Зарубіжна література — на жаль, той предмет, до якого що учні, що батьки ставляться поблажливо. На це також вплинув той факт, що ЗНО з цієї дисципліни проводилось лише тричі за 12 років складання тестування. Але треба враховувати, що українська й зарубіжна літератури ­тісно пов’язані, а сам предмет дає багато відповідей на запитання учнів щодо того, як існували країни і про що писали, коли Україна була охоплена панщиною. Всеукраїнська українознавча гра «Sunflower» створена не лише для того, щоб об’єднати навколо себе юних знавців українознавства та української літератури, а й відкрити нові стежки опанування зарубіжної літератури.

Юрій Іванович Ковбасенко, завідувач кафедри світової літератури Київського університету імені Бориса Грінченка, президент Української асоціації викладачів зарубіжної літератури (УАВЗЛ), співголова Методичної ради гри «Sunflower», заслужений працівник ­освіти України, професор.

  • Юрію Івановичу, отже, гру «Sunflower» проведено вже двічі. Чи означає це, що ідею успішно втілено в життя?

Хоча основними «стильовими ознаками» нашого часу, на жаль, стали плачі, лемент і скарги, попри це скажу хай і «немодно», але відверто — так, започаткування Міжнародної літературної гри «Sunflower» стало успіхом, причому значним і безсумнівним. На чому ґрунтується це твердження?

По-перше, успішність гри засвідчено статистично: «Sunflower-1» (2016) — це понад 80 тис. учасників, а «Sunflower-2» (2017) — уже понад 120 тис. учасників. Річний приріст — понад 30%! Отже, цифри кажуть самі за себе, гра стає популярнішою.

По-друге, розширилася географія гри, нині «Sunflower» охоплює майже всю Україну — від Ужгорода до Луганщини й від Чернігова до Херсона. А це дуже добре ще й з політичного погляду, адже інтелектуальні змагання зміцнюють єдність держави.

По-третє, коли в 2016—2017 рр. над літературною освітою України, зокрема над предметом «Зарубіжна література», було вкотре занесено реформаторську «сокиру», саме величезна кількість учасників прем’єрної гри «Sunflower-2016» із усіх куточків України стала, в дуже непростих перемовинах, що їх тоді вели з МОНУ УАВЗЛ і керівництво «Sunflower», переконливим свідченням популярності літературної освіти та важливим аргументом за доцільність збереження і предмета «Українська література», і предмета «Зарубіжна література» як двох взаємопов’язаних, але самостійних, «неміксованих» шкільних навчальних дисциплін.

  •  Як заохочують переможців гри «Sunflower»?

Конкретні механізми заохочення оприлюднено на сайті гри (http://www.gra-sunflower.com.ua), тож не дублюватиму тут цю загальнодоступну інформацію. Однак жоден учень не залишився поза увагою керівництва ТО «Соняшник».

Я би тут поставив інше запитання, як ефективно заохотити ВЧИТЕЛЯ, який проводить гру? Адже, крім зацікавлених очей своїх учнів (це, звісно, має важливе значення), він майже не заохочений. Водночас негативу задосить — це й реальні витрати його часу й зусиль на організацію та проведення гри, і вислуховування нескінченної мантри вже згаданих «усепропальників» про нібито шалене збагачення педагогів під час збору коштів на організацію гри (хоча ціна становить 16 грн, і є найнижчою в Україні), і фейки на кшалт того, що, мовляв, усі інтелектуальні змагання заважають навчальному процесу (і тут під «роздачу слонів» потрапляє не лише «Sunflower», а й «Кенгуру», «Левеня» та й усі інтелектуальні змагання «як класово ворожий рух») тощо. Ну, і яка шалька терезів — позитивна чи негативна — переважить у свідомості педагога? А раптом розумний і небайдужий учитель подумає-подумає, та й вирішить «не заморочуватися» й не проводити інтелектуальних змагань узагалі, адже все одно «нічого не знайде, крім болю», та ще й «за його жито — та його ж і бито»...

