Що таке EdCamp? Мало хто з освітян впевнено відповість на це запитання. А між іншим, так називається одна з найбільших освітянських громадських організацій в Україні. «Ми називаємо її спільнотою відповідального учительства», — говорить Олександр Елькін, голова підкомітету загальної середньої освіти Громадської ради при МОН і головний натхненник руху EdCamp (ЕдКемп) в Україні. За два роки існування ГО «EdCamp Ukraine» реалізувала та продовжує впроваджувати низку проектів і суспільних ініціатив, спрямованих на професійний розвиток освітян і вирішення проблем, пов’язаних з їхньою діяльністю. Ми поспілкувалися з Олександром, який розповів нам, звідки з’явився цей рух, чому вчителів у їхній організації називають «білими воронами», і як утілювалася в життя одна з найбільших ініціатив організації — проект «Діти і папери», покликаний дебюрократизувати діяльність у навчальних закладах України.

— Олександре, звідки з’явився рух EdCamp і що він означає?

— Якщо коротко, EdCamp — це так звані (не) конференції, які не мають заздалегідь узгоджених програм. Хід заходу формується учасниками у перший день зібрання. Тут кожен може стати спікером. EdCamp працює за принципом «дай, якщо можеш — візьми, якщо хочеш». На таких подіях педагоги обмінюються професійним досвідом і ставлять запитання, які їх хвилюють. Ми дізналися про EdCamp із системи освіти західних країн. Цей формат народився у 2010 році у Філадельфії (США). Його придумали звичайні американські педагоги як виклик на неефективні системи професійного розвитку та підвищення кваліфікації вчителів. За останні 6 років цей рух став популярним у 26-ти країнах світу та одним із найбільш інноваційних форматів освітніх організацій за 2015 рік. Варто сказати, що рух EdCamp в Україні є найбільш активною закордонною спільнотою після США, який працює у такому форматі.


— Що дало поштовх для створення такої спільноти в Україні? 

— У нас було і є дуже багато ініціатив для шкіл, які зводяться до одного — якщо ми не зможемо зробити так, щоб очі педагога сяяли і в нього було натхнення, ми не зможемо впровадити зміни у навчальних закладах. Об’єднувальним чинником освітніх реформ є нова переосмислена роль педагога. Якщо держава інвестує у вчителя кошти, дає йому адекватну заробітну платню, займається його перекваліфікацією, надає свободу, тоді будуть певні результати.

Коли ми зрозуміли, що саме педагог є ключем до змін у системі освіти, ми стали шукати відповідь на запитання — як саме можна об’єднати освітян. Нині «EdCamp Ukraine» — це потужна багатотисячна педагогічна спільнота. Таких учителів ми ще називаємо «білими воронами». Ці люди відрізняються від інших тим, що всупереч усім проблемам вони хочуть професійно розвиватися та люблять свою справу.

До нас долучаються вчителі різних вікових категорій і з різним досвідом роботи. Головним критерієм відбору на EdCamp є відкритість освітянина, його мотивація та готовність до змін.

— Як вам удається мотивувати вчителів до змін?

— Існує такий закон: у будь-якому колективі завжди є 5% людей, які є двигунами справи і готові крокувати вперед. Саме такі вчителі є учасниками EdCamp. Ми завжди мотивуємо педагогів цікавими проектами та ініціативами. Наприклад, у 2015 році ми вперше в Україні провели Всесвітній день гідності. Ця подія проводиться у вигляді навчального курсу. Діти пізнають для себе значення слова гідність, діляться одне з одним історіями зі свого життя про гідну поведінку. А ще пишуть собі листи у майбутнє, де обіцяють бути більш гідними людьми та допомогти стати гідним власному оточенню.

Іншою нашою ініціативою є українсько-німецький проект «Молодь дебатує», який є дуже популярним у Німеччині. За допомогою дебатів учні вчаться критичному мисленню та дискутують на важливі теми. Це не ті дебати коли, наприклад, політичні опоненти обливають одне одного брудом і відстоюють власні інтереси. В учнівських дебатних турнірах перемагають лише ті діти, які вміють рухати дебати вперед та вчаться розглядати ситуацію з різних боків для того, щоб отримати об’єктивну картину.

Є й багато інших подій та ініціатив. До речі, координаторами регіональних (не) конференцій є самі вчителі. Це зазвичай найбільш активні учасники руху. У цьому випадку команда «EdCamp Ukraine» є лише помічником педагогів. Ми надаємо їм усі необхідні інструменти та методичну підтримку.

— Нещодавно було оприлюднено звіт результатів дослідження проекту «Діти і папери: як досягти балансу у школі?». Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю ініціативу. Як виникла ідея такого дослідження?

— Це спільна ініціатива Міносвіти і руху відповідального вчительства EdCamp. «Діти і папери» — це перша наша системна спроба вплинути на реформування середньої освіти. Цей проект — заслуга не тільки нашої команди, а й зусилля всієї великої педагогічної спільноти України, яка долучилася до цієї ініціативи. Створюючи цей проект, ми вирішили з’ясувати, що саме заважає педагогам та адміністраторам освіти працювати, як змінити цю ситуацію і від кого ці зміни залежатимуть.

