Проблема міжпредметних зв’язків цікавила педагогів ще в далекому минулому. Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. Ф. Одоєвський та багато інших підкреслювали необхідність взаємозв’язків між навчальними предметами для відображення цілісної картини природи «в голові учня», для правильного світорозуміння.

Актуальність міжпредметних зв’язків у шкіль­ному навчанні очевидна. Вона зумовлена сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. Людині вже недостатньо знань лише в одній галузі науки. Неможливо вивчати одне, не торкаючись іншого. Інтеграція наукових знань, зі свого боку, ставить нові вимоги до фахівців.

Зростає роль знань людини у сфері суміжній зі спеціальністю наук й уміння комплексно застосовувати їх під час вирішення різних завдань.

Здійснення міжпредметних зв’язків на практиці спричиняє чимало труднощів:

  • як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони хотіли та вміли встановлювати зв’язки між різними навчальними предметами;
  • як пробудити їхній пізнавальний інтерес до світоглядних питань науки;
  • як об’єднати зусилля вчителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання?

Як свідчить практика, одна з причин втрати учнями інтересу до навчання полягає в тому, що вони не бачать найближчої, а також віддаленої мети вивчення матеріалу із певного предмета. Нині вивчення навчальних предметів, особливо природничо-математичного циклу, неможливе лише за теорією без практики, без знання основ сучасного виробництва. А це можливо лише на підставі встановлення міжпредметних зв’язків.
Особливо потрібно зазначити аспект формування спільних для всіх дисциплін прийомів розумової та навчальної діяльності:

  • уміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, виокремлювати головне;
  • працювати зі словником, книжкою, текстом;
  • уміння конспектувати, складати план реферату тощо, які не є прерогативою якоїсь однієї дисципліни, а належать до проблеми наукової організації розумової діяльності учня.

Для успішного розв’язання цих завдань потрібне узгодження зусиль учителів різних предметів у формуванні єдиного підходу до вироблення вказаних умінь, чіткого визначення етапів такої роботи, ролі кожного навчального предмета в їх удосконаленні.

Сутність та функції міжпредметних зв’язків

У педагогічній літературі є різні підходи до визначення поняття міжпредметних зв’язків (А. Губанова, Є. Леонова, І. Звєрєв, В. Максимова, М. Голобородько, І. Туришев, Б. Гохват, Г. Гранатов, В. Гуревич, В. Монахов, Н. Черкес-Заде, Н. Бурцева, В. Федорова та ін.).

«Міжпредметні зв’язки — педагогічна категорія для позначення інтеграційних відносин між об’єктами, явищами та процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу й виконують освітню, розвивальну та виховну функції в їхній органічній єдності».
Г. Федорец «Проблема интеграции в теории и практике обучения: (Предпосылки, опыт)»

Різноманіття функцій міжпредметних зв’язків у процесі навчання показує, що сутність такого поняття не може бути визначена однозначно (схема 1). Це явище — багатомірне. Воно не обмежується змістом, методами, формами організації навчання. Міжпредметні зв’язки проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну діяльність учителів. Вони звернені до особистості учня, формують діалектичне мислення, науковий світогляд, переконання, сприяючи всебічному розвитку здібностей і потреб школяра.

Дослідження (теоретичні та експеримен­тальні) дають змогу виокремити дві фор­­ми відносин між ідеєю міжпредметних зв’язків та принципами навчання:

1. Міжпредметні зв’язки як один зі способів здійснення кожного з принципів навчання.

2. Міжпредметні зв’язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання.

Під час навчання варто відображати застосування, розвиток, закріплення та узагальнення знань і вмінь, набутих учнями під час вивчення інших предметів.

Функції міжпредметних зв’язків

 

Націлені на формування цілісної системи знань учня. Є одним із критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів.
Єдність свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення такої єдності в навчанні — одна з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого на формування світогляду як результату інтегрованої освіти (Н. Менчинська, Є. Моносзон).
Впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів учнів (В. Максимова, Н. Чурилін). Розглядають як один зі способів розвивального навчання, який сприяє формуванню міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т. Александрова, Л. Панчешнікова, Н. Сорокін).

