Пропонуємо загальний огляд щодо формування економічно компетентної та соціально адаптованої особистості учнів в умовах профільного навчання.
Кожний із читачів візьме щось для себе – заступники директорів або вчителі економіки зорієнтуються. Але тема ця – доволі складна і потребує неабиякої фахової підготовки вчителя.

Cучасна епоха вирізняється швидким старінням знань, що потребує активності у створенні системи неперервної освіти й налагодження зв’язків освіти з наукою та виробництвом, що задовольняють потреби суспільства в нових професіях і новітніх технологіях.

Отже, допомога в сприйнятті сучасної нау­кової картини світу, налагодження зв’язків між наукою та виробництвом, фундаменталізація знань, урахування новітніх соціальних аспектів, мобільність у реалізації освітніх програм та в професійній сфері — основні чинники, що зумовлюють нові аспекти міжпредметних зв’язків під час навчання.

Загалом, компетентність — це загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Поняття компетентності не зводиться лише до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і ознак особистості. Компетентніть є інтегрованим результатом навчальної ­діяльності учнів і формується передусім на ­основі опанування змісту загальної середньої освіти.

Економічна компетентність — сукупність економічних знань і практичних умінь, досвід, економічна культура та мислення, наявність стійкої потреби й інтересу до професійної компетентності.

Модель економічно компетентної особис­тості та її складові частиниподано в схемі 1. Самооцінка, самореалізація, розуміння своєї значущості й відповідальності за результати ­власної діяльності.

Ці чинники економічної компетентності учня можна розглядати як параметри, що визначають кінцевий результат освітньої діяльності. Але, безумовно, випускник школи не може цілком відповідати цій моделі.

Тому від самого початку навчання в школі необхідно намагатися розвивати в учнів мотиваційну сферу (інтерес, усвідомлення вибору професії). До того ж, виховуючи важливі для економіста риси, формуючи професійні уміння на основі набутих на практиці знань і досвіду, учитель географії, економіки або математики ­допомагає майбутньому фахівцю адаптуватися у відповідному економічному середовищі.

Закінчуючи школу, випускник повинен бути готовим увійти в доросле життя.

Психологічна готовність потребує наяв­ності потреб і здібностей, які дають змогу максимально реалізувати себе:

1. Потреба в спілкуванні та володінні техніками результативного спілкування.

2. Теоретичне мислення й уміння орієнтуватися в різних формах теоретичної свідомості (нау­кової, художньої, етичної, правової), що існує у вигляді основ наукового та громадянського світогляду, а також розвинутої рефлексії, що гарантує свідоме й критичне ставлення до себе.

3. Потреба в роботі та здатність працювати, володіння трудовими навичками, що дають змогу долучатися до виробничої діяльності і виконувати її на творчих засадах.

Англійські фахівці з вікової психології вважають, що загальні економічні уявлення дітей формуються вже до 11‑річного віку. 13—14‑річні діти мають уявлення про діяльність підприємця, але бачать лише «верхівку айсберга» (розкішна вілла, блискучий «Мерседес», відпочинок на Канарських островах, казино й рулетка).

Такі властивості, лише коли остаточно сформовані, створюють психологічну базу для життє­вого самовизначення учнів.

Перехід від постіндустріальної до інформаційної ери зумовлює зміни в різних сферах суспільства, зокрема й в освіті. В умовах швидкого нако­пичення інформації змінюється роль учи­теля. Він повинен не лише дати учням базові знання та сформувати основні вміння, а й навчити самостійно шукати необхідну інформацію. Цьому сприяє мережа Інтернет, яка може забезпечити дистанційне навчання дітей, а також створення й упровадження в навчальний процес програмних педагогічних засобів на зразок інтегрованого електронного комплексу «Економіка, 10‑й клас».

Останнім часом (упродовж майже 10 років) швидкими темпами в навчальних закладах України поширюється економічна освіта. Провідні фахівці з економіки вже створили Проект державного стандарту з економіки, розробили типові навчальні програми й підручники з економіки, робочі зошити, методичні посібники; проведено олімпіади. Існує чимало методичних розробок уроків і позакласних заходів, які друкують у газетах і журналах. Усе це потребує докладного розгляду, обробки, узагальнення й систематизації. Так званий дитячий бізнес не може сформувати потрібний рівень економічного мислення.

