Інноваційні форми роботи з педагогічними кадрами як ефективний засіб розвитку творчого потенціалу вчителя

Інноваційна діяльність педагога залежить від багатьох чинників і насамперед пов’язана з необхідністю вдосконалення знань. Отже, основне завдання керівника ЗЗСО — визначити напрями діяльності школи, щоб педагогічні працівники були не одиницями планування, а ініціаторами власних ідей. Однією з найважливіших умов успіху інноваційної діяльності в закладі освіти є спроможність адміністрації заохочувати педагогів до високих досягнень в обраному ними напрямі роботи. Результатом цієї діяльності мають бути якісні зміни в роботі школи й освіті загалом.

Упровадження нових методів, складових частин сучасних технологій навчання потребує від учителя достатнього часу, самостійності й бажання вдосконалювати знання з обраного напряму роботи.
Переосмислення завдань і принципів діяльності методичної роботи у школі дає змогу визначити основні напрями їх функціонування.

Учитель — це творча особистість. За словами видатного педагога Василя Сухомлинського, «немає
людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, ніж учителі».
Творчість — це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне, навіть суспільно-унікальне. Саме тому кожного керівника закладу освіти має турбувати запитання — «як сформувати в педагога здатність до творчої роботи й як підтримувати світло творчості, щоб воно якнайдовше не згасало й давало плоди?».

Давня народна мудрість каже: «Дорогу долає той, хто не стоїть на місці». Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може завершуватися. Костянтин Ушинський зазначав, що «учитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель».

У цьому й має полягати основна місія сучасного вчителя — бути готовим до застосування нових освітянських ідей, постійно навчатися, перебувати в постійному творчому пошуку. Протягом життя педагог повинен удосконалювати свої знання, постійно підвищувати кваліфікацію, засвоювати нові види діяльності тощо.

Актуальність теми «Інноваційні форми роботи з педагогічними кадрами як ефективний засіб розвитку творчого потенціалу вчителя» полягає в пошуках ефективних форм і методів у роботі з педагогічними працівниками, сприянні розвитку потенціалу вчителів, їхньої здатності до самоосвіти й самовдосконалення.

Мета: теоретично обґрунтовувати актуальність формування професійної компетентності вчителів як засобу розвитку професійної майстерності; створювати в педагогічному колективі найсприятливіші умови для розвитку й самореалізації вчителів відповідно до їхньої життєвої стратегії. Для досягнення мети поставлено такі завдання дослідження:
• створити сприятливі умови для вдосконалення професійного зростання педагогів;
• упровадити сучасні форми й методи в роботі з педагогічними кадрами як ефективний розвиток творчого потенціалу вчителя;
• модернізувати зміст і форми науково-методичної роботи, ефективних способів забезпечення професійної компетентності вчителів.

Методи дослідження:
• теоретичний аналіз наукових джерел із проблеми дослідження;
• аналіз педагогічного досвіду на основі спостережень за процесом навчання й виховання;
• бесіди, анкетування;
• педагогічне дослідження;
• узагальнення й систематизація результатів педагогічного дослідження.

РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З ПЕДАГОГІЧНИМИ КАДРАМИ

Оновлення змісту освіти за європейськими стандартами передбачає не лише впровадження особистісно-орієнтованих технологій в освітній процес та індивідуалізацію навчання, а й удосконалення системи підготовки педагогів. Школа потребує вчителя-майстра, вчителя-професіонала, який має знання з педагогіки і психології, необхідні вміння для здійснення ефективного управління учнівським колективом і освітнім процесом.

Питання компетентності нині пов’язане не лише з рівнем професійних якостей педагогічного колективу, а й з розвитком здібностей і вмінь учнів. Адже випускник школи також має бути компетентною особистістю. Тому в закладі освіти створюють сприятливі умови для вдосконалення знань і вмінь учасників освітнього процесу.

В основі успіху школи лежить педагогічна майстерність учителів як вияв високого рівня педагогічної діяльності. Складовими частинами педагогічної майстерності є гуманістична спрямованість, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння).

Учитель стає майстром, коли у школі створено умови для професійного зростання, є атмосфера співпраці, взаємодопомоги, творчості. Управління персоналом передбачає створення сприятливих умов через умотивовану розстановку кадрів, постійну модернізацію змісту й форм організації роботи з педагогами, систему заохочення до підвищення рівня педагогічної майстерності.

Ефективність у роботі з педагогічним колективом нашої школи забезпечує програмно-цільове управління — розроблення й реалізація цільових програм, виконання яких має стратегічне значення для розвитку закладу освіти. Цільовий підхід дає змогу детально розібратися у складній ієрархії проблем, виокремити основну мету й конкретні окремі підцілі, які працюють на неї, визначати черговість реалізації завдань тощо.

Програмно-цільовому плануванню властиві такі ознаки:
• орієнтування на майбутнє;
• активний вплив на соціальні процеси;
• конкретне вирішення перспективних проблем;
• варіативність;
• мобільність.
Моніторингове дослідження результатів освітнього процесу школи покладено в основу обґрунтування цільових програм:
• «Забезпечення наступності освітнього процесу»;
• «Обдарованість»;
• «Моніторингові дослідження»;
• «Я — патріот»;
• «Школа — дитина — родина»;
• «Твій вибір — здоровий спосіб життя».