У змісті навчального матеріалу важливо виокремити питання, вивчення яких вимагає звернення до раніше засвоєних (з інших предметів) знань, а також питання, які отримають розвиток у подальшому навчанні дисциплін.

Принцип міжпредметних зв’язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, що орієнтовані на застосування й синтез знань та вмінь із різних предметів.

Систематичне використання міжпредметних зв’язків створює можливості широко використовувати дидактичні матеріали та засоби наочності (підручники, таблиці, прилади, карти, діафільми, кінофільми), які належать до одного навчального предмета, під час вивчення інших дисциплін.
В організації навчання виникає потреба в комплексних формах — узагальнювальних уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметний зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, взаємовідвідування уроків.

Види міжпредметних зв’язків

Тема міжпредметних зв’язків далеко не нова. Ще в 1973 році в матеріалах Всесоюзної конференції , присвяченій проблемі міжпредметних зв’язків, подано класифікації зв’язків за знаннями й загальнопредметними уміннями, спільними для споріднених предметів (Г. Батуріна, М. Скаткін).

Очевидно, що класифікація такого складного системного об’єкта, яким є міжпредметні зв’язки, не може мати лінійний характер. Вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв’язків, варто орієнтуватися на такі системні показники:

  • інформаційну структуру навчального предмета;
  • морфологічну структуру навчальної діяльності;
  • організаційно-методичні елементи процесу навчання.

Змістовно-інформаційні міжпредметні зв’язки

Фактичні зв’язки

Встановлення спорідненості досліджуваних у різних навчальних предметах фактів, які підтверджують і розкривають загальні ідеї та теорії. Пізнавальна діяльність учнів у фактичних зв’язках орієнтована на процеси запам’ятовування й актуалізації фактичного матеріалу. Вже на цьому рівні в учнів формуються вміння всебічного аналізу фактів, їхнього зіставлення, узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей, уміння приєднувати факти з різних навчальних предметів у загальну систему знань про світ.

Понятійні зв’язки

Поняття — це форма людського мислення, за допомогою якого пізнаються загальні, істотні ознаки предметів. В учнів формуються загальнопредметні вміння оперування поняттями: порівняння, конкретизації, узагальнення, формулювання їхніх визначень, застосування в поясненні фактів тощо. Дії учнів спрямовують на пізнання зв’язків понять із різних наук, що відображають реальні зв’язки в природі.

Теоретичні зв’язки

Теорія — це система наукових знань, у якій відображено взаємозв’язок фактів, понять, законів, постулатів, наслідків, практичних положень, які стосуються певної предметної сфери.

Міжпредметні теоретичні зв’язки в сучасних умовах навчання є поелементним прирощенням нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, набутих на уроках зі споріднених предметів.

Філософські зв’язки

Це узагальнення наукових і філософських уявлень про світ. Засвоєння філософських знань «у чистому вигляді» здійснюють під час вивчення учнями курсу суспільствознавства, який виконує синтезуючу роль. Проте кожен навчальний предмет робить власний внесок у формування єдиної науково-філософської картини світу.

Ідеологічні зв’язки

Ідеологія — система поглядів та ідей: політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних, філософських. Ідеологічні міжпредметні зв’язки — це синтез ідеологічних знань, приєднаних у зміст предметів різних циклів. Такі зв’язки спрямовані на формування ціннісного ставлення учнів до світу й мають виховний потенціал.

УВАГА! Поділ міжпредметних зв’язків на види — наукові (фактичні, понятійні, теоретичні), філософські, ідеологічні — має відносний характер. Кожен наступний більш високий рівень (вид) зв’язків є узагальненням попередніх, а кожен попередній слугує опорою для конкретизації більш високих рівнів міжпредметних зв’язків. Теоретичні, філософські, ідеологічні знання набувають методологічного характеру в процесі пізнавальної діяльності учнів, коли ставлення таких знань до пізнання, методи, наукові підходи стають спеціальними об’єктами вивчення.

Операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки

Особливе значення операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки мають у навчальних предметах, які залучають учнів до певної діяльності (розв’язання задач, досліди або дослідження, креслення, вивчення іноземних мов, спів, музика, трудова діяльність тощо).

Міжпредметні зв’язки за видами діяльності так само, як і міжпредметні зв’язки за видами знань, розкривають перед учнями діалектику загального, особливого та одиничного в пізнанні світу. Вони завжди додають світоглядну орієнтацію в процес навчання (таблиця).

Види міжпредметних зв’язків Міжпредметні пізнавальні завдання Міжпредметні узагальнені вміння
Фактичні — встановлення спорідненості, аналогії фактів, що вивчають у різних навчальних предметах, їх усебічний розгляд для формування у свідомості учнів цілісної фактичної картини (ситуації) Встановлення зв’язку, спільності фактів із різних предметів для конкретизації досліджуваного матеріалу, формування нових понять, їх пояснення з позицій загальних теорій, принципів із метою використання одних фактів для пояснення інших Встановлення спільності фактів з різних предметів, їх усебічного аналізу, зіставлення й узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей; уміння поєднати узагальнені факти із загальною системою знань, відшукати та застосувати їх на практиці
Понятійні — поетапне, поелементне розширення і поглиб­лення зв’язків між конкретними ознаками понять, загальних для різних предметів Встановлення зв’язків між поняттями з різних предметів для їх конкретизації, узагальнення, формування системи понять різного ступеня узагальненості, їх супідрядності й розвитку, пояснення причинно-наслідкових зв’язків та явищ Встановлення зв’язків між поняттями різних предметів, їх конкретизації, вміння пояснювати процеси та явища однієї науки за допомогою понять іншої науки, робити світоглядні висновки на підставі загальних понять; уміння сформулювати в мові зв’язок між поняттями з різних предметів тощо
Теоретичні — поелементне прирощення нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, набутих на уроках із різних предметів для усвідомлення учнями цілісної системи знань Встановлення зв’язків між теоріями різних наук, їх точок дотику; встановлення зв’язків між структурними компонентами загальнонаукових теорій; встановлення зв’язків між теоретичними знаннями та методами їх пізнання; приведення теоретичних знань у систему, їх світоглядне спілкування, розкриття широти практичного застосування теорії Уміння розглядати наукові теорії як окремий випадок більш загальних теорій; уміння поєднати структурні елементи загальнонаукових теорій в єдине ціле; вміння на підставі теорії однієї науки пояснювати факти, що досліджують, суміжною з нею наукою; вміння застосовувати теорію на практиці; вміння поєднати наукову теорію з філософією
Філософські — усвідомлене засвоєння учнями знань про об’єктивні закони розвитку природи, суспільства, пізнання на підставі узагальнення конкретно-предметних і філософських знань, набутих під час вивчення предметів різних циклів Встановлення зв’язків між конкретно—предметними та філософськими знаннями для формування науково-філософської картини світу, встановлення зв’язків між науковими поняттями та філософськими категоріями тощо Уміння розглядати предметні факти, поняття, теорії, закони з позицій загальних діалектичних законів і категорій; вміння здійснити поелементне узагальнення знань із різних предметів у процесі визначення найбільш загальних ознак понять діалектичного та історичного матеріалізму, дати визначення таких понять із опорою на конкретно-предметні знання тощо
Ідеологічні — поелементне узагальнення та свідоме засвоєння аксіологічних знань, набутих учнями під час вивчення гуманітарних та природничих дисциплін для формування їхньої ідейно-моральної свідомості Засвоєння зв’язків між елементами аксіологічних знань, набутих учнями під час вивчення різних навчальних предметів; розкриття ідейно-політичних та морально-естетичних аспектів наукових знань з опорою на
факти, поняття, ідеї, образи
Уміння поєднати в загальну систему знання різних видів, різних форм суспільної свідомості та людської практики; вміння орієнтуватися в комплексних проблемах сучасності, їх гностичних і аксіологічних аспектах; уміння визначити точки дотику природничих, гуманітарних і технічних знань

Дидактичні основи міжпредметних зв’язків у предметному навчанні

Навчальний предмет і навчальна діяльність є дидактичною основою визначення міжпредметних зв’язків. Спільність структурних компонентів навчальних предметів та навчальної діяльності слугує джерелом міжпредметних зв’язків у процесі навчання.

