Нині розвиток інклюзивної освіти є одним із пріоритетів «Нової української школи». Реформування системи загальної середньої освіти в цьому напрямі здійснюється через формування інклюзивного освітнього середовища. Пропонуємо досвід Чеської Республіки для вдосконалення системи інклюзивного навчання дітей із особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти.

Особлива освітня потреба

Реформування системи загальної середньої освіти означає зокрема й зміну світоглядних переконань щодо можливості навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах кожного закладу загальної середньої освіти. Вивчення досвіду інших країн дає змогу зробити висновок про те, що зараз не можна розглядати інклюзивне навчання лише в контексті надання освітніх послуг дітям із певними порушеннями розвитку та інвалідністю.

Особлива освітня потреба є ширшим поняттям і може означати зокрема й необхідність надання дитині психологічної допомоги або вироблення особливих підходів до вивчення української мови дітьми з іншомовного середовища. Водночас, до кола учнів із такими потребами потрапляють й обдаровані діти, вік, освітня програма й навчальний план яких можуть значно відрізнятись від інших учнів класу.

Необхідно зазначити, що нині систему освіти в Україні більш сфокусовано на проблемі забезпечення в умовах інклюзії якості та доступності психолого-педагогічних і корекційно-розвивальних послуг саме для учнів з порушеннями розвитку.

Ця категорія учнів найбільше потребує матеріальних витрат для забезпечення корекційної складової навчання та архітектурної доступності будівель і приміщень шкіл, а також підвищення фахової компетентності керівників та педагогічних працівників закладів освіти.

Важливо, що в новому Законі України «Про освіту» визначено таке поняття, як «індивідуальна освітня траєкторія», яку реалізують у закладі освіти через розроблення для кожного учня індивідуального навчального плану з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб та можливостей, що ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти.

Протягом останніх років в Україні спостерігається значне збільшення кількості учнів, які навчаються в інклюзивних класах (у 2015/16 н. р. — 2720 учнів, у 2016/17 н. р. — 4180 учнів, у 2017/18 н. р. — 7179 учнів). Це пов’язано, як зі збільшенням кількості батьків, які віддають перевагу навчанню дитини в закладі освіти за місцем проживання родини (статтею 55 Закону України «Про освіту» виховання дитини в сім’ї визначено як першооснова розвитку особистості дитини), так і з удосконаленням нормативно-правової бази щодо освіти дітей з особливими потребами.

Інклюзивне навчання в Україні

2017 рік став дуже важливим для подальшого розвитку інклюзивного навчання в Україні. Можна виокремити три найважливіші події.

1. Затвердження форми індивідуальної програми розвитку

Передусім, це затвердження форми індивідуальної програми розвитку — документа, у якому зазначають усі рекомендації щодо навчання дитини з особливими освітніми потребами, надання їй корекційних та реабілітаційних послуг (постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 р. № 588).
Зараз такі програми розробляють фахівці психолого-медико-педагогічних консультацій спільно з учителями та психологом школи за погодженням із батьками (законними представниками дитини).

Водночас у межах реформування системи освіти відповідно до завдань, визначених пунктом 31 статті 48 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальну середню освіту», в Україні розпочато розбудову мережі інклюзивно-ресурсних центрів (далі — Центри), фахівці яких будуть надавати психолого-педагогічні та корекційно-розвивальні послуги учням з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах, здійснювати методичну підтримку педагогічних працівників щодо навчання таких учнів.

Функції та повноваження таких Центрів регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 р. № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр».

У 2017 році в державній субвенції було передбачено цільові видатки в сумі 209,4 млн грн, у 2018 році — 504 млн грн. Зокрема, у 2018 році кошти державного бюджету буде використано на оснащення інклюзивно-ресурсних центрів, на придбання пакету діагностичних тестів для кожного центру.

2. Запровадження субвенції з державного бюджету

З 2017 року в Україні запроваджено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 р. № 88 затверджено Порядок та умови надання субвенції (далі — Порядок) (зміни до постанови внесені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 863).

