Відповідно до листа МОН України «Щодо доопрацювання критеріїв атестації ЗНЗ» Інститут педагогіки пропонує внести корективи до змісту окремих розділів Концепції порядку державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів і навчально-виховних об’єднань. Щодо цих змін ми поспілкувалися із завідувачем лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки НАПН України — Людмилою Миколаївною Калініною.

 

  • Як відбувався процес роботи над Концепцією змін до критеріїв державної атестації ЗНЗ, із чого розпочалася ця робота?

 

— Міністерство освіти і науки України створило робочу групу з метою визначення нового порядку і змісту державної атестації загальноосвітніх навчальних закладів, якою було запропоновано проект Концепції порядку державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, навчально-виховних комплексів та об’єднань. Хочу зауважити, що наразі відбувається неформальне громадське обговорення документів, які розробляються та які можна знайти на офіційному веб-сайті МОНУ в рубриці для громадського обговорення. Критерії оцінювання навчальних закладів раніше розробляли державні чиновники, які здійснювали державний контроль із залученням науковців.

 

— Хто входив до цієї робочої групи?

 

— До складу робочої групи входять державні службовці, практики-науковці — Іван Осадчий, Олена  Онаць, Людмила  Паращенко,  Тетяна Скорик,  Галина  Сазоненко,  Юрій  Шукевич, які одночасно є і  представниками громадських організацій — Асоціації директорів шкіл України, Асоціації директорів шкіл Києва, представниками від інших громадських організацій — Агенції розвитку освітньої політики, начальник і заступник начальника  Державної інспекції  навчальних закладів, спеціалісти із відділів департаменту загальної і середньої освіти. Процедуру розроблення, обговорення й уточнення проекту концепції та атестаційної експертизи особисто очолює  директор  департаменту  загальної середньої та дошкільної освіти МОНУ — Юрій Кононенко. Також над цим нормативним актом працює юрист МОНУ Володимир Божинський.

 

— Як давно триває робота над Концепцією?

 

— Науковці лабораторії залучені до модернізації змісту державної атестації з квітня цього року під керівництвом директора Інституту педагогіки НАПН України професора О. М. Топузова, паралельно колектив працював і над процедурою здійснення атестаційної експертизи і над виробленням пропозицій до концепції профільної школи 2-го і 3-го видань. До складу творчої ініціативної групи лабораторії управління входили не лише співробітники лабораторії, а й директори експериментальних майданчиків лабораторії м. Миколаєва та Херсона, Володимирецького районного колегіуму, державні службовці, науковці та вчені, які досліджують проблеми педагогічної експертизи: доктор педагогічних наук, професор з Харкова — Олена Касьянова, доктор педагогічних наук — Оксана Боднар з Тернопільського ОКІППО, доктор педагогічних наук, професор кафедри методології та управління освітою Вінницького ОІПОПП — Надія Василенко, кандидати педагогічних наук Іван Ветров і Микола Люшин із Рівненського ОІППО. Вони брали активну участь в обґрунтуванні критеріїв і визначенні параметрів щодо проведення атестаційної експертизи. Ми тісно співпрацюємо з керівництвом і науковцями Миколаївського, Львівського, Рівненського ОІППО. Активно долучається до громадського обговорення практично всіх запропонованих документів і пропозицій разом зі своїм колективом директор Володимирецького районного колегіуму Рівненської області Анатолій Остапенко. Із м. Миколаєва вносили пропозиції  щодо  кадрового  забезпечення у процесі формулювання параметрів за критерієм «Педагогічні кадри та їхній професійний розвиток» заступник начальника департаменту освіти, науки та молоді Миколаївської ОДА Ганна Каськова разом із начальником відділу кадрів, начальник управління освіти Миколаївської міської ради — Ганна Деркач спільно із заступником начальника Світланою Макаровою. Загалом у процесі обговорення основної форми державного контролю за діяльністю  навчальних  закладів  задіяно  близько 50 керівників експериментальних майданчиків лабораторії управління.

