Останнім часом насильство й жорстоке поводження з дітьми стає, на жаль, поширеним явищем. Тенденція до зростання рівня жорстокості до дітей усе більше привертає увагу громадськості. А отже, вимагає від соціального педагога активізації діяльності із запобігання жорсткого поводження з дітьми та захисту прав малолітніх, які стали жертвами або свідками злочинних дій. Сподіваємося, що цьому сприятиме й уведення в дію Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів для реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». У цьому матеріалі читач ознайомиться з основними поняттями, що охоплюють проблему жорстокого поводження з дітьми.
Про те, що діти й підлітки часто стають жертвами насильства, не знає лише лінивий. Пояснення цьому негативному явищу — відсутність належного догляду, особливості підліткового віку, загальна нестабільна ситуація в країні, жорстокість оточення, і навіть тривалий військовий конфлікт.
Сумна статистика. За період із 2010 по 2016 (перше півріччя) судді України прийняли 25332 (статистика Державної судової адміністрації України) рішення в справах, де жертвою була дитина, з них 13260 злочини проти власності, 6362 — злочини проти життя, здоров’я, статевої свободи та недоторканості. Чимало справ на розгляді в судах і в органах досудового слідства.
Це означає, що тема віктимності серед неповнолітніх є актуальною. Необхідність проведення профілактичної роботи не лише працівниками правоохоронних органів, а й навчальних закладів, соціальних служб і психологів є нагальною серед інших соціальних проблем. Адже йдеться про благополуччя, здоров’я й навіть життя дітей.
Перед тим як розкрити головні проблеми віктимності серед підлітків, вважаємо за доцільне ознайомити фахівців з особливостями термінологічної бази.
У кримінальній психології є ряд своїх специфічних термінів, якими повинен володіти як психолог, так і соціальний педагог. Нижче наведено перелік основних термінів, які мало використовують, але спеціаліст зі свого боку повинен знати й розуміти їх значення.
Входження України у світове співтовариство вимагає узгодження національного законодавства та правової практики з вимогами міжнародно-правових актів забезпечення прав людини.
Діти й підлітки мають велику вірогідність стати об’єктом злочинного посягання з низки причин. Серед них:
- недостатній життєвий досвід;
- особливості вікового розвитку (бурхливе статеве дозрівання, мала фізична сила, спроби здаватися дорослим тощо);
- асоціальні умови сімейного оточення, соціальний статус у дитячому колективі.
Практика свідчить. У більшості випадків віктимними серед неповнолітніх стають підлітки у віці від 12 до 15 років.
Високий рівень віктимності серед неповнолітніх характеризується не лише індивідуально-психологічними особливостями, а й соціальними ролями, з якими вони себе позиціонують у системі суспільних відносин, зокрема із соціальним статусом, за яким їх сприймають у сім’ї.
Словник спеціальних термінів
| Термінологія | Значення |
| Аберація статева | Статева ненормальність |
| Агонадизм | Відсутність статевих залоз |
| Андрогонія | Водночас жіночі й чоловічі властивості індивіда |
| Андрофобія | Постійний страх жінки перед статевим актом |
| Асоціалізація | Засвоєння особистістю норм, цінностей, негативних ролей, стереотипів поведінки, що спричинюють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини й суспільства |
| Віктимність | Соціально-психологічна сукупність рис особи, яка зумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання |
| Вірильність | Поява чоловічих рис у жінок під впливом андрогенів |
| Гінекофобія | Нав’язливий страх чоловіків перед жінками, тобто боязнь жінки |
| Десоціалізація | Зворотний соціалізації процес, що характеризується відчуженням особистості від основної маси людей |
| Дефемінізація | Процес подолання хлопчиками жіночих рис характеру й поведінки |
| Інтерсексуальність | Невизначеність соматичного статевого статусу (гермофродизм) або статевої ідентичності (транссексуалізм) |
| Латентна злочинність | Злочинність, що не має відображення в офіційній кримінально-правовій статистиці. Тобто, жертва злочинного посягання не повідомила, зокрема правоохоронним органам, про факт насильства |
| Пансексуалізм | Зведення всіх емоційних реакцій і мотивів поведінки до сексуальної основи |
| Патологічні ревнощі | Перебільшені ревнощі, що виникають без достатніх підстав і супроводжуються міцними афективними реакціями |
| Перверсія (перверзія) | Якісне порушення спрямованості й способів задоволення статевого потягу |
| Перверситети | Відхилення в статевій поведінці, що близькі до перверзій, формується не як наслідок глибинних біологічних порушень, як при перверсіях, а під упливом неправильного виховання, інфантильності, психологічних факторів |
| Превенція | Заходи попереджувального (профілактичного) впливу, що мають на меті недопущення в майбутньому скоєння злочинів, а також ситуацій, що призводять до злочинів |
| Раптус | Напад шаленого збудження, викликаний надмірно сильним афектом туги або депресивного стану |
| Репресивна статева мораль | Система жорстких антисексуальних настанов |
| Статева соціалізація | Процес формування чоловічої або жіночої статевої ідентичності відповідно до прийнятих у певному суспільстві культурних норм |
Основні форми насильства над дитиною
Жертва — це особа, якій прямо або опосередковано заподіяно шкоду в наслідок злочинних посягань, незалежно від того, визнано її в офіційному порядку потерпілою чи такою вона вважає себе сама.
