Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітніх закладах. Будь-яка форма інтегрованого навчання (повна, комбінована, часткова чи имчасова) таких учнів може бути ефективною лише за відповідних умов. І однією з таких умов є спільна робота педагогічних працівників, у процесі якої одночасно реалізуються корекційні, навчальні та виховні завдання. До таких форм роботи корисно залучати і батьків. В інклюзивних класах взаємодія між учнями з ООП та дітьми з типовим рівнем розвитку сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків, завдяки чому діти вчаться природно сприймати людські відмінності та толерантно ставитися до них, стають більш чуйними, милосердними, готовими прийти на допомогу. Ця година спілкування з елементами тренінгу допоможе їм у цьому.

Мета: ознайомити учнів із поняттями «етикет», «етика», «толерантність», «вихованість», «дитина з особливими потребами»; формувати в учнів навички культурної поведінки у повсякденному житті і досвід моральних взаємин у колективі; підвищити рівень культури, прищеплювати мовленнєвий етикет, уміння правильно оцінювати себе та інших; сприяти розвитку стійкого інтересу до формування морально-етичних якостей; виховувати ввічливість, милосердя, толерантність, чуйність, любов і повагу до ближнього.

Обладнання: мультимедійна дошка, зірка толерантності, дзеркало, хустинки, рукавички.

Перебіг заходу

І. Організаційний момент

Вправа «Створення емоційного комфорту»

Діти стають у коло, беруться за руки, посміхаючись, говорять одне одному: «Привіт, я радий(а) тебе бачити. Гарного дня».

Перегляд уривка мультфільму «Крихітка Єнот»

(https:/www.youtube.com/watch? v=MkdgZ8aL7Rw)

Обговорення на тему «У чому головне призначення людини?»

Учитель. У чому, на вашу думку, головне призначення людини?

(Діти висловлюють свої твердження.)

Учитель. Головне призначення людини — творити добро, бути милосердним, толерантним, ввічливим, вихованим… Адже люди народжуються різними, несхожими. У житті в кожного з нас є друзі, товариші, знайомі, родичі, сусіди, спілкування з якими приносить задоволення. Але довкола нас є і такі люди, яких ми недолюблюємо, якими нехтуємо, бо вони не схожі на нас.

Цього не має бути, бо всі ми, насамперед, люди і маємо ставитися до людей так, як ми хочемо, щоб вони ставилися до нас. Щоб розуміти інших, потрібно виховувати у собі толерантність.

Учитель. Ми сьогодні дізнаємось, хто такі люди з особливими потребами, сформулюємо основні правила етикету у спілкуванні з такими людьми, визначимо, як поняття «толерантність» пов’язане з добротою, дізнаємось різницю між «етикою» та «естетикою».

ІІ. Основна частина

Вправа «Зірка толерантності»

Проговорити і записати на зірці визначення змісту поняття «толерантність» — творити добро, бути милосердним, вихованим, ввічливим, поважати інших, пробачати, співчувати, співпрацювати.

Вправа «Риси характеру толерантної людини»

Учитель. Оберіть рису характеру, що характеризують толерантну людину. Поясніть свій вибір.

  • Жорстокість.
  • Доброта.
  • Гордість.
  • Чуйність.
  • Байдужість.
  • Милосердя.
  • Агресивність.

 

 Словникова робота

Толерантність — це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Вихованню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. У перекладі  з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Учитель. Подивіться на себе у дзеркало — оцініть свій зовнішній вигляд, зачіску, одяг. Як ви ходите, сидите? Безшумно пережовуєте страви або п’єте напої, не заштовхуєте їжу великими шматками до рота, не плямкаєте? Відчиняєте двері, чекаючи, поки через них не пройдуть інші? Як спілкуєтеся з однокласниками, друзями, дорослими? Ці запитання можна продовжувати і продовжувати, а правильні відповіді на них завжди знайде той, хто постійно працює над собою, своїми манерами, зробив їх своєю звичкою. Саме вивченням правил гарного тону займається наука етика. Вона допоможе знайти відповіді на багато запитань, усвідомити закони етикету.

 

Словникова робота

Етика — наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистісному житті людей; норми поведінки, сукупність моральних правил.

Етикет — установлені норми поведінки і правила ввічливості.

 

Розповідь з елементами бесіди

Бібліотекар. Колись, за часів королівської влади, закони етикету були більш значущими, ніж статті конституції. Вперше слово «етикет» вжив французький король Людовік XIV у XVII ст. На одному з прийомів у цього монарха гостям вручили картки, де були перелічені правила поведінки, яких вони мали дотримуватися. Від назви цих карток (етикеток) і з’явилося поняття етикет.