Субвенцію спрямовано на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, які навчаються в спеціальних та інклюзивних класах закладів загальної середньої освіти (крім спеціальних закладів загальної середньої освіти та навчально-реабілітаційних центрів), зокрема: дітям сліпим та зі зниженим зором, глухим та зі зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням розумового розвитку, зі складними порушеннями розвитку (зокрема, з розладами аутичного спектра).

У пункті 4 «Порядку та умов надання субвенції» визначено, на оплату яких видатків вона спрямовується, зокрема: проведення (надання) корекційно-розвивальних занять (послуг), що визначені індивідуальною програмою розвитку дитини, та придбання спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку, обладнання, дидактичного матеріалу та особливих наочних засобів, які дають змогу дитині опанувати навчальну програму.

Варто зазначити, що нині сума, яку виділяють на одну дитину, становить близько 22,5 тис. грн та є розрахунковою, а використання цих коштів залежить від об’єму послуг, які надаються учню, та придбання необхідних для навчання дітей (або групи дітей) засобів корекції, дидактичних матеріалів та обладнання. До того ж бюджетний період не збігається з навчальним роком у школі, а кошти субвенції, затверджені в бюджеті 2018 року, виділені на надання державної підтримки як дітям, які навчаються у січні-травні 2018 року, так і тим, які навчатимуться в інклюзивних і спеціальних класах із 1 вересня поточного року.

Очевидним є те, що система фінансування інклюзивного навчання в Україні, особливо щодо освіти дітей із порушеннями розвитку, зокрема з інвалідністю, потребує подальшого вдосконалення.

Особливо важливим є визначення точної вартості освітніх послуг, їх уніфікація незалежно від типу й форми власності закладу, де навчаються учні з особливими освітніми потребами, що дасть змогу використовувати кошти освітніх субвенцій найбільш ефективно. Це також є актуальним, якщо брати до уваги запровадження в Україні принципу «гроші ходять за дитиною».

Для визначення необхідності надання певних освітніх послуг дітям із порушеннями розвитку та психологічними проблемами визнано у світі інструментарій оцінювання, які дадуть можливість чітко визначати комплекс специфічних потреб дитини, ураховувати медичний, освітній та соціальний компоненти. Базовим інструментарієм у визначенні потреб, необхідних послуг, залучення фахівців та, головне, фінансування таких послуг є Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.

3. Затвердження Плану заходів  із впровадження МКФ

Важливою подією у 2017 році стало затвердження розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2017 р. № 1008-р Плану заходів із впровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (далі — МКФ). Запровадження МКФ пов’язане з кардинальними змінами підходів щодо визначення інвалідності, зокрема: переходом від медичної моделі інвалідності до соціальної, під час запровадження якої функціонування та обмеження життєдіяльності розглядають як комплексну взаємодію між станом здоров’я людини, контекстними чинниками навколишнього середовища й персональними.

Соціальна модель

Необхідно зазначити, що в системі освіти в Україні застосовується саме соціальна модель, оскільки забезпечення права на освіту осіб з особливими потребами пов’язане із задоволенням саме освітніх потреб, які можуть бути не пов’язані з хворобою людини, чи з її інвалідністю.

Під час аналізу проблем, які виникають під час запровадження в Україні інклюзивного навчання, стає очевидним, що система надання психолого-педагогічних та корекційно-розвивальних послуг має бути максимально диференційованою та зорієнтованою на потреби кожного учня.

Це особливо важливо для забезпечення якості та доступності освіти для дітей із тяжкими та комбінованими порушеннями.

Нині в українському законодавстві є лише один акт, у якому зазначено класифікацію основних категорій життєдіяльності й ступені вираження обмежень таких категорій.

Це постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям».

Відповідно до зазначеної класифікації здатність до навчання також належить до основних категорій життєдіяльності поруч із самообслуговуванням, спілкуванням, контролюванням своєї поведінки, трудовою діяльністю, здатністю до самостійного пересування та орієнтації.

При цьому стійкі порушення організму  диференціюють на чотири ступені їх вираження (I ступінь — незначні порушення; II ступінь — помірні порушення; III ступінь — виражені порушення; IV ступінь — значно виражені порушення).

Таку класифікацію розроблено у зв’язку з уведенням категорії «дитина-інвалід підгрупи «А».

