Як Ілля Філіпов та його команда змінюють освіту крізь екран 

Як і більшість студентів, майбутній радіофізик Ілля Філіпов час від часу підробляв репетиторством. І як наслідок, катастрофічно не встигав, а справ лише додавалося. Коли у 2012 році провідні технічні університети світу почали масово запускати відкриті дистанційні курси, Ілля разом із друзями поринув із головою в онлайн-навчання. Там він отримав такий заряд натхнення,  що вирішив і сам створити онлайн-курс із фізики для середньої школи. Згодом одного предмета йому здалося замало.

dyj-2017-006

 

 Студія онлайн-освіти EdEra, яку започаткував Ілля Філіпов та його друзі, випустила вже більше ніж 1000 освітніх роликів, 10 відкритих курсів та кілька інтерактивних підручників. Ілля й досі не все встигає — в амбітного хлопця багато планів. Поспішаючи втілити їх у життя, він робить велику справу — вчить вчителів іти в ногу з часом. Яким чином?

Ротаційне навчання 

Досить часто онлайн-освіту вважають «панацеєю» від проблем освіти традиційної, тобто шкільної. Так виникла змішана система навчання — поєднання онлайну та офлайну. Утім, комбінувати теж можна по-різному. Нині найбільшої популярності набула модель так званого «перевернутого класу» — слухаємо вдома онлайн-курс, приходимо в школу і розповідаємо про почуте вчителю. Спостерігаючи за цією тенденцією, Ілля Філіпов та інші «едерівці» зрозуміли — така модель далеко не завжди працює, треба придумати щось цікавіше.

Найбільше до душі команді припала ротаційна модель. Працює це так. Діти діляться на три групи. Одна — працює з онлайн-контентом, друга — вирішує завдання іншого типу (наприклад,
створює власний міні-проект, розглядає певний кейс тощо), а третя — безпосередньо комунікує з учителем. Кожна група має аркуш із маршрутом та завданнями, як під час квесту. Раз — лунає дзвіночок і учні міняються місцями. І так дзвіночок за дзвіночком, аж доки кожна група не пройде всі три рівні. До того ж, змінюючи вид діяльності, група не отримує той самий аркуш із завданнями, що й попередня. Завдання щоразу хоч трохи, але змінюються. Наприкінці уроку відводиться час для рефлексії. 

Саме ротаційну модель змішаного навчання EdEra і прагне реалізувати в своїх онлайн-курсах. Як це діє — перевіряють у звичайних школах. 

Здолати прірву

 Співпраця EdEra зі школами розпочалася зі знайомства з командою центру інноваційної освіти «Про.Світ». Через 2—3 місяці останні запросили їх до школи в селі Козьови Львівської області, з якими тоді співпрацювали. «Едерівці» вирішили випробувати на тамтешніх школярах змішаний курс з алгебри. Експеримент тривав протягом двох місяців. Затим робота над розробкою ротаційної моделі почалась у школі в селі Стара Царичанка Одеської області Застосування ротаційної моделі навчання відрізняється від класу до класу. Найчастіше «едерівці» розробляють програму безпосередньо з учителем, який і втілюватиме її на практиці.

На думку Іллі Філіпова, одна з цілей використання таких моделей — залучення учнів, які зазвичай відсиджуються на задніх партах.

Застосування ротаційної моделі навчання відрізняється від класу до класу. Найчастіше «едерівці» розробляють програму безпосередньо з учителем, який і втілюватиме її на практиці. На думку Іллі Філіпова, одна з цілей використання таких моделей — залучення учнів, які зазвичай відсиджуються на задніх партах. 

Якщо двійка, то хоча б моя

Та чи справді це працює? Оксана Клепуц, директор школи в селі Козьови, переконана, що так. Від співпраці з EdEra в неї залишилися лише хороші враження. 