Управлінські, науково-методичні, виховні програми створюють гармонійну цілісну систему діяльності школи. Мета, завдання і способи реалізації програм забезпечують підвищення методичної, фахової грамотності кожного педагога, активізують інноваційну педагогічну діяльність, спонукають до творчості. Процес реалізації згуртовує широкий загал педагогів навколо певної проблеми.

Важливого значення під час упровадження нового Державного стандарту початкової освіти набула комплексно-цільова програма «Збереження наступності в освітньому процесі», спрямована на забезпечення наступності між закладами дошкільної й загальної середньої освіти (початкової, основної, старшої школи).

Моніторингове дослідження результативності роботи з реалізації програми засвідчує ефективну діяльність «Групи дошкільної освіти», яка забезпечує підготовку майбутніх першокласників до навчання і їхню успішну адаптацію, а також зафіксовано достатній рівень навчальних досягнень учнів 5-х і 10-х класів. Комплексно-цільове управління зумовлює інноваційні зміни в діяльності педагогічного колективу, заохочує до розвитку школи на основі нової філософії освіти.

Важливим напрямом діяльності керівника закладу освіти є управління розвитком колективу через заохочення до творчої діяльності, тому важливе значення мають форми й методи науково-методичної роботи, які використовують з метою підвищення професійної компетентності педагогів. Науково-методична служба школи з урахуванням сучасних вимог спрямовує свої зусилля на практичну допомогу вчителеві в засвоєнні новітніх методів навчання й розвитку професійної майстерності. І в цьому, звичайно, значну роль відводять активним і інтерактивним технологіям методичної роботи, упровадженню проектної технології.

Здійснення проектної діяльності у школі відбувається з використанням різних підходів. Першим із них передбачено виконання завдань навчального проекту і здійснення презентації остаточного інтелектуального (матеріального) продукту безпосередньо на уроці або під час проведення серії уроків із певної теми. Іншим варіантом передбачено проведення проектної діяльності в позаурочний час і презентації остаточних результатів на уроці.

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ

В умовах реформування освітянської галузі України якісну освіту може здійснити висококваліфікований, творчий, соціально активний і конкурентоспроможний учитель, зорієнтований на гуманістичні цінності:
• гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях;
• самостійно критично мислити;
• використовувати сучасні технології;
• генерувати нові ідеї;
• бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
• розвивати свою духовність, інтелект, культурний рівень.

Прогрес освіти нового століття можливий лише через розвиток лідерського потенціалу його учасників, насамперед учителя, який має бути конкурентоспроможним в умовах школи нового типу. Визначення вчителя основною фігурою оновлення школи заохочує досить ретельно продумати сфери управління закладом, які обумовлюють формування особистості вчителя, підвищення рівня його професіоналізму.
Вирішенню цих проблем сприяє належно організована науково-методична робота школи на всіх рівнях — складових частинах єдиної системи підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів (схема 1).

Щоб підвищити рівень педагогічної майстерності вчителя, його інтелекту, навчити переосмислювати сучасні процеси, допомогти в саморозвитку, самовдосконаленні й самореалізації, потрібно модернізувати навчально-методичну роботу.

Розвиток ринкових відносин у сфері освіти та її модернізація є неможливими без перегляду поглядів на формування сучасного вчителя. Стратегічний напрям розвитку освіти — зробити її конкурентоспроможною серед освітніх систем європейських країн — обумовлює актуальність проблем формування вчителя як кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, що має попит на ринку праці.

Конкурентоспроможність визначають як стійку особистісну властивість свідомо і творчо реалізувати професійну компетентність за умови достатнього рівня засвоєння необхідних знань, умінь та особистісних характеристик.

Конкурентоспроможність виявляють у рівнях розвитку — у мотиваційно-цілісній, емоційно-вольовій, оцінювально-регулювальній складових частинах. Вони зумовили постійне вдосконалення структури організації й форм методичної взаємодії педагогів (схема 2).

Науково-методична робота для підвищення компетентності вчителя

Організація і зміст діяльності методичної служби школи ґрунтуються на принципах: пріоритетності, науковості, практичної спрямованості, відповідності, охоплення всіма педагогами різних форм методичної взаємодії (схема 3).

Науково-методична робота підпорядкована цілям і завданням закладу освіти, реалізації проблемної теми «Упровадження інноваційних підходів у здійсненні національно-патріотичного виховання учнів, спрямованих на успішну соціалізацію особистості громадянського суспільства», що спланована на п’ять років на підставі діагностування вчителів і результатів навчальної діяльності учнів.

Як свідчить практика, основними засобами ефективного впливу на процес формування компетентності педагогів є: мотивація до підвищення рівня професійної майстерності; використання форм і методів методичної роботи, які відповідають різним стилям і технологіям навчання; раціональне використання здібностей учителя; створення ситуації успіху; можливість практичного використання нових знань.

Створення відповідних умов забезпечує науково-методична рада, яка виконує такі завдання:
• визначити стратегічні напрями поглиблення фахових науково-теоретичних і методичних знань учителів;
• упровадити інноваційні методи підвищення рівня професійно-педагогічної майстерності, рівня загальної культури й освіченості педагогічних працівників;
• упровадити в педагогічну практику досягнення педагогічної науки й перспективного досвіду;
• сприяти розвитку творчої ініціативи педагогів і сформувати позитивну мотивацію їхньої діяльності.

