатиму слова, ваше завдання — обговорити їх у парі та дати відповідь на запитання «Хто такий?» або «Що таке?»

  • Сонце (зірка)
  • Стрілець (сузір’я)
  • Астероїд (небесне тіло)
  • Екватор (умовна лінія)
  • Каденюк (космонавт)
  • Комета (небесне тіло)
  • Орбіта (шлях Землі)
  • Місяць (супутник) 

Перевірка завдання

VІ. Закріплення нових знань, умінь і навичок

Бліц-опитування

— Як називають в Україні нашу Галактику?

— Які небесні тіла входять до Галактики?

— Що таке зорі?

— Що ми називаємо сузір’ям?

— У якому сузір’ї знаходиться Полярна зірка?

— Яка наука вивчає весь світ?

Оцінювання учнів

VII. Домашнє завдання

  1. Опрацювати матеріал підручника на с. 31—34.
  2. Творче завдання: намалювати своє зодіакальне сузір’я та розповісти про його походження.

Використані джерела

  • Комплекс вправ гімнастики для очей. Персональний сайт учителя початкових класів Пушкар Наталії Анатоліївни. URL: https://pushkarnatalia.jimdo.com.
  • Куди веде Чумацький Шлях? URL: https://predmety.in.ua/kudi-vede-chumackij-shlyax/

Алла Івахно, учителька початкових класів Одеського НВК № 13

газета “Початкова освіта”, №8 квітень 2018


Офіційно

Новий Стандарт початкової освіти: що це означає?

6


Теорія і практика

Батькам майбутніх першокласників Про зміну порядку прийому дітей до школи

12

Відкриті уроки для батьків Особливості організації та проведення

14


Цікавий досвід

Книга — джерело знань «Оксфордські дебати». 3—4-ті класи

19

Книга — кращий друг і мудрий порадник Виховна година. 3—4-ті класи

27

Найцінніший дар природи Урок-проект з природознавства. 3-й клас

35


Авторський урок

Ми — українці! Організація квест-гри для учнів початкових класів

43


Виховна робота

Органи чуття. Їхнє значення та гігієна Урок природознавства. 3-й клас

48

Подорож містом Доброти Година спілкування. 4-й клас

56

Державний стандарт початкової освіти


Теорія і методика

Бінарні уроки Особливості та переваги

8

Компетентнісні завдання з природознавства Формування ключових компетентностей на уроках природознавства. 2-й клас

10

Перепідготовка вчителя Професійна підготовка для вчителя Нової української школи

22


Авторський урок

Куди веде Чумацький Шлях? Сузір’я. Великий та Малий Віз. Полярна зоря. Природознавство. 4-й клас

30


Цікавий досвід

1 + 1 > 2 Неймовірна математика співучителювання

36

Наш помічник — ейдетика.

Збірник завдань з української мови

Математична подорож.

Математика, природознавство, українська мова. 4-й клас


Теорія і практика

Технологія «ПіснеЗнайко». Що це та як застосовують на практиці

6

Царство тварин. Урок природознавства з використанням технології «ПіснеЗнайко» для 1-го класу

10

Тварини — наші друзі. Природознавство. 1-й клас

16


Дидактика

Мама — перше слово. Дитячі вірші та оповідання. 1—4-ті класи

22


Цікавий досвід

Батькам майбутніх першачків. Тренінгове заняття для батьківських зборів

26


Інтегрований урок

Дослідження з елементами інтеграції. Математика та природознавство. 3-й клас

34

Подорож містами України. Інтегрований урок із математики та природознавства. Зрівнювання величин різними способами. 1-й клас

40

Птахи в природі, поезії й у казках. Природознавство, читання, музика, образотворче мистецтво. 1-й клас

46


Авторський урок

Гігієна порожнини рота. Основи здоров’я. 4-й клас

52

Додавання й віднімання в межах 100. Математика. 2-й клас

60

Оксфордські дебати. Книжка — джерело знань.

Куди веде Чумацький Шлях. Природознавство. 4-й клас.

