У статті розглянуто засоби експресії в сучасному медійному репортажі культурномистецької тематики, наведена класифікація цих засобів за функціональними параметрами, за ступенем та за особливостями вияву інтенсифікованої мовленнєвої (мовної) виразності. Показано, що експресія в репортажах культурно-мистецької тематики аргументує зміст основної частини висловлювання, виражає емоції автора, його індивідуальне сприйняття дійсності.

Мова сприймається, пізнається й оцінюється людиною з естетичного погляду. вона також може використовуватися людиною з естетичною метою, тобто бути засобом задоволення й авторського естетичного почуття, і естетичного почуття адресата.

Категорії емоційності та експресивності перебувають у взаємозалежності. емоційне служить для вираження певних почуттів, експресивне — для посилення впливової сили слова. експресивність породжується емоційністю, проте поняття експресивності ширше, оскільки воно охоплює естетичний, нормативний та оцінний план. Емоційність інгерентна — внутрішньо властива певному слову, експресивність — адгерентна, і набувається словом у контексті.

Метою нашого дослідження було з’ясувати вживаність експресивної лексики в текстах репортажів таких україномовних інтернет-видань як «ВолиньPOST», «Тиждень.ua» і «Слово Волині» та визначити їхні стилістичні функції. Це й зумовило завдання статті, що полягають у з’ясуванні наукових поглядів щодо визначення поняття експресії та експресивності; виявленні вживання експресії в текстах репортажів та аналізі функції експресивних слів у досліджуваних текстах.

Проблема експресивності — одна з головних лінгвістичних проблем, оскільки пов’язана з емоційним ставленням того, хто говорить (або пише) до того, про що повідомляється в мовленні (у тексті). Навіть такі офіційні форми мовлення, як наукове чи ділове, можуть мати експресивне забарвлення. однак способи створення цього забарвлення різноманітні — починаючи від орієнтованості мовлення на цілісну картину світу, включаючи образно-асоціативні прийоми збудження емоційного ставлення мовця та того, хто слухає, і закінчуючи вираженням усієї палітри почуттів-ставлень у діапазоні схвалення/несхвалення того, про що говориться. Головна риса експресивності — це ті когнітивні стани психіки людини, які спонукають «прикрашати» мову, переживаючи певні емоційні стани.

Поняття мовної експресії доволі широке й розуміється в сучасній лінгвістиці узагальненим — це «сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мови, які забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті засобом суб’єктивного вираження ставлення мовця до змісту чи адресата мовлення». водночас «експресивність властива одиницям усіх рівнів мови».

У сучасній лінгвостилістиці, на жаль, немає системного дослідження емоційно-експресивних засобів у медійних текстах культурної тематики. тому постає потреба здійснити опис емоційно-експресивних засобів, які вживаються у таких репортажах, що й зумовлює актуальність теми.

Питаннями мовної експресії займалися О. С. Ахманова, Т. Г. Винокур, Д. І. Галич,  М. О. Геленкова, Г. М. Колесник, І. С. Олійник, Д. Е. Розетналь, В. А. Чабаненко. На думку О. С. Ахманової, експресія — це «виражально-зображальні якості мовлення, що вирізняють його від звичайного (або стилістично нейтрального) і надають йому образності та емоційного забарвлення». В. П. Григор’єв зазначав, що «експресія — це виразність, це те, що передбачає вираження нетривіального змісту». Виразністю вислову називають експресію також Т. Г. Винокур та В. Д. Дєвкін. Г. М. Колесник бачить в експресії «те, що протиставляється стандарту, марковане».

Тобто, експресія — це виразність мовлення, така її якість, завдяки якій набувається стилістична маркованість (емоційність) і мовлення стає спроможним передати певний нетривіальний зміст.

За Чабаненком В. А. поняття мовленнєвої експресії має такі характеристики:

1) Експресія — це те, що саме породжується емоційністю, образністю мовлення, а не тільки те, що надає мовленню емоційності, образності, характерності.

2) Експресія — це інтенсифікація, підкреслення виразності, це збільшення виняткової разючої сили вислову, надання йому особливої психологічно мотивованої піднесеності.