В освітніх округах області впроваджує різні моделі громадсько-державного керівництва начальник управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації Олександр Пастовенський, який проводить комплексні дослідження та активно долучається до розроблення атестаційної експертизи і як державний службовець, і як науковець. Тобто в лабораторії управління  майже  20  років  характерними є об’єднання зусиль практиків і науковців із дієвими партнерами — експериментальними майданчиками, де не лише проводяться дослідження, а й у співпраці відбувається обговорення різних питань та управлінських проблем.

 

— Чи були якісь особливості в роботі над проектом державної атестації ЗНЗ?

 

— Особливість полягала в тому, що учасники робочої групи мають різне бачення щодо вирішення проблеми державного контролю за діяльністю шкіл, але одностайно пропонують запровадження кращих зразків зарубіжної практики і таких принципів, від яких залежатиме рівень довіри до державних форм контролю та прозорості процедури, і до державних чиновників в освіті.

Більшість директорів шкіл брали участь у міжнародних освітніх управлінських проектах, мали можливість ознайомитися з різними освітніми системами та оцінюванням їх досягнень з боку держави.  Нині  кращою у світі визнана за результативністю фінська система освіти.

У гімназії № 48 м. Києва, у жовтні 2012 року, відбувся україно-фінський семінар, на якому генеральний секретар Ради з питань якості освіти у Фінляндії Х. К. Луутінен і директор середньої школи К. Вяррі репрезентували секрети фінського успіху. Освітяни з Фінляндії розповіли про підходи й основні принципи, на яких побудоване управління і відносини в освіті. Це система довіри й поваги, система адміністрування і навчання на культурологічній основі. У них відбулася децентралізація влади й усунена інспекція.

Група освітян Фінляндії зазначила, що їм не потрібна така установа, яка здійснює державний контроль і спускає директиви зверху донизу, часте оцінювання результативності, що, фактично, збільшувало страх, тривожність і страждання учнів. Міністерству треба не лише знаходити такі форми, методи, процедури, а й проводити незалежну експертизу в межах країни, а за цифрової доби — мережеву систему оцінювання, яка б показала реальну якість освіти і переконливо довела, на що витрачаються державні кошти.

Мою увагу привернуло й обговорення складу атестаційної комісії та її можливої некомпетентності щодо процедур оцінювання діяльності шкіл. І це стосувалося не всієї громадськості, а чомусь громадськості з Правого сектора. Це питання набуло політичного забарвлення, але в громадськості усіх політичних партій є діти і вони усі виконують освітні, виховні та розвивальні функції. Питання довіри до школи, до вчителів і директорів щодо рівних можливостей і якості освітніх послуг заслуговує на особливу увагу, як і професія педагога з боку держави.

Державна атестація як основна форма державного нагляду розглядається у взаємозв’язку з проблемою управлінської вертикалі та її методичними або науково-методичними підрозділами, діяльність яких нині є вичерпаною й непотрібною. Я працювала в міському управлінні освіти, в обласному інституті, пройшла сходинки від учителя до науковця, і вважаю, що науково-методичні підрозділи дублюють функції інститутів післядипломної освіти у міжкурсовий період і немов добровільно-примусово розвивають фахово-професійну компетентність учителів і керівників. З курсовим періодом, окрім свободи вибору тематики і форми підготовки, майже все зрозуміло, а от у міжкурсовий період методичною роботою переймаються більше педагогічні колективи шкіл, які мають інноваційний освітній досвід і не можуть відмовити керівництву методичних структур органів управління за відомих усіх нам причин та адміністративно-командної форми управління. Крім того, представники методичних структур органів управління не лише безпосередньо виконують посадові функції, а й здійснюють інспектування, беруть участь у комплексних, тематичних і позачергових перевірках. Отже, наявне дублювання функцій в ієрархічній системі державного управління освітою, яке нині потребує модернізації задекларованим шляхом скорочення методичних підрозділів та розподілу повноважень і відповідальності в структурі державно-громадського управління.

 

— Досвід якої європейської країни щодо атестації діяльності шкіл заслуговує на увагу, крім Фінляндської Республіки?