Науково-методична рада створює атмосферу творчого пошуку, організовує вивчення і впровадження інновацій, координує діяльність методичних об’єднань учителів. Її основне завдання — спрямувати діяльність учителів на реалізацію науково-методичної проблеми, зумовленої необхідністю підготувати учнів до неперервної освіти, дати навички самоосвіти, сформувати соціально адаптовану компетентну особистість випускника — справжнього патріота України. Тому всі структурні підрозділи й форми діяльності створюють мережу методичної роботи для вдосконалення майстерності вчителя й забезпечення якості освітнього процесу (схема 4).

Структуру науково-методичної роботи постійно вдосконалюють, створюють нові ланки й підрозділи, зумовлені потребами сьогодення (схема 5).

На засіданнях методичної ради визначають стратегію роботи над єдиною методичною проблемою. Тематика засідань є різноманітною, зокрема:
• використання в освітньому процесі інноваційних технологій щодо формування ціннісних орієнтацій і ставлень особистості;
• вивчення й узагальнення перспективного педагогічного досвіду;
• створення системи роботи з формування навичок самоосвіти учнів;
• упровадження проектної технології в освітньому процесі;
• результати моніторингового дослідження цільових програм розвитку закладу освіти;
• засоби формування інформаційних і комунікативних компетенцій учнів;
• формування в учнів національної свідомості й самосвідомості, їхніх морально-духовних якостей;
• розвиток плодотворної співпраці вчителя й учнів, колективу й індивіда.

Важливу роль в удосконаленні теоретичного і практичного потенціалу педагогів відіграє методичний кабінет, створений спільними зусиллями колективу. Методкабінет є інформаційним центром самоосвітньої роботи вчителів, засобом набуття й поширення перспективного педагогічного досвіду, місцем проведення методичних нарад, виставок, вернісажу педагогічних ідей, презентацій учительських проектів і комп’ютерних технологій.

Важливим аспектом управління є технологія підготовки і проведення засідання педагогічної ради. Головне — зміст аналітичних матеріалів, відповідні висновки й рішення для визначення перспективи вирішення проблеми. Не менш важливо обрати форму проведення, що поєднує теоретичне обґрунтування проблеми й колективну практичну роботу. У нашій школі вже давно увійшли у практику нетрадиційні форми засідань педагогічної ради. Під час їх підготовки і проведення використовують такі інтерактивні методи: «Мозковий штурм», «Відкритий мікрофон», «Займи позицію», «Ажурна пилка», «Акваріум», рольова гра, «Педагогічний ярмарок», «Методичний аукціон», «Карусель» тощо. Застосування методу моделювання сприяє розвитку конструктивних умінь педагогів (додаток 1).

Обговорення проблеми на засіданнях педради проводяться з використанням методу «Карусель». Мікрогрупи досліджують і визначають способи підвищення ефективності:
• громадянської освіти і виховання учнів під час навчання й науково-дослідницької діяльності;
• громадянського виховання учнів у позакласній роботі;
• посилення співдружності школи, сім’ї, громадськості в удосконаленні громадянського виховання учнівської молоді;
• громадянської активності учнів через участь в учнівському самоврядуванні (додаток 2).

На кожному засіданні педагогічної ради вчителі отримують аркуш учасника. До аркуша учасника включено глосарій термінів і понять з питання, яке подано на обговорення, а також конкретні завдання з теми в різноманітних формах. Аналіз заповнених аркушів учасників дає можливість виявити рівень ефективності роботи педради, а також невирішені питання. Важливе місце відведено рефлексії. Різноманітність форм методичної взаємодії забезпечує становлення сучасного вчителя як компетентного й конкурентоспроможного фахівця. Семінари «Особливості роботи з учнями 5-го класу в період адаптації», «Організація ефективного педагогічного спілкування», «Етичні взаємини вчителя з учнями як засіб впливу на особистість», психолого-педагогічний семінар «Психолого-педагогічний аспект формування проектної культури вчителя», педагогічні читання сприяють професійному зростанню педагогів, що виявляється під час проведення тематичних декадників, відкритих уроків, діалогів із самоосвіти, вернісажів «До вершин педагогічної майстерності» тощо (додаток 3).

Значна роль у науково-методичній діяльності належить предметним методичним об’єднанням, які створені для вдосконалення уроку, пошуку нових педагогічних технологій, розвитку творчої активності педагога й учня. У школі працюють методичні об’єднання — учителів початкових класів, природничо-математичного циклу, гуманітарного циклу, класних керівників (схеми 6, 7, 8).

Робота шкільних методичних об’єднань учителів планується, зважаючи на потреби й інтереси педагогів, корегується директором школи і затверджується на засіданні науково-методичної ради. Діяльність методичних об’єднань є переважною формою методичної роботи у школі, що сприяє її ефективності (схеми 9, 10, 11, 12).

Під час організації роботи ШМО використовують традиційні й нетрадиційні форми та методи: доповіді, виступи, круглі столи, тренінгові заняття, семінари, лекції-консультації тощо.