Тож ми й почали відпрацювання дієвого механізму заохочення вчителів, які організовують гру, скажімо, через процедуру їхньої сертифікації. Наприклад, якщо організація та проведення гри зараховуватиметься їм до кількості накопичених балів для проходження атестації та просування за тарифною сіткою, то питання про їхню мотивацію зніметься само собою.

  • Чи відбуваються зміни в умовах (форматі) гри? Якщо так, то які? І чому?

Певні задуми є. Це запитання ми тримаємо під особливим контролем та у процесі постійного вдосконалення, дослухаючись до всіх позитивних ідей та пропозицій (до слова, прошу долучатись і читачів вашого шанованого видання).

Скажімо, очевидно, що краще було б давати окремий тестовий зошит на кожний окремий клас. Але поки фінансово це неможливо, використовуємо звичні вже блоки: 1—2-гі, 3—4-ті, ­5—6-ті, 7—8-мі, 9-ті, 10—11-ті класи. Водночас наступного року плануємо апробувати, сказати б, «ретроспективний контент», коли зміст завдань ніби «зсунеться» на рік-два назад. Наприклад, завдання для блоку 7—8-х класів мають значною мірою орієнтуватися на навчальний матеріал, уже пройдений учнями до 6-го класу тощо. Звісно, тут також є недоліки, зокрема учні забувають матеріал, але пробувати потрібно, психометрія засвідчить ступінь доцільності / недоцільності таких змін. Окрім того, ми враховуватимемо вимоги авторитетних у світі освітянських вимірювань, скажімо, PISA (Programme for International Student Assessment), яке для наших освітян незабаром стане значно актуальнішим для нашої освіти й оцінювання діяльності школи в умовах реалізації концепції «Нової української школи»... А взагалі наша діяльність є відкритою і прозорою, тож усі згадані й незгадані тут інновації ми завчасно фіксуємо на нашому сайті.

«Sunflower-1» (2016) — це понад 80 тис. учасників, а «Sunflower-2» (2017) — уже понад 120 тис. учасників. Річний приріст — понад 30%!

  • Зарубіжної літератури немає в програмі ЗНО, це певною мірою впливає на легковажне ставлення до цього предмета з боку учнів, педагогів, батьків. Навіщо ця гра?

Така думка в певної частини учнів та їхніх батьків є. І «раціональне зерно» в ній нібито наявне, мовляв, ігноруймо предмети, які не моніторять на ЗНО, зате докладемо зусиль на підготовку до ЗНО конкретно з тих предметів, які складатимемо для вступу до вишу. Але не все так однозначно, особливо для далекоглядних учнів та їхніх батьків, а таких більшість.

Передусім брак ЗНО не означає непотрібності вивчення будь-якої навчальної дисципліни, навіть суто з утилітарного (задля оцінки) погляду, в умовах, коли існує поняття «загальний бал атестата» (а це такі самі 200 балів, як і ЗНО з певного предмета). А на цей загальний бал атестата впливають бали з усіх предметів, зокрема й із «Зарубіжної літератури».

По-друге, «Sunflower» не є «клоном ЗНО» і має, крім селекції абітурієнтів для вступу до вишів, ще й власні специфічні завдання (водночас надзвичайно ефективно готуючи учнів до ЗНО).

По-третє, варто пригадати, що загальнодержавне ЗНО із «Зарубіжної літератури» вже проводилося аж тричі (у 2008 р., у 2012 р., у 2013 р.) і зарекомендувало себе надзвичайно позитивно, у чому легко пересвідчитися у відкритих архівах тест-порталу Українського центру оцінювання якості освіти.

