Закон України «Про освіту» та концепція Нової української школи покликані стимулювати учителів до індивідуальної роботи з дітьми, допомогти їм розкрити власні таланти та здібності. Прикладом упровадження в освітній процес принципів дитиноцентризму є Іспанія. У цій країні дітей вважають найважливішою складовою суспільства. Тут їх передусім люблять, а потім виховують. У школі учня ніхто не назве бездарою через погано виконане завдання. Тут діти звертаються до вчителя по імені і на «ти». Якщо
ж у дитини є якісь проблеми з поведінкою, педагоги спілкуються з батьками індивідуально, а не оголошують про це усім на батьківських зборах, як це часто буває в українських школах. Це все дрібниці. Але саме з них
і складається система шкільної освіти в Іспанії.

Двадцятирічний Роман Мартиненко переїхав з Тернополя в Іспанію, коли йому було 5 років. За словами матері хлопця, пані Світлани, це був вимушений крок, адже ще змалку хлопчик часто хворів, і для його одужання лікарі порадили родині змінити місце проживання з іншим кліматом. Так українська сім’я опинилася у місті Мурсія, що знаходиться на південному сході Іспанії. Тут проживає близько 15 000 тисяч українців.

Нині з Романом усе добре. Хлопець закінчив 12 класів у іспанській школі та навчається на 3 курсі державного університету Мурсії на економічному факультеті за спеціальністю «Менеджмент, управління і керівництво підприємствами». У вільний від навчання час Роман займається репетиторством із математики.

Не зважаючи на те, що вже 15 років родина проживає за кордоном, Роман також закінчив українську школу в Іспанії та разом з іспанським отримав український атестат про загальну середню освіту. За словами хлопця, навчання у двох школах для нього було дуже цікавим та багатогранним, тому Романові є що розповісти про середню освіту в Іспанії. Але розповідь буде суб’єктивною, адже Іспанія має 17 автономних регіонів, і шкільна система у кожному з них має свої особливості.

Замість дитячих ясел — няні

Дошкільна освіта в Іспанії не є обов’язковою, але переважна більшість іспанських батьків віддає своїх дітей у ясла вже з чотирьох місяців. Це пояснюють тим, що жінки у країні мають право брати декретну відпустку лише на 4 місяці. Батькам потрібно викласти чималу суму, щоб віддати свою дитину в ясла, бо всі вони є приватними. Тому багато іспанців беруть на роботу нянь, у тому числі українок, щоб доглядали за дітьми.

В Іспанії також є державні дитячі садки, вони безкоштовні. Загалом дошкільна освіта охоплює дітей віком від 3 до 6 років. Дошкільнята з 3 до 4 років перебувають у наймолодшій групі, з 4 до 5 років — у середній, з 5 до 6 років — у старшій групі.

В іспанську школу без проблем

В Іспанії більшість шкіл є державними, але також є й приватні. Серед останніх є приватні типи шкіл, які фінансуються державою. У такій школі навчався я. Цей освітній заклад називається “Divino Maestro” , його заснували монахи та монахині ще в 1952 році. Філії цієї школи існують по всій Іспанії.

Ми були дуже раді, що потрапили саме в цю школу, тому що у навчальному закладі було тільки по одному класу і діти дружньо прийняли мене.

Я був першим іноземцем, який навчався у цій школі, тому вчителі вперше стикнулися з проблемою, як навчити мене іспанської мови. Пригадую, коли педагоги, пояснюючи слова, і підстрибували, і малюнки малювали, і дуже емоційно жестами намагалися все пояснити і показати. Кажуть, що діти швидше вивчають чужу мову, ніж дорослі. Я слухав учителів та все розумів, але заговорити на іспанській зміг лише через рік, коли пішов у перший клас. Ще дуже дивним було те, що усі діти в школі до вчителів зверталися на «ти» і лише за іменем або просто казали слово «вчитель», лише я серед усіх учнів звертався до вчителів на «ви».

Коли ж я навчався у старших класах, то перевівся до державної школи, оскільки вона була сильнішою у вивченні профільних предметів. Якщо говорити про приїжджих, то в іспанські школи беруть на навчання усіх дітей. Навіть якщо іноземці не знають іспанської мови та приїздять сюди без документів. Влаштувати дитину в школу можна за пропискою. Маючи на руках документ, який підтверджує місце проживання, батьки та діти обирають навчальний заклад, у який би хотіли потрапити. Документи подають у міністерство освіти, яке вирішує, у якій із вказаних трьох шкіл навчатиметься учень.

