На сучасному етапі розвитку поглиблюються специфічні ознаки олімпійського й професійного спорту, відбувається дедалі чіткіше їх відокремлення в самостійну галузь діяльності. Це стосується не тільки цільової спрямованості й критеріїв ефективності, але й організаційно-управлінської, соціально-правової, фінансово-економічної діяльності. Принципова різниця лежить також у системі відбору спортсменів і плануванні змагань, побудові підготовки спортсменів на всіх етапах багаторічного вдосконалення.

До кінця ХХ століття чітко визначились три різновиди сучасного спорту, що мають різну цільову спрямованість і критерії ефективності:

  • олімпійський спорт;
  • масовий спорт;
  • професійний спорт.

Хочу зупинитись на розгляді олімпійського й професійного спорту.

Існує думка, що Олімпійські ігри давно вже стали змаганнями професійних спортсменів. Цьому значно сприяли й дії Міжнародного Олімпійського комітету. У результаті багаторічних і багаторазових спроб визначити поняття «любитель», воно, це поняття, зрештою перетворилося на критерій допуску спортсменів до Олімпійських ігор і зникло з Олімпійської хартії.

Так, багато спортсменів-олімпійців отримують гроші за заняття спортом, яким вони віддають щоденно до 5-8 год, і зазвичай не мають можливості займатися іншою діяльністю. Але не можна порівнювати олімпійський і професійний спорт.

 Професійний спорт варто розглядати, передусім, як бізнес, як сукупність інкорпорованих фірм-клубів, головне завдання яких полягає в продажу спортивного видовища й досягненні прибутку, на це й спрямовано всю організаційну структуру.

Провідні американські соціологи Дж. Коаклі (1991), Дж. Сейдж (1991), Г. Едвардс (1985), С. Ейтцен (1989) та інші, аналізуючи цілі, завдання й функції професійного спорту, виокремлюють, крім головної — комерційної, такі функції:

  1. Професійний спорт слугує і для глядачів, і для учасників клапаном безпеки, через який
    у загальноприйнятій формі виходить накопичена енергія, напруження й ворожі почуття;
  2. Спортсмен є моделлю, взірцем для виховання інших членів суспільства;
  3. Спорт — духовний, майже релігійний інститут, який використовує свої ритуали, церемонії та інші характеристики для підтримання цінностей системи суспільства тощо.

Основна різниця полягає в тому, що олімпійський спорт, незважаючи на трансформацію багатьох інших ідеалів, загалом слугує суспільству, а професійний спорт, у якому важливим фактором є комерційний, завжди слугує передусім особистості. Безперечно, він виконує
й певні суспільні функції, але вони перебувають на задньому плані. Комерційна спрямованість професійного спорту переважає над рештою його сторін, охоплюючи навіть спортивну.

Головною у світі спортивного бізнесу стає відповідь на запитання: вигідно це чи ні? Так, наприклад, будучи президентом НХЛ Дж. Зіглер, відповідаючи на запитання кореспондентів, чи варто очистити хокей від кулачних боїв, сказав: «Мені однаково. Для мене важливо давати «продукцію», яка людям подобається, і визначальним для мене є запитання: чи готові люди платити, щоб бачити бійки? І вони відповідають: «Так». То навіщо ж вилучати їх з гри?» (Гуськов С., Платонов В., Линець М., Юшко Б., 2000 р.).

Професійні спортивні федерації, асоціації, ліги, клуби є складними комерційними організаціями — і в цьому нічим не відрізняються від підприємств (корпорацій, картелів, монополій, синдикатів, фірм) в інших сферах діяльності. Тому в основі професійного спорту лежать передусім економічні закони.

Основними джерелами доходів клубів у професійному спорті є:

  • продаж квитків на змагання;
  • продаж прав на трансляцію змагань радіо- й телекомпаніям;
  • доходи від концесії стадіону або палацу спорту й від паркування автомобілів глядачами під час матчів;
  • надходження від комерційно-ліцензованої, рекламно-спонсорської й видавничої діяльності;
  • продаж гравців;
  • надходження із центральних фондів ліг;
  • відсотки від капіталів, що вкладено в банки, тощо.

В усіх цих сферах доходів команди є монополістами; у кожному виді спорту тільки одна команда в будь-якому місті США має право на продаж білетів ігор із професійних видів спорту, продаж прав на трансляцію ігор телекомпаніям, а також на продаж продуктів харчування, напоїв і сувенірів глядачам під час ігор.

За джерелами доходів олімпійський спорт сьогодні мало чим відрізняється від професійного, радше розрізняють сам підхід до професійного спорту як бізнесу.

Для сучасного професійного спорту характерні й специфічні принципові особливості, що відрізняються від олімпійського спорту:

  • орієнтація професійного спорту на розвиток тих видів, які можуть принести більші доходи або, щонайменше, забезпечити покриття власними доходами всіх видатків;
  • виявляється в прагненні його організацій забезпечити створення і підтримання в змаганнях атмосфери жорсткої конкуренції, без якої вид спорту втрачає видовищність для глядачів, зникає інтерес до нього зі сторони телебачення й спонсора;
  • виявляється в більшій увазі до формування в кожному з видів професійного спорту спортивної еліти;
  • наявність ефективної й постійної вдосконалювальної системи соціального захисту спортсменів.

Зумовлено це ростом популярності спорту в сучасному світі, міцними зв’язками з політикою й економікою і, як наслідок, ростом доходів спортсменів–професіоналів.

 Отже, перша відмінна риса професійного спорту — його орієнтація на розвиток тих видів, які можуть принести прибутки або принаймні покрити усі видатки за рахунок власних прибутків.