Методичні способи здійснення міжпредметних зв’язків

Формування пізнавальних умінь та інтересів учнів під впливом міжпредметних зв’язків

Відсутність стійких предметних інтересів і знань позбавляє учня основ «міжпредметної» діяльності, спричинюючи часом негативне ставлення до неї.

В одних учнів під впливом міжпредметних зв’язків підвищується інтерес до навчальних предметів, які раніше не цікавили їх, а рівень знань та умінь ще залишається невисоким. В інших, навпаки, значно зростають уміння міжпредметного перенесення, проте помітних змін у розвитку предметних інтересів не спостерігають. Це пояснюють тим, що міжпредметні зв’язки не є єдиним чинником, що формує пізнавальні інтереси учнів. Пізнавальний досвід, обмежений вузькопредметними рамками, заважає побачити добре відоме в новому, незвичайному аспекті, необхідному для творчого вирішення міжпредметного завдання. У таких ситуаціях заважає звичка мислити по-старому, що виникає на перших етапах пізнавальної діяльності на підставі міжпредметних зв’язків. Неузгодженість між раніше сформованими вміннями та інтересами учнів надалі нівелюється, відбувається посилення взаємозв’язків умінь та інтересу на якісно новій узагальненій змістовній основ.

Міжпредметні зв’язки в навчанні можна здійснювати за такими основними напрямами
Формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, спільні для суміжних наукових галузей
Формування спільних для суміжних предметів елементарних умінь, на яких ґрунтуються складніші методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами (працювати з картою; застосовувати історичні знання; добирати фізичні приклади математичних залежностей тощо)
Формування політехнічних знань і трудових умінь, що вимагають комплексного застосування знань основ наук на практиці
Формування на базі узагальнених знань та умінь вірного оцінного ставлення до предметних знань

Приєднані в зміст уроку міжпредметні зв’язки підсилюють його новизну. Зумовлюють оновлення вже відомого матеріалу, об’єднують нові та раніше набуті знання в систему. Зв’язки суміжних курсів дають змогу глибше проникнути в сутність предметів, розкрити, наприклад, причинно-наслідкові зв’язки.

Це дає можливість повніше показати історію науки, методи та досягнення сучасної науки, у якій посилюються інтеграція знань та системний підхід до пізнання.

Міжпредметні зв’язки посилюють узагальнювальний характер змісту навчального матеріалу, який вимагає зміни методів навчання. Виникає потреба в колективних формах організації навчальної роботи, які найліпше забезпечують вирішення міжпредметних проблем, створюючи умови для прояву знань та інтересів учнів з інших предметів. Водночас можливий успіх для кожного.

Основним показником формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів учнів є оцінні вміння. Сучасні програми з низки навчальних предметів вимагають від учнів умінь оцінного характеру (наприклад, вміння дати усний відгук про прочитаний літературний твір; висловити особисте ставлення до героїв і подій). Отже, навчання на підставі різнобічних міжпредметних зв’язків активно формує стійкі широкі світоглядні пізнавальні інтереси, що особливо цінно для всебічного розвитку особистості.

Світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів — це стійке прагнення школяра до розуміння та обґрунтування істотних зв’язків, що пояснюють відносини «особистість і суспільство», «природа і суспільство», «людина і праця» (схема 4).

 

Планування міжпредметних зв’язків

Зміст, обсяг, час і способи використання знань з інших предметів можна визначити лише на підставі планування. Для цього необхідне ретельне вивчення рекомендацій, наданих навчальними програмами в розділі «Міжпредметні зв’язки» з кожної навчальної теми курсу, а також вивчення навчальних планів і матеріалу підручників суміжних предметів.