ТИХА ТРАГЕДІЯ. Загроза майбутньому поколінню

Не так давно в наше життя увірвалися передові цифрові технології. Прорив у цій галузі настільки стрімкий, що не встигли отямитися ми, дорослі, як зіткнулися з безліччю проблем упливу на дітей таких змін. Вікторія Прудей (Victoria Prooday), ерготерапевт, всесвітньо відомий фахівець із виховання та розвитку дітей, має ступінь магістра в медичній школі при університеті Торонто, має великий досвід роботи з дітьми та батьками, професійний терапевт, aвтор статті, яка облетіла весь світ (https://yourot.com/ru_blog/2017/6/11), розповіла нам про реалії впливу ІКТ на мозок дитини, дала рекомендації щодо недопущення впливу технологій на розвиток дітей, а також практичні поради щодо готовності майбутніх першокласників до школи. Рекомендовано для використання на батьківських зборах, методичних об’єднаннях учителів, педагогічних нарадах.

  • Добрий день Пані Вікторіє. Ви, як провідний фахівець у виявленні та корекції вад соціально-емоційно-сенсорного розвитку дітей, напевно, ведете власні спостереження. Якщо створити певний перелік впливу на соціально-емоційний розвиток дітей, що б Ви прописали першим (звісно, крім батьків)?

Не враховуючи, батьків дуже складно виокремити щось, адже в кінцевому результаті все, так би мовити, пов’язане з батьками.

Наприклад, одна з проблем у тому, що нинішні діти проводять занадто багато часу з гаджетами. Сучасні технології мають потужний негативний вплив на розвиток дітей. Технології перепрограмовують мозок дітей. Від імпульсів технологій саме життя стає одноманітним, так само, як у технологіях постійні стимулятори.

Наприклад, візьмемо звичайний пазл. Одна справа, коли ми його складаємо в житті — дві частинки до третьої і так далі, а в кінці дитина задоволена, що у неї вийшла ціла картина. На планшеті, телефоні після кожної правильно прикріпленої частки дитина чує чудові, яскраві мелодії та феєрверки — постійна стимуляція, яка підтримує такий рівень нервової системи. І потім діти приходять у клас, а там немає «феєрверків» після кожної частини пазла. Мозок не має можливості підтримувати необхідний рівень уваги. З іншого боку — що більше діти проводять часу перед гаджетами, то менше вони проводять часу в реальному спілкуванні. Спілкування потрібне для розвитку соціальних навичок.

Інша проблема полягає в тому, що діти мало бувають на свіжому повітрі та мало рухаються. Нервовій системі малюка просто необхідні рух і свіже повітря. Адже дитина не може розвиватися повноцінно, якщо цей компонент відсутній. Нервова система накопичує стресори, яким немає виходу. Як ми раніше розвантажувалися йдучи на подвір’я, і по 5 годин відпочивали. У наших дітей, на жаль, цього немає.

Ще одна з проблем сучасності — за дітей усе роблять батьки: одягають, роздягають, годують, застеляють ліжко, тобто батьки взяли на себе всі дитячі побутові обов’язки, самі вирішують усі дитячі проблеми. І дитячий мозок вчиться робити тільки те, що йому «хочеться». До чого це призводить? У дитини не розвивається працездатність і вміння вирішувати проблеми. І ось така дитина приходить у клас, вона не працездатна, не може виконувати нудну одноманітну роботу, а для навчання ці навички просто необхідні. Тому такий спосіб життя впливає на нервову систему. Зараз більшість батьків говорить: «У моєму дитинстві теж мама за мене робила все, і нічого — стали повноцінними дорослими людьми». І це правда, що за нас багато робили, але саме життя змушувало нас бути більш самостійними. Тобто навіть якщо нас одягали в перший клас, то в шість років ми могли самостійно піти в магазин, поїхати в музичну школу. Ця працездатність, уміння впоратися з якимись щоденними проблемами буи частиною життя. А сьогодні над цим потрібно працювати і впроваджувати в життя.

