Діти не мають «права голосу» і повністю залежать від опіки й захисту дорослих, які можуть нехтувати своїми батьківськими обов’язками, інколи свідомо, а інколи — ні. Спостерігаючи за дитиною в закладі освіти, можна побачити, що з нею щось сталось або вона страждає з певних причин. Коли дитина перебуває в закладі освіти, відповідальність за неї несе адміністрація. Тому ми повинні знати та розуміти, як діяти у ситуаціях насильства над дитиною. На питання відповідає Бойко Віталій Мирославович, начальник сектору ювенальної превенції Солом’янського управління поліції ГУНП у м. Києві, капітан поліції.
? Розкажіть, будь ласка, про роботу вашого відділу (особливості роботи, цільова аудиторія)?
Основні напрями діяльності підрозділів ювенальної превенції — попередження правопорушень у підлітковому середовищі, проведення профілактичних бесід із дітьми в закладах освіти, участь в установленні місцеперебування дитини в разі її зникнення безвісти, ужиття заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, протидії домашньому насильству, учиненому дітьми та стосовно них, а також жорстокому поводженню з дітьми. Ми працюємо з дітьми віком до 18 років, а також їхніми батьками.
? Чи залучаєте ви спеціалістів з інших сфер? Якщо так, то яких та чому?
У своїй діяльності ми часто залучаємо спеціалістів з інших сфер, а саме працівників соціальних служб, педагогів, а також психологів, особливо під час використання методики «Зелена кімната», оскільки вона створює належні умови для соціально-психологічної адаптації дітей, які потрапили у скрутні життєві обставини, та забезпечує їх права на здоровий розвиток. Також зазначену методику використовують для запобігання повторній травматизації психіки дитини під час
слідчих та процесуальних дій, для створення психологічно комфортної атмосфери.
? Які основні труднощі захисту прав дітей?
Законодавство України у сфері сімейної політики має більш декларативний, ніж практичний характер. В Україні ще не напрацьовано чіткого механізму впровадження норм сімейного законодавства, що стосуються виховання і захисту прав дитини та контролю за його виконанням. Щороку дедалі більше дітей залишаються без батьківського піклування, зокрема через складні життєві обставини, безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, уживання батьками алкоголю, наркотичних засобів, а також через їх жорстоке поводження з дитиною. Тому дедалі частіше використовують термін «соціальні сироти» — це діти, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин зостались сиротами при живих батьках. До них належать і безпритульні та бездоглядні діти, тобто «діти вулиці». У такому випадку порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування.
? Що таке домашнє насильство та як його ідентифікувати?
Під домашнім насильством розуміють діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому
самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дитину, яка тривалий час потерпає від насильства, можна виявити за низкою ознак фізичного, економічного, сексуального та психологічного характеру. Це, зокрема, погіршення фізичного й психічного здоров’я, емоційні та неврологічні розлади; відставання порівняно з однолітками у фізичному та соціальному розвитку; брудний та пошкоджений одяг, що не відповідає сезону; бездоглядність; недоїдання; агресія; нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.
? Яка статистика вчинення домашнього насильства щодо жінок, чоловіків та дітей?
90% скарг щодо домашнього насильства до правоохоронних органів надходять від жінок, але більшість постраждалих від насильства взагалі не повідомляють про його вчинення та не звертаються за допомогою, оскільки в багатьох сім’ях ця тема є табу. Найчастіше діти стають свідками вчинення фізичного та психологічного домашнього насильства відносно матері з боку батька (вітчима).
? Чому найчастіше в ситуаціях домашнього насильства страждають діти?
Діти через фізичну та психологічну незрілість, а також повну залежність від батьків не можуть чинити опір, тому найчастіше стають жертвами домашнього насильства. До того ж більшість батьків упевнені, що такий стиль виховання корисний для дитини, що з нею не потрібно панькатися, догоджати, й виправдовують свою жорстоку поведінку розмовами про дисципліну та суворе виховання. Часто в молодих батьків відсутнє почуття батьківської відповідальності. Від незнання того, як поводитися з дитиною, мама чи тато починають проявляти агресію й усі проблеми вирішувати одним способом — криками чи побиттям. Також батьки таким чином часто задовольняють власні егоїстичні потреби
в домінуванні та агресії. Проблема ще й в тому, що діти самостійно не можуть заявити про факти насильства через певні причини — страх перед батьками, незнання, до кого звернутись або просто не усвідомлюють, що це справді насильство.
? Хто зазвичай учиняє сексуальне насильство над дитиною (незнайома особа чи близький родич) та чому?
Найчастіше сексуальне насильство над дитиною вчиняють близькі родичи, оскільки діти через незрілість найбільше довіряють дорослим або перебувають в емоційній, психологічній, економічній та фізичній залежності від них. Ця залежність, а також нездатність захистити себе робить їх особливо вразливими перед різними проявами насильства. Саме тому так важливо, щоб усі дорослі, у полі зору якої перебуває дитина, пам’ятали про те, що від них може залежати майбутнє дитини.
