5 історій для натхнення та мотивації

Психологи стверджують, що в процесі навчання мотивація дитини відіграє більшу роль, ніж її інтелект у 2—3 рази. Уявляєте? Без правильної, тобто позитивної, внутрішньої та зовнішньої мотивації неможливо зробити освіту дієвою та результативною. Саме від того, як ми мотивуємо дітей, залежить їхнє бажання в дорослому житті досягати успіхів, дізнаватися нове та саморозвиватися. Далі в статті пропонуємо 5 притч для формування позитивної мотивації.

Склянка. Притча про те, скільки важать проблеми

На початку лекції професор підняв склянку з невеликою кількістю води. Тримав її, доки усі студенти не звернули на нього увагу, а далі спитав: «Скільки, на вашу думку, важить ця склянка?».
«50 грамів!»… «100 грамів!»… «125 грамів!»… — припускали студенти.
— Я і сам не знаю, — зізнався професор, — щоб дізнатися, треба її поважити. Але питання в іншому: що буде, якщо я триматиму так склянку протягом кількох хвилин?
— Нічого, — відповіли студенти.
— Добре.
— А що буде, якщо я триматиму її годину? — знову запитав професор.
— У вас заболить рука, — відповів один зі студентів.
— Так. А що буде, якщо я, так протримаю склянку цілий день?
— Ваша рука оніміє, ви відчуєте сильну напругу в м’язах, і у вас навіть може паралізувати руку. Доведеться відправити вас у лікарню, — сказав студент під веселий сміх аудиторії.
— Дуже добре, — невимушено продовжував професор, — але чи змінилася вага склянки протягом цього часу?
— Ні, — відповіли.— Тоді звідки з’явився біль у плечі і напруга у м’язах?
Студенти були здивовані і збиті з пантелику.
— Що мені треба зробити, щоб позбутися болю? — запитав професор.
— Опустити склянку, — пролунала відповідь із аудиторії.
— Ось, — вигукнув професор, — точно так відбувається і з нашими життєвими проблемами та невдачами. Будете тримати їх у голові кілька хвилин — це нормально. Якщо думатимете про них більше часу — почнете відчувати біль. А якщо продовжуватимете в тому ж дусі і далі, це почне паралізувати вас. Ви не зможете нічим іншим займатися. Важливо обдумати ситуацію і зробити висновки, але ще важливіше відпускати ці проблеми від себе в кінці кожного дня, перед тим як йдете спати. Так, ви без напруги щоранку зможете прокидатися свіжими, бадьорими і готовими справлятися з новими життєвими ситуаціями.

Бабуся і собака. Притча про те, наскільки насправді важливими для нас є причини для змін

Одного разу чоловік йшов повз якийсь будинок і побачив стару бабусю в кріслі-гойдалці, а поруч з нею у такому ж кріслі дідок, який читав газету. Між ними на ганку лежав собака і скиглив так, наче йому щось болить. Проходячи повз, чоловік здивувався, чому той пес так скиглить.
Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Знову сиділа стара пара в кріслах-гойдалках, а між ними собака, який лежав і видавав той самий жалібний звук.
Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про нього у цієї пари.
На третій день на свою біду він побачив ту саму сцену: старенька хиталася в кріслі, дідок читав газету, а собака лежав на своєму місці і продовжував скиглити. Він більше не міг це ігнорувати.
— Вибачте, мем, — звернувся він до старенької, — що трапилося з вашим собакою?
— З ним? — Перепитала бабуся. — Він лежить на цвяху.
Спантеличений її відповіддю чоловік запитав:
— Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому він просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним лагідним голосом:
— Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця…