Модель економічно компетентної особистості. Складові частини
[tab]Мотиви, завдання, потреби, стимули до формування економічної компетентності. Уміння досягти успіху через наполегливу працю. Сила волі, цілеспрямованість[/tab]
Знання, уміння, досвід практичної діяльності, освіченість. Синтез знань гуманітарних, економічних, природничих, технічних та інших наук. Опанування способів пізнання та практичної діяльності. Самоосвіта й самовиховання
Уміння чітко висловлювати власні думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналізувати. Здатність установлювати міжособистісні зв’язки, організовувати й підтримувати діалог. Знання ділового етикету й культури мовлення
Уміння свідомо контролювати результати своєї діяльності й рівень особистого розвитку й досягнень. Розвиток креативності, ініціативності, здатності до співпраці, упевненість у собі

Основні чинники, що впливають на формування світогляду учнів:

  • батьки;
  • освіта;
  • оточення поза домом;
  • засоби масової інформації;
  • моральні норми поведінки.

Зазначені чинники можуть упливати як позитивно, так і негативно. Наприклад, з екранів телевізорів нині насаджується культ насильства, сексу, аморальної поведінки. Батьки теж можуть відіграти негативну роль у мотивації до навчання. Доречно згадати тезу К. Маркса: «Буття визначає свідомість».
Економічне мислення майбутніх економістів і підприємців — це не просто багаж економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті (схема 2 ). Економічні знання сучасних дітей практично пов’язані з тим, що вони бачать навколо. Нескладно здогадатися, наскільки однобокою є така «економічна освіта».

Вивчення економічних понять і категорій — це лише один бік шкільної економічної підго­товки. Той, хто добре знає Андріївський узвіз у Києві, пам’ятає Музей однієї вулиці. Там ­демонструється книжка «Економіка й моральність в економіці», видана ще 1902 року.

Основні способи формування економічно компетентної особистості:

  • оптимальне поєднання в навчальному плані загальнодержавного, варіативно-шкільного й індивідуально-учнівського компонентів;
  • добір найкращих навчальних програм із профільних предметів, модернізація наяв­них програм, розробка й упровадження авторських програм з економічних дисциплін і спецкурсів, затверджених МОН України;
  • забезпечення освітнього процесу професійними кадрами й належною матеріально-технічною базою;
  • вивчення ресурсів Інтернету з економічної освіти та економіки, формування навичок роботи з комп’ютерними технологіями на уроках інформатики;
  • комп’ютеризація економічної освіти, доопрацювання електронного підручника у вигляді навчальних презентацій;
  • використання активних форм і методів навчання (ділових ігор, диспутів);
  • участь в олімпіадах, бізнес-турнірах, економічних іграх;
  • інтеграція елементів економічних знань з іншими навчальними дисциплінами (яскравим прикладом інтеграції є фінансова математика — предмет, який викладають у 10—11‑х класах і в якому на кожному уроці поєднують знання та уміння з математики й економіки);
  • дотримання необхідного рівня знань, умінь і навичок учнів, зазначених у Державному стандарті економічної освіти;
  • оцінювання навчальних досягнень школярів згідно з критеріями, установленими МОН України;
  • розробка вчительських та учнівських проектів, студійна робота (проект спонукує ­дитину виявити інтелектуальні здібності, моральні й комунікативні риси, продемонстру­вати рівень володіння знаннями й загальнонавчальними уміннями, здатність до самоосвіти й самоорганізації);
  • поєднання теоретичного навчального матеріалу з його практичним застосуванням та реальними умовами в Україні;
  • розробка курсових, наукових, творчих робіт і МАН, їх попередній захист на науково-практичній конференції;
  • проходження навчально-виробничої практики на фірмах, у банках, страхових компаніях, де учні можуть перевірити свою компетентність у межах робочого підприємства;
  • інтеграція в міжнародну систему економічної освіти;
  • вивчення досвіду викладання економіки в навчальних закладах України, Росії, Європи, Америки, його узагальнення й систематизація та впровадження найкращих розробок у процес навчання;
  • публікації науково-методичних розробок у пресі;
  • апробація модернізованої системи економічної освіти й обговорення на методичних радах і конференціях проблем, які виникають під час упровадження неперервної економічної освіти, обмін досвідом з іншими навчальними закладами.

