Вчитися теж потрібно вміти

Нерідко дитина приходить в перший клас досить оптимістично налаштованою. Вона вірить в себе і очікує, що стане відмінником. Але все виявляється не так легко, не все вдається. "Як же так? Невже я не настільки хороша?" - думає дитина. Ті ж питання ставлять собі й батьки. Адже до першого класу все було чудово. Дитина могла і читати, і писати, і добре міркувала. А тепер слова - школа і стрес - стали майже синонімами. Чому?

З давніх часів учнів ділили на здібних і відстаючих. На рахунок останніх вважали, що або такий учень ледачий, або у нього не вистачає розуму. Педагоги бачили з цього становища єдиний вихід: учня треба змусити вчитися. Як саме? Все в основному зводилося до посилення навчального навантаження і покарань.

У XX столітті було встановлено, що діти можуть відставати в навчанні не тільки через недбальство і брак здібностей. Більшість дітей не має навику навчання. У них немає досвіду того, як в голові можна організовувати матеріал, і немає алгоритмів запам'ятовування. З часом вони з'являться, але до цього часу ще доведеться чекати і чекати, вчитися і вчитися.

Запам'ятати зараз або вивчити на потім?

Як відомо, існує два основних види пам'яті - короткострокова і довгострокова. Короткострокова пам'ять потрібна тільки для того, щоб орієнтуватися в поточних подіях. Коли ми приходимо додому, то можемо поставити сумку поряд з порогом, щоб зняти верхній одяг і взуття. Після перевдягання людина точно пам'ятає, де знаходиьтся сумка, і переставляє її на потрібне місце.
Але пам'ятати до кінця життя інформацію про місцезнаходження сумки немає ніякого сенсу. Тому вже через кілька годин мозок позбавляється від зайвого вантажу. Найчастіше забувається навіть сам факт, що сумку кудись ставили.
Інша справа - важливі справи та інформація. Їх потрібно постійно тримати в надійному місці. І це місце - довгострокова пам'ять.
Основна проблема із запам'ятовуванням виникає через незнання особливостей роботи цих двох видів пам'яті. Короткострокова пам'ять має невеликий об'єм. Наприклад, за один раз людина може запам'ятати всього 7-9 цифр або слів.
Але навіть ця інформація не повністю переходить в довгострокову пам'ять. Якщо через деякий час людину попросити пригадати ті цифри або слова, які вона нещодавно запам'ятовувала, вона зможе назвати всього 3-4. І не факт, що навіть ці 3-4 об'єкта перейдуть в довгострокову пам'ять.
У довгостроковій пам'яті не зберігається все підряд. Мозок зберігає тільки те, що вважає потрібним, а деталі може викинути як несуттєві. Для довгострокової пам'яті головне - "скелет", а "м'язи" - подробиці вона може наростити при необхідності. Але тільки якщо у неї є на це час.
Але й це ще не все! Мало покласти в довгострокову пам'ять, потрібно ще звідти і дістати. І тут знову можуть бути проблеми. Пам'ять не віддає все відразу, а тільки частинами, і то не завжди повністю. При швидкому її наповненні без можливості все переварити вона може видати тільки 30% зі своїх запасів.

Як упорядкувати архіви пам'яті

 

Уявіть собі, що ви працівник архіву. Вам необхідно перенести на зберігання документи. У вас невеликий кабінет, де ви працюєте. І раптом вам починають з шаленою швидкістю приносити і приносити матеріали. Ваш кабінет наповнюється паперами до стелі. Що ви скажете? Напевно, ви закричите: "Стоп! Я не можу так працювати, мені повернутися ніде! Я не можу обробити жоден документ! Давайте-но винесіть все зайве і давайте ваші документами невеликими партіями".
З пам'яттю те ж саме. Якщо ви будете пхати в короткострокову пам'ять все підряд, то вона просто почне все викидати. Пропускна здатність в "архів" значно знизиться. Та й з архіву мало що буде виходити при такій запарці.
Для того щоб "архів" працював нормально, необхідно організувати правильну і послідовну поставку інформації. Потім дати можливість нашому внутрішньому архіваріусові попрацювати. Як це зробити? Забезпечте "правильну поставку інформації в архів»".
  1. Задайте формат доставки. Перш ніж почати щось доставляти і розкладати, в архіві потрібно розмітити місце, де все це лежатиме. Для цього, перш ніж читати текст, варто прочитати заголовки, подивитися картинки, прочитати підписи під картинками. За цією інформацією буде вже приблизно зрозуміло, про що піде мова і в який відділ пам'яті його краще віднести, скільки потрібно буде "полиць" для розділів.
  2. Уточніть зміст. Дитина повинна прочитати текст один раз і тут же розповісти своїми словами, про що там йдеться. Це дозволить створити більш точні межі для того матеріалу, який треба запам'ятати. Не важливо, що дитина скаже не все або не зовсім точно. Особливої ​​точності не потрібно, та і якщо вона факти буде згадувати не по порядку - не біда. Єдине, можна виправити дитину дял того, щоби правильніше виділити основну ідею тексту.

    Так ми поклали першу порцію інформації в короткострокову пам'ять. Тепер можна дати дитині трохи відволіктися на щось інше, не пов'язане з прочитаною темою. У цей час короткострокова пам'ять почне поступово пропускати інформацію в сховища.

  3. Розкласти по шматочках. Тепер, коли відомо, про що текст, можна прочитати його більш уважно і розкласти на частини те, що відбувається. Що трапилося спочатку, що потім? Якщо текст про зиму, то які ознаки зими описує автор?
  4. Скористатися ментальною картою. Це досить простий метод - інформацію представляють у вигляді схеми алгоритму, який допомагає потім швидко пригадати весь зміст. Мозок сам по собі при запам'ятовуванні створює такі алгоритми, але можна йому в цьому допомогти.

    Карту малюють у вигляді "дерева". В його основі лежить тема, а від неї відходять "гілки". Що описується в тексті про зиму? Погода - природа - люди. Що про погоду? Сніг - іній - заметілі - мороз. Що про природу? Річки замерзли, ведмеді заснули, зайці змінили колір. Що про людей? Одяглися тепло - займаються зимовими видами спорту - готуються до Нового року.

    Після створення ментальної карти знову варто відключитися і відпочити хвилин 15. Можна просто дати дитині порухатися, можна дати час покласти в портфель речі для наступного дня, а можна почати робити якийсь інший урок, який дитині подобається або не сильно напружує.

  5. Перевірити засвоєне. Тепер, коли ми все розклали по поличках, залишається тільки один крок. Спробувати, як інформація буде діставатися зі сховищ. Для цього дитину потрібно протестувати. Не треба влаштовувати екзаменаційну процедуру, просто задайте кілька ключових питань з пройденої теми. Зробіть акцент на те, що дитині не дуже добре запам'яталося. Якщо є якісь затримки, то потрібно це місце ще раз проговорити. А через 1,5-2 години ще раз пройтися по темі.
Це лише одна з багатьох методик, які допоможуть вашому учневі краще справлятися із завданням. Не варто чекати, що дитина схопить алгоритм на льоту. Спочатку ментальні карти доведеться креслити вам, щоб ваш школяр зрозумів суть. Але з кожним разом його потрібно все більше залучати до побудови карт, щоб через якийсь час він почав робити це сам.
Вся процедура може здаватися досить довгою, але насправді вона значно економить час в цілому, за рахунок того, що пам'ять починає працювати більш ефективно.