Ще однією з проблем є те, що в дітей немає часу просто понудьгувати. Тобто коли дитині сумно, простіше дати їй телефон і все — проблема вирішена. А насправді дитині має бути нудно, адже так розвивається креативність їй потрібні моменти, коли нічим зайнятися. Тоді дитина починає думати, чим себе зайняти. У дітей немає такої можливості, адже ми, батьки, цього не дозволяємо. Але саме креативність є фундаментом багатьох чинників розвитку дитини, і якщо ми цього не розвиваємо, то як дитина самостійно це зробить.

  •  Тобто якщо раніше креативності, працездатності нас вчило саме життя, то зараз над цим потрібно працювати…

Так. Якщо ми все це пускаємо на самоплив комп’ютерних технологій, то отримуємо те, що маємо дітей, яким складно вчитися. Це діти, яким нудно. Як тільки щось не цікаво і нудно — мозок відключається й інформація не обробляється. Що потрібно робити батькам? Тут все просто — спланувати день дитини так, щоб вона і ліжко заправляла, і тарілки мила, і одяг із шафи діставала, і пил витирала. У школі та садку теж можна над цим працювати: розбирати портфель, ставити портфель, класти взуття на місце, одягати рукавички тощо. Це речі, яким раніше не потрібно було вчити. Ми були працездатні просто тому, що могли годину стояти з мамою в черзі на оплату комунальних. Саме в той час і розвивалася працездатність. Тому коли ми приходили додому і потрібна була допомога, це не ставало для нас проблемою, тобто, той м’яз працездатності був розвинений самим життям: потрібно прибрати — без проблем. А нинішнім дітям це дійсно дуже складно. Ми, батьки, хотіли лиш кращого для наших дітей, тому що думали, що нам так важко було в житті, що ми стояли в цих чергах, що ми постійно щось удома робили, допомагали. Нехай нашим дітям буде легше, але вийшло, що ми зовсім не готуємо дітей до реального життя.

У реальному житті є постійні стресори, які потрібно долати, з’являється нудна робота, але треба вміти із цим працювати. А діти не готові, тому зараз велика проблема з суїцидами дітей. Як тільки вони потрапляють у реальне життя, там потрібно працювати, але м’язи працездатності не розвинені. Діти не готові з цим упоратися і впадають в депресію, починається тривожність, безсоння.

І ми всі запитуємо, звідки це все раптом з’явилося? А все дуже просто — це ми виростили таке покоління. Саме тому, насправді, все починається зі способу життя, а спосіб життя формується через батьків.

  • Так, ситуація не з простих. Але продовжу тему переліку впливових факторів на розвиток дитини. Нині, коли авторитет педагога втрачено, яке місце займе сучасний учитель у переліку наших факторів впливу? Чи має взагалі звичайний учитель зі звичайної школи вплив на ситуацію?

Роль учителя нині важливіша, ніж будь-коли. Зараз учитель повинен навчати дітей того, чого раніше вчило щоденне життя, — працьовитості, навичок соціального спілкування. Але вчителям необхідна допомога батьків, адже фундамент закладається саме в родині. А вдома більшість батьків дають дітям занадто багато вибору і влади. Але коли діти приходять у школи і там не можуть робити те, що хочуть, для них це дуже великий шок. Я часто чую від батьків: «Якщо мій син не хоче робити уроки, то він цього робити не повинен». Я прекрасно розумію, звідки це в батьків. Вони не хочуть іти по стопах своїх батьків: змушувати дітей, погрожувати, карати.

Я намагаюся пояснити, що в наших батьків цілі були правильними. Саме цілі. Батьки правильно хотіли, щоб ми заправили ліжко, допомогли в домашніх справах, виконали домашнє завдання. Просто методи досягнення цих цілей були не зовсім, так би мовити, позитивними. Якщо ми не хочемо йти шляхом наших батьків, ми не повинні змінювати цілі, a просто обрати більш позитивні методи для їх досягнення. Шлях «не хоче — не робить» призведе нас і наших дітей до прірви.