Керівниками ШМО є вчителі-методисти, старші вчителі, а також досвідчені педагоги. ШМО розробляє рекомендації щодо змісту,методів і форм організації освітнього процесу, беруть участь у проведенні атестації педагогічних працівників, узагальнюють досвід їхньої роботи, працюють над удосконаленням педагогічної майстерності членів ШМО, молодих педагогів, здійснюють методичне і практичне забезпечення проведення олімпіад, конкурсів, науково-практичних семінарів, конференцій. Основним напрямом у діяльності ШМО є робота з обдарованою учнівською молоддю. Роботою ШМО керує науково-методична рада школи.

Методична робота з молодими педагогами — удосконалення процесу формування основних професійних якостей

Особливого значення нині набуває післявишвська діяльність молодого вчителя, його адаптація до професії педагога. До того ж професійне становлення особистості педагога — це тривалий процес.
У школі створено систему науково-методичного супроводу, яка сприяє процесу становлення молодого фахівця і його адаптації до професійної діяльності в умовах зміни параметрів психолого-педагогічної компетентності. До того ж діяльність адміністрації школи зорієнтовано на розвиток і вдосконалення професійних і особистісних якостей молодих учителів, що допомагає їм створити індивідуальну систему педагогічної діяльності з перших років роботи.

Визначення структури, змісту й форм методичної роботи формують на основі показників педагогічного діагностування здібностей, труднощів у роботі молодого вчителя й спрямоване на розвиток знань і вмінь, психолого-педагогічної компетентності (додаток 4).

Із такого погляду і визначають основну мету й завдання роботи з молодими вчителями: удосконалювати процес формування основних професійних якостей молодого вчителя; доводити їх до професійного рівня відповідно до сучасних вимог, у перспективі — розвивати фахову майстерність. Структуру, зміст й форм методичної роботи визначають, Ґрунтуючись на показниках педагогічного діагностування молодих учителів.

Методичну роботу з молодими педагогами здійснюють у два етапи. На етапі I досвідчені вчителі, учителі-методисти навчають молодих, презентують свій досвід, на практиці демонструють свою роботу. Тому мета цього етапу — обґрунтовувати важливість роботи вчителя; виховувати любов й інтерес до своєї професії.

На етапі II найактивніших молодих педагогів заохочують до демонстрування своїх досягнень, впровадження інтерактивних методів навчання й виховання, утілення отриманих науково-теоретичних, методичних знань, умінь, навичок у практичну діяльність.

Під час інструктивно-методичних нарад адміністрація школи вирішує важливі питання:
• схвалення плану роботи з молодими педагогами;
• закріплення наставників;
• організація стажування як перспективний засіб забезпечення професійного становлення педагога;
• аналіз результатів роботи з молодими вчителями й здійснення відповідної корекції.

Із метою визначення рівня професійної адаптації молодих учителів і розвитку ініціатив їхньої творчості методичною службою традиційно щороку проводять декаду молодого вчителя «Ініціатива і творчість молодих» (додаток 5).

У день відкриття декади проводять методичний діалог «Мої перші успіхи й досягнення», під час якого учасники ознайомлюються з набутим досвідом молодих фахівців, їхніми педагогічними успіхами, особливостями роботи й проблемами з питань методики викладання.

Зокрема, молоді фахівці розповідають про:
• перші враження від проведених уроків;
• те, що подобається найбільше в педагогічній діяльності;
• найбільші труднощі;
• роль самоосвітньої роботи у фаховому зростанні;
• методичну роботу школи та її вплив на результативність діяльності;
• оцінювання власної педагогічної діяльності;
• ставлення до обраної професії;
• потреби у спілкуванні з наставниками, методистами, колегами тощо.

Молоді педагоги вдосконалюють свої знання з теорії й методики за фахом і в інших формах роботи, зокрема на засіданнях шкільних методичних об’єднань. Використання активних форм методичної роботи викликає в них інтерес, створює мотивацію до підвищення їхньої кваліфікації, професійної компетентності.

У школі проводять конкурси «Молодий учитель року», «Кращий наставник і його стажист». Організація такої роботи дає змогу зацікавити молодих учителів, довести, що вони обрали соціально значущу професію.

Цікавою формою роботи з молодими вчителями є аукціон педагогічних ідей — це підсумок стажування молодих учителів і пошук та пропагування перспективного педагогічного досвіду. Адміністрація школи розробляє положення і план організації стажування, передбачає проведення творчих звітів стажистів за підсумками стажування на засіданні педагогічної ради, а також складає план підвищення рівня педагогічної майстерності молодих учителів на наступні роки.

Проведення таких форм роботи значно посилює співпрацю методистів, адміністрації школи й педагогів і викликає зацікавленість у молодих учителів, сприяє підвищенню їхньої кваліфікації, професійної компетентності.

Отже, систематична робота, яку проводять у школі з молодими вчителями, сприяє підвищенню фахового рівня й актуалізації загальнопедагогічних і спеціальних знань і вмінь; розкриває їхні творчі можливості, готовність до пошуку; підвищує рівень загальної культури; удосконалює методичну базу.