Наприклад, один із найважливіший тестологічних і психометричних параметрів — так званий коефіцієнт «Альфа-Кронбаха» — на ЗНО із «Зарубіжної літератури» жодного разу не опускався нижче позначки «0,92», що є престижним навіть для державного тестування у США, а «американському ЗНО» вже понад 100 років. Тож «третє пришестя» до українських шкіл ЗНО із «Зарубіжної літератури» є дуже можливим. Це як прогноз для колег, адже вимірювання якості освіти — це право МОНУ і/або Кабінету Міністрів України, особливо коли вони (освітні вимірювання) корелюють із міжнародними грошовими траншами Україні. Sapienti sat…

Коефіцієнт Альфа-Кронбаха показує внутрішню узгодженість характеристик, що описують один об’єкт, але не є показником однорідності об’єкта. Коефіцієнт часто використовується в суспільних науках і психології при побудові тестів і для перевірки їх надійності, тобто якості тесту, його стійкості відносно до погрішностей виміру чи оцінювання.

  • Чи може успішне впровадження гри позначитися на запровадженні у програмі ЗНО предмета «Зарубіжна література»?

Власне, відповідати на це запитання я вже розпочав. Звісно, повернення ЗНО із «Зарубіжної літератури» до школи є можливим — «ніколи не кажи: «Ніколи». До того ж навіть у разі браку ЗНО із «Зарубіжної літератури» успішне проведення гри «Sunflower» уже суттєво перевищує статус предметів «Зарубіжна література» та «Українська література», їхніх викладачів, літературної освіти та художньої літератури, та й української культури взагалі.

  • Яке майбутнє гри ви прогнозуєте?

У Міжнародної літературної гри «Sunflower» може бути без перебільшення велике майбутнє. Зокрема тому, що ігрова (до того ж тестова) форма навчання та контролю навчальних компетенцій є світовим трендом ХХІ ст. Поза тим, художню літературу зорієнтовано на «Homo ludens» («Людину, що грається»), зокрема читач отримав абсолютну владу над твором, чий «автор помер» (Ролан Барт), тому може «гратися» з текстом, як сам того хоче — переставляти місцями розділи (як у гіпертекстах Милорада Павича), вигадувати нові варіанти розвитку сюжету, навіть власних персонажів (так звані «фанфіки») тощо. Виникло нове й «гібридне» явище — «мережева література» (англ. «netrature», рос. «сетература»). Стало модним узагалі ігнорувати класичну, лінійну літературу, натомість з’явилися такі нелінійні її «жанри», як примітки до неіснуючого роману...  На вашу думку, усе це випадково? Ні, це мейнстрим, який дає змогу примусово повернути читача за кни­жку («накинути на читача ласо»), та ще й заробити на продажу книжок. Частина дітей і дорослих постійно сидять у гаджетах — грають в ігри, які давно вже стали прибутковою індустрією. Отже, масова культура й література вже «заточені» на ігрових технологіях. Тут мимоволі пригадуєш арію Германа із «Пікової дами»: «Что наша жизнь? Игра!». Усе це є реальним утіленням заклику Умберто Еко — «знести стіну, що відділяє мистецтво від розваги».

Але, на відміну від Еверестів інформаційного «сміття» («трешу», як кажуть нині), що ним переповнений Інтернет, гра «Sunflower» має подвійну або й потрійну «очистку», її контент розробляють компетентні педагоги-айтемрайтери, потім доопрацьовують експерти-науковці, вивіряють літературні редактори й дизайнери (адже візуальна складова частина в тестових зошитах є не лише декоративною, а й дидактичною), і лише після такого удосконалення вони потрапляють на друкарські лінії. Їх не лише переглядають, а й ретельно виконують завдання мільйони (без перебільшення) учнів, педагогів, батьків, експертів (зокрема й вельми критично налаштованих), ці завдання з року в рікє у відкритому доступі на сайті гри... Ви уявляєте, яка це величезна відповідальність і яка висока якість контенту! До неї може дорівнятися хіба що ЗНО (до речі, пробне ЗНО коштує дорожче, ніж участь у грі «Sunflower»). Отже, гра і навчає, і розважає. Правильна відповідь — це самоствердження, насолода, драйв, а неправильна — це попереджальний сигнал: «Хьюстон, у вас проблеми, готуйтеся до ЗНО ретельніше!».

Тож я й переконаний, що у «Sunflower» є велике майбутнє.

Розмову вела Олена ЧМИГОВА

газета "Зарубіжна література", №3 березень 2018