Волонтери та працівники притулків щодня отримують масу дзвінків із проханням забрати собі кішок або собак; когось знаходять просто на вулиці.

Міні-притулок макіївського міського благодійного фонду захисту безпритульних тварин "Допомога тваринам" за час АТО збільшив число вихованців у кілька разів. Про життя тварин на війні розповідає співробітник фонду Вікторія Морева.

Розкажіть про ваш притулок, Ви ж не перший рік працюєте із тваринами?

– Зараз у нас у притулку 53 кішки й 12 собак, хоча раніше завжди нашою "стелею" було 25 котів – ми ще жартували, що цифра зачарована. А взагалі наш міні-притулок існує з 2009 року. Правда, у нас так і не вийшло домовитися із владою Макіївки про надання нам території для наших вихованців, але в Харцизьку нам дали ділянку під центр реабілітації. Усе вже було готово, уся документація, навіть виділили гроші на будівництво, 15 мільйонів. Ми вже повинні були приступати до будівництва, але почалося ось це все.

А як зараз живуть ваші вихованці?

– У нас поки тварини знаходяться у двох приватних будинках і в одній квартирі, це в мене. У мене зараз живе багато кішок – отже, це я до них "підселилась", а не вони до мене. На вулиці стає холодніше, і тварин краще обігрівати у квартирах і будинках, тому що на опалення окремого приміщення просто немає коштів.

Звичайно ж, зараз я найбільше боюся, щоб тварини не голодували. Були моменти, коли ми вже думали: невже доведеться обирати між тим, щоб приспати, або спостерігати, як вони будуть умирати голодною смертю?!

Зараз у нас дуже багато тварин, тому що їх залишають. Але дуже багато хто хоче й забрати – а як їх довезти? Поїзд тільки з Костянтинівки, а автобуси туди всі забиті, і люди дуже нервують, якщо заходиш із котом...

Часто звертаються із проханнями залишити в притулку тварину?

– Ох, це не те слово, що часто звертаються. Дзвонять кожен день, просять, щоб ми забрали тварин. Просять залишити хоч тимчасово, мовляв – візьміть, ми їдемо. Саме таких вихованців у нас дуже багато зараз.

Ми, звичайно, забираємо тварин по мірі сил, але притулок наш розрісся вдвічі.

При від'їзді є велика проблема – у нас не роблять довідки. Жодна державна ветеринарна клініка не видає довідки для перевозу тварин. У клініках кажуть, що ветеринарне управління заборонило видавати довідки тваринам із зони АТО.

Виходить, люди не можуть взяти вихованця із собою. Адже якщо, наприклад, перетинають кордон, то без такої довідки не обійтися.

Чи багато породистих тварин зараз залишають, наскільки їм складніше вижити на вулиці?

Дуже багато залишають породистих, кого тільки зараз не побачиш, людям зараз все одно...

У нас був кіт Фелікс, британської породи. Ми підібрали його в кінці вересня, він був худющий, як раз після найсильніших обстрілів, які були саме в нашому районі.

Я взагалі не думала, що я його виходжу. Він ховався, мабуть, від обстрілів, а коли поруч кухар годувала кошенят, він, певно, почув звук тарілок, вийшов зі свого укриття й не міг дійти навіть кількох кроків – просто впав. Коли ми його принесли додому, він плакав, у нього з оченят текли сльози...

Якби мені хтось розповів, я б не повірила, але тварини плачуть. І коли собак кидають, особливо мисливських, коли їх залишають, – вони не виживають. Вони три дні відмовляються від їжі й від води, а на четвертий собака вмирає. Просто від туги...

У нас є пес Лорд, метис двох порід, він їздить із моїм чоловіком у машині, ми його навіть не залишаємо ніде.

Ми його підібрали у ветеринарній клініці, куди його привіз хлопець, який знайшов його на дорозі, збитим. У пса повністю була відсутня чутливість у задніх лапах, він повз по дорозі... Але при цьому він, коли хотів зробити свої справи, починав пищати, щоб його винесли на вулицю. Ось такий охайний.

І він настільки до нас прив'язався, що ми не змогли його нікуди віддати – у нього починалися істерики, у буквальному сенсі слова – він ридав, як маленька дитина, схлипами.

А ось люди зараз спокійно кидають таких тварин...

А нові господарі для покинутих тварин знаходяться?

– Так, у нас усе ще є вдалі прилаштування. Днями наш Фелікс знайшов собі нову родину. Причому, ми довго не хотіли його віддавати, шукали найкращий варіант – а ця сім'я тепер дуже добре за ним доглядає.

Адже насправді це тварини нас вибирають – а не ми їх.

Часто буває, що люди приїжджають за "ангоркою" або ще кимось породистим, а їдуть назад зі звичайним "шпротиком", тобто з безпородним полосатиком.

Наших тварин ми віддаємо тільки під договір і потім щорічно перевіряємо, як вони влаштувалися в сім'ї. Ми давно вже зрозуміли, що навіть кілька днів ласки, тепла та догляду за твариною – і вона відразу змінюється.

Ось у мене зараз удома сидять три кішки моєї колеги з Авдіївки, у неї снаряд потрапив у будинок, будинок згорів, загинуло кілька собак і одна кішка. Звичайно ж, ми забрали таких тварин до себе, "біженок з Авдіївки". Нічого, будемо тіснитися.

Днями кішка Бася, будинок якої був розбитий в Авдіївці, знайшла нову сім'ю. При цьому в притулку залишаються ще десятки тварин, яким потрібна допомога й новий будинок.

Нещодавно вихованці притулку отримали місячний запас корму завдяки ініціативі "Не залишай нас в АТО".

Але кожен день працівники притулку отримують звернення й прохання забрати собі все нових і нових вихованців, яких кидають люди. Вони потребують корм і медикаменти.

Допомогти цим тваринам можна, зв'язавшись із волонтерами Фонду захисту безпритульних тварин "Допомога тваринам"

Також можна долучитися до всеукраїнської ініціативи "Не залишай нас в АТО"

 

Цитовано за "Українська правда", www.pravda.com.ua