Поєднання етики й економіки може здаватися неможливим.  Але в українській, російській, англійській і німецькій мовах слово «добро» може бути як матеріальним (майно), так і моральним терміном. Аналіз походження інших моральних категорій засвідчує їх зв’язок з економічними категоріями. Наприклад, одна із заповідей Мойсея засуджувала зазіхання на чужу власність: «Не кради».

Слід зауважити, що культура й мораль у суспільстві формуються дуже довго, але, на жаль, надто швидко руйнуються.

Чому ми не можемо працювати, як працюють у цивілізованих країнах; чому в нас склалася звичка до низької якості праці, чому повага до чужої і своєї праці є радше винятком?

З іншого боку, нам якось незвично чути, що ­діти відвідують батьків зі своїми бутербродами, а в ресторані на спільній вечірці кожен платить за себе, для нас є дивним укладання «шлюбного контракту». Це інший менталітет, інше економічне мислення. Його витоки, безумовно, — в культурі, трудовій моралі, системі навчання й виховання.

Коли почалася перебудова, реформатори ­гадали, що «відчиняться двері» — й до управління економікою прийдуть економічно гра­мотні, ініціативні, діяльні та працелюбні підприємці. Але спершу нам довелося побачити молодих бізнесменів, які нагадували Остапа Бендера, онуків лейтенанта Шмідта, мільйонерів Корейка, Буратіно. Усе це зумовлено низьким рівнем як економічних знань, так і культури.

Сподіватимемося, що економічна освіта ­незабаром «оживить» мертву пустелю — й люди побачать перші пагінці цивілізованого ринку. Як вважав Песталоцці, країна може розвиватися лише завдяки молоді.

Тенденція до інтеграції не лише проникає в структуру предметних знань і побудову програм, а й охоплює форми організації навчальної роботи: інтегрований день, бінарні уроки, учнівські конкурси, вікторини на міжпредметному матеріалі, учнівські реферати й конкурси з використанням матеріалу кількох суміжних предметів тощо (таблиця ).

Зміст інтегрованого навчального матеріалу з економіки
Правила написання економічних термінів. Опрацювання текстів економічного змісту. Написання економічних есе. Мова ділових паперів. Культура й етика діло­вого спілкування
Вивчення економічних термінів, текстів, аудіо- та відеосюжетів економічного змісту. Формування й удосконалення вміння спілкуватися сучасною мовою бізнесу. Уміння шукати економічну інформацію іноземною мовою
Обробка, збереження й передавання економічної інформації. Створення статистичних і розрахункових таблиць і діаграм до них. Уміння працювати з оргтехнікою. Використання Інтернету в економіці. Розробка власних веб-сторінок і презентацій
Розв’язування задач економічного змісту. Обчислення банківських відсотків, податкових платежів, відсотків від акцій, прибутку та рентабельності. Обробка й аналіз статистичних даних. Уміння виконати економічну інтерпретацію отриманих результатів, моделювати й прогнозувати зміну економічних величин
Нормативно-правові акти, які регулюють економічні відносини. Правове регулювання створення, діяльності та ліквідації підприємств, відносин власності. Подат­кове законодавство. Земельний кодекс. Антимонопольне законодавство. Господарські правопорушення. Фінансове право
Економічна історія країн світу. Економічна основа історичних подій. Зв’язок еконо­міки й політики. Історія економічної думки
Етика ділового спілкування. Психологія менеджменту: психологічні вимоги до менеджера, успіх керівника, психологічні аспекти працевлаштування й добору кадрів, поділу й кооперації праці, формування сприятливого психологічного клімату в колективі, мотивація праці, психологічний імідж організації
Природа як джерело економічних ресурсів. Раціональне використання ресурсів. Екологія та економіка. Зв’язок природного й антропогенного середовища
Економічні регіони. Природні ресурси. Паливно-енергетичний комплекс. Розміщення виробництв. Міграція трудових ресурсів. Міжгалузеві й зовнішньоекономічні зв’язки. Особливості економічного розвитку деяких країн світу
Виробничі технології та екологічні проблеми їх використання. НТП і його значення для економічного зростання. Авіаційна, ракетобудівна, енергетична промисловість. Альтернативні джерела енергії. Добування ресурсів, сировини та проблема їх ефективного використання для задоволення потреб людини й суспільства
Технологія виробництва металів і сплавів, полімерних матеріалів, добрив. Хімічна й нафтохімічна, металургійна промисловість. Розміщення хімічних виробництв в Україні й світі. Вплив виробництва на довкілля та необхідність вжити екологічних заходів. Добування ресурсів, сировини та проблема їх ефективного використання для задоволення потреб людини й суспільства

Залучення школярів до діяльності, що передбачає застосування міжпредметних зв’язків, — досить важливий аспект, якому варто приділити особливу увагу.