Система атестації педагогічних працівників

Підвищенню рівня професійної компетентності педагогів сприяє атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою активізації професійної діяльності вчителів, заохочення до неперервної фахової й загальної освіти, якісної роботи, посилення відповідальності за результати навчання й виховання, забезпечення захисту компетентної педагогічної праці. Атестацію здійснюють за перспективним планом.

Адміністрація створює сприятливі умови для підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи:
• проводяться інструктивно-методичні наради;
• організовуються презентації портфоліо вчителя;
• надається можливість демонструвати свої професійні надбання на засіданнях педагогічної ради, на методичних виставках «Зернини педагогічного досвіду» й інших методичних заходах згідно з планом атестації.

Атестація вчителя — це перевірка його особистісного зростання. Комплексне оцінювання роботи педпрацівника охоплює основний блок (самоатестацію) і корегує блоки оцінювання професійної діяльності вчителя адміністрацією, шкільним і районним методичними об’єднаннями, психологом, учнями й батьками. Атестація — це процес, який має ряд етапів, на кожному з яких залучено різні категорії людей, пов’язаних загальною метою й конкретними завданнями.

У нашій школі атестацію педагогічних працівників проводять у три основні етапи:
• організаційний;
• оцінювальний;
• підсумковий.

На організаційному етапі вчителі ознайомлюються з нормативно-правовими документами з атестації, основними атестаційними умовами й вимогами. Для забезпечення своєчасного надання оперативної інформації, крім проведення інструктивно-методичних нарад із питань атестації, у шкільному інформаційно-методичному центрі оформлено стенд «Готуємося до атестації педагогічних працівників», де розміщено «Типове положення про атестацію», наказ про створення атестаційної комісії, наказ про атестацію педагогічних працівників школи, план роботи, графік засідання атестаційної комісії, пам’ятка вчителю, який атестується, зразки заяв педагогічних працівників щодо проходження атестації, інші інформаційні матеріали (додатки 6, 7, 8).

На перших засіданнях атестаційної комісії розглядають подані заяви про проходження атестації, затверджують план засідань комісії, розподіляють обов’язки між її членами.

Оцінювальний етап атестації передбачає самооцінювання й комплексне оцінювання роботи кожного педпрацівника, який атестується, учасниками освітнього процесу (адміністрацією школи, членами атестаційної комісії, керівниками методичних об’єднань, психологом, батьками, учнями). Цей етап є вирішальним під час атестаційного періоду, адже одним з основних завдань атестації педпрацівників є обмірковане та об’єктивне оцінювання праці вчителя, що заохочує до фахової освіти, посилює мотивацію якісної роботи, персональну відповідальність за результати навчання й виховання учнів.

Самоаналіз діяльності вчителя — це складна процедура, яку повинен знати кожен. Якщо вчитель зуміє сам зробити якісний аналіз уроку, виховного заходу, то він самостійно зможе побачити свої прорахунки і за достатнього рівня знань, високого рівня загальної культури подолає їх. Від уміння вчителя проводити самодіагностику, самоаналіз, самооцінку й самокорегування своєї діяльності залежить підвищення рівня його педагогічної майстерності, ставлення до критики й вимогливість до своєї роботи.

З уміння все зрозуміти, дослідити створено професіоналізм учителя. І тому під час атестації слід ще раз пригадати слова В. Сухомлинського: «Сильним, досвідченим стає педагог, який уміє аналізувати свою діяльність…» (додаток 9). Зважаючи на це, адміністрація, педагогічний колектив школи розглядають атестацію в комплексі з підвищенням професійного рівня й рівня педагогічної майстерності вчителів.

У зв’язку з цим урізноманітнюють форми методичної роботи у школі, спрямованої на виявлення, вивчення, пропагування й поширення оригінального та інноваційного педагогічного досвіду: аукціон методичних ідей, День педагогічної творчості, шкільні конкурси «Учитель року», «Найкращий урок місяця», «Кабінет року», педагогічні виставки тощо.
У школі проводять творчі звіти вчителів, які атестуються.

На які саме питання потрібно звертати увагу під час атестації? Структурними складовими творчого портрету, творчого звіту вчителя є:
• організація виставки, яка наочно відображає систему роботи вчителя (авторські зразки дидактичних матеріалів, наочні посібники, розробки окремих тем, таблиці тощо);
• виставка творчих робіт учнів із предмета;
• заслуховування доповіді, яка узагальнено розкриває суть досвіду роботи вчителя над науково-методичною проблемою;
• відкритий урок (захід), який є продовженням усного виступу й який демонструє практичну
реалізацію основних ідей досвіду;
• якість учнівських знань, робота з обдарованими учнями;
• стан навчального кабінету;
• участь у засіданнях педради, семінарах, конкурсах;
• популяризація свого досвіду серед колег тощо.

У школі стало традицією проведення творчих звітів учителів, які атестуються, у різних формах, зокрема:
• методичний вернісаж «До вершин педагогічної майстерності», гаслом до якого стали слова Я. Коменського: «Спочатку любити — потім учити»;
• декада педагогічної майстерності «Досвід кращих — надбання всіх» під гаслом «Діти часто роблять успіхи, якщо їх заохочують дорослі» (В. Гейтс);
• ярмарок педагогічних ідей «Професіоналізм, майстерність, досвід, новаторство, покликання, талант — стрижні педагогічного зростання»;
• година-пік з учителями, які атестуються тощо.

