Творчий потенціал вільного часу

 

Система виховної роботи в позашкільних закладах цілком звернена до особистості дитини, спрямована на формування творчої особистості, на розвиток індивідуальних здібностей і талантів, на забезпечення умов для самореалізації кожного вихованця.

«Виховання - це, насамперед, людинознавство», - зазначав В. О. Сухомлинський.

Ефективність виховання учнівської молоді великою мірою залежить від професійного рівня педагогічних працівників позашкільних закладів.  Педагог позашкільного закладу здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими  колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, об'єднує їх зусилля з метою створення у соціальному середовищі умов для всебічного розвитку дітей, підлітків як особистостей, їх благополуччя в мікросоціумі.

Основний напрямок роботи в позашкільних закладах освіти направлений на організацію вміння спілкування дітей, молоді, дорослих, сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді. Адже ми бачимо, що сучасна цивілізація досягла того ступеня розвитку, коли подальший її рух уперед став повністю залежати від проблеми вдосконалення людини. Зараз наступив період, коли всебічний розвиток особистості набуває характеру закономірного розвитку суспільства.

Кульорганізатор позашкільного закладу залучає учнів до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та творчої роботи, з різними  установами, громадськими  організаціями, творчими  спілками . У процесі дозвілевої діяльності з вихованцями кульорганізатор досить часто виступає в ролі сценариста, організатора, режисера-постановника різноманітних театралізованих заходів (театралізованих і збірних концертів, вечорів, розважальних програм, свят), а тому він повинен володіти як професійними, так і специфічними знаннями й уміннями.

Отже як ми бачимо творча діяльність кульорганізатора позашкільних закладів освіти в дозвілевій сфері направлена на суттєве використання вільного часу учнів. Перш ніж приступити до характеристики виховних можливостей вільного часу, шляхів його раціональної організації, слід чітко й зрозуміло осмислити, що ж варто розуміти під вільним часом учнів.

Поняття „вільний час школяра” тлумачиться по-різному: деяка частина вчених розглядає вільний час лише як час забав і розваг, чи як час, який треба чимось заповнити. У зв’язку з цим можна вважати найбільш точним таке визначення: вільний час учня – це та частина його загального бюджету часу, що залишається після виконання ним навчальних обов’язків, задоволення природно-фізіологічних потреб та деяких, що не залежать від волі школяра непродуктивних витрат. Він використовується ним за власним розсудом. Зміст вільного часу визначається загальною спрямованістю особистості, рівнем її духовного розвитку. При цілеспрямованому педагогічному керівництві вільний час сприяє здійсненню основної мети виховання – всебічному гармонійному розвитку особистості .

Вільний час виражається, перш за все, у діяльності, що визначається внутрішньою, особистою необхідністю, інакше кажучи, системою життєвих орієнтацій, потреб і інтересів, що виявляються в культурно-дозвіллевій діяльності кожної людини. У свою чергу, культурно-дозвіллева діяльність є одним з найважливіших засобів реалізації сутнісних сил людини й оптимізації соціально-культурного середовища, що оточує її. У культурно-дозвіллевій діяльності, як правило, присутні моменти перетворення, пізнання й оцінки.

Пропоную розглянути специфіку вільного часу учнівської молоді.

  • Формування у школяра позитивної Я-концепціі, що характеризується трьома чинниками:
  • Упевненістю в доброзичливому ставленні до нього інших людей;
  • Переконаністю в успішному оволодінні тим або іншим видом діяльності;
  • Відчуттям власної значущості.

Дана специфіка будується на наступних завданнях:

