9 березня 1814 народився  великий український поет і художник Тарас Шевченко в Київській губернії в селі Моринці, в сім'ї кріпосного селянина. Дитячі роки його минули в рідному селі, потім у селі Кирилівка. Рано осиротів, пізнав безправну  долю кріпака. Грамоті його навчав сільський дяк.

У 1828 році Шевченко потрапив на службу до поміщика Енгельгардта. Помітивши здібності хлопчика до малювання, Енгельгардт вирішив зробити з нього домашнього живописця і послав його в 1832 році на навчання до художника В. Ширяєва.  У 1836 році Шевченко познайомився з Брюлловим, Григоровичем, Жуковським, які вирішили звільнити молодого художника з кріпацтва. У 1838 році портрет Жуковського, написаний Брюлловим, було розіграно в лотереї, і на отримані 2500 рублів Шевченко був викуплений у Енгельгардта. У тому ж році був прийнятий в Академію мистецтв. Навчався старанно, багато читав, вивчав мистецтво, оволодів майстерністю малюнка і живопису. Добре знав творчість українських і російських письменників.

У 1840 році в Петербурзі було опубліковано першу українську збірку віршів Шевченка — «Кобзар», що започаткувала нову епоху в історії української літератури.

У 1843 році повертається в Україну, спостерігає за життям народу, малює, випускає альбом «Мальовнича Україна». У 1844 році Шевченко закінчує Академію мистецтв і знову їде в Україну, вирішивши оселитися в Києві. До цього часу народжуються задуми великих творів викривального характеру: поема (комедія) «Сон» (1844), «Кавказ» (1845), «Єретик». Написав безліч прекрасних віршів, що увійшли до збірки «Три літа». У 1846 році вступив у таємне політичне товариство  «Кирило-Мефодіївське братство», за що за доносом провокатора разом із друзями був заарештований в 1847 і засланий до Орської фортеці. Незабаром був переведений на півострів Мангишлак (Каспійське море), до Новопетровського укріплення. Тут він створив багато пейзажів, портретів, жанрових малюнків.

Після смерті Миколи I Шевченка було звільнено за амністією. Друзі домоглися для нього дозволу жити в Петербурзі,  після приїзду туди він виявився в центрі уваги. Зблизився з колом «Современника», «Іскри», з багатьма російськими і польськими революційними демократами (Чернишевським, Курочкіним та ін).

У 1860 році рада Академії мистецтв надала йому звання академіка за класом гравюри. У 1859—1861 роках Шевченко використав біблійні та євангельські сюжети для втілення революційних ідей.

Після смерті став знаковою, майже культовою, фігурою у формуванні національної самосвідомості серед української інтелігенції. Його вплив на національну культуру залишається визначальним до сьогодні.