? Який має бути алгоритм дій, якщо було виявлено на- сильство (сексуальне або фізичне) над дитиною у сім’ї? Хто має про це заявити та чи потрібно заявляти про це взагалі?
Виявивши факти насильства над дитиною, потрібно повідомити підрозділ органу Національної поліції або службу у справах дітей для негайного реагування на такі випадки відповідно до компетенції та надання відповідної медичної, психологічної та соціальної допомоги постраждалим. Заявити про факт насильства може будь-яка особа, якій це стало відомо. І звісно, про це треба заявляти обов’язково, бо жертва насильства й далі залишатиметься із кривдником і зазнаватиме насильства.
? Куди та до кого потрібно звернутись у разі виявлення насильства над дитиною?
У разі виявлення насильства над дитиною потрібно звернутися до будь-якого із органів та установ, на які покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а саме до служби у справах дітей, підрозділів органів Національної поліції, органів управління освітою, навчальних закладів, органів охорони здоров’я, центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги, судів, прокуратури, органів з питань пробації, до спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб.
? Що можна і не можна робити, коли дитина повідомила, що її зґвалтували?
Коли дитина повідомляє про зґвалтування, потрібно передусім надати їй медичну та психологічну допомогу з обов’язковим дотриманням конфіденційності, а також повідомити про це правоохоронні органи, при цьому потрібно пояснити дитині, навіщо ви це робите — задля її безпеки, щоб захистити її, щоб зупинити людину, яка вчиняє насильство тощо. Головне — підтримати дитину та пояснити, що ви дієте лише в її інтересах та захищаєте її права.
? Яка процедура розслідування сексуальних злочинів проти дітей?
Процедура розслідування сексуальних злочинів проти дітей передбачена Кримінально-процесуальним кодексом України та охоплює низку слідчих та процесуальних дій, зокрема допити, експертизи, експертні дослідження. Під час слідчих дій ми обов’язково залучаємо психологів, які не тільки допомагають у самому процесі розслідування злочинів, а й підтримують та супроводжують дитину. Адже саме психологи знають вікові особливості дітей та безпосередньо мову, на якій говорять діти.
? Чи не є така процедура травмувальною для дитини і чому?
Така процедура є травмувальною для дитини, оскільки їй доводиться кілька разів розповідати про те, що сталося і знову-таки повторно переживати ці події. Саме для уникнення зазначених негативних наслідків під час проведення слідчих та процесуальних дій використовують методику «Зелена кімната». Зелена кімната — це сучасна ефективна форма роботи з дітьми, надання соціально-психологічної та правової допомоги дітям уразливих категорій, дітям, які потерпіли від злочинних посягань або стали свідками злочину. Основна мета проведення опитування в такій кімнаті — зменшення повторної травматизації дитини під час опитування як завдяки спеціальним методикам та комфортній атмосфері, так і технічному оснащенню, яке дозволяє вести відеозапис допиту і в подальшому використовувати цей відеозапис для ведення слідства без проведення повторних допитів.
? Які найефективніші методи профілактики насильства над дітьми? (Робота з батьками, дітьми, педагогами, ЗМІ тощо)?
Один із ефективних методів профілактики насильства над дітьми — це формування у них нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини. Звісно, у цьому випадку потрібно використовувати всі канали та можливості, щоб діти формували відповідне ставлення. Але треба розуміти, що це має бути всюди однаково, починаючи з державної політики нетерпимості до насильства та закінчуючи кожною окремою сім’єю.
? Чи маєте ви власні методичні розробки з протидії насильству над дітьми?
Працівники поліції у своїй діяльності із запобігання та протидії домашньому насильству керуються Законами України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про Національну поліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 658 та іншими нормативно-правовими актами. Так, ми намагаємось максимально розповідати про небезпеку домашнього насильства, про права і обов’язки дітей. Ми маємо певні розробки, які самостійно розробляємо для кожного заходу. Адже тут питань дуже багато, так само як і запитів від освітніх закладів.
? Що робити, якщо девіантна або делінквентна поведінка дитини негативно впливає на клас/групу?
У цьому випадку потрібно залучати фахівців-психологів для роботи не лише з дитиною, а й батьками для з’ясування причин такої поведінки та способів виправлення. Залучення всіх причетних учасників допоможе злагоджено та в інтересах дитини віднайти найефективніше рішення. Адже така поведінка дитини є певним сигналом для дорослих, і в цьому мають бути зацікавлені передусім батьки, щоб допомогти дитині. Освітній заклад може надати допомогу та рекомендації у межах власної компетенції. А ми вже безпосередньо працюємо із наслідками такої поведінки та з фактами, які будуть встановлені, у рамках закону приймаємо відповідні рішення.
? Скажіть, будь ласка, що може зробити кожен учасник освітнього процесу, щоб попередити насильство?
Кожен має дотримувати правил поведінки, знати свої права та обов’язки. Якщо ми хочемо сформувати нетерпиме ставлення до насильства, то передусім потрібно не бути байдужим до таких фактів і, якщо ви стали свідком, не боятися про них повідомляти до правоохоронних органів. Власним прикладом та ставленням ми можемо показати гарний приклад дітям та зменшити рівень насильства в суспільстві.