Мережеве планування

Має форму графіка або плану чи карти, які встановлюють основні зв’язки різних навчальних тем суміжних курсів, показують вузлові теми з найбільшою кількістю зв’язків з іншими предметами.

Мережевий графік є моделлю навчального процесу, яка відображає зміст і обсяг навчальної діяльності учнів у певні відрізки часу і з урахуванням міжпредметних зв’язків.

Мережеве планування здійснює заступник директора або голова методичного об’єднання. Мережеве планування дає загальну канву міжпредметних зв’язків у циклі навчальних предметів, але недостатньо організовує активну пізнавальну діяльність учнів. Необхідне планування методів і форм організації навчання в процесі здійснення міжпредметних зв’язків. Цьому сприяють інші способи планування.

Процес формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів
Пробудження інтересу та бажання орієнтуватися на міжпредметні зв’язки в процесі засвоєння загальнопредметних світоглядних ідей за допомогою елементів проблемності
Ррозвиток і розширення інтересу до засвоєння світоглядних ідей, формування пізнавальної самостійності під час вирішення міжпредметних завдань
Зміцнення та поглиблення інтересу до світоглядних проблем під час самостійної діяльності учнів (система творчих робіт та позакласної роботи міжпредметного змісту). Розвиток пізнавальної самостійності в діяльності на підставі міжпредметних зв’язків відбувається в тісному взаємозв’язку з формуванням світоглядних, ціннісних орієнтацій особистості, що регулюють її соціальну активність

Курсове планування

Планування міжпредметних зв’язків усередині навчального курсу може здійснювати вчитель або методист. Водночас можуть бути різні підходи до аналізу міжпредметних зв’язків.

Міжпредметні зв’язки рекомендують використовувати в поєднанні з внутрішньопредметними зв’язками.

Наявність курсового плану дає змогу вчителеві заздалегідь вивчити необхідний для кожної наступної навчальної теми зміст суміжних навчальних курсів, вчасно дати учням домашнє завдання на повторення опорних знань з інших предметів.

Під час використання курсового плану можливо заздалегідь спланувати консультації та відвідування уроків учителів інших предметів, дібрати необхідну методичну літературу з кожної навчальної теми.

Різновидом проблемного підходу є планування в курсі міжпредметних зв’язків для розвитку основних наукових понять. Під час такого планування вчитель орієнтується на встановлення здебільшого понятійних міжредметних зв’язків. Але така робота повинна мати допоміжний характер. На підставі курсового планування необхідно здійснити тематичне планування міжпредметних зв’язків, особливо у вузлових навчальних цілях.

Тематичне планування

У цьому плані повинна слід відобразити логічну структуру навчального матеріалу, опорні знання з інших курсів і перспективні зв’язки. Складаючи тематичний план, учитель наочно бачить, для чого, з якою пізнавальною метою на окремих уроках необхідно використовувати певні завдання з інших курсів: у одних випадках створюють опору для введення нових понять, у інших пояснюються причинно-наслідкові зв’язки в явищах, що досліджують, у третіх конкретизуються загальні ідеї чи робляться висновки, доводять нові теоретичні положення тощо.

Залежно від пізнавальних цілей використання міжпредметних зв’язків добирають методи й прийоми їх здійснення, формулюють запитання й завдання для учнів. Таке планування враховує різноманіття видів міжпредметних зв’язків і дає змогу виокремити основні напрями активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення навчальної теми.

Для ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності учнів зі здійснення міжпредметних зв’язків корисно спланувати їхню систему на кожному уроці навчальної теми.

Поурочне планування

Здійснюють конкретизацію використання міжпредметних зв’язків у процесі навчання. Поурочний план-розробка показує, коли, на якому етапі уроку і як, якими способами приєднують знання з інших курсів у вивчення нового або закріплення навчального матеріалу. Особливо необхідна ретельна розробка узагальнювального уроку з міжпредметних зв’язків. Виокремлення таких уроків здійснють на підставі тематичного планування.