Водночас, План заходів із упровадження в Україні Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я та Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків передбачає завдання щодо визначення вартості освітніх послуг, які надають дітям із особливими освітніми потребами, що вимагає розроблення багатоступеневої диференційованої системи надання таких послуг у закладах освіти.

Забезпечення осіб з особливими освітніми потребами психолого-педагогічними послугами в Чехії регламентується параграфом 16 основного Закону «Про освіту» № 561/2004 (§ 16 Навчання дітей, учнів та студентів зі спеціальними освітніми потребами), Законом «Про педагогічних працівників» № 563/2004, розпорядженнями Кабінету Міністрів № 564/2006 та № 448/2011. Рівні підтримки, а також фінансування інклюзивної освіти регламентується додатком до розпорядження Кабінету Міністрів № 27/2016.

У цьому контексті дуже цінним та змістовним є вивчення досвіду Чеської Республіки, у якій протягом останніх 15 років відбулися значні реформи щодо організації та фінансування інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти.

Додаток складається з двох частин.

У частині А визначено механізми підтримки дітей із особливими освітніми потребами. Рівні підтримки (від першого до п’ятого) залежать від тяжкості порушення та обсягу допомоги, яку надають учню.

У частині В зазначено спеціальні підручники та матеріали для навчання таких дітей, а також інші компенсаційні матеріали, які закуповує заклад освіти за кошти державного бюджету із зазначенням їх орієнтовної вартості. Окремі розділи цієї частини стосуються організації навчання обдарованих дітей, а також учнів із потребою підтримки в навчанні через відмінне культурне середовище й умови життя. Це дуже актуально на сьогодні, ураховуючи суспільний резонанс, що виник навколо дітей, мовою навчання яких є угорська, румунська або болгарська. Також значна увага зараз приділяється питанню навчання в Україні ромських дітей.

Підтримка й консультації

Залежно від тяжкості порушення на кожному рівні визначено механізми педагогічної та психологічної підтримки учня, а також фахівці, які здійснюють цю підтримку.

Це можуть бути педагогічні працівники закладу освіти, зокрема ті, що входять до шкільної консультації:

  • шкільний методист профілактики, який опікується учнями з ризиковою поведінкою й профілактикою ризикової поведінки;
  • вихователь-консультант, який займається підтримкою учнів і педагогічних працівників щодо навчання учнів, які мають потребу в застосуванні механізмів підтримки;
  • шкільний психолог або шкільний спеціальний педагог (за наявності).

На першому рівні підтримку учня здійснюють педагогічні працівники закладу освіти. (Примітка: на сьогодні МОН розробляється Положення про шкільну команду).

Починаючи з другого рівня в Параграфі зазначено необхідність залучення спеціального освітнього консультаційного органу, яким є психолого-педагогічна консультація.

Фахівці таких консультацій здійснюють супроводження діяльності шкільних консультацій та надають психологічну допомогу учням, оскільки психологи є не в усіх чеських школах. Також психолого-педагогічні консультації проводять навчальні семінари для педагогічних працівників.

Теми семінарів визначають та замовляють загальноосвітні навчальні заклади, відповідно до освітніх потреб учнів.

Працівники шкільної консультації співпрацюють з освітніми консультативними органами, іншими педагогічними працівниками школи, зокрема з класними керівниками, та забезпечують регулярну комунікацію з батьками (законними представниками) учня.

Проводячи аналогії із системою освіти в України — такі функції методично-консультативної підтримки закладів освіти найближчим часом будуть виконуватись інклюзивно-ресурсними центрами та обласними центрами підтримки інклюзивної освіти.

Спеціальні школи в Чехії мають консультації, до складу яких входять спеціальні педагоги, які працюють з учнями з певними нозологіями.
На третьому, четвертому та п’ятому рівнях підтримка здійснюється психолого-педагогічними консультаціями та консультаціями, які складаються з фахівців спеціальних шкіл.

Необхідно зазначити, що нині в Україні вчителі-дефектологи, які працюють у спеціальних закладах освіти та навчально-реабілітаційних центрах, також надають психолого-педагогічні та корекційно-розвивальні послуги широкому контингенту дітей із особливими освітніми потребами.

Це дає змогу надавати якісні послуги за місцем проживання учнів, а також раціонально використовувати кадровий потенціал та матеріальну базу таких закладів освіти.

