Питання щеплення було, є і буде актуальним як для батьків дітей дошкільного віку, так і для керівників дошкільних навчальних закладів. Одні намагаються дотримуватися закону, інші керуються власним баченням проблеми і подекуди страхами. На численні звернення щодо зарахування дітей без профілактичних щеплень МОН України разом із МОЗ України надіслали в обласні держадміністрації лист щодо вирішення цього питання.

Ми ж вирішили поспілкуватися з КРАМАРЬОВИМ Сергієм Олександровичем, головним спеціалістом Міністерства охорони здоров’я України з дитячих інфекцій, професором, доктором медичних наук, завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О. О. Богомольця. Про переваги та небезпеки
профілактичних щеплень дітей, юридичний, медичний та людський аспекти цієї проблеми читайте далі.
— Сергію Олександровичу, яке значення мають щеплення для дітей дошкільного віку?
— Почну з цитати, розміщеної на сайті Міністерства охорони здоров’я Великої Брита-
нії: «Людство нічого більш надійного не при думало для збереження життя людей, як чиста вода і профілактичні щеплення». На мою думку, надійнішого засобу збереження життя і здоров’я людей при інфекційних захворюваннях, ніж вакцинація, сьогодні не існує. Тому значення профілактичних щеплень переоцінити дуже важко. Завдяки імунопрофілактиці ліквідовано таке смертельно небезпечне захворювання, як натуральна віспа, і його вже понад 40 років немає на Землі. Можна говорити про поліомієліт. На превеликий жаль, це захворювання ще є у світі, кожного року реєструються випадки поліомієліту, але кількість заражених людей у тисячі або й у сотні тисяч разів менша, ніж було раніше.
А це дуже тяжке захворювання з інвалідизацією та можливою смертю людей. Тому лише завдяки вакцинації в Україні вже близько 50 років немає жодного випадку поліомієліту й багатьох інших захворювань, які керуються засобами імунопрофілактики.

— Як Ви ставитеся до того, щоб нещеплені діти (у яких немає протипоказань) відвідували дитсадок?

— Це питання можна розглядати з різних сторін. Юридичний аспект. У нас є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у статті 15 якого зазначено, що «дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється». Звичайно, якщо така дитина не має протипоказань, тобто якихось об’єктивних причин не робити вакцинацію, або якщо, наприклад, не було вакцини. На мою думку, є такий закон, отже, ми, як законослухняні громадяни, повинні виконувати цю статтю закону. Україна також підписала Конвенцію про права дитини. У статті 24 зазначено, що кожна дитина має право на сучасні методи лікування хвороб і захисту від цих хвороб. («Держави-Тема номера № 11 (45 ), листопад 2014 9 учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я» — ред.) Ще є закон «Про охорону дитинства». У статті 12 зазначено: «У разі відмови від надання дитині
необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом». Отже, якщо нещеплена з вини батьків дитина захворіє на якесь тяжке інфекційне захворювання й залишиться інвалідом чи помре, батьки повинні за це відповідати згідно із законом. Людський аспект. Відмова від вакцинації — це лише примха батьків і більше нікого. Їхнє рішення може бути вмотивоване різними причинами, наприклад релігійними. Медичний аспект. Якщо нещеплена дитина приходить у дитячий садок, то тут небезпека може бути із двох сторін. З одного боку, дитина може захворіти на якесь інфекційне захворювання, проти якого вона не щеплена, та стати джерелом інфекції. А в дитячому садку є певна кількість дітей, яким не робили вакцинацію з медичних причин, тобто вони мають протипоказання. Ці дошкільнята ослаблені, тому тяжка інфекція може призвести до фатального кінця. З іншого боку, щеплені діти також можуть бути загрозою для інших. Щеплення проти поліомієліту роблять живою поліомієлітною вакциною, і малюк певний період часу виділяє вакцинальний вірус поліомієліту. Цей вакцинний штамп може потрапити в організм нещепленої дитини і викликати таке захворювання, як вакциноасоційований поліомієліт. Отже, загроза може бути із двох сторін. Однак якщо говорити про моє ставлення до профілактичних щеплень, то я вважаю, що всі батьки повинні виконувати закон. А те, що відбувається навколо цього закону, це з будь-якого погляду неправильно: ні з юридичного, ні з медичного.

— Тож який може бути вихід із цієї ситуації, коли батьки попри все відмовляються робити щеплення дитині, якщо в малюка немає проти показань?

— Якщо батьки відмовляються, нехай шукають альтернативу дошкільному навчальному закладу, наймають няньку, упроваджують індивідуальне навчання чи догляд. Не хочуть — не треба, їх ніхто не змушує. Згідно із законом у нас щеплення добровільні. Тому ніхто їх змушувати не буде. Але є закон, відповідно до якого дитина, яка йде в дошкільний навчальний заклад, повинна бути щеплена, якщо немає протипоказань.