3) Експресія пов’язана не лише з емоційним та образним (художнім), а й іншими планами вислову — вольовим, естетичним, соціально-оцінним, нормативним, формально-структурним, ситуативним і семантичним та іншими.

Поняття «експресії» та «експресивності» помилково ототожнюють. «Якщо експресія — це інтенсифікація (збільшення, підсилення) виразності, то експресивність — це вже сама інтенсифікована (збільшена, підсилена) виразність, така психологічно й соціально мотивована властивість мовного знака, що деавтоматизує його сприйняття, що підтримує загострену увагу, активізує мислення людини, викликає напругу почуттів у слухача (читача)». Тобто, під «експресивним» варто розуміти не скільки виразність, скільки інтенсифікованість, збільшення, підсилення, адже виразним є будь-який мовний знак, бо інакше він би не виконував свою функцію. Експресивність буває і мовленнєвою, і мовною. Мовленнєва виразність пов’язана з планом цілеспрямованого вживання, оновлення, а мовна — із закріпленою конотативною ознакою.

Експресивність за характером та особливостями вияву інтенсифікованої мовленнєвої (мовної) виразності може бути інгерентна та адгерентна. Інгерентна експресивність — це така експресивність, яка внутрішньо притаманна мовній одиниці. вона є постійною та невід’ємною ознакою елемента мови за будь-яких умов та у будь-яких контекстах.

Адгерентна експресивність набувається або проявляється лише в певній мовленнєвій ситуації, у певному контексті — «Ця стрічка — реконструкція життя й загибелі мамонтиці Кіки — оживила для учасників фестивалю найдавнішу історію міста». Контекст підсилює та увиразнює семантичні структури експресивних слів. Фактично будь-який стилістично нейтральний мовний елемент за певних ситуативно-контекстних умов здатний інтенсивно увиразнитись.

Також із функціонального погляду експресивність буває базова (первинна) та похідна (вторинна). Базова експресивність — це традиційно-усталена інтенсифікована виразність тих загальнонародних та індивідуально-авторських утворень, які входять до основного лінгвостилістичного фонду мови. Вторинна експресивність накладається на базову у зв’язку з певним структурно-семантичним оновленням мовного засобу.

Експресивність може мати різні характери. Інтраперсональний характер — експресивність, яка має сенс лише для того, хто її продукує. Екстраперсональний характер — експресивність, яка створюється з метою справити враження на когось.

Експресивна лексика постійно поповнюється новими словами та лексико-семантичними варіантами (зокрема й лексемами, які походять із неслов’янських мов), тобто ця лексика належить до активного лексичного шару.

Мовленнєва експресія — ознака медійного тексту, що передає думки та ідеї автора зі збільшеною інтенсивністю, виражає його внутрішній стан. Як наслідок — суттєво підсилюється емоційне навантаження висловлювання.

Експресивними мовними елементами є такі елементи, що є інтенсифіковано виразними самі собою, і ті, що є інтенсифікаторами виразності, чинниками, здатними збільшувати виразність лінгвального знака (морфеми, способи творення слів, стилістичні прийоми та т. п.) — «Не забули газетярі зі «Слова» і про тих, хто ще не визначився із любов’ю до «бісерування», боячись починати роботу через складність процесу».

Розглядаючи експресивно-стилістичне забарвлення треба зауважувати додаткову виражально-зображальну властивість мовного елемента певними умовами комунікації (мовленнєвої діяльності). Розрізняємо емоційне й оцінне експресивно-стилістичне забарвлення.

Емоційне забарвлення буває піднесеним, урочистим, пафосним, або ж зниженим і фамільярним. Прикладом урочистого піднесення може бути речення з використанням таких емоційно наснажених слів: «Експозиція стала вінцем двомісячної організаційної роботи колективу з пошуку самородків поліського краю, котрі, всупереч важким українським реаліям, виснажливій праці на землі, беруть до рук голку з ниткою і роблять цей світ кращим».