Переваги пропонованого планування:

  • формулювання мети й завдання уроку з урахуванням міжпредметних зв’язків;
  • формулювання конкретних запитань до учнів, що вимагають відтворення і застосування знань;
  • наявність світоглядного висновку;
  • приєднання в домашнє завдання питань міжпредметного змісту.

Складаючи навчальні плани, вчителеві важливо знати, що учні вже засвоїли з необхідних опорних знань на уроках з інших предметів, погодити з учителями суміжних предметів формулювання питань і завдань, щоб уникнути дублювання й досягти розвитку загальних ідей і понять, їх поглиблення та збагачення. Цьому допомагає взаємовідвідування уроків та вивчення складених колегами планів реалізації міжпредметних зв’язків. Плани можуть бути обговорені на засіданнях методичних об’єднань із предметів, узгоджені з адміністрацією школи.

Обговорення планів допомагає попередити помилки у використанні знань з інших предметів, усунути неточності у формулюванні питань, у трактуванні понять суміжних курсів, визначити єдині підходи в поясненні сутності процесів і явищ, що досліджують, обрати найбільш раціональні методи навчання.

Удосконалення форм навчання під час реалізації міжпредметних зв’язків

Використання міжпредметних зв’язків у практиці навчання зумовило виникнення нових форм його організації, таких як урок із використанням міжпредметних зв’язків, комплексний семінар, комплексні екскурсії, міжпредметні конференції, комплексні факультативи тощо. Водночас класно-урочна система залишається стабільною.

Міжпредметний комплексний семінар — одна з продуктивних форм організації навчання, яка дає змогу узагальнювати знання учнів з різних предметів із позицій світоглядних ідей та успішно вирішувати в єдності завдання освіти, розвитку та виховання школярів. Цього досягають завдяки взаємодії вчителів різних предметів. Такі семінари є дієвим засобом реалізації комплексного підходу до навчання. Методика семінару різноманітна, містить дискусії, бесіди, досліди тощо.

Конференція, як і семінар, узагальнює знання учнів із різних предметів навколо певних проблем, ідей, навчальних тем. Її можна проводити на узагальнювальному уроці або у формі позакласного заходу. Методика конференції полягає в повідомленнях учнів, які послідовно розкривають її тему. Міжпредметна конференція може бути підготовлена та проведена одним учителем або групою вчителів. Конференції з питань багатосторонніх міжпредметних зв’язків дають змогу встановити реальні взаємозв’язки сучасних наук, показати, як методи однієї науки, проникаючи в іншу, сприяють її розвитку, вирішенню наукових проблем. Учні ознайомлюються з тими проблемами, які виникають і вирішуються на межі суміжних наукових галузей, формується світоглядна спрямованість їхніх пізнавальних інтересів, вони опановують світоглядні ідеї, з позицій яких особистість оцінює явища навколишнього світу.

Міжпредметний факультатив — націлений на розвиток індивідуальних здібностей та інтересів школярів. Доцільне використання індивідуальних завдань із залученням знань з інших предметів, з урахуванням інтересів учнів. Факультативні заняття, як порівняти з обов’язковими курсами, мають більш широкі можливості у використанні багатосторонніх міжпредметних зв’язків для формування цілісної наукової картини світу. Водночас обов’язковою умовою успіху є міцні систематизовані знання учнів з окремих навчальних предметів. У процесі факультативних занять необхідна спеціальна організація активної пізнавальної діяльності учнів із застосування та узагальнення знань з різних навчальних предметів. Цьому сприяє тематичне планування, що містить розробку питань і завдань міжпредметного характеру. У процесі факультативних занять з різних курсів особливо важливо розкриття світоглядних зв’язків «природа — суспільство — людина — праця» на підставі широкого використання міжпредметних зв’язків.

Міжпредметні зв’язки в позакласній роботі значно підвищують ефективність навчання й виховання школярів, коли її приєднують не лише в різні форми навчальної роботи, а й у зміст позакласної виховної роботи.