Механізми підтримки

Також у частині А зазначено механізми підтримки учнів, до яких належать: організація навчання учня в освітньому закладі, методи навчання, пристосування об’єму та результатів навчання (наприклад, модифікація матеріалу для дітей із ментальними порушеннями), особливості оцінювання учня, індивідуальний навчальний план та індивідуальна підтримка учня, інтервенція, пристосування умов під час вступу та закінчення навчання, матеріали для навчання, зокрема спеціальні підручники (наприклад, надруковані шрифтом Брайля), збільшення тривалості навчання учнів (для іншомовних учнів).

Асистент педагога

Наявність асистента педагога належить до індивідуальної підтримки учня, починаючи з третього рівня підтримки. Для введення асистента педагога характер спеціальних освітніх потреб учня має вимагати необхідність допомоги під час навчання.

Регламентовано, що присутність асистента не є обов’язковою під час усього процесу навчання.

Асистента можна залучати й до інших учнів, які потребують схожої підтримки. Обсяг підтримки визначається відповідно до складності від 0,25 ставки до 1,0 ставки на одного учня (максимально 4 учні в класі).

Спеціальні освітні потреби учнів, для навчання яких підтримка педагога асистентом є невід’ємною, не мають бути однаковими.

Інтервенція

Цікавим є те, що організація навчання інтелектуально обдарованих учнів прописана теж на цьому рівні, оскільки потребує особливих підходів та суттєвої зміни навчальних планів та програм. Тривалість надання підтримки визначається характером спеціальних освітніх потреб учня, становить період від кількох місяців до завершення обов’язкового шкільного навчання (9-х класів). Тривалість може регулюватися залежно від оцінки актуального стану учня та від інших обставин (наприклад, від висновку після контрольного обстеження).

Інтервенція складається з педагогічної опіки, яка спрямована на підтримку учня щодо опанування освітньої програми, або ж на компенсацію недостатньої домашньої підготовки до навчання.

Щодо навчання дітей із порушеннями розвитку, вона охоплює корекційний компонент навчання: логопедичну допомогу, розвиток слухового сприймання, вивчення жестової мови, заняття з орієнтування в просторі для дітей із порушеннями зору тощо.

Адаптація

Пристосування умов під час вступу або закінчення закладу освіти здійснюється шляхом адаптації екзаменаційної документації вступного іспиту для учнів зі спеціальними освітніми потребами щодо читання або письма.

Зокрема, це стосується величини письма або дозволу щодо складання іспиту з використання шрифту Брайля.

За необхідності директор школи дозволяє присутність асистента педагога, перекладача жестової мови, переписувача дляглухої особи, використання інших комунікаційних систем для глухих та сліпо-глухих осіб, використання засобів альтернативної або аугментативної комунікації.

Школа діє на основі рекомендації освітнього консультаційного органу, яку учень подає із заявкою про вступ.

Схожим чином здійснюється вступний іспит серед абітурієнтів до вищої фахової школи. Також у кожному з розділів частини А визначено форми навчання учня та обсяг необхідного фінансування. Для прикладу розглянемо механізми підтримки навчання учнів з особливими освітніми потребами на третьому рівні (таблиця 1 на ).

Частина В Параграфу регламентує фінансову складову навчання дітей із особливими освітніми потребами.

Як і в частині А, фінансування також здійснюється відповідно до рівнів підтримки — від найлегшого першого до найважчого п’ятого.

Кожен рівень поділено на розділи. Це підтримка, пов’язана з порушеннями розвитку та інвалідністю, відміним культурним середовищем та умовами життя дитини, обдарованістю дитини, а також зі специфічними порушеннями поведінки або навчання.

У параграфі передбачено, що за кошти державного бюджету можна придбати компенсаційні матеріали, спеціальні підручники та матеріали, програмне забезпечення, IT обладнання.

У правій частині таблиці зазначено орієнтовні фінансові витрати, передбачені на забезпечення підтримки певної категорії учнів.

До компенсаційних матеріалів можуть належати, наприклад: стіл із регуляцією висоти та кута стільниці, антислизькі килимки, відповідне освітлення робочого місця, спеціальні ножиці або безпечні склянки для води тощо.

