Інтерв’ю з директором Харківської гімназії № 46 ім. М. В. Ломоносова Тетяною Дмитрівною Сєдовою

Досьє:

Вищу педагогічну освіту отримала в Харківському державному педа­гогічному інституті ім. Г. С. Сковороди, менеджера освіти — в Інституті післядипломної освіти ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Нагороджена зна­ком «Відмінник освіти України», нагрудним знаком «О. А. Захаренко», учитель­-методист. Обіймає посаду директора з 2003 року, віддає перевагу новатор­ству, творчості, має публікації у фахових виданнях України.

 

Педагогічне кредо: «Час, як вершина, що кличе бути сучасним та до­свідченим, учити себе та інших рухатися вперед». Як учитель прагне йти поруч з учнями, намагається їх чути і бути почутою, як із звичайного зробити винятково важливе й цікаве. Разом із ними співпрацює, поважає думку кожного. Урок для Тетяни Сєдової — це не лише процес засвоєння учнями знань та набуття навичок, а передусім — спілкування, у якому кожний має право як на помилку, так і на успіх. Важливим на посаді керівника вважає створення сприятливих умов для творчої діяльності вчителя, коригування педагогічної діяльності, як того вимагає час.

— Якими були Ваші перші кроки як керівника навчального закладу, які сприяли тому, що гімназія № 46 ім. М. В. Ломоносова стала однією з кращих у Харківській області?

—  Мені  довелося бути  директором ­-по­чатківцем у  гімназії зі  славетною історією, педагогічними традиціями, відпрацьованою системою роботи з учнями та вчителями, високим рейтингом серед педагогічної  гро­мадськості та батьків. Тому першим кроком обрала найскладніше — встановлення взаємин з учителями і створення колективу однодумців­-професіоналів. Це, на мою думку, найскладніше та найважливіше завдання новопризначеного директора. І тут надзвичайно  важливим вважаю люд­ський чинник. В  основу своєї управлінської діяльності поклала такий принцип: вимога і по­вага рівнозначні в роботі з кожним вчителем, а методи та форми управління можуть бути різними, головне — знайти шлях до вирішення найскладнішого завдання, а саме— спрямувати колектив на  здійснення ефективної роботи, що передбачала б унесення  змін, щоб гімназія ставала ще кращою.

— Чи вдається поєднувати директорську й педагогічну діяльність?

— Я вважаю, що їх не треба розмежовувати. Учителі поважають свого директора не лише за те, що він спрямовує їхню діяльність, а й сам йде поруч з ними як учитель. Розвиток і як учите­ля, і як керівника потребують одного — постійно працювати над собою.

— Розкажіть про роботу директора з власного досвіду. чи важко бути керівником навчального закладу?

— Бути керівником — це насамперед піклува­тися про тих, чий успіх і доля залежать від тебе, та виправдовувати  їхню довіру. Якщо ти так сприймаєш себе на посаді керівника, то не ви­ никає питання про те, настільки це важко — ти просто цим живеш. Успіх залежить від правиль­ного розуміння реалій та власного прикладу. Суттєвим є вміння керувати всіма ланками й приймати відповідальні рішення, ураховуючи всі складові гімназійного  середовища.  А щоб управління було ефективним, необхідно ще враховувати безліч організаційних,  психологічних, мотиваційних аспектів. Тому не лише помітні рішення мають зна­чення, а й форми та методи роботи,  на яких базується управлінська діяльність і котрі, без­умовно, впливають на результат, а й ті незнач­ні, але вкрай необхідні для кожного вчителя:

похвала за якісну роботу та за співучасть у ви­конанні термінового  завдання, за розуміння нестандартної ситуації та незручності, за участь у вчительських  змаганнях та підготовку учнів до  олімпіад ,   конкурсів  і  вітання  з  ювілеєм та спільні свята — все це робота зі створення атмосфери розуміння, єдності, ділової взаємо­поваги, бажання досягати кращого, працювати колективом ­командою. А  щоб  бути конкурентноздатними,  необ­хідно вдосконалюватися  й постійно вносити зміни в управлінську та педагогічну діяльність. Як керівник, я розумію, що багато чого залежить від іміджу навчального закладу. Тому, відповідно до місії гімназії, формуємо складові іміджу, які корегуються часом. Важливим є створення при­вабливого зовнішнього та внутрішнього інтер’єру, придбання новітнього обладнання.  Не може бути ефективною  управлінська діяльність, якщо не пропагувати професійність колективу та його надбань.

— Як налагоджуєте контакт із учителями на посаді директора?

— Основне — бути щирою та толерантною, з одного боку,  та справедливою та вимогливою, з іншого, і це все має бути в оптимальному балансі.

 

—  Чи   впроваджуєте  освітні  інновації в  гімназії?

— Освітні інновації — це новий для вчителя і від того складний у користуванні «інструмент», а  результати він приносить лише тоді,  коли ним володіють досконало. Авторські освітні інновації — це інша філософія організації  на­вчально­пізнавальної  діяльності учнів і не всі вчителі готові сьогодні цілком зайняти нову позицію в навчальному процесі. Ми працюємо над інтегруванням у традиційну систему навчання ІКТ, а також діалогових, «активних», «інтерактивних» методів навчання та виховання.