Адміністрація й педагогічний колектив школи усвідомлюють, що педагогічна рада має бути лабораторією педагогічної майстерності, трибуною перспективного педагогічного досвіду. Обов’язковим є проведення засідань педагогічної ради, присвячених питанням атестації педпрацівників, оцінювання їхньої діяльності.

Ефективними є нетрадиційні форми проведення засідання педради. Наприклад, у школі відбулося засідання педагогічної ради у форматі уроку-дослідження «Вплив атестації на саморозвиток, самовдосконалення особистості педагога». Педагоги, які атестувалися, відповідали на запитання, вирішували запропоновані педагогічні й психологічні завдання, обґрунтовували зміст свого педагогічного кредо, демонстрували власне бачення розвитку освіти XXІ ст.

Аналіз атестації вчителів дає змогу зробити висновок, що дедалі більшої популярності набуває атестація у формі презентації. Презентація — це корисний засіб поширення інформації про особисті досягнення. Вона дає змогу адміністрації, членам атестаційної комісії, педколективу ознайомитися з результатами діяльності вчителя, а йому, своєю чергою, — отримати підтримку, зворотний зв’язок, сприяти отриманню позитивних результатів атестації. Ураховуючи це, у школі проведено засідання педагогічної ради за темою «Атестація педагогічних працівників: іспит на компетентність» у форматі презентації. Епіграфом обрано слова з народної мудрості: «Навчай інших — і сам навчишся». Учителі, які атестувалися на присвоєння педагогічних звань «старший учитель», «учитель-методист», підготували мультимедійну презентацію досвіду своєї роботи над науково-методичною проблемою. Презентації педагогів відбулися у вигляді дружніх відгуків колег, батьків, учнів і випускників минулих років. Василь Сухомлинський вбачав місію керівника школи в тому, щоб зробити кожного вчителя вдумливим, допитливим дослідником. Важливим є і вміння педагога презентувати результати своєї роботи. У зв’язку з цим цікавим методом оцінювання вчителя під час атестації є портфоліо — «скарбничка документів», «папка успіху».

За результатами опитування, 85% педагогів є прихильниками цього методу. Учитель демонструє документи, отримані під час підвищення кваліфікації за п’ятирічний (міжатестаційний) період: сертифікати, посвідчення, дипломи, грамоти, подяки, відгуки тощо.

Під час підсумкового етапу атестації відбувається узагальнення матеріалів вивчення системи роботи педагогічних працівників, які атестуються. Голова атестаційної комісії не пізніше ніж за 10 днів до засідання комісії ознайомлює педагогічних працівників з їхніми атестаційними листами (під розписку). До 20 квітня атестаційна комісія розглядає атестаційні листи, заслуховує педагогічних працівників, які атестуються, ухвалює одне з рішень. Найкращий досвід роботи вчителів уносять у картотеку школи «Перлини педагогічної творчості» або рекомендують внести в «Інформаційний каталог перспективного педагогічного досвіду».

Систематична робота з удосконалення й посилення заохочувальної ролі атестації у фаховому зростанні педагогічних кадрів сприяє розвитку творчої ініціативи, підвищенню рівня професійної майстерності вчителів і якості їхньої праці. Це важливий момент у діяльності директора ЗЗСО, педагогічного колективу й безпосередньо вчителя, який прагне до самоствердження, самовдосконалення.

Самоосвітня діяльність учителів

На сучасному етапі розвитку суспільства всі розуміють, що кожному громадянинові необхідні універсальні знання, уміння вирішувати свої життєві й професійні проблеми. Ідею універсальної освіти розглядають нині як основну умову розвитку особистості й суспільства загалом.

В основі цієї ідеї лежить здатність людини до неперервної освіти. «Учити самого себе» — має стати девізом кожної особистості. Уміння самому набувати знання й застосовувати їх на практиці споконвіку було життєвою необхідністю людини. Нині ця потреба стає для кожного нормою буття. Згідно із Законом України «Про освіту»: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру».

Важливу роль у заохоченні вчителя до інновацій має його самоосвітня діяльність, яку в нашій школі організовано за цільовими напрямами, що допомагає педагогові:
• визначити чіткі особистісні цінності і світоглядні завдання;
• усвідомити особливості педагогічної праці;
• підвищити рівень своєї інформаційної культури;
• розвивати здатність управляти собою;
• удосконалювати навички вирішення педагогічних проблем;
• розвивати свій творчий потенціал.

Керівництво професійним зростанням педагогів, турбота про підвищення рівня їхньої кваліфікаційної майстерності, створення сприятливих умов для розвитку творчих здібностей учителів, своєчасне надання грамотної допомоги кожному педагогові — це одна з основних управлінських проблем адміністрації школи, спрямованої на реалізацію завдань:
• рівнево-кваліфікованого підходу;
• урахування віку;
• індивідуального суб’єктивного досвіду вчителя;
• створення умов для свободи вибору форм, методів, прийомів власної діяльності.

