Хіба ледачі не обговорюють зараз реформи в освіті: що важливо, а що ні, що корисно, а чого не варто змінювати. Батьки наголошують, що змінити потрібно програми та розвантажити дітей, вчителі погоджуються з ними, а від себе ще додають, що було б непогано збільшити фінансування. Всемогучі реформатори в міністерстві збирають наради і в поті чола працюють на документами, які б мали принести бажані зміни в українську науку.

Що ж і як потрібно змінити, щоб усі були задоволенні? Щоб знати, як діяти, потрібно знати, як повинен виглядати кінцевий результат діяльності. Очевидно, питання «перевантаженого» школяра і «недофінансованого» педагога – це не основні проблеми сучасної освіти, потрібно глянути на проблему глобальніше.

Нещодавно натрапила на статтю Мітко Каку, який каже: «Діюча система освіти готує фахівців минулого. Ми вчимо їх для того, щоб вони йшли на роботу, якої вже не існує, забезпечуємо тими інтелектуальними інструментами, які давно неефективні». І тут же ще одна геніальна думка сучасного науковця: «Щоб домогтися реального успіху, потрібно розвивати ті здібності, які недоступні роботам: креативність, уяву, ініціативу, лідерські якості.» От тут і всі цілі для сучасної освіти: фізично і психічно здорова, творча, ініціативна особистість, яка здатна швидко пристосовуватись до мінливого світу, бути неповторною і свідомою, а ще здатна швидко і безперервно навчатись. Методи зазубрювання повинні канути в минуле, так само як і навчання згідно затверджених в центрі навчальних програм, що є взагалі відгомоном совкових п’ятирічок. Лише індивідуальний підхід, багато практичних занять, зв'язок із сучасним життям зможуть перетворити заклади освіти на «Школи радості»!

Тепер потрібно подумати, як же можна досягти згаданих вище поставлених цілей. Основне для нас – Здорова особистість, тому в школі майбутнього важливими повинні бути фізичне виховання та психологічна підтримка, далі – творчий розвиток, а це мистецтво, музика, література, які допомагають кожній людині розвивати почуття прекрасного, ставати добрішим та цінувати високі моральні якості.

Далі необхідно обов’язково проаналізувати викладання в сучасних школах таких предметів, як математика, фізика, хімія, біологія, географія. Діти найчастіше перевантаженні саме цими предметами. Чи не забагато науковості є на уроках? Для практичного застосування, загального розвитку і подальшої самоосвіти кожної людини потрібні лише базові знання з цих дисциплін. Зараз у школі вивчають, наприклад, математику дуже детально, хоча після закінчення школи люди застосовують у буденному житті лише табличку множення та деякі формули з геометрії за 6-й клас.

Було б чудово, коли б детальним вивчення наук займались окремі діти, яким це справді цікаво і які мають до цього здібності. Тут потрібне обдумане диференційоване навчання. Чому, для прикладу, на уроках хімії лише двоє-троє дітей розуміють, про що говорить вчитель, а решта просто картають свій час і з нетерпінням чекають перерви. Потрібно дати можливість учням обирати між трудовим навчанням і природничими науками, у відповідності до потреб і талантів осіб, що навчаються. Згадайте Сухомлинського, він не раз розповідав, як його учні садили яблуні та сіяли хліб. Діти були щасливі, вони навчались та працювали і по закінченні школи могли заробити собі на життя, а не лікували психічні розлади від того, що не могли «тягти» деякі предмети та отримували з них незадовільні оцінки.

В школі майбутнього особливу увагу потрібно приділяти вивченню рідної та іноземних мов, а ще історії. Тут слід теж звернути увагу на практичне застосування знань. Здавалось би не так багато повинні вміти учні по завершенні школи: висловлювати свої думки, аналізувати художні твори і газетні статті, грамотно писати заяви і листи, розуміти, що трапилось в минулому, розумітися з іноземцями, бути толерантним до чужих культур і шанувати рідне.

Загалом, в ідеальній школі майбутнього у молодших класах учні повинні б навчитись читати, писати, отримувати основні знання про природу та довкілля, навчитись користуватись комп’ютером та розуміти, які небезпеки можуть чатувати у Всесвітній павутині тощо. Необхідно збільшити кількість годин малювання, музики та фізкультури та додати театральне мистецтво. Варто пропонувати дітям різноманітні творчі гуртки для позакласної роботи на власний вибір, але позначати їх у шкільних табелях успішності.

У середній школі необхідний індивідуальний підхід до учнів та диференційоване навчання. Класи повинні ділитись на групи: природничі, спортивні, гуманітарні, прикладного мистецтва. Зовнішнє незалежне оцінювання справді потрібно впровадити після 9-го класу і далі пропонувати дітям уже профільне навчання.

Я цілком і повністю «ЗА» 12-ти річне навчання у школі та, прошу не дивуйтесь, «ЗА» сертифікацію вчителів. Я взагалі «за» зміни! Думаю, лише люди, які готові самі змінюватись і навчатись, можуть навчати когось і бути прикладом для наслідування. Звичайно, у кожного педагога повинна бути достойна заробітна плата, але ж у нього повинні бути достойні вчительські якості – це свобода думки, творчість, ініціативність, освіченість і сміливість також!

За матеріалами з сайту: osvita.ua/