Ось один із прикладів моєї групи, де вчу дітей усього, про що зараз йдеться Замість того щоб сваритися, що зараз заберу всі іграшки в разі відмови у прибиранні, чому б не включити пісеньку про прибирання і не пограти в гру. Поки пісенька грає, ми прибираємо, пісенька зупиняється — ми теж зупиняємося. Тобто мета залишається метою — прибрати. Звичайно, зараз це вимагає креативності від батьків — як же зробити так, щоб дитина прибрала з позитивним настроєм, а не через погрози. Те саме стосується і шкіл. Я вчу дітей з аутизмом, гіперактивністю, проблемами у навчанні, читанні тощо. Розумію, що таким дітям дуже і дуже непросто. Моє завдання полягає в тому, щоб у їхній свідомості все перетворити на щось стимулювальне та цікаве. Тому, наприклад, коли вони пишуть, даю написати один рядок — укінці клею наклейку, далі буде наклейка після написання двох рядків і так далі. Тобто те, що дитині склдано — не означає, що ми повинні закінчити писати і дозволити погратися планшетом. Ми знаходимо шляхи, як стимулювати мозок дитини захотіти писати далі. І це вже завдання креативності нас як учителів і батьків.

Сила вчителя фантастична, якщо він може знайти підхід до дитини. Я ще не зустрічала жодної дитини (включно з дітей з особливостями розвитку), до якої неможливо знайти підхід. Різниця лише в тому, що до однієї дитини знайти ключик складніше, до іншої — легше. І це завдання вчителя.

  • Залишається сподіватися, що Ваші слова стануть фундаментом для впевненості нашим учителям. Наступне запитання в тому, чи потрібно, на Вашу думку, прикладати стільки зусиль для введення інноваційних комп’ютерних технологій у класах?

Нині науково доведено, що ключ до майбутнього успіху та щастя — в емоційній інтелігенції (EQ). Це вміння людини розуміти почуття: свої почуття, почуття оточення, підлаштовуватися під них, співчувати. На жаль, жодна з технологій цього не навчить, адже тут потрібне спілкування в колективі. Потрібно разом працювати, разом виконувати завдання, разом готувати презентації, а цього не замінить жоден планшет

Навчитися користуватися гаджетами ніколи не пізно. Але якщо ми не розвинемо емоційну інтелігенцію дитини вчасно, то цим можемо дуже негативно вплинути на її майбутнє. Це не як комп’ютер, коли натиснув три кнопки і програма працює, як нам потрібно. Це велика плідна робота, яка вимагає практики. Якщо в дитини є постійний доступ до технологій, то технологія поступово замінює спілкування й дитина не отримає практики спілкування.

Думка експертів свідчить, що в дитини до трьох років не повинно бути ніяких технологій: мультфільми, телевізор, планшет — до трьох років, поки у дитини не розвинулися навички комунікації, гарна мова — не потрібні. Після трьох років це має бути лімітовано.

Що стосується шкіл і класів. У дослідженні «Сінгапур» взяли до уваги школи, де активно користуються технологіями і ті школи, де немає технологій. Дослідження засвідчило, що успішність нижча в перших.

Це не означає, що сучасних технологій взагалі не має бути під час освітнього процесу. Так, це чудовий інструмент, але лише інструмент. Як калькулятор — можна використовувати його, але можна навчити дітей і без нього. Вважається, що нервова система дитини до 12 років може впоратися без побічних явищ із використанням технологій 2 години на день. Тому школи повинні мати стандарти. Наприклад, у Вальдорфській системі навчання, за якою вчаться діти Білла Гейтса таСтіва Джобса, технології не використовують.

  • Як Ви пояснюєте батькам, що це шкодить дитині? Адже сучасні батьки, які розуміють закони, стверджують, що планшет це особиста річ, яку вчитель не має права заборонити, а тим паче забрати.