Є три причини, чому ця ініціатива є важливою. По-­перше, дебюрократизація школи є найбільш очікуваною внутрішньою реформою, яку зрозуміють усі учасники навчального процесу – директори шкіл, заступники, вчителі.

По-­друге, для того щоб реалізувати усі прогресивні ідеї, концепції нової української школи, вчителю потрібно виділити час. На жаль, дуже багато часу в освітян займає ведення шкільної документації. У деяких випадках взагалі не зрозуміло, чому їм потрібно заповнювати ті чи інші документи.

І третє — ми хочемо продемонструвати новий якісний діалог із владою. «EdCamp Ukraine» позиціонує себе як спільнота відповідального учительства. А відповідальність передбачає можливість впливати на владу. І це той випадок, коли кожна людина може впливати на процеси в освіті, зокрема дебюрократизацію. На мою думку, «Діти і папери» — це яскравий приклад державного і громадського партнерства: коли є громадянське суспільство, є спільнота EdCamp, є міністерство, з якими ми крокуємо до змін.

— Розкажіть, як відбувалася реалізація цієї ініціативи?

— Проект стартував улітку 2016 року, коли ми отримали згоду на партнерство з МОН. Ми опрацювали  фактичний матеріал і провели інтерв’ю з освітянською спільнотою. Після цього було проведено онлайн-опитування. Перше, що мене приємно здивувало, це значний інтерес з боку освітян до проблеми бюрократизації. Ми отримали майже 10 000 анкет. Для того, щоб їх заповнити, потрібно було виділити

«На жаль, дуже багато часу в освітян
займає ведення шкільної документації.
У деяких випадках взагалі не зрозуміло,
чому їм потрібно заповнювати ті чи інші
документи».

приблизно годину свого часу. Це означає, що люди повірили в те, що ми зможемо покращити ситуацію з дебюрократизацією у навчальних  закладах.

Варто сказати, що такі дослідження проводилися і раніше, але особливістю цього опитування є те, що ми долучили до нього велику кількість освітян. До того ж, свою думку висловило не лише керівництво закладів освіти, а й пересічні педагоги. У нас є рекомендації та побажання з кожного процесу та щодо кожного документу окремо.

Інформаційна довідка  Олександр Елькін — засновник ГО «EdCamp Ukraine», голова підкомітету загальної середньої освіти Громадської ради при МОН, радник міністра освіти і науки України. Олександр спеціалізується на комп’ютерних науках і маркетингу некомерційних організацій. Понад 10 років працює у проектах з IT в освіті та підвищення кваліфікації педагогів. Ініціатор і керівник національних освітніх проектів — Системи шкільного менеджменту School Champion, Khan Academy українською та інші. Кандидат технічних наук, автор понад 40 наукових статей, патентів та науково-популярних публікацій. Олександр є куратором-засновником харківського хабу Global Shapers Community, міжнародної ініціативи Всесвітнього економіч- ного форуму. Був одним з українських делегатів на Форумі—2014 у Давосі (Швейцарія). Олександр Елькін вважає, що освіта є тією сферою, яка може вплинути на розвиток суспільства, на успіх держави та відкрити нові горизонти для країни: «Із середньою освітою пов’язане життя кожного другого українця. Якщо ми об’єднаємо наші зусилля і будемо впливати на цю галузь, ми зможемо досягти реальних результатів та успіхів у цій сфері».

Інформаційна довідка
Олександр Елькін — засновник ГО «EdCamp Ukraine», голова
підкомітету загальної середньої освіти Громадської ради при МОН,
радник міністра освіти і науки України. Олександр спеціалізується
на комп’ютерних науках і маркетингу некомерційних організацій.
Понад 10 років працює у проектах з IT в освіті та підвищення
кваліфікації педагогів. Ініціатор і керівник національних освітніх
проектів — Системи шкільного менеджменту School Champion, Khan
Academy українською та інші. Кандидат технічних наук, автор понад
40 наукових статей, патентів та науково-популярних публікацій.
Олександр є куратором-засновником харківського хабу Global
Shapers Community, міжнародної ініціативи Всесвітнього економіч-
ного форуму. Був одним з українських делегатів на Форумі—2014
у Давосі (Швейцарія).
Олександр Елькін вважає, що освіта є тією сферою, яка може
вплинути на розвиток суспільства, на успіх держави та відкрити
нові горизонти для країни: «Із середньою освітою пов’язане життя
кожного другого українця. Якщо ми об’єднаємо наші зусилля і будемо
впливати на цю галузь, ми зможемо досягти реальних результатів
та успіхів у цій сфері».

Ми вирішили підійти до цього питання неформально та вигадали паперового монстра, такого собі бюрократичного динозавра, який заважає вчителям навчати дітей та поглинає їхній час. Опитування показало: якщо загнати цього «бюрокрозавра» в кут, то педагоги присвячуватимуть більше часу не репетиторству, а професійному  розвитку. Так вважають респодентські групи  вчителів і адміністраторів шкіл.