 

— Заслуговує на увагу досвід реформування системи освіти Чеської Республіки, висвітлений на семінарі «Менеджмент школи — теорія і практика Чеської Республіки», у грудні 2012 року у Празі, що відбувся завдяки Асоціації з міжнародних питань ЧР (АMO) і координатору проекту Зденці Вагнерової.

У Празі 900 шкіл, кожна з них підлягає інспектуванню з боку Чеської шкільної інспекції, яка вивчає, як дотримуються соціальні, економічні, матеріальні, санітарно-гігієнічні освітні, персональні (забезпечення кваліфікації вчителів) умови, партнерсько-паритетні відносини з відділами освіти, безпеку життєдіяльності учнів від агресивного середовища, рівність умов для навчання, зокрема й іноземців, як підтримуються обдаровані учні, як реалізується і які результати опанування учнями змісту освітніх програм — специфіку оргструктури, шкільний менеджмент і дотримання законодавства в галузі освіти один раз на чотири роки.

Один раз на 5 років Чеська державна інспекція проводить атестацію і за її результатами оцінюють діяльність школи та реалізацію програми її розвитку, роблять висновки про навчальні досягнення, ефективність шкільного менеджменту та розробляють пропозиції про додаткове державне фінансування й дотації на одного учня, розмір яких визначає саме шкільна інспекція. Інспекція дає вмотивоване обґрунтування, чому саме ця школа потребує фінансування з певних напрямів за отриманими результатами. Атестація для успішних шкіл виступає заохочувальним фінансовим інструментом її розвитку як соціоекономічної системи та автономії, джерелом додаткового фінансування. У Чехії школа не декларується, а визнається як соціально-економічна система, тобто існують ринкові відносини й педагогічний колектив законно може заробляти гроші, розпоряджатися ними й публічно звітувати. Якщо в них є певні проблеми або питання, їм надає допомогу районний відділ. Наприклад, у звичайній школі Баррандов Праги 5 (адміністративний район міста) учаться діти колишнього прем’єр-міністра. Як стверджує її директор Мілан Голуб, «це є підтвердженням рівного доступу до якісної освіти». Хочу звернути увагу на те, що в цій школі у директора багато не лише повноважень, а й свободи.

Директор разом зі своїм колективом вирішує, які послуги можуть надаватися, як вони будуть наповнювати бюджет школи і як розпоряджатися ним. У школі був один спортзал, який здавали в оренду, вони заробили грошей і побудували ще один. У шкільній їдальні обідають мешканці з мікрорайону, тобто надаються послуги  загального  харчування  громадян і не наражають себе на небезпеку перед усіма інстанціями.

 

Учитель працює з 8-ї до 17-ї години. Є один методичний день, коли учитель працює в школі за тим планом і регламентом, який узгоджено з директором школи або із його заступником. Учитель може виконувати як свої педагогічні функції, так і доручення по школі. Головне — учителі пишаються своєю професією.

Зустрічі з представниками Міністерства, Національного інституту освіти, державної інспекції (вона у них є, але функції виконує інші), районних відділів переконують, що в ЧР відбувся перерозподіл і дебюрократизація управлінських функцій на користь дорадчих і консультативних, і вони допомагають директорові в об’єктивному оцінюванні діяльності школи.

 

— Чого, на Вашу думку, нам не вистачає?

 

— Цікаве запитання, що заслуговує не лише на увагу, а й на окреме вивчення думки всіх причетних до освіти.

У контексті концепції порядку державної атестації як основної форми державного контро-лю за діяльністю бракує чіткої законодавчої бази щодо реформування атестації педагогічних й управлінських кадрів, управлінської вертикалі та реальної форми управління та механізмів переходу від адміністративно-командного до державно-громадського управління з посиленням відповідальності та збільшенням повноважень їх керівників, довіри суспільства до школи та соціальної справедливості в школі, прозорості прийняття колегіальних рішень, сертифікованих незалежних експертів в освіті, результатів незалежного оцінювання якості освіти на всіх рівнях, дотриманням основного принципу успішної діяльності — принципу довіри та егалітарності, демократичної організаційної культури тощо.