У їхній школі «едерівці» проводили експери- мент із 7-класниками. «Це був звичайний, сіренький та спокійний клас», — пригадує директор. У ньому навчалося 17 дітей, восьмеро з яких, за словами Оксани Клепуц, там «просто були». Іншими сло- вами, ці школярі ніколи не виявляли особливого інтересу до навчання, не прагнули брати участь у якихось заходах — просто собі відбували школу, як щось обов’язкове та нецікаве.

Директор школи давно зрозуміла, що «перевернутий клас» із цими учнями не працює. Така модель передбачає активне самостійне викори- стання Інтернет-ресурсів під час підготовки до уроку. Звучить цікаво, проте далеко не всі діти вміють грамотно працювати з онлайн-контентом. Вони полюбляють переглядати різноманітні ролики в YouTube, порпатися в стрічках соцмереж, проте губляться в ситуації, коли ці ж самі дії потрібно виконати з навчальною метою.

Ротаційна модель інакша, адже крок за кроком допомагає дітям збагнути, як правильно вчитися в Інтернеті.

Отож для цих активних та не дуже семиклас- ників «едерівці» створили курс із вивчення теорії многочленів: записали цікаві відеоролики, розробили чимало завдань, тестів тощо. Оксана Клепуц відзначає, що особливо цінним було те, що під час роботи над курсом кожна дитина мала свій онлайн-кабінет. У ньому зберігалася вся інформація про діяльність школяра за період навчання. Там же містилося таке собі віконечко, яке аналізувало прогрес зростання дитини.

Ротаційна модель зводить роль учителя в класі до мінімуму. Групи, які працюють в Інтернеті, виконують низку вправ або тестових завдань у формі онлайн. Тут же, у власному кабінеті, школяр відразу може самостійно перевірити власні помилки. Невтомним є і «вічко» прогресу зростання — дитина час від час поглядає на нього в очікуванні того, що система помітить її успіх.

«Це вкрай мотивувальний момент. Це важливо, коли дитина сама може за собою слідкувати, сама несе відповідальність за виконання завдання. Таким чином дитина отримує досвід, а не досвід учителя. Так діти вчаться вчитися впродовж життя», — коментує Оксана Клепуц.

З часу експерименту з «едерівцями» минуло трохи більше року. Нині більшість викладачів школи працюють за ротаційною моделлю змішаного навчання. Вони користуються предметними відеоуроками EdEra. Єдина відмінність — тепер діти працюють  без особистих кабінетів.

Утім, останні вже виконали свою мотивувальну місію. Оксана Клепуц розповідає, що раніше в їхній школі, як і скрізь, практикували «малювання» балів. Тобто, для того щоб не псувати дитині майбутнє, її чесно «відсиджені» 2—3 бали дотягували до 5—6. Нині ці школярі отримують такі ж бали, або навіть вищі. Проте тепер вони не «мальовані», а чесно заслужені.

«Можливо, у цифрах прогрес і не помітний. Але я пам’ятаю, якими були ці діти та як вони змінились. Тепер вони знають, що мають бали за власну амо- стійну роботу», — пояснює Оксана Клепуц.

 Контроль за творчістю?

Окрім віконечок із прогресом зростання, «едерівці» застосовують ще чимало різних «штучок». Зокрема, техніку перевірки peer to peer. Це як у часи мого школярства, коли треба було обмінятися творами з однокласником і перевірити помилки одне в одного. Тепер це відбувається онлайн — тільки вже між віртуальними студентами.

Тобто є 100 людей, які проходять курс. Кожен із них пише твір. Кожен твір «летить» п’ятьом випадковим студентам, які оцінюють цю роботу. Вони ставлять свої бали, з яких виводиться щось на кшталт середнього арифметичного. Дафна Коллер, одна із засновниць онлайн-платформи Coursera, говорить, що у 90% випадків виведений бал не відрізняється від того, який ставить учитель.

Техніка перевірки peer to peer в онлайн-освіті виникла кілька років тому і відразу набула популярності. Більшість курсів практикують написання есе, що оцінюються в такий спосіб. Утім, цей бал не завжди враховують під час підбиття підсумків курсу.