На перший погляд здається, що батьки розуміють, що вони роблять. Дозволяють годинами дивитися телевізор, по кілька годин гратися на планшеті, потім на телефоні — батьки дійсно розуміють, що роблять. Але в дійсності навпаки — батьки не розуміють серйозності проблеми. Вони вважають, що це розвиває їхню дитину, що це нові технології, це так чудово. Зараз існує проблема, що немає освіти в батьків. Зміни, які відбулися за останні десять років, стали настільки різким стрибком, що ні книжок, ні досліджень немає, щоб батькам дійсно пояснити, що це взагалі таке. І дивуватися тому, що більшість вірить у позитивні наслідки не варто. Нині для будь-якої професії потрібно вчитися: лікар, сантехнік, учитель, слюсар — скрізь потрібнен диплом. Щоб стати батьками, вчитися теж потрібно, але всі чекають, що ти сам дійдеш до правильного рішення. Але як сам, коли навіть фахівці не знають, що робити з цією проблемою. Батьки спостерігають, як їхня дитина із задоволенням по 3 години робить на планшеті математику або кілька годин поспіль малює. Це ж так прекрасно. А спробуйте замінити планшет на олівці — чи буде дитина малювати стільки часу? Звичайно, ні. І завдання вчителів — просто пояснювати батькам. Немає жодних батьків, які, почувши правду про процеси в мозку дитини, під час використанняінноваційних технологій обстоювали б свою позицію. Усі батьки хочуть для своїх дітей найкращого, вони хочуть щоб діти були щасливі.

У сучасному світі непомітний легкий обман. Усе це оманливе. Планшети — це як безкоштовна няня. Але сьогодні безкоштовна, а завтра — ми будемо витрачати багато коштів, часу та інших ресурсів на лікування дитини.

Це як «МакДональдс» — сьогодні прекрасно, смачно, швидко, дешево. Але після щоденного відвідування почнуться проблеми зі шлунком. Здається, що дитина чогось навчається із планшета. Наприклад, як добре дати дитині планшет під час походу в магазин. Навіщо йому мучитися в чергах, під час нудного вибору потрібних товарів. Але проблема в тому, що дитину нехідно навчити самостійній боротьбі з нудьгою. Це життєво важлива навичка.

Тому, що може зробити вчитель — це пояснювати батькам, розповідати про вплив технологій на розвиток дитини, спрямовувати батьків на те, як контролювати технології і чим їх замінювати. Коли батьки бачать, що поведінка, увага дитини стає кращою без гаджетів — це найкращий метод допомоги батькам стати на правильний шлях.

  • Можуть сучасні батьки самостійно помітити або звернути увагу, що їхня дитина має певні проблеми в розвитку і з цим треба щось робити?

Так. У деяких випадках можуть. Але дуже часто першими помічають проблеми вихователі та вчителі. Дуже часто батьки говорять: «Нам порадили до вас звернутися, але ми не розуміємо, чому в нас із дитиною вдома немає жодних проблем». Тобто, коли дитина потрапляє в клас і там потрібно слідувати певному розпорядку, ділитися, гратися, спілкуватися, працювати, концентруватися, чекати — саме тоді проблеми помічаються. Зрозуміло чому, тому що частіше дитина вдома робить те, що хоче. Але все життя не проходить вдома, воно проходить у соціумі. Якщо не почати відразу над цим працювати, то зазвичай у школі під час навантаження такі діти не справляються соціально, емоційно та академічно. Відповідно, дуже важливо батькам прислухатися до думки вчителя, вихователя. Саме вони можуть бути першими, хто зверне увагу батьків.

  • Наша розмова завершується, тому підіб’ємо підсумки. Який саме повинен бути майбутній першокласник, що він повинен вміти. Адже саме в цьому віці починаються прояви проблем розвитку дітей, а за умови правильної підготовки дитини до школи можна уникнути багатьох непорозумінь, проблем і відхилень соціально-емоціональногo розвитку.

Підготовка має бути в тому, що стосується саморегуляції, самостійності, працьовитості, соціальних навичок: уміння чекати, поступатися, вирішувати конфлікти, розуміти емоції інших дітей. Якщо дитина працьовита, вона зможе навчитися всього. Якщо дитина вміє керувати своїми емоціями —

вона зможе подолати труднощі в навчанні і житті. Якщо дитина вміє бути гнучкою у спілкуванні — це шлях до успіху. І наостанок — завжди кажу батькам, що людину ніщо не замінить. Людям, для того щоб бути щасливими, потрібні інші люди навколо, спілкування, ниточка між дитиною і батьками, бути поруч із друзями. Усі технології, які нібито сприяють розвитку та допомагають у становленні особистості — це все штучне, несправжнє. Технології не можуть дати щастя, це лише чудовий інструмент. Як, наприклад, молоток… Це відмінний інструмент, але дитині у 8 місяців ми не даємо молоток, тому що це небезпечно. Те саме із планшетами, телефонами, телевізорами — для розвитку дитини в ранньому віці це небезпечно.