Найперше, на що звертають увагу в міністерстві, чи навчаються у школах брати чи сестри дитини. До речі, іспанські сім’ї переважно мають по троє дітей. Це гарантія того, що учень потрапить у бажану школу. Також у міністерстві зважають, чи знаходиться навчальний заклад у зоні прописки учня. У цьому випадку його без проблем приймуть до школи, якщо у ній знайдеться вільне місце.

Триместри та анонімне оцінювання

До першого класу в Іспанії діти йдуть у 6 років. Загалом середня освіта в Іспанії ділиться на 3 етапи: молодша школа (1—6-ті класи), середня школа (7—10-ті класи) та старша школа (11—12-ті класи). Середня освіта (до 10 класу) тут є обов’язковою та безкоштовною, якщо говорити про державні школи.

У початковій школі діти вивчають близько 10 предметів. У нашій школі був дуже важкий розклад уроків: з 9.00 до 12.00 години уроки, потім з 12.00 до 12.30 — перерва, і з 12.30 до 14.00 — навчання. Уявляєте, як шестирічній дитині висидіти на уроках три години без перерви?

Із першого по третій класи ми писали лише олівцями, тому легко можна було виправити помилки. Із дітьми, яким важко давалося навчання, учителі займалися додатково. У початковій школі, так як і в середніх та старших класах діти отримують багато домашніх завдань із кожного предмету.

У середній школі, як і в початковій, учні вивчають близько 10 предметів. Серед них — математика, фізика, хімія, біологія, іспанська та англійська мови, музика, релігія, інформатика. Старша школа (11—12 класи) у Іспанії є профільною. Тут учні вивчають 8 шкільних предметів — 4 обов’язкові та 4 на вибір. Серед обов’язкових — іспанська мова, іноземна мова, історія Іспанії та філософія. Ці предмети вивчають усі старшокласники. Інші 4 предмети учень обирає за спеціальністю. Наприклад, науковий чи філологічний напрям. Ми обрали фізику, хімію, математику та французьку мову. Останні два роки ми проводили у школі по 32 години на тиждень. У день могло бути 6 чи 7 уроків, кожен по 55 хвилин.

Навчальний рік в іспанських школах поділено на три триместри. У кожному триместрі діти вивчають в середньому по 4—5 тем із кожного предмета. Після вивчення певної теми учні складають екзамен. У кінці навчального року, після складання усіх екзаменів виводиться середній арифметичний бал та додається бал за поведінку учня. Якщо у підсумку учень здає усі предмети, то він переходить у наступний клас, якщо не набирає достатньої кількості балів — залишається на ще один рік. До речі, в іспанських школах це звичне явище — залишитись на ще один рік
у класі. З 30-ти учнів, які навчалися зі мною, починаючи з 1-го класу, тільки 4 чи 5 вступили до університету у свій поточний рік.

Шкільна система оцінювання в Іспанії є 10-бальною. Така ж система оцінювання і в університеті. У початковій школі знання та успіхи школярів учителі оцінюють словами: 0—5 балів— «не здав», 5 — «здав», 6 — «добре», 7—8 — «дуже добре», 9—10 — «прекрасно». В іспанських школах ніхто не знає, яку оцінку отримав учень на занятті чи на екзамені. Тут оцінки вчителі не озвучують вголос. Але є такі, які можуть продиктувати оцінку за екзамен. Після кожного триместру і за підсумковий рік навчання дітям видаються табелі, причому починають ще з дитячого садка.

Якщо говорити про шкільну форму, то у переважній більшості початкових класів кожна школа має власну, яка відрізняється кольором та дизайном від інших шкіл. Але є й спільні риси: форма буває шкільною та спортивною, літньою та зимовою. І що цікаво, навіть шкарпетки чи колготи для дівчат мають бути певного кольору. Щороку батькам за шкільну форму потрібно було платити біля 200 €. Але якщо дитина береже одяг, можна купувати лише те, із чого вона виростає.