Від тих часів залишилися лише спогади, але безперечним є те, що відсутність культури поведінки призводить до додаткових проблем, неприємностей, створює складності в житті людей.

Учитель. А ви як вважаєте? (Діти висловлюють свої думки.)

Притча про доброту і ввічливість

Одного разу до вчителя бойових мистецтв прийшов юнак і попросив дозволу навчатися в нього.

— Навіщо тобі це? — запитав майстер.

— Хочу стати сильним і непереможним.

— Тоді стань ним! Будь добрий з усіма, ввічливий і уважний. Доброта і ввічливість принесуть тобі повагу інших. Твій дух стане чистим і добрим, а значить, сильним. Уважність допоможе тобі помічати найтонші зміни, це дасть можливість уникати зіткнень, а значить, виграти поєдинок, не вступаючи в нього. Якщо ж ти навчишся запобігати зіткненням, то станеш непереможним.

— Чому?

— Тому що тобі ні з ким буде битися. Юнак пішов, але через декілька років повернувся до Учителя.

— Що тобі потрібно? — запитав старий майстер.

— Я прийшов поцікавитися вашим здоров’ям і дізнатися, чи не потрібна вам допомога. І тоді Учитель узяв його за учня.

 

Обговорення притчі

Учитель. Що-ж таке ввічливість? (Це моральність, толерантність, прояв поваги, готовність зробити послугу.)

Сценка «Дві подруги»

(Дві учениці розігрують діалог. Оленка розповідає Поліні про свою, як вона вважає, колишню подругу Софійку.)

Оленка. Ти знаєш, Полінко, ця Софійка постійно недочуває, нікуди не ходить, ні з ким не спілкується — увесь час щось читає! Не буду я з нею дружити. Набридла вона мені зі своїм читанням, завтра ж від неї відсяду!

Поліна. До речі, Оленко! А ти підготувалася до завтрашніх тестів з природознавства?

Оленка. (миттєво змінює міміку і тон голосу). Ой! Я зовсім забула… Я піду. Бувай!

Поліна. Ти куди?

Оленка. Мені ж потрібно зайти до Софійки, вона така начитана, все знає. Поцікавлюся, як відбувається підготовка до тестів. Не з тобою ж я завтра буду сидіти!

Учитель. Охарактеризуйте Софійку. Яка основна її вада?

— Чи можна назвати Оленку толерантною дівчинкою? Чому?

Поясніть Оленці її помилку і переграйте сценку.

Психолог. Діти з обмеженими можливостями, діти з особливими освітніми потребами, особливі діти. Це не просто синоніми поняття «дитина з інвалідністю». Ці слова набагато точніше описують, що відбувається з дитиною, і в якому аспекті вона потребує допомоги.

Інвалідність, яка обмежує можливості маленької дитини, може бути спричинена різними діагнозами. Аутизм, слабозорість, затримка розумового або психічного розвитку, ДЦП, глухота, генетичні патології. Хвороба може вплинути на інтелект, або не торкнутися його. Але, так чи інакше, діти з обмеженими можливостями дуже незатишно почувають себе в суспільстві. І винні у цьому ми з вами.

— Як ви думаєте, чому? (Роздуми дітей.)

Річ навіть не у відсутності пандусів, а в реакції навколишніх. Цю тему обговорюють у суспільстві настільки рідко, що ми часом навіть не знаємо, як поводитися, опинившись поруч з такою дитиною. Запропонувати допомогу? Висловити співчуття? Зробити вигляд, що все нормально? Пройти повз, сховавши емоції? А емоції з’являються у будь-якому випадку. Діти, які мають інший вигляд та поведінку, притягують увагу, як і все незвичайне. А ви задумувалися, що вони тоді відчувають? (Пауза.) Адже, насамперед, це просто діти, повноправні особистості. Тільки через свій стан вони живуть і сприймають світ по-іншому.

— А ви знаєте як спілкуватися з ними і як поводитися в їхній присутності, щоб не поранити безтактовністю або нерозумінням? (Відповіді дітей.)

Словникова робота

Пандус (апарель, рампа) — це спеціальна конструкція у вигляді похилої площини (настил або спуск), що сполучає дві горизонтальні поверхні, які розташовані на різних рівнях. Призначені пандуси для спуску/підйому інвалідних і дитячих колясок. Назва походить від французького «pente douce» — «пологий спуск».

