Коли потрапляєш у «Книжобус», розумієш, чому перше запитання, яке злітає з вуст батьків, що приводять сюди своїх дітей — «Чи це безкоштовно?». Безліч новеньких дитячих книжкових новинок, ґаджети з навчальними програмами та іграми, яскравий інтер’єр і справжній дискобол… Так, усе це безкоштовно. А ще тут навчають дітей читати, логічно мислити, розвивати уяву та фантазію. Засновники першої в Україні бібліотеки на колесах вірять, що проект стане всеукраїнським. Нині ж «Книжкобус» курсує київськими парками та школами. Олександра Кольцова, директор Фундації Дарини Жолдак та куратор проекту, розповіла «Школі», чому «Книжкобус» став таким популярним серед дітей і батьків, і чого не вистачає навчальним закладам для популяризації української книжки.

«Книжкобус» — спільний соціальний проект Фундації Дарини Жолдак, благодійного фонду «Коло» спільно з КП «Київпастранс» та ТМ «Молокія». У минулому «Книжкобус» був звичайним автобусом ЛАЗ 5208 NL, який перевозив пасажирів. Зараз яскраво розфа- рбований диво-ЛАЗ має гучномовці на даху, а всередині автобуса влаштована бібліотека новеньких дитячих українських книжок і ґаджети із навчальними програмами та іграми. Також «Книжкобус» перевозить цікаву виставку «Видатні діячі» від Pictоric ― 20 плакатів із портретами відомих українців, зображених провідними украї- нськими ілюстраторами. «Книжкобус» покликаний залучити дітей та їхніх батьків до читання через гру. Адже в Україні зараз сумна статистика: за даними GfK Ukraine, у 2014 р. 56% дітей віком до 15 років не прочитали жодної книжки протягом року. Пояснень цьому багато: шкільна програма не завжди надихає на читання; батьки не читають самі, і в дітей немає гарного прикладу; альтернативою книжці є сучасний ґаджет чи мультик, або ж до книжок банально немає доступу (у селах бібліотечні фонди не поповнювались майже 20 років). У межах «шкільного» формату «Книжкобус» може завітати до будь- якої київської школи. Дирекції чи батьківському комітету достатньо залишити заявку на сайті bookbus.kiev.ua. Там же можна буде поба- чити розклад роботи «Книжкобуса» на вихідних — бібліотека на колесах приїздить у парки та на фестивалі.

«Книжкобус» — спільний соціальний проект Фундації Дарини Жолдак, благодійного фонду «Коло» спільно з КП «Київпастранс» та ТМ «Молокія». У минулому «Книжкобус» був звичайним автобусом ЛАЗ 5208 NL, який перевозив пасажирів. Зараз яскраво розфа- рбований диво-ЛАЗ має гучномовці на даху, а всередині автобуса влаштована бібліотека новеньких дитячих українських книжок і ґаджети із навчальними програмами та іграми. Також «Книжкобус» перевозить цікаву виставку «Видатні діячі» від Pictоric ― 20 плакатів із портретами відомих українців, зображених провідними украї- нськими ілюстраторами.
«Книжкобус» покликаний залучити дітей та їхніх батьків до читання через гру. Адже в Україні зараз сумна статистика: за даними GfK Ukraine, у 2014 р. 56% дітей віком до 15 років не прочитали жодної книжки протягом року. Пояснень цьому багато: шкільна програма не завжди надихає на читання; батьки не читають самі, і в дітей немає гарного прикладу; альтернативою книжці є сучасний ґаджет чи мультик, або ж до книжок банально немає доступу (у селах бібліотечні фонди не поповнювались майже 20 років).
У межах «шкільного» формату «Книжкобус» може завітати до будь- якої київської школи. Дирекції чи батьківському комітету достатньо залишити заявку на сайті bookbus.kiev.ua. Там же можна буде поба- чити розклад роботи «Книжкобуса» на вихідних — бібліотека на колесах приїздить у парки та на фестивалі.

 