 

Розмову вів Володимир АЛЄКСЄЄВ

газета “Початкова освіта”, №4 лютий 2018


Теорія і методика

Відкритий урок у початковій школі. Особливості планування, організації, аналізу

6

Математика в початкових класах. Ефективне навчання через нестандартні уроки

16

Вихователям, учителям, батькам. Здоров’я та спорт. Рухливі ігри в початкових класах

20


Цікавий досвід

Довготривалий проект «На крок попереду». Гра для школярів. 1—4-ті класи

32


Авторський урок

Форматування тексту. Урок інформатики в 4-му класі

36

 

Технологія «ПіснеЗнайко». Теоретичне та практичне застосування

Інтегрований урок-дослідження. Природознавство та математика. 3-й клас


Теорія і методика

Учитель початкової школи. Диктанти 1 — 4 класи

6

Алгоритм, планування та аналіз. Технологія підготовки та проведення виховних заходів у початкових класах

12


Інтегрований урок Захопливий світ природи. Урок мислення на природі 3—4-ті класи

16

Люби, шануй природу. Інтегрований урок. 3-й клас

20

Повторення вивченого матеріалу. Числа першого десятка. 1-й клас

26


Авторський урок Урок мужності. Щоб мирне сонце сяяло над нами. 3-й клас

34

Чарівний світ творчості. Позакласне читання. 4-й клас

38

Людина створена для добра. Позакласне читання. 4-й клас

44


Цікавий досвід Робота із слабозорими дітьми. Орієнтування у просторі. 3-й клас

48

Казки про велике добро. Година спілкування

52


Виховна робота Заспівай пісню веселеньку. Виховний захід. 2—4-й класи

56

Вогонь — друг, вогонь — ворог. Основи здоров’я. 4-й клас

Робота із слабозорими дітьми. Орієнтування у просторі. Мій будинок. 3-й клас

Спілкування з людьми з особливими потребами Година спілкування з елементами тренінгу Урок-проект із природознавства Який дар природи найцінніший для людини


Слово редактора

3


Теорія і методика

Володимир Алєксєєв Тиха трагедія Загроза майбутньому поколінню

4


Нова українська школа

Ірина Ягупа Тема тижня: Ігри Інтегровані заняття. Я досліджую світ. 1-й клас

9

Ірина Ягупа Тема тижня. Мода Інтегроване заняття. Я досліджую світ. 1-й клас

26

Анонс газети «Початкова освіта» 7, 2017

№13

Конкурс «Учитель року — 2017» завершено. Час підбивати підсумки: знайомимося з матеріалами лауреатів та учасників конкурсу.

Про що варто турбуватися влітку? Про відпочинок та зміцнення здоров’я! Як навчити дітей дбати про власне здоров’я впродовж навчального року — про це в матеріалах, розміщених на шпальтах газети.

Про сучасні здоров’язбережувальні технології  йдеться в статті Олени Дехтієвської, вчителя початкових класів гімназії №143 м. Києва.

Педагоги-практики  пропонують різні форми проведення уроків із курсу «Основи здоров’я: урок-тренінг «Здорова їжа не тільки свіжа!»,   урок-вікторина «Милі вітамінки корисні для дитинки».

 

ПОЧАТКОВА ОСВІТА. МЕТОДИЧНИЙ ПОРАДНИК №14

На шпальтах газети висвітлюємо проблему щодо формування математичної компетентності учнів початкових класів.

Олена Полякова, викладач ІППО КУ імені Грінченка, називає основні завдання вчителя початкової школи щодо формування математичної компетентності молодших школярів, надає практичні рекомендації.

Учителі-учасники конкурсу «Панорама творчих уроків»  представляють нетрадиційні форми організації уроків математики. Запрошуємо і вас у математичний магазин, на математичний турнір або в математичну мандрівку?