— Наскільки можуть допомогти школи імунізації при поліклініках?

— Це дуже добре. Не всі батьки розуміють, що таке вакцинація й інфекційні хвороби та до чого вони можуть призвести. З якихось причин можуть боятися або сумніватися і відмовлятися від щеплень, тобто припускатися помилок. Тому ці всі школи імунізації, лекції, засоби масової інформації можуть допомогти в роз’ясненні переваг і необхідності щеплень.

— Не секрет, що чимало батьків боїться ускладнень після профілактичних щеплень...

— Насправді загроза наслідків інфекційних хвороб набагато вища, ніж загроза від якоїсь реакції на щеплення. Дитина від інфекції може померти! На превеликий жаль, щеплені діти також можуть захворіти на те захворювання, проти якого вводили вакцину. Генетично в кожної дитини закладено ступінь відповіді на різні втручання, зокрема на вакцинацію, може утворитися не зовсім повний імунітет. Але якщо ця щеплена дитина і захворіє, то все одно в неї формується певна кількість антитіл, які захищають хоч і не від самої хвороби, а від тяжких ускладнень, які можуть виникнути при певній інфекції. Тому альтернативи щепленням, повторюю, нині немає.

— Але все-таки є інформація про смертельні випадки від щеплень. Що Ви можете сказати щодо цього?

— По-перше, профілактичні щеплення — це медичне втручання, яке в певній кількості випадків може мати якісь реакції чи ускладнення. Про це написано в інструкції до кожної вакцини, і батьки, коли приходять з дитиною на щеплення у нашу поліклініку, підписують так звану інформативну згоду. (Що таке інформативна згода?) Вона підтверджує, що батьки ознайомилися з тим, що таке інфекційні захворювання, проти яких планується щеплення, до чого вони можуть призвести в разі відмови, яку вакцину планують увести дитині. Там також зазначено, які можуть бути ускладнення чи реакції після введення цієї вакцини. І на чаші терезів батьки повинні покласти і те, й інше і вирішити, чи будуть вони робити щеплення своїй дитині. Кількість і виразність цих ускладнень після інфекційних хвороб у тисячі, а то й у мільйони разів вища, ніж ті реакції чи ускладнення після щеплень. Але вони можуть бути. Тому батьки повинні знати про це і вирішити для себе і для своєї дитини це питання. По-друге, щодо розмов про те, що деінде померла дитина від щеплень, я хочу сказати, що при Міністерстві охорони здоров’я, де я є головним спеціалістом із дитячих інфекцій, існує комісія, в обов’язки якої входить розслідувати кожний такий випадок. Це називається «несприятливі події після вакцинації», вони стосуються всіх реакцій, що трапилися впродовж 30 днів після щеплення. Така комісія створена і в кожному регіоні. Якщо нескладні випадки, то це вирішується на рівні регіону, області, якщо більш складні випадки, то це питання розглядають на рівні Міністерства.
Як член цієї комісії при Міністерстві я вже працюю близько 10 років і відповідально можу заявити, що жодного випадку смерті дитини від щеплення встановлено не було! Це були лише розмови, і вони здебільшого були поширені засобами масової інформації, коли, не розібравшись у випадку, подають це для широкого загалу, і потім починаються коментарі.

— Які ж були причини цих смертей?

— Причини смертей насправді були зовсім різними. Наприклад, в одній з областей дитина померла від тяжкої кишкової інфекції, коли батьки пізно звернулися по допомогу. Дитину привезли до стаціонару вже в такому стані, що лікарі нічого не могли зробити. Але за два тижні до цього дитині зробили щеплення, і батьки вирішили перекласти провину із себе на лікарів, зазначивши, що лікарі не надали жодної допомоги. Батьки наполягали на тому, що дитина померла від щеплення.

— Яка ситуація із забезпеченням вакцин в Україні нині?

— Станом на жовтень Міністерство охорони здоров’я України стовідсотково закупило потрібні вакцини, які після певних юридичних процедур упродовж місяця будуть надходити в медичні установи.
— Деякі батьки свідомо звертаються у приватні клініки і купують вакцини в аптеці. Чи є підстави не довіряти державним медичним структурам, які займаються профілактичними щепленнями?
— Я вважаю, що це справа кожного: довіряти чи не довіряти. Якщо батьки не довіряють, але хочуть зробити щеплення, хай звертаються. Річ у тім, що в цих приватних імунологічних центрах вакцини майже ті самі, що і в державних поліклініках. У нас як приватні, так і державні медичні установи мають право закуповувати лише зареєстровані в Україні вакцини. Вакцини майже однакові. Тому де робити щеплення, повинна вибирати кожна людина.

Спілкувалася Галина ХАРУК