Експресивно-стилістичне забарвлення може мати різні відтінки. Оцінне забарвлення буває меліоративним (семантично позитивним) і пейоративним (семантично негативним). Так, слова зі зниженим забарвленням вживають у контекстах із відтінком відповідно зневаги, іронії чи осуду — «Митець зізнається, що за вісім років бюрократичної тяганини Луцьк його вже втомив, адже подібна історія трапилась і з пам’ятником Данилу Братковському: конкурс відбувся ще два роки тому».

Неабиякою експресивністю відзначаються фразеологізми. Експресивність фразеологізму залежить від його походження, стильової належності та від змісту, іноді форми. Найпопулярнішим прийомом посилення виразності фразеологізму є його структурна або структурно-семантична трансформація, тобто зруйнування його усталеної зовнішньої або внутрішньої форми — «Безліч списів було зламано за минулий тиждень через те, що авторську драму молодого режисера Баррі Дженкінса «Місячне сяйво» поспішили гуртом назвати «чорною гей-драмою» — вочевидь, керуючись самими лишень постерами».

Досить часто джерелом породження емоцій у сучасних пресових репортажах слугують іншомовні слова, найчастіше — варваризми (наприклад, перфоманс, флешбек та ін.) і наукові терміни — (емпіричне знання, авторська драма та ін.).

Інколи іншомовні слова не транслітеруються, що маркує їх у тексті, робить виразними — «Таку ж слабкість, softness, закидає колишньому чоловікові Сьюзен у кількох флешбеках до історії їхнього молодого кохання та розставання».

Повтор завжди доповнює висловлювання експресивним відтінком, акцентуючи або інтенсифікуючи його певний смисл. Цей прийом можемо спостерігати, коли автор репортажу хоче особливо підкреслити написане — «ЇЇ завдання — передати досвід життя реальних, а не вигаданих людей із їхніми реальними проблемами в реальному часі та реальному світі».

Особливу групу становлять експресивні слова, що в тексті пишуться в лапках. Так, наприклад, експресивно наснажене, неуживане слово в репортажі про виставку виробів із бісеру вжито в лапках — «Не забули газетярі зі «Слова» і про тих, хто ще не визначився із любов’ю до «бісерування», боячись починати роботу через складність процесу». Серед них виокремлюємо групу експресивних слів у лапках, до яких додається «так званий».

Загальновідомо, що репортаж має надавати об’єктивну інформацію, проте автори вдаються до нашарування експресивних слів, що має вплив на читача і показує ставлення автора до висвітлених подій — «Йдеться про Лос-Анджелес: це яскравий, але мертвий, стерилізований та «відфотошоплений» світ заможної артистичної тусовки, у декораціях якого сама Сьюзен, вдягнена у монохромні дорогі костюми, виглядає роботом».

Отже, ми розглянули експресивні засоби, які найчастіше вживають у текстах сучасного пресового репортажу культурно-мистецької тематики. експресивні засоби допомагають краще розкрити інтенції репортера та передати його емоційний стан. вони можуть показувати позицію автора щодо ситуації, про яку написано репортаж. а читач переживає подію разом з автором, погоджується з його думкою, сумує й радіє, хвилюється та захоплюється разом із ним. Експресія в репортажах аргументує зміст основної частини висловлювання, виражає емоції автора, індивідуальне сприйняття дійсності, сприяє естетичному впливу тексту на реципієнта.

Використані джерела

  1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. Москва: Советская энциклопедия, 1966.
  2. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. Москва: Искусство, 1979.
  3. Григорьев В. П. Поэтика слова. Москва: Наука, 1979.
  4. Колесник Г. М. Мова газети в епоху НТР. Науково-технічний прогрес і мова. Київ: Наук. думка, 1978.
  5. Маслова В. Лингвистический анализ экспрессивности художественного текста. Минск: Вышайшая школа, 1997.
  6. Механизмы экспрессивной окраски языковых единиц. Человеческий фактор в языке: Языковые механизмы экспрессивности / В. Н. Телия, Т. А. Графова, А. М. Шахнарович [и др.]; отв. ред. В. Н. Телия. Москва: Наука, 1991.
  7. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. Київ: Вища школа, 1984.
  8. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів українська мови: Монографія. Запоріжжя: ЗдУ, 2002.

Аліна СІМ’ЯЧКО,

студентка Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Share This