Відомо, що основними стимулами самоосвіти вчителя є:
• бажання поліпшити слабкі сторони у викладанні предмета;
• поглибленіше й поширеніше вивчати теорію і практику сучасних методів навчання, намагатися осмислити, утілити їх в роботу;
• запропонувати колегам механізм дії;
• не зупинятися на досягнутому.

Тому робота розпочинається з усебічного самоаналізу діяльності вчителя за підсумками попереднього навчального року й аналізу методичної активності, що охоплює такі параметри:
• оцінювання кількості й якості відкритих уроків, результативності діагностичних зрізів знань учнів;
• моніторингове дослідження відгуків учнів і колег про професіоналізм, участі в роботі творчих лабораторій, методичних об’єднань, засідань педради;
• урахування об’єктивності самоаналізу й самооцінювання діяльності вчителя.

Ефективна діагностика й вивчення професійних потреб учителів допомагають:
• використати потенціал кожного вчителя з максимальною віддачею;
• організувати підвищення рівня майстерності вчителів під час індивідуальної роботи;
• послабити психологічне напруження педагогів.

На основі цих спостережень формулюють завдання самоосвіти на новий навчальний рік, визначають напрями роботи для окремих учителів (схема 13).

Особливої актуальності набула індивідуальна науково-методична самоосвітня робота педагогів, тобто усвідомлена, цілеспрямована, планомірна й неперервна діяльність учителя, покликана вдосконалювати його теоретичну і практичну підготовку. Усім відомо, що постійне підвищення фахового рівня, удосконалення кваліфікації мають бути свідомо необхідними, внутрішньою потребою (схема 14).

Для забезпечення ефективної взаємодії педагогів під час самоосвіти й методичної роботи на основі діагностики адміністрацією створено відповідні організаційно-педагогічні умови:
• сплановано вирішення поточних проблем освітнього процесу;
• розроблено програми впровадження сучасних технологій;
• організовано відвідування курсів підвищення кваліфікації;
• сформовано творчі лабораторії з вивчення інноваційних технологій;
• проведено теоретичні й практичні семінари для обміну досвідом;
• сплановано індивідуальну самоосвітню діяльність.

Крім того, адміністрація школи заохочує вчителів до активної професійної діяльності: оголошує подяки, наголошує на їхніх думках під час обговорення актуальних проблем освіти, нагороджує грамотами, вводить до складу атестаційної комісії, призначає до резерву адміністрації на керівні посади, надає психологічну й управлінську підтримку, оскільки всі створені для них умови (як організаційно-методичні, так і мотиваційно-стимулювальні), не спрацьовуватимуть, якщо у школі не створено позитивної психологічної обстановки й немає комфорту.

Адміністрація намагається оптимально використовувати особистісні якості кожного вчителя щоб допомогти розкрити його творчий потенціал (у виховній роботі, у позаурочний час, у спілкуванні й взаємодопомозі, в організації відпочинку тощо).

План самоосвітньої діяльності педагогів передбачає:
• науково-дослідницьку роботу над проблемою;
• вивчення наукової, методичної й навчальної літератури;
• участь у колективних і групових формах методичної роботи;
• вивчення досвіду колег;
• теоретичну роботу і практичну апробацію власних матеріалів.

В арсеналі методичної служби школи є різноманітні заходи для самовдосконалення й саморозвитку педагогів:
• психолого-педагогічні семінари: «Виховуємо фізично, психічно та морально здорову людину»,
«Навчання й виховання успіхом», «Формування мотивів навчальної діяльності школярів», «Психологічні основи формування у школярів навичок самостійності та саморозвитку», «Психологічний
комфорт та компетентність учителя — запорука успіху учня»;
• педагогічні читання: «Криниця любові дітей до батьків за творами В. Сухомлинського», «Формування успішної особистості засобами інформаційних технологій»;
• семінари-практикуми: «Формування інформаційних і комунікативних компетенцій учнів», «Робота з обдарованими учнями. Диференціація навчання», «Система виховання духовності учнів через родину»;
• методичні декадники: «Презентація сучасного уроку», «Використання сучасних технологій в освітньому процесі», «Навчально-дослідницька діяльність на уроці», «Підвищення ефективності навчання учнів за допомогою інтерактивних технологій»;
• видавнича діяльність.

Ефективною формою підвищення рівня майстерності є робота вчителя над обраною темою самоосвіти. Саме індивідуальна науково-методична робота є усвідомленою, цілеспрямованою, планомірною й неперервною щодо вдосконалення теоретичної й практичної підготовки, необхідної для педагогічної діяльності.

Працюючи над індивідуальною темою, учитель поглиблено й цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо отриманої під час курсової підготовки, участі в роботі семінарів, консультацій, завдяки читанню психолого-педагогічної літератури з проблеми, ознайомлення з ППД. До того ж він набуває навичок аналізу змісту публікацій і педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідницької діяльності, учиться оформлювати і презентувати результати індивідуальної роботи над темою (додаток 10).

Неперервність процесу самовдосконалення педагогів забезпечує стабільне підвищення фахового рівня педагогічного колективу, його конкурентоспроможність, високу результативність праці, постійне оновлення методичного арсеналу. Завершальний етап організації самоосвітньої діяльності вчителів передбачає підбиття підсумків, узагальнення спостережень, оформлення результатів самоосвітньої роботи й визначення подальших перспектив.