Асоціація батьків та прибирання по-директорськи

В іспанських школах, як і в українських, є загальні батьківські збори школи та класу. Але на відміну від батьківських зборів в українських школах, в іспанських на таких заходах обговорюють загальношкільні речі, вирішують питання про організацію різноманітних свят. У нашій школі вчителі на батьківських зборах не згадують ні імені, ні прізвища учня. Для нашої родини це було дуже дивно. Тільки після завершення зборів кожна мама чи тато мають окремо визначений час, щоб особисто поспілкуватися з учителем про успіхи у навчанні та розвиток їхньої дитини.

Організацією різноманітних свят та позашкільних заходів, створенням гуртків у школі займається «Асоціація батьків». Це структура, що має свій статут, керівний орган та рахунок у банку. На відміну від батьківських рад, які існують в українських школах, до «Асоціацій батьків» в Іспанії входять усі батьки. Вони беруть участь в організації концертів та конкурсних номерів класів під час святкування Різдва, Пасхи, після завершення навчального року в школі тощо. До речі, в Іспанії у школах немає свята 1 вересня, діти після канікул у перший день одразу починають навчатися.

Також батьки організовують різноманітні ярмарки, влаштовують акції, під час яких продають власноруч приготовлені солодкі страви, а отримані кошти віддають на благодійність. Ми були дуже здивовані, коли після проведення таких заходів директор школи та вчителі брали відра, мітли і прибирали. Учнів тут ніхто ніколи не змушував нічого робити. Якщо батьки чи діти виявляли бажання допомогти, вони допомагали. Не знаємо, можливо це тільки ми потрапили в таку школу, а в інших навчальних закладах педколектив по іншому підходить до цього питання.

Підручники на вагу золота

Навчання у державних іспанських школах є безкоштовним. Але ми щомісяця у фонд «Асоціації батьків» сплачували 7.21 €. Ця сума не змінювалася і не змінюється вже дуже багато років. У інших школах внесок може бути більший, наприклад 15 €. У державній школі у старших класах (IES Floridablanca) ми платили 25 € в рік. У приватних школах батьки сплачують щомісяця у фонд близько 100—150 €. Від бюджету фонду залежить кількість гуртків у школі, наявність басейну тощо.

Про збір коштів із батьків на ремонт школи чи класу тут ніхто навіть немає уявлення. В іспанських школах учні та батьки ніколи не дарують вчителям подарунки. Якось ми принесли вчительці квіти, на нас усі озиралися.

Але за 9 років навчання в нашій першій школі, ми «навчили» батьків дарувати квіти вчителям. Єдине, за що ми платили протягом всього навчання у школі, це підручники. Тут вони дуже дорогі. Пам’ятаємо, у першому класі книги нам обійшлися в близько 100 €, у другому класі — 150—200 €, у третьому класі — 300 €. З кожним класом вартість підручників збільшується. Але потім держава може повернути батькам 40 чи 50% від вартості цих книг.

Протягом останніх років, під час економічної кризи, деякі іспанські школи сформували спеціальні банки підручників, куди батьки та учні в кінці навчального року віддавали непотрібні книги, у такий спосіб отримуючи підручники безкоштовно на початку нового навчального року. Але ця система не дуже добре працює, адже в іспанських підручниках діти пишуть, малюють, виконують завдання. Тобто книги є такими собі робочими зошитами. І отримуючи на руки використану книгу, інша дитина вже не може по ній навчатися.

До того ж такий підручник залишається актуальним максимум на 4 роки.

Через те, що в Іспанії органи влади змінюються кожні 4 роки, змінюється й навчальна програма, а з нею — зміст підручників. До того ж в Іспанії багато видавництв, які друкують шкільні підручники, і кожна школа самостійно вирішує з яким видавництвом співпрацювати.

Інклюзивна освіта

В іспанських школах діти з обмеженими можливостями навчаються разом з іншими учнями. Це стосується і вищих навчальних закладів. Проте є діти, яким важко пересуватися, вони весь час знаходяться на візку і потребують помічника. Вони здебільшого навчаються у спеціальних закладах. Зранку їх із дому забирає автобус. Вони навчаються у цьому закладі, за ними доглядають, діти займаються зарядкою, їм роблять масажі. Увечері цих дітей відвозять додому. Така система працює і стосовно людей літнього віку.

Вища освіта

Щоб вступити до вищого навчального закладу в Іспанії, як і в Україні, потрібно здавати ЗНО. Іспанський старшокласник повинен скласти екзамени з 4 обов’язкових предметів, які він вивчав у 11 та 12 класах, а також 2 екзамени з 4 предметів, що були на вибір. Під час вступу в університет учень може мати максимум 14 балів. 6 балів — це середній бал за два останні роки навчання в школі, 4 бали — по одному балу з кожного обов’язкового предмета, і ще 4 бали — по 2 бали з кожного предмета на вибір (але ці предмети мають бути профільними для обраного факультету).