Школа — це мікромодель суспільства. Саме вона має дати відповідь на запитання, якою буде Україна XXI століття. Сьогодення потребує якщо не оновлення, то певних коректив змісту, форм і методів навчально-виховного процесу, спрямованих на виховання високоінтелектуальної, духовно багатої, творчої еліти, що відчуває свій зв’язок із народом, є національно самосвідомою, має почуття власної гідності, бажання працювати задля розквіту держави, здатна до самореалізації та самовдосконалення. Саме освітні заклади нового типу спроможні втілити в життя педагогічні інновації, найсучасніші технології навчання й виховання.

Економічний профіль зобов’язує до того, щоб весь навчально-виховний процес було ­зорієнтовано на формування національно свідомої, математично грамотної, економічно освіченої особистості. Адже вже сьогодні суспільству потрібні енергійні фахівці, які змогли б організувати ефективну роботу у сфері підпри­єм­ництва, бізнесу тощо. Навіть старі професії наповнюються нині новим змістом з урахуванням потреб, економічних реалій. Гарантуючи своїм випускникам повну середню освіту економічного профілю, профільне навчання повинно, з одного боку, дати їм ґрунтовні знання (математика та інші дисципліни основного навчального плану), а з іншого — навчити пов’язувати, утілювати й застосовувати ці знання в реальному житті, у процесах і явищах навколишньою світу. Саме це й передбачає інтегративність навчання, яка надає навчальним дисциплінам, а насамперед математиці, загального світоглядного змісту.

Доцільність інтеграції математики та економіки. У затвердженій МОН України програмі з математики для шкіл, ­ліцеїв економічного профілю введено елементи ­інтеграції. Але, проаналізувавши цю програму й урахувавши зменшення кількості годин на вивчення основних тем курсу математики, викладачі математики та економіки дійшли висновку: якщо учні вивчатимуть математику за цією програмою, вони не матимуть достатніх знань, необхідних для вступу до ВНЗ.

У навчальному плані поряд із загальноосвітніми предметами значну увагу необхідно приділяти їх інтеграції. Поряд із загальноосвітніми предметами (математикою, алгеброю і геометрією), значну увагу необхідно приділяти інтеграції з предметами економічного циклу. Причиною є економічна спрямованість інтеграційних спецкурсів, як-от «Логіка» (5—7‑мі кл.), «Основи економіки» та «Основи менеджменту» (10—11‑ті кл.). Варіативна частина навчального плану може містити курси за вибором «Поглиблена математика», «Поглиблена економіка», «Прикладна економіка», «Фінансова математика» тощо. Вони мають на меті розкрити учням місце й можливості інтегрування шкільного курсу математики до розв’язання прикладних задач у сфері фінансів, бізнесу й економіки, що, у свою чергу, зацікавить учнів економікою й математикою як засобом розв’язання найактуальніших проблем сучасності.

Досить часто на уроках розглядають задачі, які можна розв’язувати методами алгебри, що базуються на вмінні користуватися розрахунковими формулами, виконувати аналіз елементарних функцій і розв’язувати рівняння й нерівності шкільного курсу математики для опису економічних об’єктів і процесів. Програми цих спеціалізованих і факультативних курсів повинні бути адаптованими до вашого навчального закладу (схема 3).
В основу створених програм економічного циклу зазвичай покладено програми з поглиб­леним вивченням математики. Проте розробка економічної складової програми з математики й математичної складової програми з еконо­міки, добір економічних і математичних питань інтеграції, визначення рівня й змісту дидактичних матеріалів є доволі складним і ще не до кінця розв’язаним завданням. Інтегративний складник економіки в математиці є вкрай важливим. Виведення учнів на необхідний рівень компетентностей безпосередньо залежить від майстерності вчителя, його небайдужості, уміння зацікавити учнів, знайти до кожного індивідуальний підхід. Так, під час вивчення теми «Обчислення ставок відсотка в банку, визначення початкових внесків і нарощення сум» ліцеїсти мають добре володіти навичками перетворення раціональних виразів.