— У гімназії триває робота над методичною темою «Забезпечення якості освіти шляхом соціалізації пізнавальної діяльності учнів». яким чином реалізується цей проект і чи не виникає труднощів у процесі його втілення?

— На шляху запровадження  нового завжди виникають труднощі, але «божевіллям є чекати нових результатів, працюючи по­старому», — го­ворив А. Ейнштейн. Працюючи над реалізацією вибраної теми, зосереджуємо увагу на надбаннях кожного вчителя, узагальнюємо досвід і пропа­гуємо його серед колег.  Також звертаємо увагу на проблеми, над якими слід працювати особли­во ретельно, обговорюємо детально інноваційні уроки, виділяючи соціальну складову.

 

— До 9-го класу школа допомагає дитині адаптуватися до соціуму, а вже після — розвиватися за вузькою спеціалізацією. Наскільки комфортно дітям проходити цей шлях спеціалізації?

— Система організації профільного навчання у старших класах жодним чином не звужує мож­ливості адаптації дитини до соціальних  умов. Навпаки вона дає змогу здійснювати це спря­ мовано, враховуючи інтелектуальні  й природні можливості дитини поглиблювати знання та роз­вивати соціально зорієнтовані вміння і поведінку.

 

— Як Ви ставитеся до профільної спеціалізації з початкових класів? чи вважаєте це доцільним?

— Навіть науковці в цьому плані не дотри­муються однозначного  погляду. На мою думку, профільна спеціалізація з початкових класів буде звужувати можливості навчального середовища, в якому дитина, навчаючись, виявляє для себе свої схильності.

 

— Як упроваджується норма про вивчення двох іноземних мов?

— Три іноземні мови в гімназії вивчаються більше 10­ти  років і тому норма обов’язковості двох іноземних мов для нас не є проблемою — ми маємо відповідне кадрове і навчально­методичне забезпечення.

 

— У сучасній освіті багато уваги приділяється проблемі виявлення й розвитку обдарованості учнів. які  заходи проводяться з цією метою у Вашій гімназії?

— Робота з обдарованими учнями проводи­лася в режимі  «урок — позаурочна діяльність — індивідуальна робота». Кожного навчального року оновлюється гімназійний банк «Обдарованість», що традиційно формується з 1­го класу, у якому щорічно в середньому нараховується  більше 500 учнів. Для виявлення й розвитку інтелекту­альної обдарованості в гімназії традиційно про­водиться «Інтелектуальний марафон» та шкільні олімпіади з  базових дисциплін. Системою індивідуального розвитку інтелектуальної об­дарованості щороку охоплюються в середньо­му 340 учнів. До роботи з ними залучаються вчителі гімназії та викладачі ВНЗ. Більше 10­ти років у гімназії працює учнівське наукове то­вариство «Пошук», члени якого беруть участь у роботі всіх відділень і секцій МАН України. У них займаються науково­дослідницькою роботою в середньому 65 учнів. Гімназисти постійно за­лучаються до турнірних предметних змагань, творчих мовно­літературних  конкурсів імені Т.  Шевченка, П. Яцика, Каразінського  колокві­уму; «Путівка в науку», міжнародних  конкурсів «Колосок», «Кенгуру», «Бобер», «Левеня» та ін. Учителі, орієнтуючись на вимоги нових Державних стандартів початкової, базової та повної за­гальної середньої освіти розробили спеціальні завдання для обдарованих учнів з фізики, хімії, біології, математики,  історії, інформатики, економіки, спрямовані  на розвиток інтелекту, креативності, вироблення практичних навичок.

 

— Чи вдається в умовах економічної кризи в країні зберегти педагогічні кадри?

— Педагогічний колектив нашої гімназії фор­мувався не один рік. Хочу підкреслити, колектив, а не педагогічні кадри. Зберігати кваліфіковані педагогічні кадри вдається, на мій погляд, тому, що в колективі панує атмосфера любові до дітей, взаємодопомоги і підтримки.

 

— За результатами державної атестації навчального закладу гімназію визнано атестованою з відзнакою. Як треба організувати роботу педагогічних кадрів, щоб удавалося проходити атестацію на такому високому рівні? І чи існує потреба у вдосконаленні системи підвищення кваліфікації вчителів?

— Насамперед необхідно створювати систему, у якій визнається  надбанням  гімназії сумлінна і  відповідальна праця кожного, коли кожен цінується не лише тим,  що уроки успішно про­ ведені за розкладом, а й активною участю в житті гімназії.

 

— Від кого залежить якісна освіта у школі?

— Було б простіше, якби якість освіти в школі залежала лише від учителя. Безумовно, що левова частка залежить від учителя, але освіта, це не те, що можна передати з рук у руки, це наполеглива праця учня і внесок батьків,  які виховують ставлення дитини до навчання і школи, відповідальність і працелюбність, без яких не можна отримати якісну освіту.

 

Розмову провела редактор Олена Власенко

Share This