Основні аспекти розвитку та напрями її корекції

Зорово-моторна координація — це поєднання рухів та їх елементів під контролем зору в результаті одночасної діяльності зорового та рухового аналізаторів. У зорово-моторній координації виділяють три компоненти: зорове сприймання, дрібну моторику та зорово- просторову орієнтацію.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ РОЗВИТОК ЗОРОВО-МОТОРНОЇ КООРДИНАЦІЇ

Розвиток рухових і сенсорних здібностей дитини безпосередньо пов’язаний зі становленням когнітивних (пізнавальних) функцій мозку. Неабияку роль у пізнавальній активності дитини відіграє формування системи «око — рука» як становлення зорово-моторної координації. Безумовно, розвиток пізнавальної діяльності дитини залежить від сту- пеня сформованості багатьох фізіологічних систем організму, при цьому становлення системи «око — рука» є провідним в активному освоєнні дитиною навколишнього світу.

 Етапи формування:

  • в період новонародженості першими «інстру- ментами», за допомогою яких дитина починає пізнавати й освоювати навколишнє середовище, стають смоктальний і хапальний рефлекси; у віці 2-х місяців немовлята вчаться хапати предмети, що випадково потрапили їм «під руку», й підносити їх до рота;
  • на 3-му місяці життя дитина виявляє здатність захоплювати предмети, які трапляються на очі, і хоча ще важко сфокусувати очі на предметі, що знаходиться від неї на якійсь відстані, й домогтися точних, цілеспрямованих рухів рук, одного разу вона все ж захопить іграшку рукою;
  • на 9-му місяці життя з’являється пінцетний захват (великий палець вже починає відігравати самостійну й активну роль: він відставлений і проти- ставлений вказівному, дитина вже більш коорди- новано, більш акуратно двома пальчиками бере предмет). Це свідчить про те, що образ предмета почав активно керувати рухами руки і регулювати їх, тобто в дитини встановилася чітка зорово-моторна координація й система «око — рука» працює оптимально.
  • Завдання зорово-моторної координації:
  •  формувати навички слідкувати за предметами, що рухаються, та за рухами власних рук;
  • не спускати з ока зоровий стимул;
  • розвивати моторику й тактильні відчуття;
  • розвивати графічні навички.

 

У кого виникають проблеми зорово-моторної координації?

  • Тривалий і проблемний розвиток зорово- моторної координації помічають у дітей із пору- шеннями зору. Він зумовлений розладами зорової системи.
  • У дітей із розладами рухової системи, дрібної моторики, як складової зорово-моторної координації.

i_119

  • У дітей із порушенням просторових уявлень.
  • У дітей із ЗПР і вадами мовлення.

Для  вивчення  стану  сформованості  зорово- моторної координації використовують тест Бендера.

У чому проявляється несформованість зорово- моторної координації?

Вона може проявлятися під час оволодіння навичками самообслуговування: дошкільнята із за- пізненням засвоюють такі вміння й навички, як за- стібання та розстібання ґудзиків, застилання ліжка, шнурування черевиків. На заняттях із фізкультури діти не можуть запам’ятати завдання, виконувати рухи з м’ячем, неточно виконують рухи з різних видів ходьби, стрибків. Багатьом дітям важко виконувати завдання з малювання: рухи рук у них скуті, невпевнені, зображені лінії часто хаотичні; немає точності напрямку руху руки; не вміють зображувати предмет.

Що робити?

Передусім формувати захват предмета (підтягувати його до себе та відштовхувати) — розвивати моторику кисті руки — розвивати тактильні від- чуття — навчати елементарному самообслугову- ванню (утримання хліба, ложки, чашки; стягування речей з муляжу, тіла тощо). Надалі вдосконалювати ці дії: вчити діяти з предметами, дотримуючись принципу: від пасивних до активно-пасивних і до активних самостійних дій. Поступово здійснити перехід від дій із предметами до дій із картками.

НАПРЯМИ КОРЕКЦІЇ РОЗВИТКУ

1. Відновлювати і зміцнювати роботу м’язів ока за допомогою вправ для очей. Після їх виконання дитина почувається активнішою, послаблюється її зорова й розумова втома, укріплюються м’язи очей.

2. Вчити слідкувати за яскравими предметами, що рухаються, за звуковими предметами, світловими плямами, ловити їх, проводити ігри з намотування (підтягування) до себе яскравих предметів.

3. Розвивати дрібну моторику рук. Масаж і пальчикова гімнастика. 4. Корегувати графічні навички: точність направленості руху руки, регулювання розмаху, натискування на олівець, зображення ліній від крапки до крапки. Цьому сприяють ігри та вправи:

— графічні (оптичні) доріжки (обведення пальцем, олівцем, викладання доріжок дрібними предметами, мотузками з обов’язковим коментуванням напрямків руху, проведення предметів по доріжці);

— обведення предметів і форм, заповнення дрібними предметами із середини до контурів, їх розмальовування та штрихування;

— робота з трафаретом;

— конструктивні ігри (робота за схемами).

5.  Формувати зорове сприймання предметів: ідентифікувати зображення (добирати пари, впізнавати контури й силуети); моделювати предмети (складати з частин, знаходити недомальовані частини, нісенітниці в зображенні предмета, складати з частин, складати з форм); класифікувати предмети, впізнавати зашуміле зображення предмета, накладного, знаходити предмет і/чи його деталі в сюжетній картині.

6. Розвивати зорово-просторову орієнтацію. Орієнтування у приміщенні, на вулиці, катання на велосипеді, самокаті, рух в обмежених площинах, ігри зі спортивним інвентарем, орієнтація на аркуші, в клітинці, графічний диктант.

7. Формувати двосторонню моторну координацію: засобами пальчикоої гімнастики; за до- помогою вправ із розвитку координації, розроблених А. Сиротюк, ігор та вправ із м’ячем, письма обома руками, роботи з дошкою Белгау, ритмічних вправ С. Козлової.


Темою розвитку дрібної моторики та зорово-рухової координації у дітей займалися: нейропсихологи О. Лурія, Л. Виготський, О. Запорожець, М. Сємаго, М. Кольцова, Т. Ахутіна, О. Семенова, А. Сиротюк,
фізіолог І. Павлов, педагоги М. Монтессорі, В. Сухомлинський та інші.

 

Ірина ЧОРНА, учитель-дефектолог школи № 231, м. Київ

газета «Дефектолог» № 2, 2017

 

 

Share This