У жовтні ми оприлюднили проміжний звіт дослідження. Нашою метою було не лише опублікувати результати анкетування, а й винести їх на громадське публічне обговорення. Таким чином ми змогли не тільки отримати цінні поради та оцінити роботу нашої команди, а й знайти тих агентів змін, які мають бажання долучатися до проектів у подальшому.

— Що вас найбільше здивувало у результатах опитування?
— Для нас було дуже багато сюрпризів. Передусім нас вразила кількість годин, яку вчителі та адміністратори шкіл витрачають на свою професійну діяльність. Вчительство працює у середньому по 66 годин на тиждень, а адміністратори — 76 годин. Також ми проаналізували весь годинний поріг роботи освітян за різними напрямами діяльності і з’ясували, що значна частина цього часу йде на заповнення документів.
Ще один цікавий факт — номенклатура закладів освіти у середньому налічує 72 справи. Тільки уявіть собі кількість матеріалів, які відслідковуються та укладаються у школах.

«Звичайно, самі по собі папери — це не добре і не погано. Але ми маємо чітко розуміти, для якої мети нам потрібні ті чи інші документи»

Також освітяни запропонували перелік документів, які, на їхню думку, потрібно було б скасувати. Для вчительської спільноти документом номер один у рейтингу став «Облік дітей шкільного віку за територією обслуговування навчального закладу». Нині вчителі змушені обходити домівки вечорами і блукати неблагополучними районами.

Це небезпечно.

Для адміністраторів навчальних закладів документами для скасування є звітності. Зокрема ті, що пов’язані з виховними заходами.

Звичайно, це не означає, що директори шкіл проти виховних заходів і проведення свят. Їм не подобається кількість звітних документів, які забирають їхній час.

Звичайно, самі по собі папери — це не добре і не погано. Але ми маємо чітко розуміти, для чого потрібні ті чи інші документи.
— Одна з ваших пропозицій у фінальному звіті щодо покращення стану з паперовою діяльністю в школах — це запровадження електронного документообігу. Чи готові нині школи до такого формату роботи?

—За електронним документообігом— майбутнє освіти. Міністерство та вчителі розуміють великий потенціал такого формату роботи. Але для того, щоб наблизитися до цієї мети, ми маємо вирішити низку проблем, зокрема питання наявності та доступності Інтернету у навчальних закладах. Результати дослідження показали, що з цим у деяких регіонах країни є проблеми.

Також ми маємо організувати доступ до комп’ютерної техніки та розробити інформаційну систему. Для того щоб вирішити проблему електронного документообігу, ми повинні вирішити й питання електронного підпису. Це все не так легко, як здається. Але ми чітко показуємо у своєму дослідженні, що потреба є, і що це і є майбутнє освіти.

— Чи є вже певні рішення щодо дебюрократизації освіти за результатами дослідження?

— За результатами фінального звіту спільно з МОН України ми погодили наказ, відповідно до якого буде створено робочу групу, що складатиметься не лише із членів ГО «EdCamp Ukraine» та представників міністерства, а й вчителів, директорів, керівників місцевих  адміністрацій та освітніх експертів.

У цьому наказі також акцентовано увагу на найбільш хвилюючих і болючих питаннях, які ми виявили під час дослідження. Так, поширеною є думка, що наша освіта є централізованою. Але тут потрібно розуміти, що є питання, на які Міністерство освіти і науки України має вплив. А є дуже багато речей, що залежать від місцевих органів влади. Тому ми маємо крокувати до змін не тільки на центральному рівні, а й шукати підтримку у регіонах. Наразі ми долучаємо до співпраці 2 області: Львівську, Харківську та місто Київ.

— І насамкінець, Олександре, яким ви бачите майбутнє української освіти?

— Нещодавно міністр освіти і науки України Лілія Гриневич презентувала остаточний варіант концепції «Нової української школи». У цьому документі випускник нової школи виступає у ролі інноватора, є особистістю та патріотом. Я вірю, що прогресивні можливості освіти будуть доступними для кожної дитини, не зважаючи на її статус і регіон проживання.

У минулому я був пов’язаний із вищою освітою, багато років працював в інституті. Але я прийшов до висновку, що у багатьох питаннях реформувати вищу освіту буде пізно, тому що багато що відбувається на рівні середньої школи. Тому, якщо ми зможемо побудувати нову українську школу з новими підходами, з професійною освітою у старших класах, то у  нас відбудуться зміни й у багатьох інших галузях.

Ще у цьому документі мені подобається те, що сучасний педагог повинен виступати організатором навчального процесу. Це тьютор, модератор, фасилітатор, людина, яка підтримує навчальний процес. Зараз знання знаходяться на кінцівках пальців. І вміти цими знаннями користуватися, бачити складність проблем є челенджем і викликом сьогодення. Тому традиційна роль педагога має бути переглянута.

Бесіду вела Анастасія Бугайчук

журнал «Школа» № 1, 2017

Share This