Я вступив на навчання до державного університету Мурсії на економічний факультет, хоч і закінчив школу з науково-дослідницьким профілем (фізика, хімія, математика). Перед вступом у ВНЗ репетитора не наймали.

Вищі навчальні заклади в Іспанії є як державними, так і приватними. І ті, й ті є платними, хоча навчання у приватних є дорожчим. Але в державних і приватних університетах можна отримати стипендію. У державному університеті стипендія повністю покриває витрати на навчання. У приватному ж університеті стипендія покриває витрати пропорційно до того, скільки це навчання коштує у державному вузі. Іншу частину студент оплачує. Рік навчання на моєму факультеті коштує близько 1000 €.

Варто зазначити, що якщо, наприклад на менеджмент в університет Мурсії вступає 500 студентів, то бакалаврат, а це 4 роки навчання, закінчує в середньому 36 студентів. Тут, якщо ви не знаєте теми чи предмета, ви ніколи його не складете. Але це специфіка навчання
в нашому місті.

Відповідно до закону, іспанські учні повинні закінчити 10 класів. Після 10- го класу старшокласники роблять вибір: або залишитися навчатись у школі ще 2 роки, або ж вступити у професійно-технічне училище. Кому важко дається навчання, йде в училище. Там учні отримують більше практики. До речі, в Іспанії не завжди навчання в училищі вважається чимось гіршим, ніж, наприклад, навчання в 11—12 класі чи в університеті.

Україна VS Іспанія

Якщо говорити про початкову школу, то в Україні у початкових класах вищий рівень навчання учнів, ніж в Іспанії. Але 12 рік навчання в іспанських школах дає більше дітям, ніж 11-річна система в Україні. Адже в 12 класі, наприклад, з математики чи фізики учні вчать те, що вивчають студенти в українських ВНЗ на перших курсах. Бо за 11 класів діти не встигають вивчити необхідні теми. Знаємо це з власного досвіду, адже приїжджаючи щороку влітку в Україну, ми купували українські підручники з усіх предметів поточного класу і за ними вже в Іспанії проходили навчальну програму української школи.

Мені дуже пощастило, що у 6—9 класах для поглибленого вивчення математики та фізики я брав приватні уроки в українського вчителя з міста Стрия — Івана Степановича Босяка. Додаткове навчання допомогло мені під час підготовки до іспанських олімпіад із математики. За три роки я отримав багато перемог, але найголовніша була у 2015 році, де я посів перше місце в регіональній олімпіаді з математики та став фіналістом іспанської національної олімпіади.

Як я вже говорив, окрім іспанської ми навчалися також в українській школі, навчальну програму якої пройшли за 1 рік. Навчання проходило по суботах. Перші півроку я складав іспити за 9 класів, інші півроку — за 10 та 11 клас. На екзамен до нас спеціально приїздила комісія з Києва. До речі, оцінки з іспанської школи в українську за вивчення предметів не переносили, а от українське свідоцтво про закінчення школи рахується як іспанське, і з ним можна вступити до вищого навчального закладу. Так робить чимало українських учнів, які переїхали жити в Іспанію, бо їм важко здавати предмети в іспанській школі.

Також, коли мені було 10 років, до нашої школи прибула комісія від міністерства освіти Іспанії у пошуках дітей з високими інтелектуальними здібностями. Комісія проводила серед школярів спеціальне тестування, і мені вдалося успішно його пройти. Так я опинився ще в одній освітній структурі для дітей з сильними інтелектуальними здібностями. Для нас проводили окремі заняття, які забезпечували всебічний розвиток. Ми вивчали, досліджували та практикували астрономію, біологію, кулінарію, історію, машинобудування, ЗМІ,прикладне мистецтво тощо.

Окрім цього, протягом навчання в школі я мав змогу відвідувати велику кількість гуртків: скаут, українські народні танці, спортивно-бальні танці, плавання, робототехніку, софрологію, клуб дебатів, театральний гурток, фехтування, бісероплетіння та багато інших.

Підготувала Анастасія БУГАЙЧУК

журнал "Директор школи. Шкільний світ" №3 березень 2018