Форми реалізації міжпредметних зв’язків
Індивідуальні форми: реферати, твори, самостійні дослідження, доповіді, відгуки про книжки та статті, самоспостереження, досліди, збір матеріалів з міжпредметної проблематики тощо.
Групові форми: міжпредметні тематичні гуртки, секції, практичні роботи, обговорення книг, оформлення стінгазет, ігри міжпредметного змісту, групові творчі завдання, туристичні походи екологічного спрямування тощо.
Масові форми: міжпредметні екскурсії, вечори, конференції, конкурси, олімпіади тощо. Стабільна, широко застосовувана форма організації міжпредметних зв’язків — це урок із міжпредметними зв’язками.

Міжпредметні зв’язки можна приєднувати в урок у вигляді фрагмента, окремого етапу уроку, на якому певна пізнавальна задача вимагає залучення знань з інших предметів. Навчальний матеріал окремих тем уроків певного курсу виявляється настільки тісно пов’язаним з навчальним матеріалом іншого предмета, що виникає потреба в здійсненні міжпредметних зв’язків протягом усього уроку. Такий урок, усі основні пізнавальні завдання якого вимагають застосування знань з інших предметів, повинен бути названий міжпредметним або інтегрованим.

Міжпредметний характер найчастіше мають узагальнювальні уроки. Міжпредметні або інтегровані (бінарні) уроки можуть бути ввідними або проводитися в процесі вивчення навчальної теми. Використання зв’язків між предметами в їхніх різних видах показує, як можна гнучко варіювати зміст і методи предметного навчання, зберігаючи водночас специфіку окремих навчальних предметів. Міжпредметні зв’язки допомагають виокремити загальні ідейні основи науки загалом.

Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє систематизації, а, отже, глибині й міцності знань, допомагає дати учням цілісну картину світу. Водночас підвищується ефективність навчання і виховання, забезпечується можливість наскрізного застосування знань, умінь, навичок, набутих на уроках з різних предметів.

Навчальні предмети у відомому сенсі починають допомагати один одному. У послідовному принципі міжпредметних зв’язків містяться важливі резерви дальшого вдосконалення освітнього процесу.

Посилюючи реалізацію міжпредметних зв’язків, ми можемо більш точно визначити роль наших предметів у майбутньому житті учнів.

Використані джерела
1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / под ред. Г. И. Щукиной. Москва: Просвещение, 1984.
2. Атутов П. Р, Бабкин Н. И., Васильев Ю. К. Связь трудового обучения с основами наук. Москва: Просвещение, 1983
3. Бєлєнький Г. І. Про освітньо-виховні аспекти міжпредметних зв’язків. Радянська педагогіка. 1977. № 5.
4. Гурьев А. И. Межпредметные связи в тео­рии и практике современного образования. Инновационные процессы в системе современного образования. Материалы Всеросс. Научно-практ. конференции Горно-Алтайск, РИО «Универ-Принт» 1999
5. Крупская Н. К. Диалектический подход к изучению отдельных дисциплин. Пед. соч.: В 6-ти т. Москва: Педагогика, 1980
6. Максимова В.Н. Актуальные проблемы дидактики. Лекции. Ленинград: ЛГПИ, 1982.
7. Максимова В. Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы. Москва: Просвещение, 1987.
8. Панчешникова Л. М. Основы методики обучения экономической географии зарубежных стран: монография. Москва: Педагогика, 1975.
10. Скаткин, М. Н. Проблемы современной дидактики. Серия: Воспитание и обучение. Библиотека учителя. Москва: Педагогика, 1980
11. Усова А.В. Межпредметные связи в преподавании основ наук в школе: Методические рекомендации. Челябинск: Изд. ЧГПУ «Факел», 1996.
12. Федорова В. Н., Кирюшкин Д. М. Межпредметные связи. Москва: Педагогика, 1972
13. Міжпредметні зв’язки під час вивчення основ наук. URL: http://pidruchniki.com/90503/pedagogika/mizhpredmetni_zvyazki_vivchennya_osnov_nauk (дата звернення 18.04.2018 р.)

Підготувала Жанна СТАШКО

газета "Завуч", №10 травень 2018

Share This