Актуальним є досвід Лариси Папроцької, вчителя СШ № 82 м. Одеси, щодо  формування в молодших школярів економічних понять під час розв’язування нестандартних текстових задач.

газета «Початкова освіта»

 

Анонс газета «Початкова освіта» 9, 10, 2017

Початкова освіта № 9

Дослідницька діяльність учителя. Роль РНМЦ в реалізації освітніх проектів й дослідно-експериментальної роботи педагогів

Ефективним шляхом перевірки результативності запровадження інновацій у системі освіти є експеримент, тому дослідницька діяльність учителя є важливою складовою інноваційної діяльності навчальних закладів.

У статті Олени СухаревськОЇ, методиста з початкової освіти НМЦ Дарницького району міста Києва, висвітлюється питання важливості реалізації освітніх проектів педагогів та організційно-методичної підтримки методистів науково-методичного центру в організації  дослідно-експериментальної роботи вчителів.

Планування виховної роботи в ГПД. Методичні рекомендації щодо організації діяльності учнів на групі продовженого дня

Продовжений день як форма громадського виховання молодших школярів є дієвим засобом організації вільного часу, виявлення та розвитку творчих здібностей дітей. Велика роль у цьому відводиться вихователеві групи продовженого дня, бо саме з ним діти перебувають більшу частину часу.

Про документацію у ГПД, режим роботи, детальне планування на ІІ семестр йдеться в статті Оксана Герасимова, вчитель початкових класівгімназії № 315, м. Київ.

Цікаві пізнавальні завдання для проведення каліграфічних хвилинок

Систематична робота по формуванню каліграфічного почерку учня – одне з головних завдань початкової школи. Вчені стверджують, що навчати дитину каліграфічного письма можна починати з п’яти років. Робота з краснопису починається з перших днів навчання дитини. Каліграфічно правильне письмо сприяє естетичному, емоційному вихованню школярів, вихованню охайності, зосередженого старанного відношення до виконання будь-якої роботи. Метою хвилинок каліграфії на уроках математики є формування правильного, чіткого й досить швидкого письма цифр. Про те, як зробити хвилинки каліграфії цікавими й пізнавальними, йдеться у статті Ірини ДзівалківськОЇ, учитель початкових класів ліцей «Інтелект» м. Києва.

Початкова освіта № 10

Проект, проектна діяльність, проектна технологія, проектування … Усі вчителі – професіонали знайомі з цими поняттями, икористовують метод проектів у своїй педагогічній практиці. Що таке проект? Які бувають проекти? Які є особливості застосування методу проектів на різних уроках? Які етапи роботи над проектом?  Про це у статті  Л. Максимчук, учителя початкових класів ліцею «Інтелект» міста Києва, «Метод проектів. Проектна діяльність — це  шлях перетворення школи навчання у школу життя»

Про специфіку створення проектного освітнього середовища, основні завдання навчання молодших школярів за методом проектів у матеріалі «Проектне освітнє середовище. Створення сприятливих умов для розвитку творчої особистості учня початкової школи в процесі проектної діяльності» вчителя початкових класів гімназії № 267 м. Києва Т. Кутурженко.

Розвиваємо латеральне мислення учнів. Методичні рекомендації та дидактичний матеріал для використання на уроках методики Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення»

Усі успішні країни світу в галузі освіти намагаються створювати ефективні платформи для спілкування та обміну досвідом педагогів з різних питань навчання та виховання учнів. Участь у конкурсі «Учитель року 2017», який проводиться з метою  підтримки творчої праці вчителів, підвищення їх професійної компетентності, популяризації педагогічних здобутків. На шпальтах нашої газети ми презентуємо досвід застосування на уроках методики «Шість капелюхів мислення» Едварда де Боно Анна Ляшенко, вчитель початкових класів СНВК «Деснянка», м. Київ

газета «Початкова освіта»

Додаткова інформація

Кількість місяців передплати

,

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Тільки покупці, які увійшли на сайт і вже купили цей товар, можуть залишати відгуки.