Основні риси підприємця
Ініціативність, відповідальність (І. Шапіро)
Новаторство (Й. Шумпетер)
Уміння організовувати справу, вірність угодам (В. Зомбарт)
Прагнення влади й визнання (М. Вебер)
Уміння ризикувати (Р. Кантільйон)
Володіння відповідним інтелектом, знаннями (К. Фродо)
Володіння інформацією та капіталом (Тюрго)
Організаторські здібності (А. Маршалл)
Організаторські здібності (Ф. Уокер)

Досліджуючи математичні моделі економіки (як-от обсяг виробництва, розрахунки періодичних платежів, обчислення статутного фонду підприємства), діти мають розв’язувати відповідні математичні рівняння, знаходити значення виразів, що містять квадратні корені, розв’язувати раціональні рівняння та їх системи. Під час вивчення на уроках економіки теми «Попит і пропозиція» школярі мають добре орієнтуватися в математичних темах «Функції, їх властивості та графіки», «Елементарні перетворення графіків функцій». Нарешті, вільне володіння економічними термінами й понят­тями («середні й граничні витрати», «оптимальні розміри виробництва», «найбільший випуск за заданих бюджетних обмежень і найменші бюджетні витрати за заданого випуску») просто неможливе без конкретних знань і умінь із теми «Похідна та її застосування». Навіть до звичного геометричного й фізичного тлумачення самої похідної нині додається її економічний зміст — це розмір граничних витрат на виробництво додаткової одиниці продукції, або простіше — продуктивність праці.

Якість освіти економічного профілю зумовлена не лише навчанням, а й вихованням особистості майбутнього фахівця. Від високо­кваліфікованого фахівця вимагають не лише ґрунтовних знань із спеціальних предметів. Він має бути всебічно обізнаною, висококультурною особистістю. Саме людина, яка має широкий спектр знань із різних галузей науки, а також різноманітні вміння, якими може легко оперувати, має досвід творчої діяльності, уміє зорієнтуватися в кризовій ситуації, працювати як у команді, так і самостійно, веде здоровий спосіб життя, уміє спілкуватися з різними
прошарками суспільства, має позитивний імідж і досягає успіху частіше, ніж та, у якої є лише професійні знання. Тому тут необхідна спеціальна інтегрована навчальна й розвивально-виховнапрограма.

Інноваційні технології — це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації виховної діяльності, що охоплює весь процес виховання: від визначення мети до отримання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах виховання. Тому технології виховання пов’язані з ідеями та досвідом педагогіки, психології, соціології тощо.
Виховна технологія — це система спеціальних педагогічних прийомів, орієнтованих на досягнення певної мети виховання. Будь-яка методика складається з виховних технологій, наприклад, технології організації колективного планування, технології встановлення контакту з підлітками, технології педагогічної діагностики.

Динамічні зміни, що відбуваються в сучас­ному суспільстві, потребують постійного вдосконалення системи виховної роботи й наближення її форм і методів до потреб сьогодення. Досягти мети виховання можливо лише за умови-комплексного підходу й залучення до цієї роботи всього викладацького складу навчального закладу, адміністрації, органів учнівського самоврядування.

Виховні інноваційні технології, що найбільше відповідають вимогам часу:

  • групові дискусії;
  • групова проблемна робота;
  • ігрові педагогічні технології, інтелек­туальні ігри.

«Технологія групових дискусій», за оцінками педагогів, посіла перше місце в цьому переліку за частотою вживання та привабливістю. Вона виявилась однаково орієнтованою як на особистість учня, так і на особистість педагога.

Прикладом цієї технології в роботі Фінансового ліцею є ділова гра «Дебати» (оксфордська методика та методика Карла Поппера), яка сприяє інтелектуальному розвитку дітей, підвищує рівень їхньої ерудиції та розширює світогляд, розвиває здатність чітко формулювати свою думку та обстоювати її. Результатом використання цієї технології є неодноразові перемоги в районних інтелектуальних іграх «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «Віннер».