Навчіться правильно хотіти. Притча про здійснення бажань

Жив собі чоловік. Була в нього одна цікава особливість: йому яблука завжди падали прямо в руки. Він проходив повз яблуні, протягував руку — і обов’язково ловив одне яблуко. Те, яке він хотів, і прямо в руку!
Усі дивувалися. І, звісно ж, хотіли дізнатися — як так виходить. А чоловік пояснював: «Я вмію хотіти. Я хочу, щоб яблуко впало, і воно падає».
Люди теж хотіли, але їм яблука в руки не падали.
— Ви не вмієте правильно хотіти, — відповідав їм чоловік.
Люди не розуміли, витріщали очі, хотіли, але, мабуть, якось не так як треба. Усі почали дратуватися: ніхто не міг повторити подвиг цього дивака. Почали називати його чаклуном і навіть подумували спопелити своєю заздрістю. Тоді чоловік вирішив навчити цих невігласів правильно хотіти.
— Попереджаю одразу, мій урок не полегшить вам життя. Скажіть мені, як ви вмієте хотіти?
— Ну…ми думаємо: добре було б, якби яблуко впало нам у руки. Думаємо дуже завзято, молимось Богу… Не грішимо, робимо хороші справи. Загалом, робимо так, як нас учили, — майже хором мовили люди.
— І все? А ось як хочу я, — сказав чоловік, дістаючи паралельно шнурки, пружини, цвяхи та шурупи.
— Я хочу, щоб яблуко впало, і роблю для цього все.
«Чаклун» почав пояснювати про пристрій, який треба кріпити до яблука і проходити повз у точно зазначений час; натискати на пружину і ловити яблуко.
— Це нечесно, — сказали люди.
— Чому ж? Я хочу і моє бажання здійснюється!

Як збуваються мрії. Притча про правильну мотивацію та вміння віддавати

Біля великого торговельного центру стояв розкішний припаркований автомобіль. Звичайно, у багатомільйонному місті багато дорогих автомобілів, але цей привертав увагу кожного: новенький, блискучий, рідкісної марки. Тож не дивно, що коли власник автомобіля вийшов із покупками, він застав біля свого авто місцевого хлопчака, який підробляв миттям вікон. Хлопчина захоплено роздивлявся автомобіль із усіх боків.
— Що, подобається? — спитав власник.
— Так! Розкішне авто! Воно ж, мабуть, коштує силу-силенну грошей!
— Ти будеш здивований, — відповів власник, — але за цей автомобіль я не заплатив ні копійки!
— А де ж ви його взяли? — сторопів хлопчик.
— Цей автомобіль мені подарував мій брат! Тепер я їжджу на такій машині, і при цьому не витратив нічого!
— О! — протягнув хлопчина, — як би я хотів…
— Що, хотів би мати таку машину?
— Ні, як би я хотів стати таким братом!

Десь краще. Притча про вміння бачити прекрасне поруч

Один чоловік прожив довге й цікаве життя. Коли настав його час, він опинився на небі. Його зустрів ангел і повів просто до раю.
Звичайно ж, чоловік вирішив там роздивитися все-все-все. Проте навколо все як у звичайному житті, лише краще. Погода — чудова: не спекотно й не холодно, іноді повіває приємний вітерець. Природа — очей не відвести від такої краси. Куди сягає око — зелено, квітують поля, на деревах дивні й смачні плоди такі різні, яких він ніколи й не бачив на землі. Будинки й споруди — витвори архітектури. Здається, що тут зібрано найкращі зразки надбань всіх часів і народів. І всі люди, яких чоловік зустрічав, зайняті справами, але привітні, усміхнені, спокійні. Усі ходять радісні, щасливі, відкриті, доброзичливі.
Походив чоловік, погуляв, сподобалося. Та все ж вирішив запитати в ангела:
— А можна подивитися, що таке пекло? Хоч одним оком!
— Добре, — погодився ангел.
— Іди за мною, покажу.
Приходять вони в пекло. Чоловік аж зіщулився і приготувався побачити прірву, вогонь, котли, одне слово — пекло! Аж ні, нічого подібного: теж природа, будинки, люди ходять… А потім придивися уважніше й не міг дібрати слів від здивування: таке саме звичайне життя, природа — та сама, погода чудова й вітерець повіває… Та й будинки один в один як у раю. Єдина відмінність — люди всі злі, скривджені, помітно, що погано їм тут.
Чоловік оговтався від здивування і запитав в ангела:
— Тут же все начебто так само, як і в раю! Чому ж вони всі такі незадоволені?
— Так, — відповів ангел.
— Тут справді так само. Але вони думають, що в раю краще.

А ще більше притч та мотиваційних вправ ви знайде у книжці “Лайфгаки для мотивації учнів та вчителів, або Як сформувати позитивну мотивацію до навчання”

Яблучко подяки 🙂

Якщо вам подобається те, що ми робимо — відправте нам яблучко подяки 🙂 А ми будемо знати, що рухаємося в правильному напрямку!

10,00 грн.

Є в наявності

Share This