 Батьки дитини з особливими потребами

— Важливо пам’ятати, що не всі люди з інвалідністю користуються візками. Наприклад, є особи з вадами зору, слуху; люди з обмеженими можливостями пересування, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, такі як паличка, милиці, а також люди з розумовими вадами. Крім того, є набагато більше людей з «непомітними» чи «прихованими» ураженнями, такими як артрит, серцеві захворювання, ускладнене дихання… Діти, творіть добро, будьте толерантними, чуйними, милосердними, терплячими, адже всі ви у майбутньому станете батьками. А для батьків найбільше щастя — це здорова й усміхнена дитина!

Громадська організація інвалідів «Родина» зібрала поради, як поводитися з дітьми із обмеженими можливостями, щоб спілкування було комфортним, і ні ви, ні ваші співрозмовники не відчували ніяковості та роздратування.

Пам’ятка «10 загальних правил етикету спілкування з людьми із особливими потребами»

  1. Коли ви розмовляєте з людиною з інвалідністю, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до того, хто її супроводжує, або сурдоперекладача, які присутні під час роз­мови.
  2. Коли вас знайомлять з людиною з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку — навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користує­ться протезом, цілком можуть потиснути руку (праву або ліву), що цілком припустимо.
  3. Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка по­гано або зовсім не бачить, обов’язково називайте себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо у вас спільна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого зараз ви звертаєтеся і назвати себе. Обов’язково попереджайте вголос, коли ви відходите вбік (навіть, якщо відходите ненадовго).
  4. Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитуйте, що і як робити. Якщо ви не зрозуміли, не соромтеся — перепитайте.
  5. Звертайтеся до дітей з інвалідністю на ім’я, а до підлітків і старших — як до дорослих.
  6. Спиратися або повиснути на чийомусь інвалідному візку — це те ж саме, що спиратися або повиснути на його власника. Інвалідний візок — це частина недоторканного простору людини, яка його використовує.
  7. Розмовляючи з людиною, що зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не поправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника.
  8. Коли ви говорите з людиною, яка користує­ться інвалідним візком або милицями, розташуйтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не знадобиться закидати голову.
  9. Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по ­плечі. Дивіться їй прямо в очі та говоріть чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, постарайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не затуляло вас.
  10. Не знічуйтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це..?» тому, хто насправді не може бачити або чути. Передаючи що-небудь у руки незрячому, у жодному разі не говоріть «Помацай це» — говоріть звичайні слова «Подивися на це».

(Батьки роздають пам’ятку кожному учаснику тренінгу.)

Технологія «Займи свою позицію»

Ситуація 1

Прогулюючись вулицею міста, ви побачили незрячого чоловіка, у якого в одній руці була сумка, а в іншій — палиця. Він вирішив перепочити, поставивши сумку і палицю біля стіни будинку. Раптом палиця впала. Які ваші дії?

Ситуація 2

У сусідньому будинку живе хлопчик Валерій, який користується інвалідним візком. Ваш друг Юрко, спілкуючись з ним, постійно спирається на його візок. Яке правило етикету у спілкуванні з людьми з особливими потребами порушує Юрко?

Ситуація 3

У вашому класі навчається дівчинка з інвалідністю. Ваша подруга звертається до неї зі словами: «Гей, ти чуєш…?» Що ви повинні зробити?

Вправа «Опиши свої відчуття»

Робота в групах

(Учні діляться на три групи і, виконавши завдання, обмінюються відчуттями та роблять висновки.)

Група 1 — із зав’язаними очима підійти до дошки і написати своє ім’я.

Група 2 — одягнувши рукавиці, дістати щоденник з рюкзака і записати назву місяця.

Група 3 — закрити вуха і, прослухавши загадку, відгадати її.

III. Завершальна частина

Виступ дитини з інвалідністю

Маніфест дитини з інвалідністю

Насамперед, я — дитина. Така ж людина, як і ти. Не плутай мене з моїм діагнозом.

Я — особистість. Допоможи мені проявити себе. Не роби нічого для мене без мене.

Я — повноправний член суспільства. Але безліч фізичних і психологічних бар’єрів заважають мені відчувати це. Допоможи мені подолати їх.

У мене є права дитини. Але з багатьох причин я можу відчувати дискримінацію за ознакою інвалідності.

Я — частина цього різноманітного світу, і у мене в ньому своя роль. Я перевіряю його на доброту.

 

Ольга Жилка, учителька початкових класів

Чемернянської ЗОШ І—ІІ ст., Рівненська обл.

газета "Дефектолог", №3 березень 2018

Share This