  • Позитивна Я-концепція характеризує позитивне ставлення школяра до самого себе й об'єктивність його самооцінки. Вона є основою подальшого розвитку індивідуальності дитини. Сфера вільного часу дає можливість реалізовувати нерозкритий творчий потенціал і позитивне сприйняття підлітком себе.
  • Формування в учнівської молоді навичок співпраці, колективної взаємодії. Для найшвидшого соціального пристосовування дитина повинна позитивно ставитися не тільки до себе, але й до інших людей. Якщо в дитини за наявності позитивної Я-концепціі сформоване вміння домовлятися з товаришами, розподіляти обов'язки, ураховувати інтереси й бажання інших дітей, виконувати спільні дії, надавати необхідну допомогу, позитивно вирішувати конфлікти, поважати думку іншого і т.п. Повністю позитивна Я-концепція у сфері вільного часу формується тільки в колективній взаємодії.
  • Формування в учнівської молоді потреби в продуктивній, соціально-схвалюваній діяльності через безпосереднє знайомство з різними видами діяльності, формування інтересу до них відповідно до їх індивідуальності, необхідних умов і навичок. Інакше кажучи, у свій вільний час підліток повинен навчитися займатися корисною діяльністю, він повинен уміти включатися в різні види діяльності, які пов'язані з організацією культурно-дозвіллєвої діяльності й самостійно організовувати її.
  • Формування етичного, емоційного, вольового компонента світогляду школярів. Емоційна сфера формується в дітей через естетичні уявлення у творчій діяльності.
  • Розвиток пізнавального інтересу. У цьому завданні відображається спадкоємність у навчальній і позанавчальній діяльності, оскільки сфера вільного часу напряму пов'язана з виховною роботою на уроках і, врешті-решт, направлена на підвищення ефективності навчального процесу.

Перераховані завдання визначають основні напрями роботи з учнівською молоддю з організації їх культурно-дозвіллєвої діяльності у вільний час.

Специфіка структури вільного часу учнів обумовлена двома обставинами: характером праці й віковими особливостями учнів. У загальному бюджеті часу учнів домінує навчальна діяльність. Вона ж і  впливає на вільний час школярів, адже сам процес навчання стимулює знання науково-технічної, художньої  творчості,  іншим заняттям, які залучають учнів до культурних процесів.

Виділяються два основні структурні компоненти вільного часу: «творча діяльність» і «дозвілля».

 

 

Структура вільного часу

 

Творча діяльність – це сукупність занять, що більш інтенсивно  впливають на процес всебічного розвитку особистості, а дозвілля – це сукупність видів діяльності, головним чином, із задоволенням культурних потреб поновлюючого характеру.

Як дозвілля, так і творча діяльність характеризується специфічними ознаками, а саме:

  • свободою вибору дозвіллевої діяльності, свободою від зобов'язань;
  • добровільною участю в дозвіллевій діяльності;
  • самодостатністю й самоцінністю;
  • компенсацією дозвілля .

 

Поза сумнівом, одні й ті ж види діяльності містять у собі 2 функції: відновлення й розвитку. Межі між ними дуже умовні, вони за своєю сутністю  принципово не збігаються одна з одною. При цьому для кожного з елементів структури вільного часу є характерними або відпочинок і відновлення сил, або розвиток особистості.

При організації і проектуванні тих або інших форм вільного часу кульотрганізатор позашкільних закладів повинен чітко уявляти, що є визначальним, домінуючим у цьому процесі, а що виконує допоміжну, підлеглу роль. Аналіз показує, що не тільки зміст впливає на структуру вільного часу, але й структура, у свою чергу, впливає на зміст.

Якщо творча діяльність буде провідним компонентом структури, то це гармонізує в цілому весь зміст вільного часу, робить його насиченим більш прогресивними видами діяльності. І навпаки, якщо основним компонентом структури є дозвілля, пов'язане переважно з різними видами відпочинку та розваг, то це значно збіднює зміст вільного часу в цілому. Природно, що соціальна сутність вільного часу при такому розмежуванні не змінюються, обидві складові частини необхідні для розвитку дитини. Як творча діяльність, так і дозвілля знаходяться в динамічній взаємодії, обумовлюючи й гармонійно доповнюючи один одного.

Будучи в цілому спрямованим на всебічний гармонійний розвиток особистості, вільний час у кожному конкретному випадку виконує свої специфічні функції, що в перекладі з латинської мови слово „функція” ознаає обов’язок, коло діяльності, призначення ролі.

Таким чином творчий потенціал вільного часу учнівської молоді полягає в необхідності надання їй фактичної волі проведення вільного часу, волі зміни занять, у рухливості змісту вільного часу, у чітко вираженій спрямованості на творчу діяльність, у діалектичній єдності педагогічного виховання й самодіяльності.