Ілля Філіппов розповідає, що свого часу зарубіжні дослідники заходилися порівнювати різні онлайн-платформи і дійшли висновку, що попит на той чи інший курс суттєво підвищується, якщо серед його характеристик зазначено оцінюваний peer to peer.

Варто зазначити, що під час оцінювання есе на EdEra студенти керуються рекомендаціями, які дублюють рекомендації ЗНО. А останні, здебільшого, надто примітизовані та спрямовані на вироблення в студентів навичок зв’язного висловлювання думок, а не на перевірку творчих здібностей. Іншими словами, техніка peer to peer допомагає як слід підготуватися до майбутнього тестування, але аж ніяк не сприяє розвитку здатності креативно та цікаво мислити. Ілля Філіппов погоджується — слід замислитися над удосконаленням цього інструменту. А наразі залишається підлаштовуватися під ті рекомендації, які є.

Визнання

Минулого року на діяльність EdEra звернуло увагу МОН. В інтерв’ю The Ukrainians Ілля Філіппов розповів, як одного разу йому зателефонувала радник міністра освіти Іванна Коберник і сказала, що з ним особисто хоче познайомитись Лілія Гриневич. Юнак стверджував, що насправді він ніколи не планував співпрацювати з МОН.

Утім, ця зустріч відіграла важливу роль у подальшому розвитку EdEra. На майданчику онлайн-студії для загального обговорення було викладено навчальні програми для 1—4-х, а зго- дом 5—9-х класів. Відвідуваність сайту зашкалювала!

Крім того, останній «есерівський» курс «Лайфхаки з української мови» став першим в Україні масовим відкритим онлайн-курсом, що МОН рекомендувало для застосування в загальноосвітніх школах.

«Це означає, що держава таки визнала онлайн-освіту», — радіє Ілля Філліпов.

Однак він запевняє, що співпраця з МОН не змінює їхніх планів. «Едерівці» в тому ж ритмі працюють над іншими курсами та створюють предметні інтерактивні підручники без погоні
за грифом міністерства.

«Курс із лайфхаками якось випадково загрифували. Та це було для нас принципово — отже, курс дуже добре пішов. Люди будуть розуміти, що це рекомендований матеріал. Більшість людей мають потребу бачити цей гриф», — розповідає Ілля Філіпов.

Проте юнак не зовсім розуміє хід думок таких людей. 

«Дивна штука, люди вірять в гриф МОН і водночас ненавидять підручники, які виходять під грифом МОН. Приміром, якийсь учитель, який дуже любить #зраду у всьому, заходить на сайт і бачить — о, нема грифу МОН, мабуть, якась дурниця. І от знаходить у своїй школі підручник, де мільярд помилок, і думає:«І таку дурницю грифує МОН!»» — дивується Ілля Філіпов.
 Каже, що вчителі трапляються різні. Для когось із них гриф давно втратив свою цінність, а хтось і надалі практикує ось таке «двоєдумство».

Спочатку вчитель — потім курс 

Ілля Філіпов бачив чимало вчителів. Адже вони — ледь не основний ресурс EdEra. Іноді буває, що авторів для курсів доводиться шукати кілька місяців. Та це не надто проблемно, позаяк найчастіше спочатку з’являється хороший учитель, а затим народжується ідея для курсу.

Але не завжди. Наприклад, довгий час «едерівці» переймалися ідеєю створити хороший курс англійської мови, розроблений за кембриджською методикою індуктивного вивчення мови — від практики до формулювання правила.

«Людину для цього курсу я шукав майже рік. Мені треба був викладач, сертифікований, як мінімум, ось цією кембриджською програмою. Нарешті я його знайшов. Як буває: я весь такий ходжу скрізь, всім розповідаю, що я в пошуках. І в якийсь момент нам дзвонять і кажуть — ось!» — ділиться Ілля Філіпов.

Іноді з кадрами допомагають спонсори, іноді бувають і щасливі випадковості. Наприклад, із майбутньою «зіркою» загрифованого курсу «Лайфхаки для української мови» юнак позна-
йомився в столичній Новопечерській школі. Кандидат філологічних наук і тамтешній учитель Ігор Хворостяний продемонстрував «едерівцям» кілька своїх методик, і Ілля Філіпов зрозумів —
буде діло.