Професійними стають лише ті види спорту, які ефективні з комерційного погляду. Це, насамперед, бейсбол, баскетбол, гольф, хокей, автоперегони, бокс, теніс, кінні перегони, гірськолижний та велосипедний спорт.

 Друга відмінна риса професійного спорту полягає в прагненні його організаторів забезпечити створення й підтримання атмосфери жорсткої конкуренції в змаганнях і непередбачуваності переможців. Завдяки цьому підтримується висока зацікавленість глядачів, засобів масової інформації та спонсорів.

Щоб підтримувати високу конкуренцію в змаганнях, наприклад, з ігрових видів професійного спорту, у США створена досить складна система найму гравців, яка обмежує права спортсменів у виборі команд, за які вони хотіли б виступати, і регулює порядок їхніх переходів з однієї команди до іншої. Головна мета цієї системи полягає в такому розподілі гравців, який забезпечував би високий рівень майстерності всіх команд ліги й сприяв би підтриманню в ній високої конкуренції в спортивних змаганнях. Останнє є передумовою отримання великих прибутків. Ця система обмежує клуби в боротьбі за гравців, забезпечує необхідну стабільність складів команд, сприяє зменшенню ціни на придбання нових гравців. На щорічних аукціонах новачків — «драфтах» — перевагу у виборі гравців отримують клуби, які гірше виступили в змаганнях попереднього сезону. Ця система виявилась досить ефективною й часто сприяє створенню непередбачуваних ситуацій у черговому сезоні.

 Третя відмінна риса професійного спорту — формування спортивної еліти. У кожному виді професійного спорту за допомогою засобів масової інформації формують «зірок» і «мегазірок», які притягують до себе увагу глядачів і мають підвищену популярність у суспільстві.

Для цього використовують не тільки показники їхньої спортивної майстерності, а й спосіб життя, захоплення, прибутки тощо. Історія професійного спорту переконливо свідчить, що спортивна еліта й пов’язана з нею інформаційна, рекламна, спонсорська та громадська діяльність є потужними чинниками розвитку спорту й зростання його прибутків.

 Четвертою відмінною рисою професійного спорту є наявність досить ефективної системи соціального захисту спортсменів, яку постійно вдосконалюють.

Інтереси професійних спортсменів захищають відповідні асоціації. Значну роль в охороні інтересів спортсменів відіграють посередницькі агентства, які від їхнього імені укладають вигідні комерційні угоди, вкладають зароблені спортсменами гроші в перспективні проекти тощо. Незважаючи на те, що ці послуги досить дорогі (20% і більше від отриманого прибутку чи від контракту), це вигідно спортсменам. Варто наголосити, що агенти професійних спортсменів не тільки забезпечують їм вигідне вкладання капіталу, а й скеровують подальшу долю спортсменів і їхню адаптацію до нових умов життя після закінчення спортивної кар’єри.

Отже, як у професійному, так і в олімпійському спорті спостерігається винятково високий рівень майстерності спортсменів. Однак, у тих видах, які особливо популярні у світі професійного спорту, звичайно, майстерність професіоналів значно вища, ніж спортсменів-любителів. А у видах спорту, які найпопулярніші в олімпійському спортивному русі (легка атлетика, плавання, важка атлетика, спортивна гімнастика тощо), дуже високий рівень і організації, і методики підготовки спортсменів, їхньої спортивної майстерності. Тому цілком природно, що відбувається зближення професійного та олімпійського спорту, обмін досягненнями, накопиченими як у тому, так і в іншому. Без сумніву, вони сприятимуть подальшому розвитку сучасного спорту, вищим досягненням, росту майстерності спортсменів, підвищенню ефективності системи їхньої підготовки.

Використані джерела

  • Гуськов С. И. Организационные и социально-экономические основы развития профессионального спорта в США: автореф. дис. ... д-ра пед. наук. Киев, 1992.
  • Кун Л. Всеобщая теория физической культуры и спорта / пер. с венгерского; под. общ. ред. В. В. Стол­бова. Москва: Радуга, 1982.
  • Линець М. М. Професійний спорт як навчальна дисципліна. Актуальні проблеми розвитку фізичної культури і спорту у ВНЗ України: збірник наукових праць. Львів, 1998. С. 71—73.
  • Петровский В. В., Матвеев С. Ф., Драгунов Л. А. Профессиональный спорт: метод. реком. Выпуск 1. Киев, 1994.
  • Платонов В. Н., Гуськов С. И. Олимпийский спорт. Т.1. Киев: Олимпийская литература, 1994.
  • Пономарев Н. И. Профессиональный спорт как субкультура. Теория и практика физ. культуры. 1995. №  8. С. 56—58.
  • Профессиональный спорт: учебник для вузов / С. И. Гуськов, В. Н. Платонов, М. М. Линец, Б. Н. Юшко.
    Киев: Олимпийская литература, 2000.
  • Суник А. Росийский спорт и олимпийское движение на рубеже ХІХ–ХХ веков. Изд. 2-е, исправл.
    и дополн. Москва: Советский спорт, 2004.
  • Відмінні риси професійного спорту. URL: https://studopedia.su/15_183114_vidminni–risi–profesiynogo–sportu.html (дата звернення: 12.02.2018).

Віктор Цимбалюк, учитель фізичної культури

Старокостянтинівського НВК «Спеціалізована школа І ст.-гімназія»

імені Героя України С. М. Бондарчука, Хмельницька обл.

газета "Здоров'я та фізична культура", №5 травень 2018

Share This