Цікавим є оснащення для обдарованих дітей, яке охоплює мікроскопи й телескопи, набори для проведення природознавчих експериментів та досліджень, комп’ютерну техніку та спеціальні ліцензовані програми для обробки та опрацювання досліджень, енциклопедії та спеціальну літературу тощо. Водночас передбачено, що таким дітям оплачуються читацькі квитки до бібліотек з онлайн-доступом до спеціалізованих баз публікацій.

Автономія директорів

Якщо ми говоримо про фінансування інклюзивної освіти, не можна не зазначити, що в Чехії одна з найбільших автономій директорів шкіл у Європейському Союзі. Директор школи несе повну відповідальність за складання та виконання освітньої програми школи, яку складає колектив закладу, обов’язково оприлюднюють на офіційному сайті закладу, що охоплює елементи адаптації для учнів із особливими освітніми потребами.
З іншого боку — директор чеської школи повністю відповідає за розподіл та використання коштів.

На відміну від України, всі кошти, які надходять до школи з державного, місцевого бюджетів, та, наприклад, від оренди шкільних приміщень, залишаються на рахунках закладу освіти.

Ці кошти може використовувати директор для забезпечення потреб дітей із особливими освітніми потребами в період формування відповідної електронної заявки для отримання державного фінансування.

До того ж ефективному використанню коштів сприяє запроваджена в Чеській республіці повністю автоматизована електронна система обліку та фінансування учнів з урахуванням усіх їхніх освітніх потреб. Порівнюючи з українською системою фінансування, зазначимо, що в нашій країні поки що кошти державного бюджету не можуть бути використані повною мірою, що пов’язано з особливостями законодавства, а також із відсутністю досконалої системи обліку дітей з особливими освітніми потребами (таблиця 2).

Імплементація МКФ в Україні

Проаналізувавши чеський досвід щодо підтримки дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзії, можемо визначити основні напрями вдосконалення системи надання психолого-педагогічних та корекційно-розвивальних послуг в Україні.

Насамперед, це розробка простих за формою та зрозумілих для широкого кола громадян законодавчих актів щодо організації інклюзивного навчання та його фінансування.

У межах запланованих заходів щодо імплементації МКФ в Україні необхідно розробити чіткий алгоритм міжвідомчої взаємодії органів охорони здоров’я,
освіти й соціального захисту для надання комплексної допомоги дітям з особливими потребами, зокрема з інвалідністю, та забезпечити державні гарантії надання якісних і своєчасних послуг незалежно від місця проживання родини.

Також пріоритетним напрямом у найближчі два роки є розбудова мережі інклюзивно-ресурсних центрів та обласних центрів підтримки інклюзивної освіти, створення яких має забезпечити якісну діагностику дітей, надання методичної підтримки керівникам і педагогічним працівникам закладів освіти.
Водночас їх відкриття дасть змогу розробити механізми підтримки учнів у закладах освіти, з обов’язковими залучення батьків дітей до освітнього процесу.

  • Використані джерела
    Закон України «Про освіту» (2145-VIII від 05.09.2017). Ст. 1.Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям» (від 21 листопада 2013 р. № 917)
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» (від 12.07.2017 № 545).
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» (від 15 серпня 2011 р. 872).
  • Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами» (від 14 лютого 2017 р.
    № 88).
  • Спільний наказ МОН та МОЗ від 29.08.2016 р. № 1027/900 (зареєстрований в Мін’юсті 27 грудня 2016 р. за № 1707/29837) «Деякі питання участі в зовнішньому незалежному оцінюванні та вступних іспитах осіб, які мають певні захворювання та/або патологічні стани, інвалідність».
  • Zákon o předškolním, základním, středním, vyšším odborném a jiném vzdělávání (školský zákon).
    Vyhláška č. 27/2016 sb., o vzdělávání žáků se speciálními vzdělávacími potřebami a žáků nadaných, ve znění účinném od 1. 1. 2018

 

Юлія Дмитрієва-Заруденко, виконувач обов’язків начальника відділу інклюзивної освіти

та інклюзивно-ресурсних центрів МОН

газета "Управління Освітою", "5 травень 2018

Share This