Директори шкіл підтверджують, що законодавчо закріплена державно-громадська форма управління в освіті з жорсткою управлінською вертикаллю, де необхідно чітко виконувати всі директиви й вказівки в реаліях сьогодення, є адміністративно-командною. Тому процеси змін неначе й відбуваються, але надто повільно і начебто за інерцією інакодумців.

 

— Чи затверджена Концепція?

 

— Так, вона затверджена. Для перехідного періоду ця концепція є оптимальною, адже базується на нормативних засадах Закону України «Про освіту» 1996 року. Зі зміною законодавства в галузі освіти вона набуде відповідних змістових і безперечно процедурних і технологічних змін.

До її переваг варто віднести залучення представників громадськості до здійснення державної атестації, відкритість через публічність презентації діяльності, скорочення терміну перебування атестаційної комісії безпосередньо в навчальному закладі не більше 5 днів, і відміну самоаналізу — це теж дуже важливий крок, і директори аплодували на засіданні АКШУ, тому що цей процес забирає дуже багато часу і не є результативним.

 

— Ви розповідали про те, що коли під час засідання АКШУ директорам шкіл було роздано напрацювання творчої групи лабораторії управління щодо змін до атестації ЗНЗ, на жаль, вони не змогли запропонувати конструктивне обґрунтування своїх критичних зауважень. Чому так сталося?

 

— Це можна пояснити. По-перше, критикувати завжди легше, ніж запропонувати власні вимірювані показники, по-друге — здається, що все просто, але треба мати досвід щодо розробки факторно-критеріальних моделей атестаційної експертизи, час для роздумів і бажання змінювати на краще. Тому можна заперечувати, що запропоновані зміни не такі, але для аргументованих пропозицій і власного бачення потрібно більше часу. Відповідей може бути безліч. Можливо, директорський корпус уже звик, що прийняття рішень відбувається без їх участі, але від їх імені.

Можливо, і зневіра керівників, що голос директорів може стати реальним каталізатором змін у державному нагляді за діяльністю шкіл та про неформальне врахування їхньої думки та пропозицій. Але в малих робочих групах нічого не написали, хоча активно обговорювали важливість таких кроків. Якщо розібратися, ресурсне забезпечення школи здійснюється районним або міським відділом, тому, на мою думку, атестацію школи державній інспекції необхідно проводити разом із атестацією районного або міського відділу. Якщо директор школи не може розпоряджається фінансами і не має кадрової  самостійності  —  не  може  взяти на роботу вчителя і сформувати педагогічний колектив та не може забезпечити академічну автономію, то чого, власне, директор повинен нести одноосібну персональну відповідальність за результати діяльності школи, яку він очолює? Чи, можливо, це реально здійснити на практиці? Відповідь на це запитання підвладне часу.

 

— На Вашу думку, якщо так відреагували директори, які були присутні на засіданні АКШУ, тобто начебто їм і не подобається, але вони не можуть висловитися щодо того, як саме треба змінити ці положення, як вони сприйматимуть ці зміни, коли вони наберуть чинності?

 

— Я думаю, нормально вони сприйматимуть. Треба, щоб минув час і відбулися зміни в освіті. Досвідченим директорам притаманний скепсис і застороги, решта — спостерігачі за розвитком подій і лише незначній кількості притаманний оптимізм та віра в необхідність модернізаційних змін. На засіданні клубу АКШУ більшість виступаючих обговорювали, що нового дізналися, які проблеми вважають актуальними і потребують нагального вирішення через процедуру атестаційної експертизи.

Є прогрес: відмінено самоаналіз як непотрібну звітність під час атестації, процедурно комісія перебуває не більше 5 днів у школі і не відволікає вчителів від основного навчально-виховного процесу, а аналіз і висновки комісія робить за межами ЗНЗ. Формулювання практично однакові для всіх шкіл — атестована чи неатестована з відповідними наслідками.

Але найголовніше, думаю, що ця проблема потребує подальшого суспільно-громадського обговорення й усвідомлення того, як прийнята концепція та процедура атестаційної експертизи впливатиме на забезпечення рівного доступу до якісної освіти на теренах України.

Розмову вела Олена Власенко

 

Share This