Результати самоосвіти презентують у різноманітних формах:
• традиційні форми:
— доповіді;
— виступи на семінарах;
— виступи на засіданнях педагогічної ради;
— виступ на засіданнях методичного об’єднання;
— дидактичний матеріал;
— розроблення пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем;
— комплект дидактичного матеріалу з предмета;
— збірники практичних і контрольних робіт;
— розроблення комплекту роздаткового матеріалу з предмета;
— розроблення тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;
— розроблення пакету матеріалу для підготовки учнів до олімпіад;
— база питань і завдань з предмета;
• інноваційні форми:
— проект;
— розроблення електронних уроків;
— розроблення пакету тестового матеріалу;
— створення особистої методичної чи предметної веб-сторінки;
• науково-методичні форми:
— методичний посібник;
— збірка;
— стаття до фахового видання;
— науково-методична розробка;
— портфоліо;
— створення термінологічного словника;
— творчий звіт.

Цілеспрямована система самоосвітньої діяльності зумовлює підвищення рівня професійної майстерності вчителя, активне впровадження нових технологій навчання, збагачення творчого потенціалу педагогічного колективу, а найголовніше — забезпечує підвищення якості освіти. А це — результативна участь в олімпіадах, творчих конкурсах, успіх випускників тощо.
Самоосвіта вчителів займає особливе місце в системі формування професійної компетентності педагогів. Завдання методичної служби школи полягає в подальшому заохоченні самоосвіти педагогів і у постійному вдосконаленні знань, у розкритті педагогічного потенціалу педагогів, у підвищенні рівня їхньої професійної компетентності.

Висновки

Мотивами для здійснення інноваційної діяльності зазвичай є: можливість педагога проявити себе, можливість запровадити нові методи й форми роботи, бажання дізнатися щось нове. Інноваційна діяльність, на нашу думку, є важливою насамперед педагогу, тому що заохочує до самопізнання, творчості, сприяє професійному зростанню, дає змогу розкривати власні таланти.

Науково-методична робота — це цілісна система взаємопов’язаних дій і заходів, яка ґрунтується на досягненнях науки, перспективному досвіді й конкретному аналізі йспрямована на всебічне підвищення рівня професійної компетентності кожного вчителя, на збагачення й розвиток творчого потенціалу педагогічного колективу школи, щоб бути конкурентоспроможними фахівцями.

Загалом система науково-методичної роботи школи враховує досвід і здібності кожного педагога, а також:

• забезпечує можливість для навчання й підвищення кваліфікації;

• сприяє творчим контактам працівників, посилює значущість праці педагогів.

Завдяки використанню різних форм і методів методичної роботи як традиційних, так і нетрадиційних, зросла кількість учасників різних методичних заходів, де враховано запити педагогів.

Учителі впроваджують інновації в освітньому процесі, успішно засвоїли й використовують інформаційно-комп’ютерні технології.

Основне завдання методичної служби школина сучасному етапі — це своєчасно побачити й належним чином оцінити оригінальне, нове й перспективне в роботі вчителя; створити сприятливі умови для впровадження інноваційних здобутків у його практику для формування професійної компетентності педагогів.

Автор: Антоніна ЧЕРНИЧКО, директор Ордо-Василівської ЗОШ І—ІІІ ст., Дніпропетровська обл.

Використані джерела

  1. Будкевич Т. Використання інформаційних технологій як засобу підвищення ефективності тра-
    диційних форм навчання / Рідна школа. 2004. № 1. С. 42—46.
  2. Бурдун О. Особливості впровадження інформаційних технологій в навчальному процесі / Рідна
    школа. 2010. № 1—2. С. 67—71.
  3. Зоріна О. Професійна компетентність учителя / Директор школи. 2015. № 6. С. 39—47.
  4. Мазур О. Професійна компетентність педагогів /Директор школи. 2016. № 5—6. С. 9— 8.
  5. Нестерчук Н. ІКТ в навчальному процесі сучасної школи / Школа. 2010. № 11. С. 61—63.
  6. Організатору інноваційної діяльності та дослідно-експериментальної роботи у загальноосвітньому
    навчальному закладі: метод. порадник / авт.-упоряд.: І. Євтушенко, Ю. Завалевський, С. Кириленко, О. Киян, К. Таранік-Ткачук. Київ; Чернівці: Букрек, 2014.
  7. Павленко О. Використання комп’ютерних технологій у пошуково-дослідній діяльності учнів / Рідна
    школа. 2007. № 10. С. 64—68.
  8. Сухомлинський В. Вибрані твори у п’яти томах. Київ: Радянська школа, 1976. Т. 1.
  9. Толочкін Ю. Суб’єктівність як засіб педагогічного вдосконалення / Директор школи. 2012. № 1.
    С. 29—44.
  10. Уруський В. Діагностика професійної компетентності педагогічних працівників / Директор школи № 5. С. 18—23.
  11. Чала М. Інформаційні технології в школі / Завуч. № 15. С. 6—8.

Додатки

Яблучко подяки 🙂

Якщо вам подобається те, що ми робимо — відправте нам яблучко подяки 🙂 А ми будемо знати, що рухаємося в правильному напрямку!

10,00 грн.

Вам також може сподобатися…

Share This