Незалежно від форми організації навчальної роботи (це переважно урок), потрібно дотримуватися основних дидактичних вимог:

1) урок повинен мати чітко сформульовану мету (що може потре- бувати знань з інших предметів); 2) учні мають активно застосовувати знання з різних дисциплін; 3) реалізація міжпредметних зв’язків має допомогти в установленні причиново-наслідкових зв’язків, з’ясуванні суті понять і явищ; 4) міжпредметний урок має містити висновки світоглядного, підсумкового типу, які спираються на взаємозв’язок знань із різних предметів; учні можуть усвідомити їх об’єктивність, лише переконавшись у необхідності застосування таких знань; 5) на уроці слід узагальнити певні розділи навчального матеріалу суміжних курсів, отже, можливі комплексні домашні завдання, підсумкові уроки на повторення, уроки-лекції, семінари, екскурсії тощо; 6) слід сприяти формуванню позитивного ставлення до навчання, оскільки учні встановлюють зв’язок міжпредметних пізнавальних завдань із життям і практичною діяльністю учнів; 7) необхідно дотримуватися виконання практичних робіт на міжпредметній основі, а також використовувати наочні посібники з інших предметів, науково-популярну літературу про досягнення сучасної науки, що має міжпредметне спрямування.

Технологія «Групова проблемна робота» є доволі продуктивною щодо отримання учнями життєво важливого соціального досвіду, формування умінь враховувати думки інших і відстоювати під час діалогу особисті позиції.

Технологія сприяє виявленню специфіки творчих і лідерських здібностей дітей. Під час роботи над проблемою учні грають ролі генераторів ідей, пропагандистів, розробників, реалізаторів, лідерів і підлеглих.

Цікавими є й «Ігрові технології». Їх мета полягає в тому, щоб через проведення комплексу заходів долучити до процесу самоврядування, окрім педагогічного колективу освітньої установи, ще й батьків та організації мікрорайону, які можуть ­надати допомогу. Ігрові технології (конкурси, вікторини, брейн-ринги, турніри, інтелектуальні ігри) — найбільш видовищні. У них беруть участь майже всі учні ліцею. Через гру цілком можливо сформувати інтерес до предмета, поступово, поволі ­ведучи ліцеїстів від краси зовнішніх форм до краси змісту. Під час змагань краще ­засвоюється інформація, розширюється світогляд. Ігрові технології використовують як на уроках, так і в другій половині дня, а також у виховній роботі, особливо на предметних тижнях.

Ігри та конкурси з практики:

  • Гра «Найрозумніший».
Математика — це цікаво (конкурс математичних задач).
  • Математичні змагання «Година веселої математики».
  • Конкурс кросвордів «Перевір себе».
  • Математичне інтелект-шоу «Математика + інформатика».
  • Гра «У світі комп’ютерної графіки».
  • Комп’ютерна гра «Хрестики-нулики».
  • Математичне інтелект-шоу «Математика + інформатика».
  • Гра-подорож «Милі кротонці».
  • Бізнес-гра «Відкрий власну справу».

Кожен підприємець повинен уміти спілкуватися з людьми, за потреби переконувати їх. Завдяки конференціям, дебатам, інтелектуальним іграм та іншим виховним заходам ліцей розвиває в учнів комунікативні здібності. Застарілий альянс навчання, коли вчитель дає дитині знання в готовому вигляді, нині себе вичерпав. Сучасний педагог має пам’ятати, що в процесі навчання головним є не монолог учителя, а діа- та полілог, творча співпраця з учнями. Однією з форм реалізації цієї проблеми є ігровий підхід до навчання. Гра змінює мотиви навчання, наближує його до практичного життя.

Використані джерела
1. Ісакова В. Компетентнісно орієнтований підхід до підготовки майбутнього фахівця економіки. // Імідж сучасного педагога. 2011. №7. — С. 32—36.
2. Люлькова Ю. М. Необхідність формування економічної компетентності учнів у навчанні географії в основній школі. // Педагогічна освіта: теорія і практика. 2013. Вип. 15. — С. 182—185.
3. Співаковський О. В. Майбутнє шкільної інформатики. Тенденції розвитку освітніх інформа- ційно-комунікативних технологій. // Комп’ютер у школі та сім’ї. 2005. № 5. — С. 18—20.

Олена Шаміна, головний спеціаліст РУО Подільського р-ну,

учитель географії Фінансового ліцею, м. Київ

газета "Краєзнавство. Географія. Туризм", №10 травень 2018

Share This