Аналізуючи характер потрапляння дитини в категорію жертви, потрібно враховувати такі аспекти:
- Індивідуальний і груповий характер жертви.
- Можливість опосередкованої жертви.
- Можливість латентної жертви.
Правоохоронні органи використовують іншу типологію жертви (таблиця 1).
У ювенальній віктимології в Європі є декілька теоретичних моделей, що пояснюють механізми дитячої віктимізації.
Найпоширеніша циклічна модель, що передбачає те, що насильство над дітьми скоює особа, яка в дитинстві піддавалася насильству.
Психопатологічна модель — в основі лежить роль характеристик неповнолітньої жертви насильства в контексті злочину.
Соціокультурологічна модель — розглядає жорстоке поводження з дітьми як наслідок напруження в суспільстві, що є початковим джерелом насильства.
До цієї моделі належать такі:
- Модель соціального напруження — такі соціальні фактори як недостатність освіти, бідність, безробіття, професійна діяльність, пов’язана зі стресами, зумовлюють жорстоке поводження із дітьми.
- Модель соціального научіння — невідповідність виховання в батьківській сім’ї структурі соціалізованих факторів.
- Соціально-психологічна модель — психологічне напруження в сім’ї, що походить від соціальних і психологічних факторів, охоплює сімейний побут, і призводить до агресивної реакції на дитину.
- Психосоціологічна системна модель — містить усі вище зазначені моделі.
Цінність викладеної інформації дає змогу працювати на попередження віктимізації серед дітей. Адже злочинні посягання за своєю структурою мають психотравмувальні наслідки (таблиця 2).
Ознаки психотравматизації дитини внаслідок злочинних посягань
| Вік дитини | Можливі прояви |
| Діти дошкільного віку | Нічні кошмари, страхи, регресивна поведінка (поява дій або вчинків, характерних для більш молодшого віку), невластиві характеру сексуальні ігри з самим собою, однолітками або іграшками, невластиві віку знання про сексуальну поведінку, безпричинні нервово-психічні розлади |
| Діти молодшого шкільного віку | «Безпідставне» зниження успішності, замкнутість і прагнення до усамітнення, різка зміна рольової поведінки (бере на себе функції батька), раптове погіршення взаємин з однолітками, невластива віку сексуально забарвлена поведінка, прагнення повністю закрити тіло одягом, навіть якщо в цьому немає потреби |
| Діти старшого шкільного віку, підлітки | Депресія, утечі з дому або інституційних установ, низька самооцінка, спроби самогубства, сексуалізована поведінка, уживання наркотиків або алкоголю, проституція або безладні статеві зв’язки, психосоматичні розлади |
Висновки
Усвідомлюючи актуальність проблеми, вважаємо, що профілактику віктимності необхідно проводити системно й комплексно, із залученням найближчого оточення підлітка. Адже сім’я дитини — це джерело її життя.
Бережімо наших дітей — діти чужими не бувають!
У додатках пропонуємо матеріал, що допоможе зорієнтуватися в ознаках різних видів насильства (додатки 1—4 ).
Використані джерела
- Вишневецкий К. Криминологическая характеристика несовершеннолетних жертв семейного насилля. Власть. 2008. № 4. С. 84—86.
- Медведєв В. С. Кримінальна психологія: Підручник. Київ: Атіка, 2004.
- Сас М. В. Психологічні аспекти віктимології в діяльності слідчого. Митна справа. 2004. № 4. С. 87—94.
- Синєокий О. В. Основи кримінальної сексопатології: Навчальний посібник. Суми: Університетська книга, 2010.
- Morgan J., Zedner L., The victims charter: A New Deal for Child Victims? The Howard Jornal. 1922. Vol. 31. P. 294—307.
- Жестокое обращение с детьми и подростками: причины, признаки, способы профилактики и оказания помощи / под ред. И. В. Исаевой. Нижневартовск, 2004. URL: nvobrazovanie.ru/data/File/Otdel/OPPS/RMO.doc
Анна Козлова, аспірант кафедри психодіагностики та клінічної психології КНУ ім. Т. Шевченка
газета “Соціальний педагог”, №4 квітень 2018