  • Олександро, звідки з’явилася ідея створення проекту такого формату?
  • Такі автобуси вже давно існують у Великобританії та США. Там вони дуже популярні, особливо в селищах, де немає бібліотек. У Києві ми це зробили репрезентативним майданчиком для освітніх інновацій. У нас є ґаджети та планшети, на яких інстальовані освітні  програми від Іntel та Microsoft. У нас є дуже хороші софти, які розвивають читання від проекту «Розумники» та технічної студії «Винахідник». Також ми використовуємо інтерактивні дошки. Дітям це дуже подобається.
  • Сьогодні автобус працює у двох форматах: «шкільному» та в режимі «вихідного дня». Чи зацікавлені вчителі  та  батьки у такому проекті?
  • Звичайно. Єдине, якщо у форматі «вихідного дня» ми можемо повноцінно працювати з дітьми, то у школах у межах 45-хвилинного уроку ми встигаємо лише зацікавити дітей, показати, наскільки цікавою може бути сучасна книжка. Ми постійно вивчаємо те, що є на освітньому ринку. У школах ми демонструємо вчителям, що нового вийшло, на які нові та цікаві вправи та уроки потрібно звертати увагу. Дуже часто нам самі діти підказують, щоб вони хотіли бачити в школі. Наприклад, живий куточок, охоронця у вигляді супер-героя, уроки корисної їжі. З дітьми цікаво, вони є джерелом натхнення для нас.
  • Які вправи та ігри ви використовуєте для розвитку мовлення та читання?
  • Усі вправи ми придумуємо самі. У мене педагогічна освіта, тому в цьому знаюся. Ми співпрацюємо із творчими вчителями, які можуть запропонувати щось нове. Наприклад, нас постійно консультує методист зішколи «БеркоШко» Олеся Мамчич, яка знає, як занурити дитину в літературний світ. Для першого класу використовуємо різні скоромовки, сміхочитання, розповідаємо про слова паліндроми, виконуємо завдання з анаграмами, вправи на вимову та артикуляцію. Загалом уроки ми проводимо в ігрових формах. Це полегшує навчання і вчителям, і учням. Наприклад, книжкові квести  можна  робити у  вигляді  популярних  телешоу. Є у нас сміхочитання. Наприклад, прочитати голосом робота. Так вірші вчити значно веселіше й легше. Тому ми часто показуємо відео, де письменники самі читають власні твори або ж запрошуємо їх на зустрічі до «Книжкобусу». Діти повинні знати свою культуру в обличчя. Ми постійно аналізуємо та вивчаємо освітній ринок. Наприклад, у цьогорічних тестах з математики у дітей були проблеми із дробами. Для нас це дзвіночок, щоб у вересні розробити урок по дробах. Є числові ланцюжки, про які вчителі здога- дуються, але їм або лінь вивчити цю тему або немає часу. А ми це можемо встигнути вивчити, зробити ще цікавішим і запропонувати педагогам.
Олександра Кольцова (псевдонім Каша Сальцова), 35 років, українська співачка, журналіст, композитор, солістка українського гурту «Крихітка Цахес», директор Фундації Дарини Жолдак. Отримала  вищу   о світу у Київському національному лінгвістичному університеті (спеціальність «французька та англійська мова та літера- тура»). Олександра популяризує укра- їнський культурний простір. «Треба піарити українсько- мовне надбання серед самих українців, бо власне з мовою все гаразд, її знають майже всі, хто тут мешкає», — вва- жає Олександра.

Олександра Кольцова (псевдонім Каша Сальцова), 35 років, українська співачка, журналіст, композитор, солістка українського гурту
«Крихітка Цахес», директор Фундації Дарини Жолдак.
Отримала вищу о світу у Київському національному лінгвістичному університеті (спеціальність «французька та англійська мова та літера- тура»).
Олександра популяризує укра- їнський культурний простір.
«Треба піарити українсько- мовне надбання серед самих українців, бо власне з мовою все гаразд, її знають майже всі, хто тут мешкає», — вва- жає Олександра.

  • Як ви плануєте ділитися досвідом з учителями?
  • Ми плануємо зробити у «Книжкобусі» спеціальний методичний куточок, де кожен вчитель зміг би прийти, безкоштовно ознайомитися з новою методичною літературою, обрати необхідний матеріал, відксерити та повернути. У вчителів нині не так багато часу, тому  ми  робимо  план  уроку  на 30—40 хвилин, проводимо його, потім можемо ділитися з педагогами. Ми б хотіли випускати посібники від «Книжкобусу» і фундації. Але це тривалий процес, на який потрібні і час, і кошти. Зараз ми зосереджені на методиках популяризації читання, роботі зі школами та наповненням книжок. Для нас головне, щоб івчителі ділилися з нами досвідом. Ми розуміємо, що те, що ми робимо, має бути корисним.
  • «Книжкобусу» вже 5 місяців. Що вдалося реалізувати за цей час?
  • Рано говорити про досягнення. Головне зацікавити  книжкою, і я думаю нам це вдається. Люди хочуть тримати в руках справжню українську книжку. Українці повинні більше читати, але одного маленького автобуса недостатньо для цього. Це дуже дорогий проект. Коли ми його лише започатковували, було багато скепсису з боку держави. Тепер же для КМДА це улюблений проект. Я думаю, що коли ми знайдемо кошти на ще кілька таких автобусів, буде дуже чудово. Ми надіємося, що ми зможемо започаткувати нові тренди в Україні.
  • Зрештою, чого сьогодні не вистачає українській школі і якою має бути сучасна освіта?
  • Не мені говорити про недоліки сучасної школи. Усе ж таки я працюю у приватному секторі. Часто батьки жаліються на те, що дітей перевантажують. З іншого боку, багато хто з учителів хоче бачити шкільну програму іншою. Ще одним суттєвим недоліком сучасної школи є корупція. Звичайно, хотілося б, щоб вчителі не обмежували себе у творчості. Нині у школі багато рутини і консервативності. І навіть найцікавішу тему діти не засвоять, якщо її погано розповісти. Сучасна освіта має бути захопливою, не відірваною від реальності, корисною. Пасивність сприйняття інформації вже не працює, дітей потрібно навчити мислити, пробувати робити, помилятися, пояснювати. Вчителям варто не боятися опановувати нове. Є безліч цікавих речей, які можуть полегшити роботу педагогів, зробити її ефективнішою. І тут ідеться не лише про дорогі речі: інтерактивні дошки чи ґаджети. Є дуже багато безкоштовних речей, які варто використовувати в роботі — електронні підручники, різні наочності. Сьогодні інформації поза школою набагато більше, ніж у школі, і вчителі повинні навчитися конкурувати із сучасним інформаційним середовищем.

Бесіду вела Анастасія БУГАЙЧУК

Share This