Як стати кращим онлайн

Думки щодо покращення процесу підвищення рівня кваліфікації вчителів ширяться в офісі EdEra вже давно. Після оновлення програм для учнів 1—4-х класів на сайті було викладено 40 міні-відеорекомендацій. Нині в розробці відеоцикл для середньої школи.

За словами Іллі Філіпова, кінцева мета такої діяльності — вдосконалити та оптимізувати діяльність Інституту післядипломної освіти. Наразі «едерівці» вже мають достатню базу експертів для того, щоб активніше рухатись у цьому напрямі. 

Під час інтерв’ю ми з Іллею обговорювали можливості створення всеукраїнського порталу для вчителів. З метою підвищення рівня кваліфікації вчитель проходив би певний набір курсів
EdEra, а потім, записавши короткий відеовідгук, пробувався б на роль автора майбутніх курсів.

Утім, юнак сумнівається, що нині таку ідею можна успішно реалізувати. Зрештою, кожен учитель, який прагне ділитись досвідом та самовдосконалюватися, нині має власний блог. Деякі
педагоги навіть стають знаменитими завдяки своїм дописам. На думку юнака, основна проблема створення відеопорталу — це якість і вибір правильної моделі. 

«Головне, щоб це не перетворилося на звалище матеріалів. У країні, де ще багато людей під онлайн-підручником передбачають PDF-ку, а під онлайн-курсом — розгорнутий мудл із набором текстів і картинок — доволі важко створити саморганізовуючу систему», — пояснює Ілля Філіпов.

Є над чим працювати 

У вчительському середовищі є ще чимало проблем, які заважають реалізовувати змішану систему навчання повною мірою. Іллю Філіпова дуже здивувало, коли в процесі апробації нових інтегрованих уроків у них попросили план конспекту для вчителя. Йому невтямки — навіщо дотримуватися радянської звички детально розписувати урок по хвилинам?

Для вчителя, який хапається за такі пережитки минулого, поява якісного онлайн-курсу — це замало. Треба ще вміти його застосовувати, навчитись грамотно використовувати онлайн-контент та більш ефективно організовувати час, відведений на урок. Ілля Філіпов переконаний, що вчителі, які зацікавлені в саморозвитку, зможуть дати собі раду.

Не зовсім зрозумілою залишається ситуація з балами, які діти отримують під час проходження курсів, зокрема чи впливають вони на підсумковий бал за предмет? В університетах із цим про- стіше. Наприклад, в Українському католицькому університеті існує практика зарахування заліків та іспитів за наявності відповідного міжнародного сертифіката. У школі ж усе наразі залежить від волевиявлення кожного окремого вчителя. В Одеській області, де «едерівці» впроваджували ротаційну модель навчання, вчителі запропонували компілювати бали, аналізуючи роботу, яку школяр виконав у класі та онлайн.

«Якщо використання онлайн-технологій впливає на процес навчання, то має якимсь чином впливати і на бал», — міркує Ілля Філіпов.

Студія онлайн-освіти EdEra — ще зовсім молодий «гравець» на вибраному поприщі. За короткий час амбітні вчорашні студенти здійснили неабиякий переполох серед учителів. Та чи знайдеться останнім місце у світі, де запанують онлайн-уроки? Чи не загубиться вчитель на фоні всіх цих запальних, «своїх у дошку» хлопчиків та дівчаток, які цікаво та хвацько переоповідають урок на камеру? Чи не причепиться до вчителя цей новомодний і ніби дещо зневажливий ярлик — відеоблогер?

«Та я мрію про це!» — вигукує Ілля Філіпов. Адже вчитель — це не гість із минулого десь далеко біля дошки із вказівкою, а сучасник, який завжди поряд із влучною порадою. Учитель — це той, хто друг.

 

Матеріал підготувала Ілона ГРОМЛЮК

журнал «Директор школи. Шкільний світ» № 6, 2017